Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №160/734/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 рокуСправа №160/734/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

13.01.2026р. через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (електронного реєстру «Оберіг») даних про відсутність порушень правил військового обліку щодо позивача;

- зобов`язати відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (електронного реєстру «Оберіг») дані про порушення правил військового обліку щодо позивача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний в ІНФОРМАЦІЯ_2 та при формуванні електронного військово-облікового документу у застосунку «Резерв+» (далі -еВОД) ним було виявлені позначки: «Порушення правил військового обліку»; «Причина звернення до Нацполіції Не прибули за повісткою до ТЦК та СП» «Дата звернення: 25.04.2025». Разом з тим, позивач зазначив у позові, що жодна повістка на його адресу не надходила, відповідно, він не міг знати про наявність такої повістки та не міг прибути і за викликом, тому вважає, що жодним чином не порушував правил військового обліку; датою виявлення адміністративного правопорушення є 25.04.2025р., відтак, позивач вважає, що трьох місячний термін для адміністративного стягнення, встановлений ч.9 ст.38 КУпАП, уже сплинув, у зв`язку із чим таке адміністративне провадження не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю відповідно до ст.247 КУпАП; згідно абз. 17 п.79 Порядку №1487 ТЦК повідомляють Нацполіцію про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 . За викладеного, позивач вважає, що оскільки він не порушував правил військового обліку, тому відсутні підстави для здійснення заходів щодо його затримання та доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення, відтак, у згаданому вище електронному реєстрі «Оберіг» містяться недостовірні дані про порушення ним правил військового обліку, у зв`язку із чим з метою ефективного захисту порушеного його права просив зобов`язати відповідача прийняти рішення на користь позивача згідно до вимог ч.4 ст.245 КАС України та ст.13 Конвенції.

Ухвалою суду від 19.01.2026р. було відкрито адміністративне провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, та запропоновано, зокрема, відповідачеві – протягом 15 календарних днів після отримання цієї ухвали суду надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотримання вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази правомірності бездіяльності відповідача у даних спірних правовідносинах, а також докази правомірності внесення до реєстру «Оберіг» відомостей про порушення позивачем правил військового обліку, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначена ухвала суду разом із адміністративним позовом була отримана, зокрема, відповідачем у його електронному кабінеті 14.01.2026р. (адміністративний позов з додатками), 20.01.2026р. (ухвалу суду), що є належним повідомленням відповідача про час та місце судового розгляду справи у відповідності до вимог ст.ст.18, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, наявними у справі.

10.04.2026р., на виконання вищевказаної ухвали суду, через систему "Електронний суд" відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просив у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити посилаючись на те, що відповідно до наявних у відповідача відомостей, які містяться у електронному Реєстрі «Оберіг» відсутні відомості про проходження позивачем обов`язкового медичного огляду, що є порушенням приписів ч.10 ст.1 Закону №2232-ХІІ, та п.3.2 р.3 Положення №402, у зв`язку з цим у інформаційних системах військового обліку було зафіксовано інформацію про ознаки порушення правил військового обліку, оскільки відповідно до вимог законодавства, громадяни, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані проходити медичні огляди для визнання ступеню придатності до військової служби. Відповідач зазначив, що повістка на адресу позивача була сформована засобами електронного реєстру «Оберіг» та направлена для вручення через дільницю оповіщення відповідно до п.27-30,41 та 42 Порядку № 560; інформація про вручення позивачу повістки, відповідачу на час розгляду справи в суді не поверталась, щодо позивача протокол про адміністративне правопорушення не складався, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності стосовно позивача не виносилась; виправлення недостовірних відомостей Реєстру здійснюється за результатами розгляду вмотивованої заяви військовозобов`язаного, яка подається до органів ведення Реєстру згідно п.9 розділу ІІІ Порядку №94 від 28.03.2022 та позивач не позбавлений права звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_3 особисто з такою заявою; позивачу достеменно відомо про порушення ним правил військового обліку, однак позивач не вчиняв жодних активних дій, не з`явився особисто до ТЦК задля усунення недоліків, які призвели до порушення ним правил військового обліку; наявність складу проступку з`ясовується саме при розгляді справи про адміністративне правопорушення і це питання не може вирішуватися під час розгляду цієї справи; посилання позивача на те, що до реєстру вносяться дані про порушення правил військового обліку лише після притягнення до адміністративної відповідальності на підставі ч.3 ст.210 КУпАП є хибними, оскільки відповідно до ч.1 ст.6 Закону №1951-УІІІ до реєстру вносяться, обробляються та зберігаються не лише персональні, а й службові дані військовозобов`язаних, до яких зокрема, належать відомості про виконання військового обов`язку згідно п.1 ч.1 ст.8 згаданого Закону; відповідно до ч.3 ст.1 Закону №2232-ХІІ військовий облік включає, зокрема, дотримання правил військового обліку, тобто, наявність у Реєстрі відомостей про те, що ТЦК та СП розшукує військовозобов`язаного (направив відповідне звернення до органів Національної поліції з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення) у зв`язку із порушенням ним правил військового обліку не суперечить вимогам Закону. З огляду на викладене, відповідач зазначив, про відсутність порушеного права позивача, відсутність предмету спору, передчасність звернення до суду, оскільки адміністративне стягнення до позивача не застосовувалося, що, на переконання відповідача, свідчить про неналежний спосіб захисту, оскільки позивач фактично оскаржує внесення інформації до інформаційної системи, що не є індивідуальним актом, тому вважає, що відповідач діяв відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів України.

Також у відзиві на позов представник відповідача просив поновити строк для надання відзиву на позов та копій документів у даній справі.

Розглянувши наведене вище клопотання про поновлення строку для надання відзиву на позов, викладене у відзиві на позов, вивчивши докази на підтвердження причин поважності його пропуску, суд приходить до висновку, що у його задоволенні представнику відповідача слід відмовити, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Тобто, із аналізу наведених процесуальних приписів слідує, що пропущений процесуальний строк, встановлений законом, на подання відзиву може бути поновлений судом за заявою учасника справи та у разі наявності поважних причин його пропуску.

Разом з тим, заявляючи у відзиві на позов, клопотання про поновлення пропущеного строку на подання відзиву на позов, представником відповідача жодних причин поважності його пропуску у відзиві на позов не наведено, відповідних доказів до відзиву на позов не додано, а відтак, суд позбавлений можливості перевірити, з яких саме причин відповідач пропустив такий процесуальний строк та чи можуть такі причини бути визнані поважними, у зв`язку із чим суд приходить до висновку, що у задоволенні даного клопотання відповідачеві слід відмовити.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 17.04.2026р. через велику завантаженість суду адміністративними справами військовозобов`язаних та військовослужбовців, перебування судді Конєвої С.О. у щорічних чергових відпустках, що об`єктивно унеможливлювало здійснення адміністративного судочинства у даний період, розгляд даної справи було продовжено відповідно до ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України до 17.04.2026р.

Враховуючи викладене, дана справа вирішується 17.04.2026р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до приписів ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Із наявних в матеріалах справи копій документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Громадянин України ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується змістом копії паспорту позивача серії НОМЕР_1 від 21.02.2002р., наявної у справі.

Згідно інформації із еВОД позивача, сформованого 25.12.2025р. у застосунку «Резерв+», встановлено, що у ньому наявні графи із позначками: «Порушення правил військового обліку», причини звернення до Нацполіції: «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП», дата звернення: «25.04.2025», про що свідчить зміст копії еВОД позивача.

Як зазначив позивач у позові, жодна повістка на його адресу не надходила, а отже, він не міг знати та не знав про необхідність його прибуття за викликом, відповідно, правил військового обліку не порушував, тому вважає, що в електронному реєстрі «Оберіг» містяться недостовірні відомості щодо порушення ним правил військового обліку.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (електронного реєстру «Оберіг») даних про відсутність порушення правил військового обліку щодо позивача, звернувся з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

Преамбулою Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII визначено, що цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ч.3 ст. 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч.9 ст.1 Закону №2232-XII призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Згідно із частиною десятою статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до ст.33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний (ч.3).

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.5).

За правилами ч.1 ст.34 Закону №2232-XII персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022.

Відповідно до п. 3 Порядку № 1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 15 Порядку № 1487 визначено, що за умови запровадження інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів»:

- взяття на військовий облік, зняття з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відомості про яких наявні та актуалізовані (верифіковані) в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, за умови дотримання ними правил військового обліку здійснюється на підставі відомостей про декларування, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання осіб в електронній формі, надісланих органами, що здійснюють реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб (далі - органи реєстрації) через єдину інформаційну систему МВС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- відомості про декларування/зняття із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання призовників, військовозобов`язаних та резервістів, надіслані органом реєстрації через єдину інформаційну систему МВС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, є підставою для взяття особи на військовий облік або зняття з військового обліку районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, органом СБУ, підрозділом Служби зовнішньої розвідки.

У разі звернення призовника, військовозобов`язаного або резервіста до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за новим задекларованим місцем проживання в його військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки про взяття на військовий облік за новим місцем проживання.

Пунктом 79 Порядку №1487 визначено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16 березня 2016 року № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Відповідно до статті 3 Закону № 1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є: 1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.

Оформлення документів військового обліку громадян України здійснюється з використанням засобів Реєстру.

Відповідно до ст.5 Закону № 1951-VIII держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Частиною 1 статті 6 Закону № 1951-VIII передбачено, що до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно ч.1 ст. 7 Закону № 1951-VIII в редакції з урахуванням змін, внесених Законом №3549-IX від 16.01.2024, до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: п. 17-1 - відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 1951-VIII призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право:

1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста;

2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Призовник, військовозобов`язаний та резервіст зобов`язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.

Відповідно до ч.3 ст.13 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону № 1951-VIII ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною (ч.3 ст.14 Закону №1951-VIII).

Таким чином, із аналізу вищенаведених приписів слідує, що законодавцем встановлена відповідна процедура, яка передує внесенню змін до відповідного Реєстру у разі наявності/відсутності чи виправлення недостовірних відомостей, які містяться у згаданому Реєстрі, а саме: особа, виявивши щодо себе недостовірні відомості у Реєстрі, має спочатку звернувся у згаданому вище порядку до органу ведення Реєстру (у даному випадку до відповідача) з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру, що, в свою чергу, пов`язано з обов`язком органу ведення Реєстру (яким в даному випадку є відповідач) розглянути таку заяву, перевірити відповідність персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним і привести відомостей Реєстру у відповідність з персональними даними такої особи.

Як встановлено судом із матеріалів даної справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 ., номер в реєстрі Оберіг 081220211425018900032, ВОС 999097, користується відстрочкою від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.5 ч.1 ст.23, відстрочка до завершення мобілізації, що підтверджується змістом копії еВОД позивача, наявної у справі.

Також зі змісту вказаного еВОД позивача встановлено, що у ньому наявні відомості станом на 25.12.2025р. про порушення позивачем правил військового обліку, причини звернення до Нацполіції: «не прибули за повісткою до ТЦК та СП», дата звернення «25.04.2025».

Як зазначив позивач у позові, жодна повістка на його адресу не надходила, а отже, він не міг знати та не знав про необхідність його прибуття за викликом, відповідно, правил військового обліку не порушував, тому вважає, що в електронному реєстрі «Оберіг» відомості щодо порушення ним правил військового обліку, є недостовірними.

Таким чином, із наведених встановлених обставин слідує, що у відповідному Реєстрі наявна інформація стосовно позивача про порушення правил військового обліку без урахуванням відомостей про те, що повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 йому не направлялась та не вручалась у встановленому п.27-30, 41 та 42 Порядку № 560 (відповідачем доказів направлення/вручення позивачу повістки суду не надано), що свідчить про те, що вказані відомості стосовно позивача, є недостовірними.

Відтак, враховуючи наведені встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що такі відомості мають бути виправлені органом ведення Реєстру (у даному випадку відповідачем) за мотивованою заявою позивача, що відповідає вищенаведеним приписам п.2 ч. 1 ст.9 Закону №1951-УІІІ.

Разом з тим, позивач у справі – ОСОБА_1 із відповідною мотивованою заявою про виправлення недостовірних відомостей щодо нього (про виключення відомостей про порушення правил військового обліку через те, що повістка на його адресу не надходила) до органу ведення Реєстру, тобто, до відповідача не звертався, таких доказів матеріали справи не містять.

За таких обставин та враховуючи, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів містяться вищенаведені недостовірні дані стосовно позивача, такі недостовірні відомості мають бути виправлені за мотивованою заявою позивача, поданою до органу ведення Реєстру (у даному випадку до відповідач) у порядку, встановленому п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-УІІІ, суд приходить до висновку про те, що оскільки така мотивована заява позивачем до відповідача не подавалась, відповідачем дане питання за його заявою не вирішувалось, відповідно, права та інтереси позивача ще не є порушеними, тому позовні вимоги позивача у цій справі є передчасними, у зв`язку із чим задоволенню не підлягають.

За приписами ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи – ч.1 ст.75 наведеного Кодексу.

Згідно ч.1 ст.76 Кодексу, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Разом з тим, з урахуванням встановлених судом обставин з приводу того, що позивачем мотивована заява про виправлення недостовірних даних стосовно позивача, які містяться у Реєстрі у відповідності до п.1 ч.2 ст. 9 Закону №1951-УІІІ, до відповідача не подавалась, відтак, протиправна бездіяльність відповідача у спірних правовідносинах жодними належними, достатніми та допустимими доказами позивачем не доведена.

При цьому, судом враховується у даному контексті і те, що ухвалою суду від 19.01.2026р. позивачеві було запропоновано надати суду докази звернення позивача до відповідача із заявою щодо неправомірного включення (внесення) до реєстру запису про нього з приводу порушення правил військового обліку у відповідності до вимог п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-УІІІ до моменту подання позову.

Вказана ухвала суду була отримана позивачем у його електронному кабінеті 20.01.2026р. про що свідчить довідка про доставку електронного листа, наявна у справі.

Разом з тим, на дату розгляду даної справи (17.04.2026р.) позивач вимог ухвали суду не виконав та відповідної заяви, поданої до відповідача у порядку, встановленому п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-УІІІ, суду не надав, про поважність причин її не надання суд не повідомив.

З огляду на викладене та враховуючи, що позивач до відповідача із відповідною мотивованою заявою у порядку, встановленому п.2 ч.1 ст.9 закону №1951-УІІІ не звертався, відтак, суд вважає, що протиправна бездіяльність у даному спорі судом не встановлена, а позивачем жодними доказами не підтверджена.

Також у спірних правовідносинах судом враховується і те, що без подання позивачем мотивованої заяви до відповідача (органу ведення Реєстру), суд позбавлений можливості перевірити правомірність дій чи бездіяльності відповідача у даних спірних правовідносинах та не може підміняти територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, як орган ведення Реєстру, щодо перевірки наведених у заяві та в доданих до неї документах відомостей та внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Інші аргументи позивача, уважно вивчені судом, однак не заслуговують на увагу суду, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши правомірність бездіяльності відповідача у даних спірних правовідносинах за критеріями, визначеними у ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що з урахуванням того, що позивач не звертався до відповідача із мотивованою заявою про виправлення недостовірних відомостей щодо нього, а відповідно, відповідач і не міг вчинити жодної протиправної бездіяльності у спірних правовідносинах, тому у суду не має правових підстав робити висновок про те, що відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв не межах повноважень та у не спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, судом не встановлено, а позивачем не підтверджено та не доведено жодними доказами, порушення відповідачем прав та інтересів позивача у даних правовідносинах на момент звернення до суду з цим позовом (13.01.2026р.), оскільки позивач із мотивованою заявою до відповідача у порядку, встановленому п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-УІІІ не звертався, а тому обґрунтовані підстави для визнання бездіяльності відповідача протиправною у даних правовідносинах у цій справі у адміністративного суду відсутні.

За таких обставин, з урахуванням того, що суд не знайшов обґрунтованих правових підстав для задоволення основної позовної вимоги (визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у невнесенні до електронного реєстру «Оберіг» даних про відсутність порушення правил військового обліку щодо позивача), тому і у задоволенні позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, які носять похідний характер від основної вимоги, позивачеві також слід відмовити.

Окрім того, судом враховується і правова позиція ЄСПЛ, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Приймаючи до уваги все вище викладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, тому у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб`єкта владних повноважень.

Однак, виходячи з того, що у суду відсутні будь-які правові підстави для задоволення даного позову, то і судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1064,96 грн. сплаченого згідно платіжної інструкції №82Н7-50-ТВ-ТЕАХ-С5Р4 від 13.01.2026р. не підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача – суб`єкта владних повноважень, виходячи з вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 78, 94, 122, 132, 138, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва