Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №560/18101/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/18101/25

РІШЕННЯ

іменем України

20 квітня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 матеріальну шкоду в сумі 54712 грн. 43 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач, під час перебування на посаді старшого бойового медика інженерно-технічної роти батальйону підтримки військової частини НОМЕР_1 не здійснив контроль особового складу, а саме не вчинив жодних дій щодо встановлення місця знаходження старшого солдата ОСОБА_2 , який самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , чим допустив випадок переплати коштів, які були виплачені старшому солдату ОСОБА_2 .

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Вказана ухвала була надіслана на адресу відповідача, однак на адресу суду повернувся конверт із вкладенням, із відміткою про причини повернення "Не вручено. Адресат відсутній за вказаною адресою.".

Згідно із ч.6 ст. 251 КАС України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ч. 11 ст. 126 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідача також було повідомлено в порядку статті 130 КАС України.

Відповідач не скористався правом на подачу відзиву на позов. Тому відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.01.2025 №21/нст старшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 призначено на посаду старшого бойового медика інженерно-технічної роти батальйону підтримки військової частини НОМЕР_1 .

16.03.2025 призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 .

В ході проведення службового розслідування відібрано пояснення у ОСОБА_1 який повідомив: «10.04.2024 старший солдат ОСОБА_2 , під час виконання бойового завдання отримав поранення та вибув на лікування. Під час відпустки за станом здоров`я старший солдат ОСОБА_2 08.10.2024 ліг на стаціонарне лікування до КНП «Вінницька клінічна лікарня №1» м.Вінниця. Про переміщення для подальшого лікування до військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 23.10.2024 та про свою виписку 22.11.2024 старший солдат ОСОБА_2 не повідомив до підрозділу. Медичний заклад (військова частина НОМЕР_2 АДРЕСА_1 ) не надала доповідь про виписку військовослужбовця».

В ході службового розслідування встановлено вину військовослужбовців, а саме: «уточнюючи обставини факту самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 військовослужбовцем військової служби за мобілізацією старшим солдатом ОСОБА_2 , встановлено, що вина військовослужбовця виражається у формі прямого умислу. Встановлено вину бойового медика ОСОБА_1 , який не здійснив контроль особового складу на належному рівні, чим допустив випадок переплати за період з 22.11.2024 по 15.03.2024 (3 місяці, 22 дні) на загальну суму 60490, 60 грн, старшому солдату ОСОБА_2 .»

Відповідно до наказу «Про результати службового розслідування» №932/нод від 17.04.20256 «Вважати старшого солдата ОСОБА_2 таким, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 та відсутній на військовій службі без поважних причин з 22.11.2024. Начальнику фінансово-економічної служби утримати суму переплати встановленим порядком з грошового забезпечення та винагороди, які були виплачені старшому солдату ОСОБА_2 в період з 22.11.2024 по 15.03.2024 (з місяці, 22 дні) на загальну суму 60490,60 грн з старшого солдата ОСОБА_1 ». Крім того зазначеним наказом до старшого сержанта ОСОБА_1 застосовано заходи дисциплінарного примусу, а саме: накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани та позбавлено 10 % премії за квітень місяць 2025 року.

За період з 01.05.2025 року по 20.05.2025 року з старшого бойового медика інженерно-саперної роти батальйону підтримки військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_1 утримано 5 778 грн 17 коп. боргу.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.05.2025 №133/нст старшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 , звільненого на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 30.04.2025 №81-рс у відставку, з 10.05.2025 виключено зі списків особової частини та знято з усіх видів забезпечення.

Через несплату відповідачем боргу в повному обсязі в добровільному порядку позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Закон України Про військовий обов`язок і військову службу від 25 березня 1992 року №2232 здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначаються Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України затвердженим Законом України Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України від 24 березня 2019 року №548-XIV (далі - Статут №548-XIV).

За змістом ст. 11 Статуту № 548-XIV необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим: беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю, ввести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Відповідно до ст. 16 Статуту №548-XIV кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно статей 26, 27 Статуту №548-XIV військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Закон України Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі №160-IX (далі - Закон №160-ІX) визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків.

Відповідно до ст. 1 цього Закону матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону № 160-IX визначено, що пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону № 160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 160-ІХ відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону. Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника).

Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті (ч. 2 ст. 10 Закону №160-IX).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 160-ІX, у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Так, відповідно до наказу «Про результати службового розслідування» №932/нод від 17.04.20256 «Вважати старшого солдата ОСОБА_2 таким, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 та відсутній на військовій службі без поважних причин з 22.11.2024. Начальнику фінансово-економічної служби утримати суму переплати встановленим порядком з грошового забезпечення та винагороди, які були виплачені старшому солдату ОСОБА_2 в період з 22.11.2024 по 15.03.2024 (з місяці, 22 дні) на загальну суму 60490,60 грн з старшого солдата ОСОБА_1 ». Крім того зазначеним наказом до старшого сержанта ОСОБА_1 застосовано заходи дисциплінарного примусу, а саме: накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани та позбавлено 10 % премії за квітень місяць 2025 року.

За період з 01.05.2025 року по 20.05.2025 року з старшого бойового медика інженерно-саперної роти батальйону підтримки військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_1 утримано 5 778 грн 17 коп. боргу.

Суд зауважує, що відповідачем не надано до суду доказів оскарження чи скасування вищезазначеного наказу, як і не надано доказів добровільної сплати усієї суми завданої шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Зважаючи на вищевикладене, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи відсутність заходів, передбачених ч. 2 ст. 139 КАС України, судовий збір на користь позивача стягненню з відповідача не підлягає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 матеріальну шкоду в розмірі 54712,43 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )

Відповідач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 )

Головуючий суддя В.К. Блонський