Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №160/13956/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 рокуСправа №160/13956/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , в якій позивач просить:

- стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Донецького державного університету внутрішніх справ (на рахунок Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, р/рахунок: UA128201720313261009201000675, ЄДРПОУ 08571423) вартість його утримання в Донецькому державному університеті внутрішніх справ у сумі 109 798,09 (сто дев?ять тисяч сімсот дев?яносто вісім грн. 09 коп.) та судові витрати в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. за сплату судового збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що загальна сума витрат на утримання курсанта ОСОБА_1 складає 109 798,09 грн., які відповідачем не сплачено. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав. За період з 15.08.2021 по 18.10.2021 позивач здійснював витрати на утримання курсанта ОСОБА_1 поки останній перебував на казармовому положенні. Після 18.10.2021 учбовий заклад через встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 запровадив дистанційне навчання, потім у 2022 році було введено воєнний стан в Україні, який діє по теперішній час, а тому все подальше навчання здійснювалось дистанційно, а відтак Позивачем не здійснювалось утримання курсанта ОСОБА_1 , а саме: витрат на продовольче забезпечення, оплату комунальних послуг за 2021/2022, 2022/2023, 2023/2024 роки. Відповідач проживав за місцем своєї реєстрації де користувався комунальними послугами та самостійно за свій рахунок здійснював продовольче забезпечення. Зазначає про неправильність розрахунку, оскільки відшкодуванню підлягають лише грошове забезпечення та речове забезпечення.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наполягає на обгрунтованості позовних вимог.

Від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач наполягає на відмові в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 15.08.2021 наказом №361 о/с від 20.07.2021 ОСОБА_1 зараховано до Донецького державного університету внутрішніх справ внутрішніх справ та укладено Контракт №137/2021 про здобуття освіти у Донецькому державному університеті внутрішніх справ від 15.08.2021.

Наказом начальника головного управління національної поліції в Дніпропетровській області від 08.10.2024 №1112 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_1 було звільнено зі служби в Національній поліції України на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 8 жовтня 2024 року.

Відповідачу направлено повідомлення №1432/07-2025 від 17.03.2025 про зобов?язання відшкодувати протягом 30 діб з моменту отримання цього повідомлення витрати, пов?язані з його утриманням у навчальному закладі у повному розмірі за весь період фактичного навчання за реквізитами вищого навчального закладу та у розмірі відповідно до довідки-розрахунку вищого навчального закладу, який здійснював підготовку поліцейського. Зазначений лист направлено відповідачу засобами поштового зв?язку 25.03.2025.

Довідкою про розрахунок витрат на утримання курсанта ОСОБА_1 за період з 15.08.2021 по 12.04.2024 навчання у Донецькому університеті внутрішніх справ зазначено, що вартість фактичних витрат, пов?язаних з утриманням відповідача у навчальному закладі, становить:

-сума витрат на утримання за 2021/2022 навчальний рік становить 26 070,27 грн, в т.ч.:

грошове забезпечення становить - 2 270,39 грн.;

речове забезпечення - 10 853,28 грн.;

продовольче забезпечення - 9 333,60 грн.,

медичне забезпечення - 0,00 грн;

оплата комунальних послуг - 3 613,00 грн.

-сума витрат на утримання за 2022/2023 навчальний рік становить 33 272,31 грн, в т.ч.:

грошове забезпечення становить - 5 761,15 грн.;

речове забезпечення - 3 150,00 грн.;

продовольче забезпечення - 20 220,37 грн.,

медичне забезпечення - 0,00 грн;

оплата комунальних послуг - 4 140,79 грн.,

- сума витрат на утримання за 2023/2024 навчальний рік становить 50 455,51 грн, в т.ч.:

грошове забезпечення становить - 27 176,51 грн.;

речове забезпечення - 9 460,00 грн.;

продовольче забезпечення - 11 032,14 грн.,

медичне забезпечення - 0,00 грн;

оплата комунальних послуг - 2 786,86 грн.

Загальна сума витрат на утримання курсанта ОСОБА_1 складає 109 798,09 грн.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем є не погашеною, позивач звернувся до суду з позовом про її стягнення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з анступного.

Щодо строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Право на звернення до суду у позивача (вищого навчального закладу) у цій категорії справ може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати.

Саме із відмовою відповідача добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі законодавець пов`язує можливість звернення навчального закладу з позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.

Строк звернення до суду з позовом про проходження публічної служби необхідно обчислювати з наступного дня після закінчення строку для добровільного відшкодування витрат.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.10.2024 у справі №160/19633/23.

Відповілачу було направлено повідомлення №1432/07-2025 від 17.03.2025 про зобов?язання відшкодувати протягом 30 діб з моменту отримання цього повідомлення витрати, пов?язані з його утриманням у навчальному закладі у повному розмірі за весь період фактичного навчання за реквізитами вищого навчального закладу та у розмірі відповідно до довідки-розрахунку вищого навчального закладу, який здійснював підготовку поліцейського. Зазначений лист направлено відповідачу засобами поштового зв?язку 25.03.2025.

Відтак, строк звернення до суду не пропущено.

Щодо позовних вимог по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п.п. 2, 4, 5 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» підготовка фахівців за державним замовленням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між закладом освіти, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Особи, які навчаються за державним замовленням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставіпідпунктів 2,4частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених закладів освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, впорядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України № 261 від 12.04.2017 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок № 261), який визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі, зокрема, дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів (п. 1).

Пунктом 2 Порядку № 261 визначено, що витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася.

Положеннями пункту 3 Порядку № 261, зокрема, визначено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.

Згідно з пунктами 4, 5 Порядку № 261 витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання, крім витрат, пов`язаних із проходженням цією особою базової загальновійськової підготовки, і витрат за період залучення її до заходів із забезпечення публічної безпеки і порядку під час воєнного стану.

Після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка.

Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи.

У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася.

За змістом пункту 8 Порядку № 261 у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.

Так, Типова форма контракту про здобуття освіти за спеціальністю "Правоохоронна діяльність" у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затверджена Наказом № 173, передбачає підготовку за державним замовленням з поєднанням двох форм навчання (денна та заочна) здобувача ступеня вищої освіти бакалавра за спеціальністю "Правоохоронна діяльність".

Згідно з п. ІІ Форми строк навчання особи за цим Контрактом становить 3 роки: 2 роки - навчання за денною формою; 1 рік - навчання за заочною формою.

Відповідно до пп. 3 п. ІІІ Форми особа зобов`язується, зокрема, навчатися протягом строків, зазначених у розділі II цього Контракту; у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в поліції в період навчання на заочній формі та протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України "Про Національну поліцію".

Суд констатує, що наданими позивачем доказами підтверджується розмір витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у позивача в період його навчання.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази оскарження відповідачем розрахунку витрат, пов`язаних з його утриманням в якості курсанта, що здійснений позивачем.

У спірних правовідносинах підлягають застосуванню саме норми Порядку №261, згідно яких відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних, зокрема, з грошовим забезпеченням. Посилання відповідача на Порядок розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затверджено наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 №419/831/240/605/537/219/534 (далі Порядок №419) є помилковим.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.01.2023 у справі №440/2692/20.

Грошове забезпечення курсантів вищих навчальних закладів належить до категорії витрат на їх навчання і за наявності на те підстав підлягають компенсації.

На спірні правовідносини не поширюється дія положень п. 1 ч. 1 ст. 1215 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 15.06.2023 у справі №520/6532/2020, від 13.01.2023 у справі №440/2692/20.

Подібне правозастосування здійснено Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 11.06.2024 у справі №160/29228/23.

Таким чином, усі без виключення витрати на утримання відповідача підлягають стягненню на користь позивача, що відповідає послідовній та актуальній судовій практиці, передусім Верховного Суду.

Суд вважає за доцільне навести практику Європейського Суду з прав людини, яка є релевантною до обставин цієї справи за змістовним критерієм (суттю правовідносин між студентами вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання та подальшим працевлаштуванням в державних органах).

У справі Chitos проти Греції (рішення від 04.06.2015, заява № 51637/12) Європейський Суд з прав людини зазначав: заявник не може правомірно стверджувати, що не знав принципу і обсягу зобов`язання, яке він взяв на себе, обравши кар`єру офіцера. Однією з головних переваг вступу до армії було безкоштовне навчання. Дійсно, збройні сили беруть на себе вартість усього навчання такої особи, сплачують їй платню і надають соціальне забезпечення як кадровому офіцеру. Натомість від офіцера після отримання диплома вимагається взяти на себе зобов`язання служити у відповідному званні певну кількість років.

Європейський Суд з прав людини уважає, що накладене на зобов`язання після завершення навчання нести службу протягом певного строку є невід`ємним від покладеного на них завдання. Обчислення строку дії контрактів осіб, які отримали освіту кошом армії, і умови розірвання таких контрактів належать до розсуду держави.

Вимога держави повернути кошти, витрачені на навчання, а також на їх забезпечення відповідно до потреб, виправдовують заборону розривати контракт протягом певного строку і встановлення відшкодування витрат, яких зазнала держава протягом років навчання. Зобов`язання сплатити державі певну суму на відшкодування витрат, понесених на їх навчання, цілком виправдовується перевагами, яких не мають цивільні студенти у сфері медицини, зокрема забезпеченим працевлаштуванням, отриманням платні тощо. Сам принцип відкупу років, які залишається відслужити, не становить порушення принципу пропорційності.

У справі Lazaridis проти Греції (рішення від 12.01.2016, заява № 61838/14) заявник (лікар, підполковник армії) подав клопотання про його дострокове відрахування з армії. Генеральний штаб армії зобов`язав заявника виплатити державі відшкодування у сумі 121321,72 Євро як компенсацію за дострокове звільнення. Заявник оскаржив таке рішення до суду. Суд відхилив його скаргу, у зв`язку із тим, що заявник, отримавши відповідну освіту, зобов`язався відслужити в армії дев`ятнадцять років і вісімнадцять днів, але він прослужив лише чотирнадцять років, два місяці та шість днів. Заявник оскаржив це рішення національного суду.

Обов`язок нести службу протягом визначеного періоду після завершення їх підготовки відповідає встановленій меті, а тривалість цього періоду визначається на розсуд держав. Саме за допомогою військових установ особи отримують загальну медичну освіту, відповідну спеціалізацію, а також мають можливість займатися приватною медициною в неробочий час. Таким чином, сам принцип викупу решти років служби не порушує принцип пропорційності.

У справі Yanask проти Туреччини (рішення від 06.01.1993, заява № 14524/89) щодо права на освіту Європейський Суд з прав людини зазначив, що гарантування права на освіту не виключає застосування дисциплінарних стягнень; встановлені обмеження у справі заявника щодо права на освіту у Військовій академії не обмежують його право на освіту у цивільних навчальних закладах.

Щодо захисту права власності у рішенні Європейського Суду з прав людини вказано, що у заявника виник борг перед державою щодо відшкодування плати за навчання, харчування, проживання у разі невиконання обов`язку стосовно проходження військової служби в армії у встановлений законодавством період. Комісія вважає, що обов`язок здійснити такі відшкодування після відрахування з навчального закладу не порушує права заявника відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції.

Отже, практика відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі особи, яка не виконала свій обов`язок щодо відпрацювання в державних органах визначеного строку, є належним способом реалізації державної політики та відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Спосіб реалізації такої політики шляхом подання позову до суду забезпечує особі можливість належним чином представляти свою позицію та користуватися усім можливим обсягом прав, в свою чергу суд забезпечує дотримання законності та верховенства права під час здійснення відповідної процедури.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже, за обставин цієї справи відсутні судові витрати, які підлягають розподілу за результатом ухвалення рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Донецького державного університету внутрішніх справ (на рахунок Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, р/рахунок: UA128201720313261009201000675, ЄДРПОУ 08571423) вартість його утримання в Донецькому державному університеті внутрішніх справ у сумі 109 798,09 (сто дев?ять тисяч сімсот дев?яносто вісім грн. 09 коп.).

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська