Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №160/3901/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року Справа № 160/3901/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

19 лютого 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум з вимогами:

- визнати протиправним рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом №61/975 про виплату одноразової грошової допомоги батьку, матері, дружині та сину померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, солдата ОСОБА_2 на підставі постанови Кабінету міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть;

- зобов`язати Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум призначити та виплатити одноразову грошову допомогу батьку, матері, дружині та сину загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок загибелі, пов`язаного із захистом Батьківщини, солдата ОСОБА_2 на підставі та в розмір встановленому п.2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проходив військову службу за мобілізацією на посаді кулеметника 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 , ВОС - 103061A (4106) та мав військове звання «солдат». ІНФОРМАЦІЯ_1 солдат ОСОБА_2 загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Водяне Волноваського району Донецької області. 28.02.2025 року Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення, оформлене протоколом №61/975 про виплату одноразової грошової допомоги батьку, матері, дружині та сину померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, солдата ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_3 від 08.12.2023 року – в розмірі 750- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2023), в сумі 2013000 (два мільйони тринадцять тисяч) грн. 00 коп. у рівних частках кожному. Вважає, що вказане рішення ґрунтується на хибному трактуванні положень чинного в Україні законодавства, оскільки виходячи із обставин загибелі солдата ОСОБА_2 розмір одноразової грошової допомоги має призначатись і виплачуватись згідно п.2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року в розмірі 15 000 000,00 грн.. Вказує, що солдат ОСОБА_2 відповідає переліку осіб зазначених у пунктах 1-1-2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, за прямою нормою якої виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем 03.03.2026 року надано до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що 08.12.2023 року, згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , причина смерті – легенево-серцева недостатність, неуточнена. 11.04.2024 року витягом з протоколу засідання 20 Регіональної військово-лікарської комісії № 1467, захворювання, яке призвело до смерті та причина смерті, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. Виплата збільшеного до 15 000 000 грн. розміру одноразової грошової допомоги передбачена окремою Постановою № 168, згідно диспозиції пункту 2 якої, визначено конкретні умови для призначення саме такого розміру допомоги. Системний аналіз наведених норм права дозволяє прийти до висновку, що на відміну від Закону №2011- ХІІ та Постанови № 975, Постанова № 168 містить звужений перелік підстав для виплати допомоги у збільшеному розмірі. Згідно висновків Верховного Суду про застосування норм права, які регламентують дані відносини для застосування Постанови № 168 мають бути наслідкова умова - отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), яке спричинило смерть особи, проте в даному випадку причина смерті – хвороба, часова умова має бути - отримання поранення (контузії, травми, каліцтва) саме в період воєнного стану, проте в даному випадку - поранення відсутні, а також наслідково-часова умова - настання смерті особи не пізніше ніж через один рік після такого поранення (контузії, травми, каліцтва), проте в даному випадку дана обставина відсутня, оскільки причина смерті – хвороба.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серія НОМЕР_5 , виданим 20.02.1990 року Терновським районним РАЦС м.Кривого Рогу.

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №7732 від 07.12.2023 року, виданим КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце смерті: н.п.Водяне, Донецька обл., смерть настала у зоні військових дій, смерть настала внаслідок захворювання, хвороба (патологічний стан), що призвела до смерті: легенево-серцева недостатність, неуточнена.

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 від 08.12.2023 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Витягом з протоколу засідання штатної 20 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №1467 від 11.04.2024 року підтверджено, що захворювання солдата ОСОБА_2 «легенево-серцева недостатність, неуточнена» послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 – захворювання, яке призвело до смерті та причина смерті так, пов`язані з захистом Батьківщини.

Згідно з витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, №61/975 від 28.02.2025 року, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги батьку, матері, дружині та сину померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, солдата ОСОБА_2 - в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2023) в сумі 201300 (два мільйони тринадцять тисяч) грн. 00 коп. у рівних частках кожному.

