Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №175/7182/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/7182/25

Провадження № 2/175/1656/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"20" квітня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Журавель Т.С., за участю секретаря судового засідання Гусєвої К.В., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

У обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що 17.07.2021 року між сторонами було укладено шлюб, у якому народилася донька – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюбні відносини між сторонами не склалися, у зв`язку з чим заочним рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області шлюб було розірвано. Після розірвання шлюбу відповідач ОСОБА_2 не виконує своїх батьківських обов`язків щодо малолітньої доньки: не бере участі у її вихованні, не цікавиться станом її здоров`я, не проявляє турботи та зацікавленості у її житті, матеріальної допомоги на її утримання не надає. Посилаючись на тривале ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, позивачка звернулася до суду з даним позовом про позбавлення його батьківських прав.

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 04.06.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

28.10.2025 року ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області було закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні позивач підтримала обставини викладені в позовній заяві та просила її задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки в електронний кабінет системи «Електронний суд». Заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило, відзиву на позов від відповідача також не надходило.

Представник органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради розгляд справи просив проводити без його участі, щодо задоволення позовних вимог не заперечував.

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20.04.2026 року постановлено провести заочний розгляд справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши думку позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , повторно виданого Слов`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 03.03.2022 року, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , про що Слов`янським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) складено актовий запис №65. Батьком дитини записаний ОСОБА_2 , матір`ю – ОСОБА_1 .

Заочним рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19.12.2022 року по справі №243/3266/22, позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено. Шлюб, зареєстрований 17.07.2021 року Слов`янським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис №242 між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 розірвано. Рішення набрало законної сили 19.01.2023 року.

Відповідно до заочного рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24.10.2022 року по справі №442/5919/22, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на матір дитини задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі по 2600 (дві тисячі шістсот) гривень щомісячно, починаючи з 21.09.2022 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , трирічного віку. Рішення набрало законної сили 27.02.2023 року.

На підставі вказано рішення 28.02.2023 року було видано виконавчий лист №442/5919/22, який було пред`явлено до виконання Краматорському відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.04.2023 року, головним державним виконавцем Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було відкрито виконавче провадження №71561541, щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі 2600 грн. щомісячно, починаючи з 21.09.2022 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , трирічного віку.

Відповідно до розрахунка заборгованості по аліментах від 10.07.2023 року, виданого головним державним виконавцем Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_2 по виконавчому листу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24.10.2022 року має заборгованість по сплаті аліментів, яка станом на 30.06.2023 року складає 24266 грн. 70 коп.

У відповідності до рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10.11.2022 року по справі №442/5920/22 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в твердій грошовій сумі в розмірі 2201 (дві тисячі двісті одну) грн., починаючи з 21.09.2022 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішення набрало законної сили 16.02.2023 року.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13.05.2025 року по справі №442/2290/25, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на її утримання до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі - 63 937 грн. 70 коп.

З наданих довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 29.03.2022 року №1302/5000698861 та №1302-5000699182 вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебувають на обліку як внутрішньо переміщені особи, та фактично мешкають за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки-характеристики №5, виданої директором приватного підприємства «СадОк» Здорової родини, надано характеристику відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка відвідує заклад дошкільної освіти «Садок Здорової Родини» з 02.09.2024 року, молодшу групу «Черешеньки». Олівія є активною, творчою та комунікабельною дівчинкою, дитина із задоволенням співає, танцює, проявляє інтерес до вивчення англійської мови та має у цьому хороші успіхи. З першого дня знайомства з матір`ю дитини - ОСОБА_1 було помітно її турботливе та відповідальне ставлення до доньки, мати приділяє належну увагу вихованню та розвитку дитини. При цьому, за час відвідування закладу батько дитини, ОСОБА_2 , жодного разу не з`являвся, договір про надання освітніх послуг укладено з матір`ю дівчинки. Крім того, зі слів вихователя ОСОБА_5 та помічника вихователя ОСОБА_6 , протягом усього часу відвідування закладу Олівія жодного разу не згадувала батька. У своїх розповідях дитина говорить виключно про маму, родину та бабусю.

26.11.2025 року органом опіки та піклування Сихівської районної адміністрації було складено висновок на підставі ухвали Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29.09.2025 року. За результатами встановлення обставин справи, наданих письмових документів, витягу з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини від 06.11.2025 року №22, а також з урахуванням усних пояснень матері та батька було встановлено наступне. Зі слів матері, батько повністю відсутній у житті дитини. Під час телефонної розмови батько підтвердив, що не бере участі у вихованні дочки та не сплачує аліменти на її утримання, при цьому не надав обґрунтованих пояснень причин такої поведінки. Водночас він заперечив проти позбавлення його батьківських прав. Органом опіки та піклування встановлено, що батько самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, не піклується про духовний і фізичний розвиток дитини, не цікавиться її життям, здоров`ям та майбутнім, а також не забезпечує її матеріально. Саме по собі заперечення батька проти позбавлення його батьківських прав не свідчить про наявність інтересу до дитини чи реального наміру змінити свою поведінку. Керуючись статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, частинами 4, 5 статті 19, статтями 141, 150, 164 Сімейного кодексу України, а також Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації дійшов висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно ч. 1 ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

У відповідності до ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не піклується про фізичний та духовний розвиток доньки, матеріальної допомоги не надає, не забезпечує її усім необхідним, що свідчить про свідоме нехтування його батьківськими обов`язками та байдуже ставлення до дитини.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, надавши оцінку доказам у справі, з урахуванням інтересів дитини, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Суд звертає увагу, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10.11.2022 року по справі №442/5920/22 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в твердій грошовій сумі в розмірі 2201 грн., починаючи з 21.09.2022 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішення набрало законної сили 16.02.2023 року.

На підставі викладеного, суд доходить висновку про відсутність підстав для вирішення питання щодо стягнення аліментів у межах розгляду даної справи, оскільки зазначене питання вже було вирішено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України та положення Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 259, 265, 273, 280-289, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Т. С. Журавель