Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №560/18120/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/18120/25

РІШЕННЯ

іменем України

20 квітня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання позивачеві довідки про вартість речового майна, що належало до видачі за увесь період військової служби позивача: з 26 лютого 2022 року і до моменту його звільнення 14 серпня 2025 року, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 1 січня 2025 року.

2. Зобов`язати відповідача надати позивачеві довідку про вартість речового майна, що належало до видачі за увесь період військової служби позивача: з 26 лютого 2022 року і до моменту його звільнення 14 серпня 2025 року, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 1 січня 2025 року.

3. Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачеві, у зв`язку з його звільненням, грошової компенсації, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної соціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформатизації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно», за неотримане позивачем речове майно, яке належало до видачі, за увесь період військової служби позивача.

4. Зобов`язати відповідача здійснити нарахування і виплату позивачеві, у зв`язку з його звільненням з військової служби, грошової компенсації за неотримане ним речове майно, яке належало до видачі за увесь період військової служби позивача: з 26 лютого 2022 року і до моменту його звільнення 14 серпня 2025 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної соціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформатизації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно» та на підставі даних Довідки про вартість неотриманого позивачем, за увесь період його військової служби, речового майна, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 1 січня 2025 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після звільнення позивача зі служби відповідачем не проведено компенсацію вартості за неотримане речове майно та не надано довідку про вартість такого майна. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, у зв`язку із чим звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав до суду відзив, в якому зазначає, що передумовою для отримання компенсації за неотримане речове майно є отримання довідки про вартість такого майна. Вказує, що Інструкцією про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період врегульовано, зокрема, питання забезпечення речовим майном військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період. Вказує, що згідно зазначеної Інструкції вказана категорія військовослужбовців не набуває права на видачу при звільненні речей, які не були отримані під час служби, відтак і не набуває права на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно під час звільнення, підстави для видачі довідки про вартість неотриманого речового майна відсутні. Вважає, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства, у позові просить відмовити.

У відзиві відповідач заявляє клопотання про залишення позову без розгляду через пропуск позивачем місячного строку звернення до суду згідно частиною 5 статті 122 КАС України.

Вирішуючи подане клопотання, суд враховує наступне.

Згідно з частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Положеннями частини 5 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином КАС України визначає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Згідно позиції судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Верховного Суду наведеної у постанові від 30.11.2020 у справі №480/3105/19, (в якій вирішувалось питанням наявності чи відсутності підстав для застосування статей 116, 117 КЗпП України у разі невиплати (несвоєчасної виплати) військовослужбовцям грошової компенсації вартості за недотримане речове майно), речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням).

Враховуючи визначену правову природу грошової компенсації за не отримане речове майно, спеціальним строком звернення до суду з цим позовом є місячний строк, встановлений частиною 5 статті 122 КАС України.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.08.2025 №239 позивача з 14.08.2025 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 20.11.2025 у справі №260/1942/24 вказав, що право на компенсацію вартості за неотримане речове майно за період проходження служби військовослужбовці набувають при звільненні і це право реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Військовослужбовець після звільнення його з військової служби зберігає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання відповідної заяви.

Водночас, подання заяви є зверненням громадянина.

Статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» визначено, зокрема, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

З огляду матеріалів справи судом встановлено, що позивач, через ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25.08.2025 звернувся до відповідача з рапортом щодо видачі довідки про вартість неотриманого речового майна та здійснення виплати грошової компенсації за неотримане речове майно.

Враховуючи наведене, а також терміни поштообігу, беручи до уваги, що на дату подання позову, 20.10.2025, відповідь військової частиною не звернення позивача від 25.08.2025 не надана, строк звернення до суду позивачем не пропущений.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду слід відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач у період з 26.02.2022 по 14.08.2025 проходив військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.08.2025 №239 позивач з 14.08.2025 виключений зі списків особового складу.

25.08.2025 позивач, через ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до відповідача з рапортом щодо видачі довідки про вартість неотриманого речового майна, що належало до видачі за період з 26.02.2022 по 14.08.2025 та здійснення нарахування та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно за період з 26.02.2022 по 14.08.2025 у зв`язку із звільненням зі служби.

Проте, відповідачем відповіді на звернення позивача та довідки про вартість неотриманого речового майна позивачу не надано.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому грошової компенсації за неотримане речове майно за період за період 26.02.2022 по 14.08.2025 та ненадання довідки про вартість такого майна, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

За змістом частини 2 статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 статті 9-1 Закону № 2011-XII (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178).

Так, пунктами 2, 3 Порядку № 178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, з поміж іншого, звільнення з військової служби.

Згідно з пунктами 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Тобто, з аналізу вказаних норм вбачається, що право на компенсацію вартості за неотримане речове майно визначається саме Законом, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року №232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 року за № 768/28898, затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі Інструкція №232).

Пунктом 4 розділу І Інструкції № 232 передбачено, що речове майно за цільовим призначенням поділяється на майно поточного забезпечення, майно фонду зборів і майно непорушних запасів, а за використанням - на майно особистого користування та інвентарне майно. Майно поточного забезпечення призначене для забезпечення всіх категорій військовослужбовців. Майно особистого користування - це предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців. Інвентарне майно - це предмети військової форми одягу, взуття, спорядження, технічні засоби речової служби, обладнання, намети, брезенти, контейнери та інше устаткування, яке є власністю Міністерства оборони України та яким забезпечуються військовослужбовці за потреби у мирний час та особливий період.

Відповідно до пункту 4 розділом ІІІ Інструкції №232, яким врегульовано Порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування в мирний час та особливий період, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

За приписами абзацу 3 пункту 242 розділу ХІІ Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

З наведеного слідує, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.01.2021 у справі № 200/1873/19-а чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Отже, військовослужбовці, обтяжені під час проходження військової служби власними витратами на придбання речового майна, мають правомірні очікування на отримання його грошової компенсації.

В свою чергу, нормами пункту 29 розділу V Інструкції №232 визначено, що у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що відповідач не набуває права на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно під час звільнення, оскільки аналіз змісту вказаних положень свідчить, що норма пункту 29 розділу V Інструкції №232 не суперечить праву військовослужбовця на отримання компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі, яке передбачено Порядком №178, натомість встановлює лише неможливість видачі предметів речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період.

Отже особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем 25.08.2025 було подано рапорт, в якому просив, зокрема, видати довідку про вартість неотриманого речового майна та виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Аналіз норм статті 9-1 Закону №2011-XII, абзаців першого, третього пункту 242 Положення №1153/2008, а також пунктів 2, 3 Порядку №178, свідчить про те, що позивач має право на грошову компенсацію замість неотриманого речового майна.

При цьому застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення у разі звільнення з військової служби, а не, наприклад, при звільненні з військової служби, дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 14.08.2019 у справі №820/3719/17.

При цьому пункт 4 Порядку № 178 передумовою видачі командиром наказу про виплату компенсації визначає застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів. Крім того зазначеною нормою регламентовано видачу наказу із зазначенням розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня поточного року.

Отже, з огляду на викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання довідки про вартість неотриманого речового майна та на виплату компенсації за неотримане речове майно за період проходження служби розмір якої визначається на підставі пунктів 4, 5 Порядку № 178.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 11.09.2019 по справі № 825/1104/17, що враховується судом відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, аналізуючи наведені норми права, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання довідки про вартість речового майна, що належало до видачі ОСОБА_1 за період з 26.02.2022 по 14.08.2025, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01.01.2025.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належало до видачі за період з 26.02.2022 по 14.08.2025, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01.01.2025.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно за період з 26.02.2022 по 14.08.2025, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01.01.2025.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно за період з 26.02.2022 по 14.08.2025, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01.01.2025.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )

Головуючий суддя В.К. Блонський