Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №320/25951/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 року м. Київ справа №320/25951/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рахункової палати про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Рахункової палати, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову т.в.п. Секретаря Рахункової палати, викладену в листах Рахункової палати від 24.04.2025 № 15-77/123 та від 05.05.2025 №15-77/141, у переведенні позивача з 01.01.2025 без конкурсу на рівнозначну посаду в нову структуру апарату Рахункової палати, затвердженої рішенням Рахункової палати від 20.02.2025 № 4-3, виплаті заборгованості по заробітній платі та відшкодуванні моральної шкоди,

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок заробітної плати позивача, починаючи з 01.01.2025 року по 01.05.2025, та виплати позивачу заборгованість за заробітною платою за період з 01.01.2025 по день ухвалення судового рішення, яка станом на 01.05.2025, становила 197 562,8 грн (у тому числі за: посадовим окладом - 54 956 грн; надбавки за вислугу років - 142 606,8 грн),

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок премій, починаючи з 01.01.2024 року по 01.05.2025, та виплати позивачці заборгованість за невиплачену премію за період з 01.01.2024 по день ухвалення судового рішення, яка станом на 01.05.2025, становила 253 227,6 грн,

- зобов`язати відповідача відшкодувати моральну шкоду у сумі 300 000 грн,

- заборгованість виплатити на банківську картку Позивачки (IBAN/рахунок ОСОБА_1 в AT «УНІВЕРСАЛ БАНК», МФО 322001, ІПН: 2534901602, призначення платежу - виплата заборгованості по заробітній платі),

- стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати у суму 122 273,79 грн, у тому числі: судовий збір - 7 508,21 грн; надання правничої допомоги у сумі 117 539,52 грн, у тому числі 37 539,52 грн - сума гонорару успіху.

В обґрунтуванні позовних вимог позивачка зазначає, що рішенням Рахункової палати від 12.01.2024 №?1-1 затверджена нова структура Рахункової палати, яка цим же рішенням введена в дію з 01 січня 2024 року. До складу цієї структури ввійшли без змін основних завдань та функціональних призначень всі структурні підрозділи з попередньої структури, серед яких також і відділ моніторингу та контролю якості аудитів департаменту стратегічного розвитку та методології. Починаючи з березня 2024 року, внаслідок численних змін у структурі апарату, Департамент та відділ, у якому працювала позивачка неодноразово перейменовувалися, однак їх функціональні призначення залишалися незмінними.

У ході цієї реорганізації позивачку залишили поза штатом, не запропонувавши переведення на рівнозначну або аналогічну посаду, що відповідала б її кваліфікації, досвіду та посадовим обов`язкам, які він фактично виконував до моменту змін.

Позивачка 27.03.2025 та 11.04.2025 зверталася до т.в.о. Секретаря Рахункової палати - керівника апарату із скаргою про порушення конституційних прав на працю та вимогою, в яких просила скасувати рішення про проведення конкурсного відбору на посади державних аудиторів Рахункової палати та здійснити переведення її на рівнозначну посаду, перерахувати заробітну плату за період з 01.01.2024 по 01.04.2025 , відшкодувати моральну шкоду. На ці звернення Позивачка отримала листи про неможливість скасування конкурсного відбору, оскільки він вже проводиться та надано роз`яснення про загальний порядок переведення державних службовців на рівнозначні посади, виплату заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.

Зазначені відповіді позивачка розцінює, як рішенням суб`єкта владних повноважень у формі неявної відмови, та які: по суті позбавляють її права на переведення на рівнозначну посаду, гарантованого ст. 87 Закону України «Про державну службу» та трудовим законодавством; перешкоджають відновленню її прав на отримання заробітної плати у розмірах, передбачених законодавством про оплату праці.

Зокрема, відповідно до статті 41 Закону України «Про державну службу», переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу вакантну посаду можливе лише за його згодою та за рішенням відповідних керівників державної служби. Відмова у переведенні без належного обґрунтування може розглядатися як порушення трудових прав державного службовця.

Також, позивачка вказує, що загальний стаж її роботи становить понад 38 років, зокрема: понад 30 років стажу державної служби, з яких - 26 років в Рахунковій палаті, переважна більшість трудової діяльності на керівних посадах державної служби, в тому числі - понад 5 років на посаді начальника відділу моніторингу та контролю якості аудитів. За час роботи в Рахунковій палаті не мала жодних зауважень та стягнень, має відмінну оцінку за результатами щорічної оцінки державних службовців, зокрема, за 2023 рік, має відзнаки Рахункової палати, 16.08.2019 присвоєно 3 ранг державного службовця.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 9 червня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання ухвали суду позивачкою подано до суду заяву про поновлення процесуального строку звернення до суду, в якій щодо суті спору, зокрема, зазначила, що 21 лютого 2025 року їй через електрону пошту надійшло повідомлення про оголошення первинного конкурсного відбору на посаду державних аудиторів, а також порядок конкурсного відбору на ці посади та порядок призначення на посади державних аудиторів. Крім того, вказувала, що 22 лютого 2025 року Рахункова палата затвердила нову структуру та штатний розпис, відповідно до змін у Законі України «Про Рахункову палату». На думку позивачки всі працівники контрольної (аудиторської) діяльності мали бути автоматично переведені на нові посади без державної служби - з підвищеними окладами, надбавками за вислугу років та щомісячно премією, оскільки в оновлених штатних документах суттєво збільшено оклади й надбавки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, поновлено позивачці строк звернення до адміністративного суду з даним позовом та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, що лист від 24.04.2025 № 15-77/123 не містить протиправної відмови щодо переведення та не порушує прав позивачки.

Щодо листа Рахункової палати від 05.05.2025 № 15-77/141 зазначив, що він є відповіддю на лист (вимогу) позивача вх. від 11.04.2025 № 114/08-5, який не містив прохання переведення на жодну посаду державної служби у Рахунковій палаті, а лише містив прохання "запропонувати рівнозначну посаду".

З огляду на це, предметом звернення вх. листа від 11.04.2025 № 114/08-5 не було питання переведення, а тому і лист-відповідь Рахункової палати на нього від 05.05.2025 № 15-77/141 не є відмовою у переведенні, що свідчить про відсутність порушених прав.

Стосовно вимог про перерахунок заробітної плати та премії відповідач наголошував, що позивачу протягом 2025 року виплачувалися відповідні оклад, надбавка за ранг та за вислугу років. Зазначене підтверджується розрахунковим листом за 2025 рік та не заперечується нею.

Отже, заборгованість щодо заробітної плати перед позивачем у Рахункової палати відсутня, натомість правових підстав для перерахунку заробітної плати ОСОБА_2 відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону України "Про Рахункову палату", немає.

Як вказував відповідач, ним в межах та у спосіб визначених повноважень дотримано законодавчо визначений алгоритм щодо нарахування та виплати щомісячних премій.

При цьому, всі обов`язкові складові елементи заробітної плати державного службовця позивачу нараховувались та виплачувались, а враховуючи те, що щомісячна премія не є обов`язковим елементом заробітної плати державного службовця, що в тому числі, підтверджено статтею 50 Закону, нарахування її у розмірі, що не відповідає сподіванням позивача не може виступати підставою для її перерахунку та виплати.

Крім цього, представник відповідача зазначив, що позивачем не надано документального підтвердження заподіяння моральної (нематеріальної) шкоди внаслідок прийняття рішень, вчинення дій чи бездіяльності відповідачем, а також не доведено причинно-наслідкового зв`язку між такими діями та визначеною шкодою, що свідчить про відсутність підстав для задоволення вимоги щодо відшкодування такої шкоди.

Також наголошував на порушенні строку звернення до суду з цим позовом, оскільки днем, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав щодо «автоматичного» непереведення з посади державного службовця на посаду державного аудитора, є 20.02.2025, а отже строк звернення до адміністративного суду з вимогою визнання протиправним її непереведення сплив 20.03.2025.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Рахункової палати про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, в частині позовних вимог щодо зобов`язання Рахункову палату здійснити перерахунок премій, починаючи з 01.01.2024 року та виплатити заборгованість за невиплачену премію за період з 01.01.2024 - залишено без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Рахункової палати про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди в частині позовних вимог щодо зобов`язання Рахункову палату здійснити перерахунок премій, починаючи з 01.01.2024 року та виплатити заборгованість за невиплачену премію за період з 01.01.2024 залишено без розгляду.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З 1999 року позивач працює в Рахунковій палаті на різних посадах в аудиторських департаментах.

З липня 2019 року позивач займала посаду начальника відділу моніторингу та контролю якості аудитів департаменту стратегічного розвитку та методології.

У травні 2024 року в Рахунковій палаті розпочато реорганізацію структури апарату Рахункової палати за результатами якої департамент стратегічного розвитку та методології ліквідовано та на його базі створено департамент стратегічного розвитку, контролю якості та міжнародної діяльності.

Як зазначала ОСОБА_1 , з квітня 2024 року вона перебувала поза штатом та зі сторони відповідача не було жодних пропозицій щодо переведення її на рівнозначну або аналогічну посаду відповідно до її статусу державного службовця, кваліфікації та досвіду в реорганізованому департаменті (ст. 19, 43 Конституції України, ст. 5, 11, 4, 87 Закону України «Про державну службу»), ст. 42, 49-2 Кодексу законів про працю України.

Листом (скаргою) від вх. 27.03.2025 № 760/08-1 позивач звернувся до т.в.о. Секретаря Рахункової палати - керівника апарату, відповідно до прохальної частини листа вбачається, що позивач просила, у т.ч.: визнати недійсними рішення про затвердження складу конкурсної комісії та проведення конкурсних процедур, оскільки їх формування та реалізація відбуваються в умовах конфлікту інтересів та адміністративного впливу; скасувати результати конкурсного відбору, проведеного в порушення принципів прозорості, рівності та об`єктивності; перевести її на рівнозначну посаду в новій структурі, враховуючи мою кваліфікацію, досвід та трудові права; повідомити її: - на яких підставах та коли вона позбавлена прав на отримання виплат за режимні обмеження; - на підставі яких критеріїв визначався розмір премій або приймалися рішення про її невиплату упродовж 01.01.2024 по 01.03.2025 років; - чи застосовувалися відносно неї обмеження щодо преміювання та які саме, підстави; або - чи може вона отримати перерахунок, якщо було допущено помилку порушено встановлений порядок нарахування премій.

Рахункова палата у листі від 24.04.2025 № 15-77/123 повідомила, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 Закону України "Про державну службу" державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення.

Повідомлено, що для проведення первинного конкурсного відбору на посади державних аудиторів апарату Рахункової палати, наказом т.в.о. Секретаря Рахункової палати - керівника апарату від 28.02.2025 № 72-к утворено конкурсну комісію та затверджено її склад відповідно до пунктів 12, 56 Порядку конкурсного відбору на посади державних аудиторів, затвердженого рішенням Рахункової палати від 30.01.2025 № 3-4.

Конкурсна комісії діє відповідно до Порядку, а її склад відповідає вимогам абзацу другого пункту 13 Порядку, яким визначено, що до складу комісії входять працівники структурних підрозділів апарату Рахункової палати з питань управління персоналом, правового забезпечення, стратегічного розвитку, методології та контролю якості, запобігання та виявлення корупції, а також структурних підрозділів, основними завданнями яких є здійснення заходів державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту) тощо. Також, до складу конкурсної комісії входить за згодою експерт проєкту «Зміцнення потенціалу зовнішнього аудиту відповідно до міжнародних стандартів (EU4ACU)», а до роботи конкурсної комісії, відповідно до пункту 14 Порядку, були залучені посадові особи апарату Рахункової палати, які досвідченими спеціалістами у здійсненні заходів державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту) для перевірки відповідей на відкриті запитання тестування.

Станом на дату надання відповіді відбір не завершений, тому скасувати результати відбору не вбачається можливим.

Щодо спірних виплат зазначено, що 05.08.2024 Головою Рахункової палати згідно з пропозиціями керівників самостійних структурних підрозділів, затверджена нова номенклатура посад, до якої займана позивачем посада не включена, що й стало підставою для припинення раніше наданого доступу до державної таємниці та виплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень з 06.08.2024, на підставі наказу Голови Рахункової палати від 06.08.2024 № 82п, з яким позивач ознайомлена під особистий підпис 14.08.2024.

Розмір місячної премії кожного окремо взятого працівника апарату Рахункової палати залежить від виконання показників роботи та встановлюється Секретарем Рахункової палати - керівником апарату залежно від особистого вкладу працівника в загальний результат роботи. При цьому, пункт 4.4 Положення передбачає, що преміювання працівників апарату Рахункової палати проводиться в межах фонду преміювання, передбаченого у кошторисі, та економії фонду оплати праці відповідно до вимог законодавства.

З огляду на вказане, відповідач у листі виснував, що трудові права, гарантовані статтею 43 Конституцією України, не порушувалися, позивач перебуває на посаді начальника відділу моніторингу та контролю якості аудитів департаменту стратегічного розвитку та методології, отримує заробітну плату залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби та рангу відповідно до статті 50 Закону.

В подальшому позивач звернулась до відповідача з листом (вимогою) вх. від 11.04.2025 № 114/08-5, в прохальній частині якого просила, зокрема, перевести її на рівнозначну посаду в новій структурі, виплатити заборгованість по заробітній платі та преміях за період перебування поза штатом (ст. 94, 115 КЗпП України, ст. 52 Закону України «Про державну службу»).

Листом Рахункової палати від 05.05.2025 № 15-77/141 у відповідь повідомлено, що трудові права гарантовані статтею 43 Конституцією України не порушувалися, позивач перебуває на посаді начальника відділу моніторингу та контролю якості аудитів департаменту стратегічного розвитку та методології, отримує заробітну плату залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби та рангу відповідно до статті 50 Закону України «Про державну службу» (далі - Закон).

Стосовно питання переведення на рівнозначну посаду зазначено, що пункт 1 частини першої статті 41 Закону передбачає, що державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення.

Згідно з інформацією Фінансового департаменту заборгованість по заробітній платі перед позивачем відсутня.

Вважаючи, що відповідач протиправно не здійснив автоматичне переведення позивача з посади державної служби на посаду державного аудитора, чим порушив її права на переведення передбачені статтею 41, 87 Закону України «Про державну службу» та не виплатив їй належної заробітної плати та преміювання за період перебування поза штатом, остання звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організація, повноваження та порядок діяльності Рахункової палати регламентовані Законом України «Про Рахункову палату» від 02.07.2015 № 576 (далі - Закон №576-VIII).

Частинами 3, 4 статті 17 Закону № 576-VIII передбачено, що для забезпечення виконання покладених на Рахункову палату повноважень діє апарат Рахункової палати, що складається з департаментів, територіальних та інших структурних підрозділів (включаючи патронатні служби членів Рахункової палати). Структура, штатний розпис апарату Рахункової палати затверджуються Рахунковою палатою в межах граничної чисельності апарату Рахункової палати та бюджетних призначень на забезпечення діяльності Рахункової палати.

Гранична чисельність апарату Рахункової палати затверджується Рахунковою палатою за погодженням з комітетом Верховної Ради України, до предмета відання якого належать питання бюджету.

Рішенням Рахункової палати від 12.01.2024 №?1-1 затверджена нова структура Рахункової палати (цим же рішенням введена в дію з 01 січня 2024 року), яка передбачала, зокрема, 12 департаментів, діяльність яких безпосередньо пов`язана з контрольними функціями, у тому числі юридичний департамент, департамент стратегічного розвитку та методології та департамент міжнародного співробітництва.

Рішенням Рахункової палати від 29.03.2024 №?15-2 затверджено нову структуру, яка передбачала, зокрема, 15 департаментів, діяльність яких безпосередньо пов`язана з контрольними функціями, у тому числі, окрім безпосередньо аудиторських департаментів, департамент стратегічного розвитку, методології та контролю якості; департамент правового забезпечення та департамент міжнародної діяльності.

Цим же рішенням встановлено, що структура апарату (в новій редакції) вводиться в дію з 01.05.2024.

Рішенням Рахункової палати від 14.05.2024 №?24-1 внесено зміни до структури апарату, відповідно до яких у її складі передбачено 14 департаментів, діяльність яких безпосередньо пов`язана з аудиторською діяльністю та інституційним розвитком.

Цим рішенням на базі раніше діючих самостійним підрозділів Рахункової палати, зокрема департаменту департамент стратегічного розвитку, методології та контролю якості та департаменту міжнародної діяльності - було створено новий структурний підрозділ: Департамент стратегічного розвитку, контролю якості та міжнародної діяльності. Крім того, відділ моніторингу та контролю якості аудиту було перетворено у відділ перевірки якості здійснення аудитів.

Законом України від 30 жовтня 2024 року №?4042-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Рахункову палату» та деяких інших законодавчих актів України» наприкінці 2024 року було внесено зміни до Закону України «Про Рахункову палату». Згідно з цими змінами, починаючи з 1 січня 2025 року, усі працівники Рахункової палати, службові обов`язки яких пов`язані із здійсненням заходів зовнішнього державного фінансового контролю (аудиту), виводяться з-під дії Закону України «Про державну службу», а умови їхньої оплати праці визначаються безпосередньо законом.

Рішенням Рахункової палати від 30.01.2025 № 3-5 затверджено Порядок призначення на посади державних аудиторів (далі - Порядок призначення), відповідно до якого призначення на посади державних аудиторів здійснюється за результатами конкурсного відбору, який проводиться відповідно до Порядку конкурсного відбору на посади державних аудиторів, затвердженого в установленому порядку (пункт 4 розділу ІІ). Призначення на посади державних аудиторів без проведення відбору забороняється (пункт 5 розділу ІІ).

Рішеннями Рахункової палати від 30 січня 2025 року № 3-7 затверджено Структуру апарату Рахункової палати та штатний розпис.

Надалі рішенням Рахункової палати від 20.02.2025 № 4-3 затверджено структуру апарату Рахункової палати на 2025 рік, в якій зокрема передбачено наявність посад державних аудиторів.

Порядки конкурсного відбору та призначення на посади державних аудиторів (у тому числі на умовах контракту, істотні умови такого контракту), професійного навчання та оцінювання державних аудиторів затверджуються Рахунковою палатою (частина третя статті 18 Закону України «Про Рахункову палату»).

Як убачається з матеріалів справи, зазначені порядки Рахункова палата також розмістила на офіційному вебсайті у розділі нормативно-правова база.

Оголошення про первинний відбір на посади державних аудиторів та порядок участі в ньому надсилався усім працівникам Рахункової палати 20.02.2025 та 21.02.2025, у т.ч. й позивачу, що підтверджується скріншотами листів та повідомлень, долучених до матеріалів справи.

Зазначені повідомлення містили інформацію, що призначення на посаду державного аудитора буде здійснено відповідно до затвердженого Порядку призначення на посади державних аудиторів.

Як убачається зі звернення та вимоги до відповідача від 27.03.2025 та 11.04.2025 відповідно, позивач просила перевести її без конкурсу на рівнозначну посаду в нову структуру апарату Рахункової палати, однак оскаржуючи відмови у листах-відповідях від 24.04.2025 та від 05.05.2025 про таке переведення, позивач посилалась при цьому на порушення відповідачем статей 41, 87 Закону України «Про державну службу» та статтей 42, 49-2 КЗпПУ.

Водночас, суд не може погодитись з такими доводами з огляду на наступне.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону України «Про державну службу» у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Згідно ч. 1 ст. 41 Закону України «Про державну службу» державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу: 1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення; 2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу.

Застосування законодавцем у наведених положеннях Закону слова «може» підтверджує виключне право адміністративного розсуду суб`єкта призначення на переведення державного службовця без обов`язкового проведення конкурсу та жодним чином не увільняє його від обов`язку дотриматися процедури вивільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби у разі реорганізації державного органу.

Аналогічний висновок щодо застосування указаних статей Закону України «Про державну службу» зроблено Верховним Судом у постановах від 20.09.2021 у справі №340/221/20 та від 13.10.2021 у справі №240/10996/20.

Водночас, посилання позивача на порушення відповідачем ст.87 Закону України «Про державну службу» суд вважає неприйнятним, оскільки станом на час спірних правовідносин приписи означеної статті не могли бути застосовані до позивача.

Зокрема, стаття 87 Закону України «Про державну службу» визначає підстави для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, зокрема, такою підставою відповідно до пункту 1 є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Частина третя цієї статті передбачає, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 11 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Отже, обов`язок щодо пропонування державному службовцю іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби виникає у випадку попередження особи про звільнення.

Водночас, позивач не попереджалася про звільнення, а тому обов`язку у Рахункової палати щодо одночасного пропонування рівнозначної посади або, як виняток, нижчої посади державної служби не виникло.

При цьому, перебування поза штатом не є передбаченою законом підставою для припинення державної служби або для фактичного усунення службовця від виконання обов`язків.

Аналогічно, є безпідставними посилання позивача на те, що зміни структури Рахункової палати відноситься до терміну «змін в організації виробництва і праці», що свідчить про поширення на спірні правовідносини положення частини третьої статті 49-2 КЗпП України, відповідно до якої одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Суд наголошує, що позивачем помилково ототожнено визначення звільнення з посади та виведення особи поза штат, а отже посилання на норми законодавства, якими унормовано саме процедуру звільнення, є хибним.

Доводи позивача про протиправність оголошення конкурсу для державних службовців Рахункової палати на посади державних аудиторів замість їх автоматичного переведення на такі посади, неправомочність комісії, що, як наголошувала позивач, стало наслідком протиправних дій відповідача в частині її автоматичного непереведення у 2025 році суд не бере до уваги та не надає оцінки, оскільки вказані обставини не є предметом розгляду даної справи та не можуть бути предметом доказування.

Поряд з цим, на час розгляду справи позивачем не надано будь-яких доказів оскарження або скасування рішень щодо зміни структури апарату Рахункової палати, утворення і правомочності конкурсної комісії.

Щодо аргументів позивача про належність в автоматичному порядку перевести її на рівнозначну посаду державного аудитора без проходження конкурсу суд зауважує на наступному.

Як зазначалось вище, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Рахункову палату» та деяких інших законодавчих актів України" від 30.10.2024 № 4042-IX внесено низку змін до Закону України «Про Рахункову палату» щодо розширення повноважень, незалежності, оплати праці, статусу посадових осіб, оплати праці організації роботи тощо.

Відповідно до цих змін: Члени Рахункової палати, Секретар Рахункової палати, його заступник, державні аудитори і радники членів Рахункової палати є посадовими особами, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу» (частина перша статті 18 Закону України «Про Рахункову палату»).

Для реалізацій повноважень Рахункової палати із здійснення заходів державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту) в апараті Рахункової палати утворюються посади державних аудиторів. Державні аудитори призначаються на посади і звільняються з посад Секретарем Рахункової палати та проходять службу у порядку, встановленому Рахунковою палатою, з урахуванням особливостей, визначених цим законом (абзац другий частини другої статті 18 Закону України «Про Рахункову палату»).

На посаду державного аудитора може бути призначений громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який володіє державною мовою, має вищу освіту не нижче ступеня магістра, відповідає кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності, а також має бездоганну ділову репутацію. Кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності, перелік документів (сертифікатів), що засвідчують рівень професійних знань, необхідних для зайняття посади державного аудитора, віднесення посад в апараті Рахункової палати до посад державних аудиторів, а також порядки конкурсного відбору та призначення на посади державних аудиторів (у тому числі на умовах контракту, істотні умови такого контракту), професійного навчання та оцінювання державних аудиторів затверджуються Рахунковою палатою (частина третя статті 18 Закону України «Про Рахункову палату»).

Отже, зазначеним законом утворено посади державних аудиторів, порядок конкурсного відбору та призначення на які встановлюються Рахунковою палатою.

Водночас, законом не передбачено "автоматичного переведення" з посади державного службовця на посаду державного аудитора.

Як було зазначено, рішенням Рахункової палати від 30.01.2025 № 3-5 затверджено Порядок призначення, відповідно до якого призначення на посади державних аудиторів здійснюється за результатами конкурсного відбору, який проводиться відповідно до Порядку конкурсного відбору на посади державних аудиторів, затвердженого в установленому порядку (пункт 4 розділу ІІ). Призначення на посади державних аудиторів без проведення відбору забороняється (пункт 5 розділу ІІ).

Отже, відсутні правові підстави для автоматичного переведення, про яке зазначає позивач, з посади державного службовця на посаду державного аудитора.

При цьому, суд повторно наголошує, що позивач не попереджався про звільнення, а тому обов`язку щодо пропонування рівнозначної посади або, як виняток, нижчої посади державної служби не виникло.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що Рахункова палата не порушувала прав позивача щодо питання її переведення на рівнозначну або нижчу посаду відповідно до статей 41, 87 Закону України "Про державну службу".

Як наслідок, є хибними доводи позивача про зобов`язання відповідачем нараховувати та виплачувати заробітну плату, передбачену законом для державних аудиторів.

Так, частина перша статті 24 Закону України «Про Рахункову палату» встановлює посадові оклади для державних аудиторів, а саме: Заробітна плата членів Рахункової палати, Секретаря Рахункової палати, його заступника, державних аудиторів та радників членів Рахункової палати складається з: 1) посадового окладу; 2) доплати за вислугу років; 3) доплати за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці; 4) премії (розмір якої у разі її встановлення не може перевищувати 30 відсотків посадового окладу).

Установлюються такі посадові оклади працівників Рахункової палати відповідно до розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року: 1) Голова Рахункової палати - 55; 2) заступник Голови Рахункової палати - 50; 3) інший член Рахункової палати - 48; 4) Секретар Рахункової палати - 40; 5) заступник Секретаря Рахункової палати - 36; 6) директор департаменту аудиту, начальник територіального підрозділу Рахункової палати - 35; 7) заступник директора департаменту аудиту, заступник начальника територіального підрозділу Рахункової палати - 32; 8) начальник управління аудиту, державний аудитор I рангу - 30; 9) державний аудитор II рангу - 28; 10) заступник начальника управління аудиту - 27; 11) начальник відділу аудиту, державний аудитор III рангу, радник члена Рахункової палати - 25; 12) заступник начальника відділу аудиту, державний аудитор IV рангу - 23; 13) завідувач сектору аудиту - 22; 14) заступник завідувача сектору аудиту, державний аудитор V рангу - 21; 15) державний аудитор VI рангу - 20 (частина друга цієї статті).

Тоді як частина шоста цієї статі передбачає, що умови оплати праці інших посадових осіб апарату Рахункової палати визначаються відповідно до Закону України «Про державну службу».

Отже, частина перша статті 24 не поширюється на посадових осіб апарату Рахункової палати, які є державними службовцями.

Як було зазначено, призначення на посади державних аудиторів здійснюється за результатами конкурсного відбору, який проводиться відповідно до Порядку конкурсного відбору на посади державних аудиторів, затвердженого в установленому порядку (пункт 4 розділу ІІ Порядку призначення). Призначення на посади державних аудиторів без проведення відбору забороняється (пункт 5 розділу ІІ Порядку призначення).

На посаду державного аудитора призначається особа, визначена переможцем відбору. Призначення на посаду державного аудитора здійснюється шляхом укладання трудового договору у формі контракту (пункт 5 розділу ІІ Порядку призначення).

Позивач не брав участі у конкурсному відборі на посади державних аудиторів (за власним бажанням, про що вона зазначає у позовній заяві), з ним не укладався контракт, з огляду на це правових підстав для призначення її на посаду державного аудитора та виплати заробітної плати державного аудитора не було.

Отже, на позивача як на державного службовця поширюється частина шоста статті 24 Закону України «Про Рахункову палату».

Як наслідок, правові підстави для перерахунку заробітної плати ОСОБА_2 відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону України «Про Рахункову палату» немає, а отже відсутні підстави для задоволення вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок заробітної плати позивача, починаючи з 01.01.2025 року по 01.05.2025, та виплати позивачу заборгованість за заробітною платою за період з 01.01.2025 по день ухвалення судового рішення, яка станом на 01.05.2025, становила 197 562,8 грн (у тому числі за: посадовим окладом - 54 956 грн; надбавки за вислугу років - 142 606,8 грн).

Підсумовуючи викладене, похідна вимога щодо зобов`язання відповідача відшкодувати моральну шкоду у сумі 300 000 грн також не підлягає задоволенню.

Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.

Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову відсутні підстави для розподілу судових витрат згідно з приписами ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Рахункової палати про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 20 квітня 2026 року.

Суддя Кочанова П.В.