Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №520/22067/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м.Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

20 квітня 2026 року №520/22067/25

Харківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Лариси Мар`єнко, розглянувши в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду в порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Київського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо відмови у виключенні запису про ОСОБА_1 за виконавчим провадженням №55226558 з Єдиного реєстру боржників;

- зобов`язати Київський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виключити з Єдиного реєстру боржників відомості стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , як боржника у виконавчому провадженні №55226558.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру боржників у системі наявний запис щодо ОСОБА_1 , який внесений на підставі відомостей, внесених Київським ВДВС у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції при виконанні виконавчого листа №642/4627/16-к, вданого Ленінським районним судом міста Харкова про конфіскацію всього майна засудженого. Зазначає, що відповідно до автоматизованої системи виконавчих проваджень на даний час відсутні відкриті виконавчі провадження відносно позивача. 18.04.2019 року державним виконавцем прийнято постанову про повернення вищевказаного документу стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з відсутністю майна в боржника. На думку позивача, відповідач протиправно відмовив у виключенні з Єдиного реєстру боржників відомості (запис) щодо ОСОБА_1 як боржника у виконавчому провадженні №55226558, що слугувало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 відкрито провадження за правилами статті 287 КАС України.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі надсилалась судом до електронного кабінету відповідача в ЄСІТС "Електронний суд" та отримана ним 01.09.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 02.09.2025.

В установлений судом строк, відповідач правом надіслати відзив на позовну заяву не скористався, заяву про визнання позову суду також не надсилав.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі ст.229 КАС України.

Згідно з частиною 4 статті 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі.

У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває на момент розгляду даної адміністративної справи. Оскільки на територія м.Харкова та Харківської області з 24.02.2022 постійно підлягає загрозі ракетного обстрілу, атаки БПЛА з боку збройних сил РФ, внаслідок чого постійно лунає сигнал "повітряна тривога", відбувається постійний перебій з подачею електроенергії, що перешкоджає вчасному та безпечному розгляду адміністративних справ, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив таке.

На виконання вироку Ленінського районного суду м.Харкова від 22.12.2016 року та ухвали Апеляційного суду Харківської області від 02.11.2017 року у справі №642/4627/16-к в частині конфіскації майна засудженого, судом був виданий виконавчий лист від 13.11.2017 року про конфіскацію всього майна, яке є власністю ОСОБА_1 .

Згідно відомостей з Автоматизованої системи виконавчих проваджень на виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження №55226558 з примусового виконання виконавчого листа №642/4627/16-к від 13.11.20117 року про конфіскацію всього майна, яке є власністю ОСОБА_1 .

18.03.2019 державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника.

18.04.2019 державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 "Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю майна у боржника.

03.04.2025 позивач звернувся до відповідача з заявою про виключення відомостей як боржника за виконавчим провадженням №55226558 з Єдиного державного реєстру боржників.

Листом б/н за підписом державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тетяни Засько, посилаючись на р.23 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2832/5, повідомлено, що на теперішній час відсутні підстави для винесення постанови про виключення відомостей відносно боржника з Єдиного реєстру боржників.

На момент звернення до суду позивач, згідно із даними Єдиного реєстру боржників є боржником у виконавчому провадженні №55226558.

Не погодившись з відмовою відповідача у виключенні з Єдиного реєстру боржників відомостей стосовно позивача, останній звернувся до суду з цим позовом з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Спірним у цій справі є питання наявності або відсутності у державного виконавця повноважень на виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей про позивача, як боржника у виконавчому провадженні №55226558.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII, з наступними змінами та доповненнями у діючій редакції на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №1404-VІІІ, Єдиний реєстр боржників - систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відповідно до вимог статті 10 цього Закону заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно із частиною третьою статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема:

а) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

б) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

в) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням.

Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Реєстрація боржника в Єдиному реєстрі боржників не звільняє його від виконання рішення.

Пунктом 1 ч.4 ст.26 Закону №1404-VІІІ визначено, що під час пред`явлення виконавчого документа до виконання подаються: у разі виконання рішення про конфіскацію майна у кримінальному провадженні - копії опису майна і відповідного судового рішення. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опис майна не проводився.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.56 Закону №1404-VІІІ арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У розумінні приписів ч.1 ст.59 Кримінального кодексу України (далі - КК України) конфіскація майна - різновид додаткового кримінального покарання і полягає в примусовому безплатному вилученні майна, яке є власністю засудженого, у власність держави. Цей вид покарання застосовується тільки тоді, коли він передбачений санкцією статті закону, за якою підсудний визнаний винним.

Для забезпечення конфіскації майна і цивільного позову у порядку, визначеного кримінально-процесуальним законодавством, накладається арешт на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, на яких законом покладено матеріальні відповідальність за його дії, а також вилучається майно, на яке накладено арешт.

Статтею 48 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) визначено порядок виконання покарання у виді конфіскації майна та встановлено, що суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Наведеній нормі кореспондують приписи ч.ч.1-2 ст.62 Закону №1404-VІІІ, якими передбачено, що виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому цим Законом. Реалізація конфіскованого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.

Водночас, ст.49 КВК України визначено, що конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб`єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління. Не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні. Перелік такого майна визначається законом України. Спори, пов`язані з конфіскацією майна, вирішуються в порядку, встановленому законом.

У спірному випадку виконавче провадження здійснювалося з метою забезпечення виконання судового рішення, що передбачало конфіскацію майна, яке є власністю засудженого, як додаткового покарання, визначеного частиною другою статті 187 КК України.

Характеризуючи взаємозв`язок забезпечення виконання покарання і виконавчого провадження, суд констатує, що якщо підставою першого є потреба забезпечити виконання майбутнього вироку в частині конфіскації майна, то підставою виконавчого провадження є необхідність примусової реалізації винесеного вироку. Способи забезпечення можливої конфіскації майна вичерпно визначені в законі і не можуть бути розширені, як і визначені законом заходи примусового виконання.

Особливістю процесу забезпечення можливої конфіскації є те, що способи забезпечення можливого призначення даного покарання подібні до тих, що має право застосовувати державний виконавець до боржника, забезпечуючи виконання судових рішень. До цих способів належать накладення арешту на майно, його опис і передача на зберігання. Найбільш істотні відмінності між способами забезпечення можливої конфіскації майна і примусовими заходами, які реалізуються в процесі виконавчого провадження, полягають в тому, що способами забезпечення можливої конфіскації майна створюються гарантії можливого виконання, а примусовими заходами державного виконавця досягається саме виконання.

Відповідно до пункту 6 розділу ХІ Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 №2432/5, система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови:

про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження";

про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження";

про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів;

про скасування заходів примусового виконання згідно з частиною четвертою статті 40 Закону України "Про виконавче провадження";

про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.

В день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов`язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.

Належних та допустимих доказів того, що на дату розгляду даної адміністративної справи вирок, який набрав законної сили та є обов`язковим до виконання, в частині конфіскації майна виконаний, позивачем суду не надано.

З аналізу зазначених норм права слідує, що відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, зокрема, у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". У інших випадках повернення виконавчого документа нормативно мотивованих підстав для безумовного виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників законодавством не передбачені.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що постановою державного виконавця від 18.04.2019 у виконавчому провадженні №55226558 виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (у зв`язку з відсутністю майна у боржника).

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що оскільки виконавчий лист у наведеному виконавчому провадженні повернутий стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону № 1404-VІІІ, то встановлених Законом підстав для виключення боржника з Єдиного реєстру боржників немає.

Доводи позивача щодо спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не приймаються судом до уваги, оскільки ці процесуальні строки можуть бути поновлені за судовим рішенням.

Наведена правова позиція неодноразово була підтверджена апеляційними судами в постановах від 24.02.2026 року у справі №160/32035/25, від 06.05.2025 у справі №240/3355/25.

Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені у справі обставини та положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.19, 139, 241-247, 250, 255, 287, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Київського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул.Куликівська, буд.12, м.Харків, 61002, код ЄДРПОУ 34952440) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв`язку з бойовими діями на території м.Харків та Харківської області, повний текст рішення складено 20 квітня 2026 року.

Суддя Лариса МАР`ЄНКО