Вирок від 19 квітня 2026 р. у справі №159/3390/25 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/3390/25

Провадження № 1-кп/159/176/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 62024140130001031 від 18.12.2024 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Потік Обухівського району Київської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18.01.2022 за ч.3 ст.405 КК України до покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні на строк шість місяців;

- вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 07.06.2023 за ч.4 ст.405 КК України до покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні на строк два роки, судимість відповідно до п.4 ч.1 ст.89 КК України погашена,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 405 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Солдат ОСОБА_4 проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України.

Вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 07.06.2023 ОСОБА_4 засуджено за ч. 4 ст. 405 КК України до покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні на строк два роки.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.09.2023 N55 солдат ОСОБА_4 вважається таким, що прибув у військову частину НОМЕР_1 для відбування покарання у вигляді тримання у дисциплінарному батальйоні та з 15.09.2023 зарахований до списків змінного особового складу військової частини НОМЕР_1 та поставлений на всі види забезпечення.

Також у вказаній військовій частині військову службу проходить головний сержант ОСОБА_6 , який наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.09.2023 N42 призначений на посаду головного сержанта 3 дисциплінарного взводу 3 дисциплінарної роти військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до статті 29 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статуту) за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.

Згідно із статтею 30 Статуту, начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Відповідно до статті 31 Статуту, начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Згідно статті 32 Статуту, за своїми військовими званнями начальниками є: військовослужбовці сержантського і старшинського складу - для військовослужбовців рядового складу однієї з ними військової частини.

Відповідно до статті 33 Статуту, старші за військовим званням військовослужбовці мають право вимагати від молодших за військовим званням військовослужбовців додержання військової дисципліни, громадського порядку і форми одягу, а також правил поведінки і військового вітання. Молодші за званням військовослужбовці повинні беззастережно виконувати зазначені вимоги старших за військовим званням військовослужбовців.

Згідно з положеннями ст. ст. 31, 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, головний сержант ОСОБА_6 під час проходження військової служби являється начальником по відношенню до солдата ОСОБА_4 за військовим званням.

Відповідно, до статті 6 вимоги Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Згідно із статтею 11 Статуту - необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки:

- свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок;

- поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;

- додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців;

Відповідно до статті 16 Статуту - кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до статті 49 Статуту військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей.

Згідно із статтею 50 Статуту відносини між військовослужбовцями повинні грунтуватися на взаємній повазі.

Відповідно до вимог статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Також, згідно статті 68 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Частиною 2 статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що у разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону.

24 лютого 2022 року Указом Президента України Хо 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» N 2102-IХ від 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан на всій території України строком на 30 діб, який в передбаченому законом порядку неодноразово продовжено та який діяв станом на 17.12.2024.

Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зобов`язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов`язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, дотримуватись правил забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності та внутрішнього порядку.

Проте, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.

Так, солдат ОСОБА_4 , проходячи службу у військовій частині НОМЕР_1 для відбування покарання у вигляді тримання у дисциплінарному батальйоні на посаді солдата змінного особового складу військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 3, 17, 19, 21, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 17 грудня 2024 року близько 21 год. 46 хв. грубо порушуючи порядок проходження військової служби, в умовах воєнного стану, будучи невдоволеним службовою вимогливістю та зауваженнями головного сержанта 3 дисциплінарного взводу 3 дисциплінарної роти військової частини НОМЕР_1 головного сержанта ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що останній являється щодо нього начальником за званням, а також перебуває при виконанні обов`язків з військової служби, діючи з прямим умислом, направленим на заподіяння тілесних ушкоджень головному сержанту ОСОБА_6 , перебуваючи в місці для куріння біля спального приміщення військової частини НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , де перебував головний сержант ОСОБА_6 , підійшов до останнього та наніс йому два удари передп`ястям правої руки в область лівого вуха, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді: забою з підшкірною гематомою лівої вушної раковини, що згідно «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_4 заподіяв тілесні ушкодження начальникові, у зв`язку з виконанням ним обов`язків з військової служби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.405 КК України.

Будучи допитаним у ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 винуватим себе у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав частково. Пояснив суду, що під час відбування покарання у м.Ковелі в дисциплінарному батальйоні, за викладених у обвинувальному акті обставин, вийшов в місце для куріння, де завдав головному сержанту ОСОБА_6 два удари правою долонею в ділянку лівого вуха потерпілого. ОСОБА_6 перебував у цей час у форменному одязі, мав знаки розрізнення, зокрема, щодо військового звання. Раніше він «перетинався» з ОСОБА_6 і з боку останнього були розмови та поведінка, яка ним, ОСОБА_4 , сприймалася негативно. Що стало безпосередньою причиною завдання ударів ОСОБА_6 в місці для куріння точно сказати не може, щось йому в потерпілому не сподобалася. У подальшому, він зустрівся з потерпілим і попросив у нього вибачення за свій вчинок, про який шкодує та розкаюється у скоєному. Вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнає частково, не заперечує, що завдав ОСОБА_6 тілесні ушкодження, однак, хоч потерпілий і має старше за нього військове звання, проте, його дії щодо ОСОБА_6 не були пов`язані з військовою службою, тому вважає, що вірною кваліфікацією його діяння є ч.1 ст.125 КК України. Після події він переведений для подальшого відбування покарання у військову частину НОМЕР_2 , яка розташована у АДРЕСА_3 , звідки звільнений 13.09.2025 у зв`язку з повним відбуттям покарання. У подальшому звільнений з військової служби і з 15.09.2025 поставлений на облік за місцем свого проживання у ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.219-221)

Суд, крім показань обвинуваченого та часткового визнання ним вини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, допитавши потерпілого, свідків, дослідивши документи та висновок експерта, оцінивши наведені докази, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у заподіянні тілесних ушкоджень начальникові, у зв`язку з виконанням ним обов`язків з військової служби, вчинене в умовах воєнного стану, за обставин встановлених судом.

Потерпілим ОСОБА_6 суду 09.07.2025 подана заява, у якій він просив підготовче засідання та судовий розгляд у кримінальному провадженні проводити без його участі, повідомив, що цивільний позов заявляти не буде, покарання ОСОБА_4 просив призначити на розсуд суду (а.с.36).

Надалі, потерпілий ОСОБА_6 з`явився у судове засідання 04.03.2026, у якому дав суду показання щодо кримінального правопорушення. Так, потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що як на час події, так і на час допиту, є військовослужбовцем на посаді головного сержанта третього дисциплінарного взводу третьої дисциплінарної роти військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , у якій засуджені військовослужбовці відбувають покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні на певний строк. З ОСОБА_4 був знайомий по дисциплінарному батальйону, відносин не підтримував, розмов з ним не проводив. З 17.12.2024 він, ОСОБА_6 , перебував у добовому наряді, був черговим по роті, провів вечірню повірку, спустився в місце для куріння, де перебували сержант ОСОБА_7 з другої дисциплінарної роти, молодший сержант Лукаш з третьої дисциплінарної роти та солдат Шукста з другої дисциплінарної роти. У якийсь момент ОСОБА_8 звернувся до ОСОБА_7 з питанням щодо наявності у останнього цигарки, після чого у розмову втрутився Шукста, повів себе агресивно, вигукував ««мєнти» поховалися тут, ідіть на «передок»», далі Шукста безпричинно з відчутною силою наніс йому два чи три удари внутрішньою частиною правої долоні в ділянку лівого вуха. Він, ОСОБА_6 , намагався заспокоїти Шуксту, після чого ОСОБА_7 завів останнього в розташування роти. У вечір події він, ОСОБА_6 виконував обов`язки військової служби, був вдягнутий у берет червоного кольору та форменний одяг «піксель», на якому малися знаки розрізнення, а саме, шеврон червоного кольору, наліпка та погон з відображенням його військового звання «головний сержант». На час події безпосереднім командиром для ОСОБА_4 він не був, однак, оскільки всі засуджені військовослужбовці мають військове звання «солдат», а він має військове звання «головний сержант», то як вищий за званням, для ОСОБА_4 він являвся начальником. Через 2-3 дні після події Шукста підійшов до нього, попросив вибачення, сказав, що шкодує про вчинене. У подальшому за вказаним фактом проведено службову перевірку, за результатами якої, його, ОСОБА_6 , дії визнано правомірними. Претензій до ОСОБА_4 у нього немає, у питанні призначення покарання обвинуваченому покладається на суд, у подальшому розгляді кримінального провадження брати участь не бажає (а.с.206-210).

Свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що займав у 2024 році та займає на даний час посаду командира дисциплінарного відділення у другій дисциплінарній роті військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «сержант». У цій же дисциплінарній роті відбував покарання солдат ОСОБА_4 . В один з днів грудня 2024 році, точну дату не пам`ятає, він був черговим по своїй роті. Після оголошеної о 21 год. 30 хв. команди «відбій», ОСОБА_4 попросився викурити цигарку та разом з ним вийшов до місця для куріння. У вказане місце також підійшов ОСОБА_6 , який займав посаду головного сержанта у другій дисциплінарній роті. Останній був вдягнутий у форменний одяг, на якому малися знаки розрізнення, зокрема, погон, тобто було видно військове звання ОСОБА_6 . У місці для куріння ОСОБА_4 сказав, що дасть закурити ОСОБА_6 і коли той підійшов, наніс йому рукою один удар в ділянку вуха, потім два удари в голову, більш детально удари описати не може. ОСОБА_6 для ОСОБА_4 був начальником, оскільки мав вище військове звання (а.с.126, 130-138).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 повідомив, що у 2024 році займав посаду командира другої дисциплінарної роти військової частини НОМЕР_1 , солдат змінного складу ОСОБА_4 був його підлеглим. 17.12.2024 у вечірній час йому доповіли про неадекватну поведінку ОСОБА_4 , який втратив над собою контроль. Він прибув в розташування роти, побачив, що ОСОБА_4 перебував в агресивному стані, завів його до свого кабінету, де впродовж 30 хвилин спілкувався з ним, поки ОСОБА_4 не заспокоївся. Очевидцем нанесення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень він, ОСОБА_10 , не був, подія сталася до його прибуття в роту, ОСОБА_6 того дня він не бачив. Водночас, може сказати, що того дня ОСОБА_6 був черговим по другій дисциплінарній роті, а черговий зобов`язаний бути вдягнутим у форменний одяг зі знаками розрізнення. Оскільки ОСОБА_6 має сержантське звання, тобто вище військове звання, ніж ОСОБА_4 , для останнього він, ОСОБА_6 , є начальником. Чи перебував ОСОБА_4 під час вказаних подій у стані сп`яніння, він сказати не може, однак, запаху від ОСОБА_4 не відчувалося (а.с.128, 130-138).

Свідок ОСОБА_11 пояснив суду, що у 2024 році займав посаду старшини з матеріально-технічного забезпечення другої дисциплінарної роти військової частини НОМЕР_1 . У день події він у вечірній час прибув за викликом у підрозділ, де його зустрів ОСОБА_4 , який сказав, що дуже нашкодив йому, ОСОБА_11 . Їх зібрав командир, який повідомив, що ОСОБА_4 побився з ОСОБА_6 . Він, ОСОБА_11 , очевидцем цих подій не був. ОСОБА_4 приймав активну участь у спортивній роботі, може охарактеризувати його як спокійну людину, агресії за ним не помічав. ОСОБА_4 та ОСОБА_6 точно були знайомі між собою, про конфлікти між ними йому невідомо (а.с.127, 130-138).

Як зазначила у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , у грудні 2024 року вона займала посаду бойового медика другої дисциплінарної роти військової частини НОМЕР_1 , у якій відбував покарання солдат ОСОБА_4 . У день події, за наказом командування після 23 години прибула в розташування роти, де зустріла Шуксту, останній перебував у збудженому стані, проте агресії не проявляв. Огляд Шуксти на стан сп`яніння не проводився. Очевидцем події вона не була, ОСОБА_6 не бачила (а.с.129, 130-138).

Начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 18.12.2024 директору Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, направлено повідомлення про виявлення ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.405 КК України, з проханням внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо протиправних дій військовослужбовця ОСОБА_4 , який 17.12.2024 близько 21.30 год. на території військової частини НОМЕР_1 наніс удари черговому третьої дисциплінарної роти головному сержанту ОСОБА_6 , а у подальшому начальнику штабу майору ОСОБА_13 та солдату ОСОБА_14 , що призвело до фізичного втручання у ситуацію особового складу другої дисциплінарної роти та намагання вчинити розправу над начальником штабу та військовослужбовцями, що буди з ним (а.с.65-66).

До повідомлення від 18.12.2024 начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 додано довідку про нестатутні відносини у військовій частині НОМЕР_1 , які мали місце 17.12.2024 (а.с.67-68).

Слідчим Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Луцьку) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Львові, 18.12.2024 за № 62024140130001031 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про заподіяння військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 17.12.2024 тілесних ушкоджень військовослужбовцям цієї ж військової частини ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.4 ст.405 КК України (а.с.60).

З протоколу від 24.03.2025 огляду речей - DVD-R диску з відеозаписом із назвою файлу «ch03_20241217213810, наданий військовою частиною НОМЕР_1 (а.с.70-73), та з безпосередньо відеозапису (а.с.74) видно події на території військової частини НОМЕР_1 в темну пору доби зі штучним освітленням 17.12.2024, зокрема, близько 21 год. 46 хв. одна із осіб нанесла удари іншій особі праворуч від вхідних дверей у будівлю, у присутності ще двох осіб.

За змістом протоколу від 13.02.2025 слідчого експерименту з участю потерпілого ОСОБА_6 (а.с.84-86) та доданого до протоколу відеозапису цієї слідчої дії на оптичному носії інформації (а.с.87), потерпілий на території військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 показав місце події - біля казарми №2, показав та відтворив механізм та локалізацію нанесення йому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, вказав, що в місці для куріння у вечірній час 17.12.2024 під час передачі цигарки молодшому сержанту ОСОБА_15 , солдат ОСОБА_4 , проявляючи агресію, почав вигукувати у їх сторону: «що мусора, поховалися тут на службі в дисбаті, що медалі отримуєте тут», далі одразу передзап`ястям долоні правої руки вдарив його, ОСОБА_6 , в область лівого вуха, після чого знову вдарив його, ОСОБА_6 , 2 - 3 рази аналогічним способом в область лівого вуха. Під час вказаного інциденту потерпілий звернув увагу, що ОСОБА_4 був під дією алкогольних напоїв або наркотичних, психотропних речовин, оскільки його поведінка була неадекватною.

Таким чином, показаннями обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_6 , свідка ОСОБА_9 , протоколами огляду речей та слідчого експерименту з участю ОСОБА_6 з доданими до них відеозаписами, підтверджується факт завдання ОСОБА_4 ударів ОСОБА_6 17.12.2024, тобто в умовах воєнного стану, за обставин, викладених у обвинувальному акті.

Як вбачається з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.09.2023 №42, головного сержанта ОСОБА_6 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_4 ) згідно з поіменного списку від 28.08.2023 №01-2/3649 на посаду головного сержанта 3 дисциплінарного взводу 3 дисциплінарної роти військової частини НОМЕР_1 , з 01.09.2023 зарахувати до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, і вважати таким, що з 01.09.2023 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 3170,00 гривень на місяць, шпк «старший сержант» (а.с.154).

З військового квитка НОМЕР_3 , виданого 23.06.1994 ОСОБА_6 , видно, що інші, ніж за 01.09.2023 про зарахування у штат військової частини НОМЕР_1 , записи у ньому відсутні (а.с.76-78).

Отже, з 01.09.2023 і на час події кримінального правопорушення потерпілий ОСОБА_6 був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , займав посаду головного сержанта 3 дисциплінарного взводу 3 дисциплінарної роти у військовому званні «головний сержант».

За змістом медичної характеристики від 20.03.2025 начальника медичної служби - начальника медичного пункту в/ч НОМЕР_1 , головний сержант 3 дисциплінарного взводу 3 дисциплінарної роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 під медичним наглядом перебуває з 01.09.2023 і за час проходження служби за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 до медичного пункту звертався:

17.12.2024 зі скаргами на головний біль, втрату свідомості, нудоту, дзвін у вухах. Отримав лікування. Скерований до травматологічного пункту Ковельського МТМО.

18.12.2024 - звертався до травматологічного пункту Ковельського МТМО зі скаргами на дзвін у вухах, нудоту, втрату свідомості, консультований лікарем - невропатологом в травматологічному пункті, було надано медичні рекомендації (а.с.158).

Відповідно до довідки №8343, виданої лікарем травматологічного пункту Ковельського МТМО, 18.12.2024 о 10.43 звернувся ОСОБА_6 , який повідомив про втрату свідомості, нудоту, дзвін у вухах, вказав, що 17.12.2024 його побив відомий військовослужбовець. Діагноз: забій м`яких тканин скроневої ділянки голови зліва. Забій лівої вушної раковини (а.с.79).

За результатами токсикологічного дослідження №4330 від 19.12.2024, у крові ОСОБА_6 , забір якої проведено 18.12.2024 о 10.05 год., етанол не виявлено (а.с.81).

Згідно з висновком експерта №83 від 23.01.2025:

1.При судово-медичному обстеженні ОСОБА_6 будь-яких ушкоджень у вигляді синців, саден, ран та інш. - не виявлено.

2.Згідно поданих медичних документів ОСОБА_6 отримав ушкодження у вигляді забою з підшкірною гематомою лівої вушної раковини.

3.Дане тілесне ушкодження виникло від травмуючої дії тупого предмета, цілком можливо при обставинах та в час, вказаних в постанові, обстежуваним та в протоколі його допиту, за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень.

4.Встановлений в медичних закладах діагноз: «Забій м"яких тканин скроневої ділянки голови зліва» за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень не оцінюється, поскільки він не підтверджений ніякими об`єктивними відомостями (п.4.6. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень)

(а.с.82-83).

Таким чином, унаслідок ударів ОСОБА_4 потерпілий ОСОБА_6 отримав легкі тілесні ушкодження.

Вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18.01.2022 у справі №748/3065/21 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.405 КК України і призначено йому покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді тримання у дисциплінарному батальйоні на строк шість місяців (а.с.90-93).

Відповідно до вироку Чернігівського районного суду Чернігівської області від 07.06.2023 у справі №748/1629/23 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.405 КК України і призначено йому покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді тримання у дисциплінарному батальйоні на строк два роки. Строк відбування покарання ОСОБА_4 ухвалено рахувати з дня прийняття його у дисциплінарний батальйон (а.с.94-97).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.09.2023 №55 вважати таким, що прибув для відбування покарання у вигляді тримання в дисциплінарному батальйоні з 15.09.2023 солдата ОСОБА_4 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_4 призваного на військову службу під час мобілізації строком на 2 роки за ч.4 ст.405, ч.1 ст.69 КК України та зарахувати до списків змінного особового складу частини та на всі види забезпечення з 15.09.2023, підстава: вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 07.06.2023, розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили 08.07.2023 (а.с.69, 155).

За змістом службової характеристики, виданої 19.03.2025 ТВО командира 2 дисциплінарної роти військової частини НОМЕР_1 щодо солдата змінного складу ОСОБА_4 , останній під час відбування покарання у військовій частині НОМЕР_1 з 15.09.2023 по 22.01.2025 зарекомендував себе з посередньої сторони як не дуже дисциплінований військовослужбовець. Зокрема, статути ЗСУ та основні керівні документи знає задовільно. За характером емоційно не стійкий. В колективі користується авторитетом та повагою. На вказівки з боку безпосередніх та прямих начальників не завжди реагує вірно. До виконання своїх функціональних обов`язків ставиться не відповідально (а.с.159).

Отже, з 15.03.2023 і на день події кримінального правопорушення, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем у військовому званні «солдат», відбував покарання у військовій частині НОМЕР_1 , задовільно знав статути ЗСУ.

Як визначено ст.30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України за своїми військовими званнями начальниками є: військовослужбовці сержантського і старшинського складу - для військовослужбовців рядового складу однієї з ними військової частини;

Таким чином, головний сержант ОСОБА_6 на час кримінального правопорушення був начальником солдата змінного складу ОСОБА_4 , як вищий за військовим званням у військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно з висновками, викладеними в Акті службового розслідування від 11.01.2025 за фактом нестатутних відносин між військовослужбовцем ОСОБА_4 та особовим складом військової частини НОМЕР_1 : майором ОСОБА_13 , головним сержантом ОСОБА_6 , солдатом ОСОБА_14 , за порушення дисципліни під час відбування покарання та порушення вимог пункту 7 додатку 9 переліку заборонених предметів для використання в дисциплінарному батальйоні, абзацу 2 частини 3 розділу VIII наказу Міністерства оборони України від 04.06.2021 №155, вимог статей 16, 37, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військовослужбовця змінного складу 2 дисциплінарної роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 притягнути до дисциплінарної відповідальності (а.с.161-205, 200).

Досліджені судом докази зібрані відповідно до вимог кримінального процесуального закону, стосуються предмета доказування, а тому визнаються належними і допустимими.

З огляду на переконливість досліджених доказів суд дійшов висновку про правильність кваліфікації діяння ОСОБА_4 та його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.405 КК України.

При цьому, суд критично ставиться до позиції обвинуваченого про вчинення ним інкримінованого йому діяння, як такого, що не пов`язаний з виконанням потерпілим ОСОБА_6 обов`язків з військової служби та вважає, що зазначена позиція ОСОБА_4 спрямована на пом`якшення власної відповідальності.

Як встановлено судом з показань обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , до 17.12.2024 обвинувачений та потерпілий були знайомі, обвинувачений був обізнаний з військовим званням потерпілого, усвідомлював, що по відношенню до нього, ОСОБА_4 , потерпілий є начальником, на час кримінального правопорушення потерпілий перебував у форменному одязі зі знаками розрізнення, у тому числі й погоном з відображенням військового звання, був черговим по третій дисциплінарній роті.

Суд враховує, що у своїх показаннях обвинувачений повідомив, що негативно сприймав висловлювання та поведінку потерпілого ОСОБА_6 під час військової служби, сам потерпілий вказав, що безпосередньо під час конфлікту ОСОБА_4 висловлював невдоволення перебуванням постійного складу військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , тобто у тому числі й потерпілого, у тилу, поза межами зони бойових дій, відтак суд вважає, що саме виконання обов`язків з військової служби головним сержантом ОСОБА_6 , а не будь-які інші дії, рішення чи бездіяльність останнього спричинили кримінальне правопорушення.

Суд зважає, крім вказаного, ще й на ту обставину, що стверджуючи про непов`язаність заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 з виконанням обов`язків з військової служби, обвинувачений ОСОБА_4 так і не повідомив будь-які інші мотиви та причини вчиненого ним діяння.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу винного у їх сукупності, наявність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин справи.

Так суд враховує, що вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення є згідно з ч.5 ст.12 КК України тяжким злочином.

Суд не відносить до обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, зазначене в обвинувальному акті та передбачене п.1 ч.1 ст.66 КК України щире каяття, оскільки вона не знайшла свого підтвердження у ході судового розгляду справи, позаяк обвинувачений не визнав своєї вини в інкримінованому йому злочині у повному обсязі.

Обставиною, що обтяжує його покарання, відповідно до п.1 ч.1 ст.67 КК України, є рецидив злочинів.

Крім цього, суд враховує, що обвинувачений за наркологічною та психіатричною допомогою по місцю проживання не звертався (а.с.99), позитивно характеризується у характеристиці від 22.01.2025 командира 2 дисциплінарної роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_10 (а.с.218) та у характеристиці від 01.09.2025 командира 1 дисциплінарної роти військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_16 (а.с.216-217), відсутність відомостей про проходження ОСОБА_4 військової служби на цей час.

Водночас, суд зважає на те, що ОСОБА_4 раніше двічі засуджувався за вчинення військових кримінальних правопорушень, пов`язаних з насильством щодо начальника та знову вчинив аналогічний злочин, що свідчить про його стійке небажання виправитися.

Відповідно до ст.50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості, індивідуалізації та законності, покарання повинно відповідати характеру вчинених дій, ступеню тяжкості скоєного та даним про особу винного.

За викладених умов суд вважає можливим досягнути мети покарання у спосіб його призначення у виді позбавлення волі у межах санкції ч.4 ст.405 КК України.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні, цивільний позов не заявлявся.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.369, 373-375 КПК України,

УХВАЛИВ :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.405 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 3 (три) місяці.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня його фактичного затримання після набрання вироком законної сили та приведення його до виконання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий:ОСОБА_1