Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №580/1453/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року справа № 580/1453/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гайдаш В.А, розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач 1) та військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач 2), в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) щодо і не нарахування та не виплати в періоди з 26.03.2022 до 05.05.2023 грошового забезпечення ОСОБА_1 , а також виплачених за вказаний період: грошової допомога для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, - визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 рік Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 рік, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового, і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку із доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку із доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити за період з 26.03.2022 до 05.05.2023 грошове забезпечення ОСОБА_1 , а також виплатити за вказаний період: грошову допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, - визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (паном на 01.01.2022 рік, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 рік, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум | та із одночасною компенсацією сум податку із доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку із доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, .грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) видати оновлені довідки про розмір грошового забезпечення станом на 2022 рік та 2023 рік та оновлений грошовий атестат ОСОБА_1 з урахуванням вказаного вище проведеного перерахунку розміру його грошового забезпечення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначає, що відповідач протиправно не здійснив перерахунок грошового забезпечення позивача з 26.03.2022 по 05.05.2023 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, компенсація невикористаної щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Ухвалою суду від 19.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) правилами спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача позов не визнав, надав до суду письмовий відзив, в якому зазначив, що доводи позивача щодо необхідності застосування при обчисленні посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових грошового забезпечення такої розрахункової величини, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2022 та на 01.01.2023, є помилковими. Вважає, що у спірному періоді з 26.03.2022 до 05.05.2023 грошове забезпечення розраховувалось на підставі діючої на той час редакції Постанови КМУ № 704 з базовою розрахунковою величиною у виді прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На підставі вищезазначеного, відповідач 1 вважає, що одночасно з виключенням позивача із списків особового складу військової частини НОМЕР_2 із ним, відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів України з питань нарахування та виплати складових грошового забезпечення, проведено та здійснено повний розрахунок, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.05.2023 № 125 та довідками, копії яких додані позивачем до позовної заяви. Представник відповідача вважає, що вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення позивача та позовна вимога щодо видачі позивачу оновлену довідку про розмір грошового забезпечення та грошовий атестат не підлягають до задоволення, а тому у позові просить відмовити повністю.

Відповідач 2 відзив на позов не подав.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в березні 2022 року був призваний на військову службу до військової частини НОМЕР_2 , та проходив службу на посаді командира відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу матеріальнотехнічного забезпечення НОМЕР_5 окремого батальону територіальної оборони НОМЕР_6 окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління Сил територіальної оборони «ПІВНІЧ» Сил територіальної оборни ЗСУ.

Наказом № 125 від 05.05.2023 року молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу матеріально-технічного забезпечення НОМЕР_5 окремого батальйону територіальної оборони НОМЕР_6 окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сил територіальної оборони Збройних сил України, звільненого з військової служби у запас наказом командира від 30.04.2023 № 49-РС відповідно до п.2 ч. 4 ст. 26 Закону України «про військовий обов`язок військову службу за п. «г» (через сімейні обставини або інші поважні причини).

Позивач є пенсіонером та отримує пенсію по вислузі років відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ (Далі Закон №2262-XII) та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області.

На момент звільнення ОСОБА_1 мав наступні складові грошового забезпечення що підтверджується грошовим атестатом №3060 від 18.09.2025 року: посадовий оклад - 3 000,00 грн.; оклад за військове звання - 670,00 грн.; процентна надбавка за вислугу років 40% - 236,77 грн.; надбавка за особливо важливі завдання 65% -538,66 грн.; премія 505% - 2 443,54 грн.

Грошове забезпечення ОСОБА_1 на момент звільнення обраховано з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на січень 2018 року що становить 1762 грн., а не на січень 2024 та січень 2025 років.

Військова частина НОМЕР_2 входить до підпорядкування військової частини НОМЕР_1 (код ЄДОПОУ: НОМЕР_3 ), як один із батальйонів цієї бригади.

Крім того, заробітна плата позивачу нараховувалась саме військовою частиною НОМЕР_1 що підтверджується і Довідкою ОК5.

02.10.2025 року позивач направив заяву до ВЧ НОМЕР_2 з метою здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 26.03.2022 року по 05.05.2023 рік ОСОБА_1 , а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 рік, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 рік на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку із доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку із доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44. Підготувати оновлений грошовий атестат та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії ОСОБА_1 за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та направити їх до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідь у встановлений законом строк військовою частиною НОМЕР_2 не надано.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Під час вирішення питання щодо звернення позивача із цим позовом у межах строку звернення суд врахував таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова № 704), якою збільшено розмір грошового забезпечення відповідних категорій службовців.

Відповідно до п. 10 Постанови № 704, ця постанова набирає чинності з 01.03.2018.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі – Постанова № 103).

Постановою № 704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови № 704 в редакції, чинній до прийняття Постанови № 103, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Згідно з п. 6 Постанови № 103 внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Так, до Постанови № 704 були внесені зміни, внаслідок яких п. 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Отже, з лютого 2018 року було змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».

Пункт 6 постанови КМУ № 103 втратив чинність у зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18.

Тобто, саме з 29.01.2020 була відновлена дія п. 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018.

Таким чином, з 29.01.2020 - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18, виникли підстави для встановлення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.

Суд також враховує, що згідно з п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом (01 січня 2017 року) не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.

Під час розгляду і вирішення цієї справи суд виходить із того, що положення п. 4 Постанови № 704 та п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» підлягають солідарному застосуванню.

Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що з 29 січня 2020 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.

Натомість розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом на 01 січня 2020 року, на розрахунок посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями – не впливає.

Така позиція суду узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 240/4946/18, щодо застосування п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідач у цій справі не заперечує, що у спірний період здійснював нарахування позивачу грошового забезпечення виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Таким чином у період з 26.03.2022 до 05.05.2023 позивачу здійснювалось нарахування і виплата грошового забезпечення із застосуванням неправильної розрахункової величини.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що грошове забезпечення позивача у період з 26.03.2022 до 05.05.2023 має бути перераховане в сторону збільшення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт.

За таких обставин, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачеві грошового забезпечення за період з 26.03.2022 до 05.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 2022-2023 роки на відповідний тарифний коефіцієнт.

Крім того, виплачені позивачу у вказаному періоді одноразові додаткові види грошового забезпечення (грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань) мають бути перераховані в сторону збільшення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт.

Щодо вимог про нарахування та виплату грошового забезпечення з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку № 44, суд врахував висновки Верховного Суду у постанові від 27 липня 2023 року у справі № 380/813/22, відповідно до яких аналіз пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Аналогічний підхід застосував Верховний Суд у постановах від 27 вересня 2023 року у справі № 420/23176/21, від 27 вересня 2023 року у справі № 420/23176/21, від 31 січня 2024 року у справі № 320/6441/22, від 18 квітня 2024 року у справі № 160/10789/22 та від 30 квітня 2024 року у справі № 360/700/23.

З урахуванням зазначеного, перерахунок та виплата щомісячних видів грошового забезпечення позивача за спірний період має бути здійснена відповідачем з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Щодо позовної вимоги зобов`язати військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) видати оновлені довідки про розмір грошового забезпечення станом на 2022 рік та 2023 рік та оновлений грошовий атестат ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч. 1 ст. 5 КАС України).

Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оскарження останнього.

З аналізу викладеного вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

У зв`язку із викладеним, у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права. Суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє.

Суд зазначає, що вказані вимоги позивача є передчасними, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин відповідач ще не провів перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 26.03.2022 по 05.05.2023 у, у зв`язку з чим складові грошового забезпечення не були змінені. Вимога щодо зобов`язання відповідача видати новий грошовий атестат та довідку є похідною і має вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок. Також, відповідач ще не ухвалював рішення про перерахунок грошового забезпечення позивача на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині після здійснення такого перерахунку будуть порушені. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір» та не надав доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та не виплати в періоди з 26.03.2022 до 05.05.2023 грошового забезпечення ОСОБА_1 , а також виплачених за вказаний період: грошової допомога для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, - визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 рік Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 рік, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового, і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку із доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку із доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити за період з 26.03.2022 до 05.05.2023 грошове забезпечення ОСОБА_1 , а також виплатити за вказаний період: грошову допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, - визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (паном на 01.01.2022 рік, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 рік, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум | та із одночасною компенсацією сум податку із доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку із доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, .грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Віталіна ГАЙДАШ