Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №320/32037/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 року м. Київ № 320/32037/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Київського міського центру медико-соціальної експертизи про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Київського міського центру медико-соціальної експертизи, в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення щодо невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю;

зобов`язати провести повторний огляд і винести нове рішення щодо ОСОБА_1 за направленням на медико-соціальну експертизну комісію з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні для встановлення ІІІ групи інвалідності.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, адже позивач впевнений, що при винесенні рішення відповідачем не було враховано медичної документації, наданої позивачем та невірно встановлено критерії для визнання особою з інвалідністю, тому таке рішення має бути скасованим.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження). У задоволенні клопотання позивача про призначення судової медичної експертизи у справі № 320/32037/24 відмовлено.

До суду від Київського міського центру медико-соціальної експертизи надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив про те, що 04.04.2024 позивач був оглянутий Дніпровською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією, яка по патології печінки та супутнім захворюванням не визнала його інвалідом, в зв`язку з покращенням стану здоров`я. Дане рішення було підтверджене Центральною медико-соціальною експертною комісією № 2 08.05.2024, при огляді позивача в порядку оскарження рішення. На час огляду значних ускладнень цирозу печінки немає, лабораторні показники задовільні, працевлаштований раціонально. Рекомендовано спостерігатися в лікувальних закладах, лікування, при необхідності обмеження праці по ЛКК. Позивач з рішенням ЦМСЕК № 2 не погодився, тому згідно з п. 24 «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, позивач мав право звернутися на Центральну МСЕК МОЗ України, але не скористався цим правом.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та зауважує позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має в анамнезі діагноз: Цироз печінки, токсичний, середня ступень активності. Згідно чого, 24.02.2021 йому було вперше встановлено інвалідність ІІІ групи, що підтверджується пенсійним посвідченням серія НОМЕР_1 , вид пенсії по інвалідності 3 групи, загальне захворювання, термін дії до 01.03.2022.

Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 , позивачу було подовжено інвалідність 3 групи, термін дії до 29.02.2024.

Відповідно до Виписки на МСЕК з медичної карти стаціонарного хворого № 24438, позивач знаходився на лікуванні в КНП «Київська міська клінічна лікарня № 3» з 10.01.2024 по 19.01.2024, з діагнозом: Цироз печінки, токсичний, середня ступень активності, ст. декомпенсації, кл. В по Чайдль-П`ю. Хронічний панкреатит в стадії затихаючого загострення. Дисметаболічна міокардіодистрофія СН ІІ А.

08.05.2024 ОСОБА_1 , був оглянутий Дніпровською міжрайонною МСЕК та за результатами огляду був не визнаний особою з інвалідністю. Рішення Дніпровської МСЕК залишено в силі головою ЦМСЕК №2.

З Висновком МСЕК, ОСОБА_1 , категорично не згодний, враховуючи наявність необоротних порушень функцій організму. Вказує те, що стан здоров`я тільки погіршується, а наявні захворювання посилюються, що, в свою чергу, призводить до певного обмеження життєдіяльності.

Наведене зумовило позивача на звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" № 875-XII (далі - Закон № 875) особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (ст. 3 Закону № 875).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" № 2961-IV (далі - Закон № 2961) медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та ст. 7 Закону № 2961, Кабінет Міністрів України постановою від 03.12.2009 № 1317, затвердив Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (далі - Положення № 1317).

Згідно із п. 3 Положення № 1317, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (п. 4 Положення № 1317).

За правилами п. 11 Положення № 1317, міські, міжрайонні, районні комісії визначають, зокрема, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків.

Відповідно до п. 15 Положення № 1317, комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Згідно із п. 17 та 19 Положення № 1317, медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями встановлені Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої

наказом Міністерства охорони здоров`я України № 561 від 05.09.2011, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 за №1295/20033 (далі - Інструкція № 561), медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

При огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхіднихлабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії (п. 1.10 Інструкції № 561).

Однак, на думку позивача, при винесенні оскаржуваного рішення та не встановлення групи інвалідності, відповідачем не було враховано медичної документації, наданої позивачем та невірно встановлено стан його здоров`я.

Судом досліджено, що 04.04.2024 позивач був оглянутий Дніпровською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією, яка по патології печінки та супутнім захворюванням не визнала його інвалідом, в зв`язку з покращенням стану здоров`я.

Дане рішення було підтверджене Центральною медико-соціальною експертною комісією № 2 08.05.2024, при огляді позивача в порядку оскарження рішення.

На час огляду значних ускладнень цирозу печінки немає, лабораторні показники задовільні, працевлаштований раціонально. Рекомендовано спостерігатися в лікувальних закладах, лікування, при необхідності обмеження праці по ЛКК. Позивач з рішенням ЦМСЕК № 2 не погодився, тому згідно з п. 24 Положення № 1317, позивач мав право звернутися на Центральну МСЕК МОЗ України, але не скористався цим правом.

Слід наголосити на тому, що МОЗ України за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу, доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

Водночас, підставою для встановлення групи інвалідності є стійкі значно виражені, виражені або помірно виражені функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до обмеження життєдіяльності хворого в значно вираженому, вираженому або в помірному ступеню та потребують соціальної допомоги, соціального захисту, підтримки.

Суд враховує, що згідно вимог законодавства, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Критеріями встановлення групи інвалідності є не діагноз, а його наслідки, які призвели до порушення функції органів і систем організму, які, в свою чергу, призвели до обмеження життєдіяльності. Саме ступінь порушення функцій організму та обмеження життєдіяльності є критеріями встановлення тієї чи іншої групи інвалідності.

Проте, суд звертає увагу на те, що вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності особи, є дискреційним повноваженням відповідних комісій, яке суд не може перебирати на себе, оскільки це, з поміж іншого, вимагає наявності медичної освіти та спеціальної підготовки. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 0.04.2021 у справі № 160/12235/19.

Верховний Суд в постанові від 12.10.2021 у справі № 280/4820/19 зазначив, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Визначення конкретного ступеню розладу функцій органів і систем організму та обмеження життєдіяльності людини як критеріїв встановлення інвалідності, є дискреційними повноваженнями МСЕК, а отже, суд не вправі втручатися у такі повноваження відповідача.

Водночас, в обґрунтування позовної заяви позивачем лише зазначено про те, що відповідач належним чином не проаналізував наданих позивачем документів, при цьому, позивач не зазначив жодних фактичних обставин, які суд мав би перевірити та оцінити, окрім, як посилання на загальні норми та абстрактні порушення.

Належних доводів щодо порушення процедури огляду та при прийнятті оскаржуваного рішення, позивачем також не наведено. Доводи позивача в цій частині є загальними.

Суд не може замінювати собою медичну комісію та встановлену процедуру, але має право скасувати її рішення та зобов`язати провести повторний огляд, якщо процедура була порушена. Суд може перевірити процедуру прийняття рішення (дотримання термінів, повноту врахування документів, законність складу комісії тощо). Проте, відповідних доводів з наданням документального підтвердження, позивачем не надано.

Таким чином, спірне рішення прийняте відповідачем на підставі та в межах наданих повноважень, а позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки ґрунтуються на помилковому трактування норм законодавства та суб`єктивних доводах, що не підтверджуються документально.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору в суді та задоволенню не підлягають.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Київського міського центру медико-соціальної експертизи про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.