Також листом Головного соціальної підтримки Міністерства оборони України № 220/13/24575 від 02.09.2025 року повідомлено представника позивача про те, що 28.02.2025 року за результатом розгляду комплекту документів для призначення одноразової грошової допомоги членам сім`ї померлого ОСОБА_2 Комісією, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 прийнято рішення про призначення одноразової грошової допомоги батьку, матері, дружині та сину померлого внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, солдата ОСОБА_2 , в сумі 201300 грн. у рівних частках кожному. Відповідно до витягу з протоколу засідання 20 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 11.04.2024р. №1467 встановлено причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 з захворюванням, пов`язаним з захистом Батьківщини. Отже, дія пункту 2 Постанови № 168, в даному випадку, не розповсюджується на членів сім`ї померлого ОСОБА_2 , а призначення одноразової грошової допомоги членам сім`ї померлого (зокрема, ОСОБА_1 ) відповідно до Постанови № 168, в даному випадку, неможливо.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України від 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 1 цього Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 1 частини другої цієї ж статті передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Статтею 16-2 Закону № 2011-XII визначено розмір одноразової грошової допомоги. Так, згідно з пунктом а) частини першої одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Законом України від 29.07.2022 року № 2489-IX статтю 16-2 доповнено пунктом 3 такого змісту: розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України (застосовується з 24.02.2022 року).

Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введений воєнний стан.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією рф проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168.

Пунктом 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_2 ) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Абзацами першим, другим та шостим пункту 2 Постанови № 168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Аналіз змісту Постанови № 168 показує, що вона установлює 2 види виплат на період дії воєнного стану:

1) додаткову винагороду для різних категорій військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пунктах 1- 1-2 Постанови № 168, у разі несення ними служби;

2) одноразову грошову допомогу сім`ям загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) осіб, зазначених у пунктах 1- 1-2 Постанови № 168.

Обидва види виплат стосуються одних і тих самих осіб, зазначених у пунктах 1- 1-2 Постанови № 168, але в першому випадку вони виплачуються їм безпосередньо, а у другому - їх сім`ям.

Також спільною ознакою передбачених цією постановою виплат є їх обмеженість у часі, оскільки з назви Постанови № 168 слідує, що вона урегульовує лише окремі питання і лише деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям саме під час дії воєнного стану.

На підставі аналізу абзаців першого та шостого пункту 2 Постанови № 168 суд приходить до висновку про те, що в обох зазначених абзацах пункту 2 Постанови № 168 йдеться про особливий вид виплати - одноразової грошової допомоги сім`ям осіб, зазначених у пунктах 1- 1-2 цієї постанови, в тому числі військовослужбовців, які загинули або померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва).

При цьому, виходячи з буквального змісту абзацу першого пункту 2 Постанови № 168, висновується, що Кабінет Міністрів України при установленні права сімей загиблих осіб на одноразову грошову допомогу не визначає жодних інших умов її виплати, окрім факту смерті особи у період воєнного стану.

Водночас, інший вид допомоги - одноразова грошова допомога сім`ям осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), також пов`язаний з воєнним станом. Однак, на відміну від допомоги сім`ям загиблих осіб, положенням абзацу шостого пункту 2 Постанови №168 передбачено низку умов для виплати такої одноразової грошової допомоги, а саме:

1) наслідкова умова - отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), яке спричинило смерть особи;

2) часова умова - отримання поранення (контузії, травми, каліцтва) саме в період воєнного стану;

3) функціональна умова - отримання поранення під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії;

4) територіальна умова - перебування безпосередньо в районах ведення (здійснення) зазначених у пункті 3 дій, зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора;

5) функціонально-часова - отримання поранення у період здійснення зазначених у пункті 3 дій;

6) наслідково-часова умова - настання смерті особи не пізніше ніж через один рік після такого поранення (контузії, травми, каліцтва).

Отже, формальний зміст абзаців першого та шостого пункту 2 Постанови № 168 вказує на те, що Кабінет Міністрів України установив виплату одноразової грошової допомоги в однаковому розмірі 15000000 гривень при настанні одного і того ж наслідку - смерті особи, але залежно від її причин (загибель або в результаті, зокрема поранення) він застосував різні способи викладення змісту таких норм, зокрема щодо встановлення певних умов її виплати.

