Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №165/1017/26 — Нововолинський міський суд Волинської області

справа № 165/1017/26

провадження №3/165/493/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року м. Нововолинськ

Суддя Нововолинського міського суду Волинської області Ференс-Піжук О.Р., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП №1 (м.Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , відомості про працевлаштування, відсутні, -

за ч.1 ст. 184 Кодексу про адміністративні правопорушення України,-

встановив:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №597343 від 17.03.2026, який складений інспектором ССОБ Володимирського РВП ГУНП у Волинській області Фищук Б.І., вбачається, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання, передбачених законодавством батьківських обов`язків щодо виховання малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 03.03.2026 близько 09 год. 30 хв. на території Нововолинського ліцею №2 за аресою: вул. Л.Лук`яненка, 5, м. Нововолинськ, словесно ображав нецензурною лайкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим спровокував конфліктну ситуацію. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 заперечила обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Свою вину ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення не визнала, посилаючись на те, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, пояснивши при цьому суду, що вона належним чином виконує свої батьківські обов`язки, створила всі умови для навчання, проживання сина, займається його вихованням, періодично відвідує школу, де він навчається, спілкується з вчителями, з її ініціативи, син відвідує психолога та активно займається у секції футболу, де має позитивні характеристики та високі досягнення. У зв`язку із чим, просила суд закрити провадження у даній справі за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали адміністративної справи, приходжу до такого висновку.

У відповідності до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Відповідно до ЗУ «Про правотворчу діяльність» законодавство України - це взаємопов`язана та упорядкована система нормативно-правових актів України і чинних міжнародних договорів. Законодавство України включає: Конституцію України - Основний Закон України; закони; підзаконні нормативно-правові акти, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Тобто, якщо вказані акти передбачають обов`язки батьків стосовно дітей, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання останніх, то за порушення таких батьків мають притягувати до відповідальності згідно з диспозицією норм ст.184 КУпАП.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Стаття 256 КУпАП встановлює вимоги до змісту протоколу, а саме: у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

З огляду на викладене, виходячи з аналізу вказаного вище законодавства, при складанні протоколу про адміністративні правопорушення, вказана норма матеріального права застосована не була, оскільки не було конкретизовано, у який спосіб особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своєї неповнолітньої дитини та яких саме обов`язків така особа не виконала, що прямо суперечить принципу правової визначеності закріпленому у рішеннях ЄСПЛ (п.31 по справі «Ракевич проти Росії» та п.109 по справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови»), згідно з яким «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку».

Виходячи з положень ст.8, ст.62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на його користь.

У даному випадку в протоколі про адміністративне правопорушення не визначено, які саме неправомірні діяння ОСОБА_1 вказують на ухилення нею від виконання батьківських обов`язків.

З огляду на наведене, приходжу до висновку, що докази, надані на підтвердження вини ОСОБА_1 у виді протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема рапорт працівника поліції, протокол №03 засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування), викликають розумні сумніви щодо доведення вини ОСОБА_1 в умисному ухиленні від виконання батьківських обов`язків, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п.161, Series A заява №25), який застосовується при оцінці доказів, а також докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту».

Разом з тим, відсутні докази на підтвердження невиконання батьківських обов`язків ОСОБА_1 щодо виховання малолітнього сина ОСОБА_2 , натомість із характеристики ОСОБА_2 , виданої ГО "Футбольний клуб ОСОБА_4 " вбачається, що останній характеризується виключно позитивно, як фізично та інтелектуально розвинута дитина. Проявив себе, як відповідальний хлопець, лідер команди, підтримує інших дітей у команді. Поряд з цим, ОСОБА_5 є енергійною дитиною, але адекватно реагує на зауваження, та поводить себе з врахуванням таких зауважень.

У зв`язку з вищевикладеним, перевіривши докази у справі на допустимість, проаналізувавши їх у сукупності, приходжу до висновку, що вказана у протоколі подія за участі неповноолітнього сина особи, що притягується до адміністративної відповідальності, не є наслідком протиправної поведінки матері, та не може "поза розумним сумнівом" підтверджувати вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, а відтак провадження у справі підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення, на підставі п.1ст.247 КУпАП.

Керуючись ст. ст.36, 247 ч.1, 284 КУпАП,-

постановив:

Адміністративну справу про притягнення до адміністративної ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП провадженням закрити у зв`язку з відсутністю в діях особи складу адмінправопорушення.

Постанову можна оскаржити в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду з моменту її винесення відповідно до ст.294 КУпАП.

Суддя підпис О.Р. Ференс-Піжук