Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №420/5890/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5890/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2025 року №7651222/15-02 щодо визначення податкового зобов`язання з податку на доходк фізичних осіб за 2024 рік на суму 79140,70грн.

Ухвалою суду від 09.03.2026 року, з урахуванням виправленої описки ухвалою суду від 19.03.2026, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження по справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 20.10.2025 працівником Катлабузької селищної ради Ізмаїльського району Одеської області позивачу вручено оскаржуване ППР.

Представник вказує, що позивач є власником двох земельних ділянок, які з моменту набуття на них права власності використовуються за призначенням Фермерським господарством «Трембач Юрій Олексійович».

Представник звертає увагу, що Фермерським господарством «Трембач Юрій Олексійович» 18.02.2025 подано податкову декларацію за 2025 рік, в якій розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання містить відомості про означені земельні ділянки. Сума цього зобов`язання сплачена Фермерським господарством у повному обсязі, податкова заборгованість відсутня.

Тому, на думку представника позивача, подвійне нарахування загального мінімального податкового зобов`язання на один об`єкт оподаткування є незаконним, а оскаржуване ППР – протиправним. У зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача надав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову та звернув увагу, що позивачу податок нараховувався на земельні ділянки: за кадастровим номером 4823080700:01:001:0629, загальна площа земельної ділянки 42,0041 га; за кадастровим номером 4823080700:01:001:0474, загальна площа земельної ділянки 7,9937 га.

При цьому інформація щодо передачі зазначених ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства - відсутня.

Представник відповідача зазначив, що у разі якщо фермерське господарство користується земельними ділянками сільськогосподарського призначення, які перебувають у власності членів фермерського господарства, без укладання договору оренди та державної реєстрації переходу такого права користування, то обов`язок з визначення загального МПЗ виникає у власників земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

У зв`язку з чим, на думку представника відповідача, член фермерського господарства – власник земельних ділянок сільськогосподарського призначення зобов`язаний сплатити суму MП3, визначену в податковому повідомленні-рішенні, якщо фермерське господарство користується такими ділянками без укладання договору оренди та державної реєстрації переходу такого права користування.

Справа розглянута в письмовому провадженні.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , є платником податків та перебуває на обліку в ГУДПС в Одеській області.

Позивач є власником двох земельних ділянок, за кадастровим номером 4823080700:01:001:0629, загальна площа земельної ділянки 42,0041 га; за кадастровим номером 4823080700:01:001:0474, загальна площа земельної ділянки 7,9937 га, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта нерухомого майна та Державної служби України з питань геодезії, картографії та земельного кадастру.

Позивач є засновником та власником Фермерського господарства “Трембач Юрій Олексійович”, що підтверджується його статутом, затвердженим Головою ФГ 16.10.2018.

Розрахунком загального мінімального податкового зобов`язання за податковий (звітний) 2024 рік підтверджується сплата Фермерським господарством “Трембач Юрій Олексійович” загального мінімального податкового зобов`язання за користування зазначеними земельними ділянками (Додаток №3 до Податкової декларації платника - єдиного податку четвертої групи, порядковий номер декларації №4).

Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято відносно ОСОБА_1 оскаржуване ППР від 30.06.2025 року №7651222/15-02 щодо визначення мінімального податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2024 рік на суму 79140,70 грн.

Позивач вважаючи протиправним зазначене податкове повідомлення-рішення, звернувся до суду з цим позовом.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Законом України від 30.11.2021 № 1914-ХІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» для платників податків - фізичних осіб, у яких у власності та/або користуванні (оренді, суборенді, емфітевзисі. постійному користуванні) є земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, вводиться поняття мінімального податкового зобов`язання (далі - МПЗ).

Відповідно до п. 64 розділу XX Перехідні положення Підрозділу 10Податкового кодексу України першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов`язання, є 2022 рік.

Відповідно до пп. 170.14.1 п.170.14 ст. 170 ПК України для платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне мінімальне податкове зобов`язання визначається контролюючим органом.

Пунктами 170.14.3 п.170.14 ст. 170 ПК України визначення загального мінімального податкового зобов`язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб. Мінімальне податкове зобов`язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.

Правила обчислення мінімального податкового зобов`язання (далі за текстом - МПЗ) викладені законодавцем у приписах ст.381 ПК України.

Так, відповідно до п.п.381.1.1 ст.381 ПК України МПЗ щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена, обчислюється за формулою: МПЗ = НГОд x К x М / 12, де: МПЗ - мінімальне податкове зобов`язання; НГОд - нормативна грошова оцінка відповідної земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю; К - коефіцієнт, який становить 0,05; М - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Згідно з п.п.381.1.2 ст.381 ПК України МПЗ щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулою: МПЗ = НГО x S x К x М / 12, де: МПЗ мінімальне податкове зобов`язання; НГО - нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю; S - площа земельної ділянки, гектарах; К - коефіцієнт, що становить 0,05; М - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Підпунктом 381.1.3 ст.381 ПК України визначено, що при обчисленні мінімального податкового зобов`язання платниками єдиного податку четвертої групи - фізичними особами - підприємцями, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України "Про фермерське господарство", коефіцієнт "К", визначений у підпунктах 381.1.1 і 381.1.2 цього пункту, застосовується у половинному розмірі.

Як зазначено у п.п.381.1.4 ст.381 ПК України, МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.

Відповідно до п.381.3 ст.381 ПК України у разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування мінімальне податкове зобов`язання визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п.381.4 ст.381 ПК України у разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, мінімальне податкове зобов`язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) - починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального мінімального податкового зобов`язання кожного з таких власників або користувачів.

У разі відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року мінімальне податкове зобов`язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік.

Відповідач у відзиві зазначав, що приймаючи оскаржуване ППР контролюючий орган керувався тим, що за умови якщо фермерське господарство користується земельними ділянками сільськогосподарського призначення, які перебувають у власності членів фермерського господарства, без укладання договору оренди та державної реєстрації переходу такого права користування, то обов`язок з визначення загального МПЗ виникає у власників земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Тобто позиція відповідача полягає у тому, що факт сплати загального МПЗ Фермерським господарством не звільняє власника земельних ділянок від визначення і сплати загального МПЗ.

При цьому розрахунком загального мінімального податкового зобов`язання за податковий (звітний) 2024 рік підтверджується, що ФГ «Трембач Юрій Олексійович» є фактичним землекористувачем земельних ділянок, власником яких є позивач.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18 зазначено, що з моменту створення фермерського господарства до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника.

Зазначена правова позиція підтримана КАС ВС у постанові від 17.09.2025 у справі № 340/8675/23.

Отже, в силу наведених підходів, у разі створення фермерського господарства саме останнє виступає суб`єктом взаємовідносин щодо сплати загального МПЗ, а тому за логікою таких висновків саме воно має й нести обов`язки щодо сплати загального МПЗ. В інакшому випадку поглиблюється правова невизначеність, адже всі права та обов`язки щодо відповідної земельної ділянки правомочне реалізовувати фермерське господарство, однак загальне МПЗ сплачує засновник цього господарства одноособово.

Як встановлено судом й не заперечується відповідачем у справі, ФГ «Трембач Юрій Олексійович» сплачувало до бюджету загальне МПЗ за відповідні земельні ділянки та звітувало про нарахування таких зобов`язань за цими земельними ділянками.

На підставі викладеного та з урахуванням висновків Верховного Суду суд вважає, що позивачу нараховано зобов`язання зі сплати загального МПЗ на підставі податкового повідомлення-рішення, ухваленого без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладений КАС ВС у постанові від 19.09.2024 у справі №320/6885/23.

Таким чином, суд дійшов висновку, що нарахування позивачу загального мінімального податкового зобов`язання за зазначені земельні ділянки є неправомірним, оскільки обов`язок зі сплати такого зобов`язання виконано фермерським господарством, засновником якого є сам позивач.

У зв`язку з цим, оскаржуване ППР від 30.06.2025 року №7651222/15-02 щодо визначення мінімального податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2024 рік на суму 79140,70 грн є протиправним та підлягає скасуванню.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.73-76 КАС України).

Статтею 76 КАС України визначено, що питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 241-246 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 30.06.2025 року №7651222/15-02 щодо визначення мінімального податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2024 рік на суму 79140,70 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва