Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №160/29237/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 рокуСправа №160/29237/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу № 160/29237/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

09.10.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби в Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11.02.2025 № 153; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби в Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11.02.2025 № 153.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач в період з 02.03.2023 по 28.08.2025 проходив військову службу в Збройних Силах України за контрактом. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.08.2025 № 356 позивача звільнено з військової служби у відставку із припиненням строку контракту (за станом здоров`я). Однак, під час здійснення остаточного розрахунку, відповідач так і не виплатив позивачу одноразової грошової допомоги за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 року адміністративний позов було залишено без руху, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/29237/25. Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

06.11.2025 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що з 28 серпня 2025 року позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. У зв`язку з тим, що позивач звільнений з військової служби у відставку, він не проходить військову службу та не належить до числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України. Отже відповідач відповідно до приписів Постанови № 153 не мав законних підстав для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень після його звільнення з військової служби.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, суд приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 21.04.2023 року по 28.08.2025 року, що підтверджується записами військового квитка.

Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 15.07.2024 року №26122 позивач 09 червня 2024 року одержав важку хребтово-спинномозкову травму, переломовивих Th5-Th6 хребців, забій спинного мозку з нижньою параплегією, сфінктерними порушеннями. Закритий перелом с/3 лівої лопатки. Правобічний посттравматичний пульмоніт. ВОСП грудей, правої в/к. Поранення правої лопаткової ділянки з вогнепальним переломом правої лопатки. Сліпе осколкове поранення м/т ділянки правого плечового суглобу. Поранення м/т н/3 правого плеча та в/3 правого передпліччя з дефектом м/т. Гостру відкриту черепно- мозкову травму, забій головного мозку, перелом основи черепа клінічно, отолікворси праворуч. Поранення отримане військовослужбовцем під час виконання бойового завдання, не пов`язане з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

В довідці зазначено, що згідно з даними журналу бойових дій встановлено, що за обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , військовослужбовець призваний за контрактом молодший сержант ОСОБА_1 09.06.2024 року в районі населеного пункту Нововодяне зазнав поранення в результаті ворожого обстрілу з СПГ.

Відповідно витягу з наказу від 28.08.2025 року №356 молодшого сержанта ОСОБА_1 в розпорядженні командира, колишнього бойового медика 3 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28 серпня 2025 року №78-РС у відставку із припиненням строку контракту за підпунктом «б» пункту 3 (за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби) частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" вважати, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . 3 28 серпня 2025 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

При цьому, 01.08.2025 року позивач під час проходження ним служби звертався до відповідача із рапортом про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153, який було отримано відповідачем.

Вказаний рапорт було зареєстровано військовою частиною НОМЕР_1 за вхідним від 28.08.2025 року, про що свідчить відбиток штемпелю вхідної кореспонденції відповідача.

Доказів розгляду вказаного рапорту матеріали справи не містять.

21.09.2025 року позивачем було направлено заяву до відповідача, в якій він просив здійснити призначення та виплату одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153.

24.09.2025 року листом командира військової частини НОМЕР_3 повідомлено, що командуванням військової частини НОМЕР_1 було направлено запит щодо надання довідки для ОСОБА_1 на адресу військової частини НОМЕР_4 (лист від 20.03.2025 вих. №1781/13049). У відповідь на зазначений запит, військова частина повідомила, що згадану довідку не надасть (28.03.2025 (вх. №8521). Внаслідок усної домовленості посадових осіб військової частини НОМЕР_1 та НОМЕР_4 було погоджено, що посадова особа військової частини НОМЕР_4 відправить необхідні документи засобами ТОВ «НОВА ПОШТА». 2 травня 2025 року особа надіслала необхідну довідку через ТОВ «НОВА ПОШТА», однак унаслідок ракетного удару по проміжному відділенню, де знаходилась посилка, документи були знищені. Враховуючи все вищевикладене, військова частина НОМЕР_1 приймала дії щодо оформлення пакета документів для виплати ОГД. Проте ОСОБА_1 був звільнений зі складу Збройних Сил України (28.08.2025) до моменту завершення збору необхідних документів. Відтак, через невідповідність вимогам Постанови (право на ОГД мають лише діючі військовослужбовці), подальше оформлення було зупинено.

Позивач вважаючи протиправною бездіяльність щодо невиплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153, звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано приписами Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Як встановлено частиною 3 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

У відповідності до частини 5 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 2232 порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

За правилами частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану", пунктом 2 якої затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Пунктом 3 Постанови № 153, чинної станом на час проходження позивачем військової служби установлено, що учасникам експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу.

Відповідно пункту 4 Постанови № 153 встановлено, що:

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та: були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу; проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”; проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Таким чином, загальними кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку пункту 4 постанови КМУ від 11.02.2025 №153 є одночасна сукупність таких факторів як: 1) належність здобувача виплати до осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил; 2) призов або прийняття здобувача виплати на військову службу за контрактом після оголошення воєнного стану у віці до 25 років; 3) проходження служби на дату набрання чинності постановою КМУ від 11.02.2025 №153; 4) безпосередня участь особи у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій РФ території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою; 5) відсутність притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності під час проходження військової служби, а також діючих дисциплінарних стягнень.