Водночас, суд доходить висновку, що той факт, що абзац перший пункту 2 Постанови № 168 не визначає таке формулювання причини загибелі поліцейського, необхідне для призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі, як "загинув у період дії воєнного стану під час участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів", вказане не може означати достатність підстав для виникнення права на одноразову грошову допомогу в разі загибелі поліцейського лише умов воєнного стану.

Крім того, з огляду на зміст приписів пунктів 1 та 2 Постанови № 168, загибель поліцейського в період дії воєнного стану сама по собі не є достатньою умовою для виплати одноразової грошової допомоги в разі його загибелі. Така умова повинна враховуватися у взаємозв`язку з іншими умовами, що передбачені абзацом шостим пункту 2 цієї постанови для виплати одноразової грошової допомоги сім`ям осіб, зазначених у пунктах 1- 1-2 цієї Постанови № 168, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва).

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 18.11.2024 року у справі № 240/1743/24, від 29.03.2024 року у справі № 440/3321/23, від 21.08.2024 року у справі № 160/20229/22.

Згідно з пунктом 2-1 Постанови № 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Одноразова грошова допомога призначається у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби (підпункт 1 пункту 4 Порядку № 975).

Пунктом 5 Порядку № 975 визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

За такого правового регулювання (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) та з урахуванням правового підходу, визначеного в постанові Верховного Суду від 29.03.2024 року у справі № 440/3321/23, суд дійшов висновку про те, що обставинами, які вказують на виникнення права у членів сім`ї загиблого військовослужбовця на одноразову грошову допомогу в розмірі, встановленому пунктом 2 Постанови № 168, є:

- загибель військовослужбовця під час дії воєнного стану;

- загибель настала внаслідок безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії;

- загибель військовослужбовця настала під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;

- або смерть настала внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого за вказаних вище обставин у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Судом встановлено, що смерть ОСОБА_2 настала в період проходження військової служби і пов`язана із захистом Батьківщини.

Згідно з актом службового розслідування, проведеного за фактом смерті солдата ОСОБА_2 , встановлено, що 01.12.2023 року близько 23 годин 00 хвилин під час виходу на позиції ВОП «ГАЛАКТИКА» поблизу н.п.Водяне Донецької області різко погіршився стан здоров`я солдата ОСОБА_2 , що призвело до його смерті від небойових причин. Знаходився в засобах захисту (бронежилет, каска кевларова). Станом на 01.12.2023 року евакуйований до штаб-пункту н.п.Желанне з попереднім діагнозом тіла: тромбоемболія легеневої артерії.

Наказом командир військової частини НОМЕР_2 №8111 від 31.12.2023 року «Про результати службового розслідування» визначено, що факт смерті кулеметника 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу З стрілецької роти НОМЕР_1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_2 , що сталася 01.12.2023 року поблизу с. Водяне Донецької області та наступила внаслідок легенево-серцева недостатність неуточнена. Згідно з вимогами ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» смерть військовослужбовця сталася під час проходження служби за мобілізаційним призовом в Збройних Силах України та пов`язана з виконанням військового обов`язку військової служби в Збройних Силах України, та не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення і не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Також, згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №7732 від 07.12.2023 року, виданим КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце смерті: н.п.Водяне, Донецька обл., смерть настала у зоні військових дій, смерть настала внаслідок захворювання, хвороба (патологічний стан), що призвела до смерті: легенево-серцева недостатність, неуточнена.

Зважаючи на встановлені обставини смерті ОСОБА_2 - внаслідок захворювання, хвороба (патологічний стан), що призвела до смерті: легенево-серцева недостатність, неуточнена, зважаючи на відсутність підтверджених обставин отримання ним поранення (контузії, травми, каліцтва), суд приходить до висновку про те, що відповідач правомірно здійснив нарахування одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 975, оскільки в межах спірних правовідносин відсутні обставини, які зумовлюють нарахування та виплату такої допомоги відповідно до Постанови № 168.

Відповідно до частини 2 статті Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ПН НОМЕР_6 ) до Міністерства оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (просп.Повітрофлотський, буд.6, м.Київ, 03168, ІК в ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 20 квітня 2026 року.

Суддя Е.О. Юрков