У свою чергу, згідно пункту 19 Порядку реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану вбачається, що у разі припинення (розірвання) контракту з підстав, визначених підпунктами “а” або “б” пункту 2, підпунктами “б” або “ж” пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, за умови наявності у військовослужбовця захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, через які військовослужбовець не зміг виконати умови контракту щодо обов`язкової безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій протягом шести місяців, невиплачена частина/частини одноразової грошової допомоги виплачується/виплачуються в повному обсязі у день його виключення із списків особового складу військової частини.

У Окремому дорученні Міністра оборони України від 26.09.2025 №5601/уд визначено алгоритм дій щодо отримання відповідних документів, які підтверджують право військовослужбовця на отримання грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, та порядок виплати такої винагороди (шляхом внесення змін до наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Також в Окремому дорученні зазначено, що виплата винагороди військовослужбовцям проводиться за місцем проходження служби.

Відповідно цього Окремого доручення, з 07.08.2025 року Окреме доручення №999/уд від 20.02.2025 року не застосовується.

У межах спірних правовідносинах позивач наполягає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати під час здійснення остаточного розрахунку одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року № 153.

Так, відповідно витягу з наказу від 28.08.2025 року №356 позивача, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28 серпня 2025 року №78-РС у відставку із припиненням строку контракту за підпунктом «б» пункту 3 (за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність військової служби) частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" вважати, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . 3 28 серпня 2025 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Отримавши 28.08.2025 року грошовий атестат, позивачем було встановлено, що при звільненні зі служби відповідач не виплатив позивачу одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153.

21.09.2025 року позивачем було направлено заяву до відповідача, в якій він просив здійснити призначення та виплату одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153.

24.09.2025 року листом командира військової частини НОМЕР_3 повідомлено, що командуванням військової частини НОМЕР_1 було направлено запит щодо надання довідки для ОСОБА_1 на адресу військової частини НОМЕР_4 (лист від 20.03.2025 вих. №1781/13049). У відповідь на зазначений запит, військова частина повідомила, що згадану довідку не надасть (28.03.2025 (вх. №8521). Внаслідок усної домовленості посадових осіб військової частини НОМЕР_1 та НОМЕР_4 було погоджено, що посадова особа військової частини НОМЕР_4 відправить необхідні документи засобами ТОВ «НОВА ПОШТА». 2 травня 2025 року особа надіслала необхідну довідку через ТОВ «НОВА ПОШТА», однак унаслідок ракетного удару по проміжному відділенню, де знаходилась посилка, документи були знищені. Враховуючи все вищевикладене, військова частина НОМЕР_1 приймала дії щодо оформлення пакета документів для виплати ОГД. Проте ОСОБА_1 був звільнений зі складу Збройних Сил України (28.08.2025) до моменту завершення збору необхідних документів. Відтак, через невідповідність вимогам Постанови (право на ОГД мають лише діючі військовослужбовці), подальше оформлення було зупинено.

Щодо тверджень відповідача про те, що військова частина приймала дії щодо оформлення пакета документів для виплати ОГД, однак внаслідок ракетного удару по відділенню, де знаходилась посилка, документи були знищені, суд відхиляє, оскільки зазначені обставини виникли з причин, що не залежать від волі чи дій позивача, а тому такі обставини не можуть покладатися на позивача як підстава для обмеження чи порушення його прав та законних інтересів.

Також суд критично ставиться до тверджень відповідача про те, що одноразова грошова винагорода здійснюється тільки діючим військовослужбовцям та зазначає, що Постанова №153 не містить жодних обмежень чи застережень відносно отримання одноразової грошової винагороди колишніми військовослужбовцями за умови дотримання інших, передбачених умов. Крім цього, право на таку виплату не залежить від факту подання військовослужбовцем рапорту/заяви на її отримання, адже саме військова частина, у якій особа проходить військову службу, за наявності визначених підстав зобов`язана вчинити усі необхідні дії для одержання військовослужбовцем усіх належних сум грошового забезпечення.

Отже дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач відмовляючи позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, діяв не на підставі Конституції та законів України та порушив права позивача саме протиправними діями відповідача, а не бездіяльністю, як зазначено в позовній заяві.

Щодо обраного способу захисту.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту прав позивача є визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 вчинити дії щодо встановлення наявності права на отримання ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану", з урахуванням вимог Окремого доручення Міністра оборони України від 26.09.2025 №5601/уд.

Вимога про зобов`язання нарахувати та виплатити грошову винагороду задоволенню не підлягає як передчасна, оскільки встановленню наявності права позивача на отримання такої допомоги передує перевірка документів, що підтверджують таке право, дотримання позивачем визначених Постановою №153 умов для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн., зокрема того чи не притягався він до кримінальної чи адміністративної відповідальності за вчинення військового правопорушення.

В свою чергу, відповідно пункту 4 постанови №153 від 11.02.2025 року військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Отже, перевірка дотримання такої вимоги є необхідною при встановленні права позивача на отримання даного виду винагороди.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат у вигляді судового збору суд зазначає, що позивача звільнено від сплати судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір", відповідно розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 вчинити дії щодо встановлення наявності права на отримання ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану", з урахуванням вимог Окремого доручення Міністра оборони України від 26.09.2025 №5601/уд.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська