Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №160/19704/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 рокуСправа №160/19704/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи на стороні позивача без самостійних вимог: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльність та зобов?язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - ОСОБА_3 , в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , в якій позивач просить:

-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті членам сім?ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 , недоотриманого ним грошового забезпечення за липень 2024 року.

-стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 1/3 частину недотриманого грошового забезпечення її батька, військовослужбовця - ОСОБА_5 , який проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , та під час виконання бойового завдання по захисту недоторканності та територіальної цілісності України загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі н.п. Торецьк, Донецької області, в розмірі 55 145,68 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що станом на дату звернення до суду із позовом, недоотримане грошове забезпечення загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 членам його сім?ї на підставі їх заяв не виплачено, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про закриття провадження у справі у звязку з тим, що неодоотримане грошове забезпечення було виплачено законному представнику неповнолітньої дитини загиблого ОСОБА_3 , отже відсутній предмет спору.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 у задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про закриття провадження у справі відмовлено.

Від позивача до суду надійшла заява, в якій заявник просить:

-вийти за межі позовних вимог та стягнути з військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) 1/3 частину недотриманого грошового забезпечення її батька, військовослужбовця - ОСОБА_5 , який проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , та під час виконання бойового завдання по захисту недоторканності та територіальної цілісності України загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в районі н.п. Торецьк, Донецької області, в розмірі 70 044,38 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2026 вищевказану заяву повернуто без розгляду.

Від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав. ОСОБА_1 : є повнолітньою; має свою сім?ю та чоловіка; не перебувала на утриманні батька, що підтверджено матеріалами справи; має право на соціальну допомогу як особа з інвалідністю незалежно від статусу свого батька, але це не є достатньою підставою для отримання саме цієї суми грошового забезпечення. Зазначає, що неодоотримане грошове забезпечення було виплачено законному представнику неповнолітньої дитини загиблого, повторна виплата законодавством не передбачена.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.05.2024 №127 старшого матроса ОСОБА_5 , який прибув з військової частини НОМЕР_4 , призначено на посаду водієм господарчого відділення взводу матеріального забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , з 04.05.2024 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, а на котлове в районі тимчасового розташування військової частини у АДРЕСА_1 з 05.05.2024.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.06.2024 №178 з тимчасового місця розташування військової частини у АДРЕСА_1 до розташування військової частини у районі виконання бойових завдань ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_3 " з 25.06.2024 направлено старшого солдата ОСОБА_5 , водія господарчого відділення взводу матеріального забезпечення і механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до акту службового розслідування від 21.02.2025 згідно з бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 177/2/8011дск від 13.07.2024 та бойового розпорядження ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_3 " №БР4405т/оту від 10.07.2024 особовий склад НОМЕР_5 механізованого батальйону зайняв обороні рубежі у визначеному районі на позиції поблизу населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області. Відповідно до бойового наказу командира 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 №177/2/8011дск від 13.07.2024 група військовослужбовців НОМЕР_5 механізованого батальйону, серед яких був старший солдат ОСОБА_6 , зайняла позиції біля н.п. ТОРЕЦЬК, СП "БТР". 19.07.2024 близько 05 год. 14 хв. внаслідок скиду з ворожого БпЛА загинув водій господарчого відділення взводу матеріального забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_7 . Будучи опитаним, заступник командира НОМЕР_5 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_8 пояснив, що 19.07.2024 отримав доповідь від чергового зв??язківця солдата ОСОБА_9 про те, що близько 05:14 відбулась атака БиЛА з боку формувань збройних сил російської федерації по СП "БТР" внаслідок якого отримав травми не сумісні із життям старший солдат ОСОБА_7 . Будучи опитаним, телефоніст-лінійний наглядач відділення зв?язку взводу зв?язку НОМЕР_5 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_10 надав аналогічні пояснення та повідомив, що під час згаданих подій перебував на КСП НОМЕР_5 механізованого батальйону та спостерігав за подіями в районі СП "БТР". Евакуювати тіло старшого солдата ОСОБА_11 одразу не було можливості через інтенсивні мінометні та артилерійські обстріли з боку збройних формувань російської федерації. По вказаному факту командиром взводу матеріального забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 сержантом ОСОБА_12 подано відповідний рапорт (вх. Nє 2083/ОКП від 19.07.2024). Виходячи з викладеного вище, у зв?язку з відсутністю тіла старшого солдата ОСОБА_11 , даного військовослужбовця було кваліфіковано як безвісті зниклого (попередньо 200). В подальшому, того ж дня тіло старшого солдата ОСОБА_11 було евакуйоване, про що командиром 1 механізованого батальйону підполковником ОСОБА_13 було подано відповідний рапорт (вх. Nє 16747 від 19.07.2024). Виходячи з викладеного вище, даного військовослужбовця було знято з усіх видів забезпечення та призупинено виплату грошового забезпечення з 19.07.2024. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.07.2024 №203 обліковано як загиблого з 19.07.2024. Комунальним закладом «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» видано лікарське свідоцтво про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 старшого солдата ОСОБА_11 , №3324м/1329с від 23.07.2024. Причина смерті: «вибухова травма, інші уточнені травми з залученням декількох ділянок тіла. Ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами вибухів та уламків». Південним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам?янське Кам?янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) зроблено актовий запис №933 від 24.07.2024 та видано свідоцтво про смерть старшого солдата ОСОБА_11 19.07.2024 серія НОМЕР_6 . На час події старший солдат ОСОБА_7 знаходився у засобах індивідуального захисту (бронежилет, шолом) та без ознак алкогольного чи наркотичного сп?яніння. Факт обстрілу та загибелі старшого солдата ОСОБА_11 водія господарчого відділення взводу матеріального забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 зафіксований в журналі бойових дій військової частини НОМЕР_7 від 26.06.2024.

Наказом командира НОМЕР_8 окремої механізованої бригади від 21.03.2025 № 49-РС було виключено ОСОБА_7 зі списків особового складу у звязку зі смертю. В наказі зазначено, що ОСОБА_5 загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 . В результаті: вибухової травми не сумісної з життям, смерть повязана з виконанням обовязків військової служби та із захистом БАТЬКІВЩИНИ. Похований: 24.07.2024 на кладовиші в м. Кам?янське ділянка № НОМЕР_9 , ряд НОМЕР_10 , місце НОМЕР_11 . Дружина: ОСОБА_14 , 1979 р... Син: ОСОБА_15 , 2010 р.н Проживають: АДРЕСА_2 . Син: ОСОБА_16 , 1993 р.н. Проживають: АДРЕСА_3 . Донька: ОСОБА_17 . 1995 р.. Проживають: АДРЕСА_4 .

Після надходження сповіщення №12/7139 від 23.07.2024 про смерть військовослужбовця ОСОБА_5 , члени його сім?ї звернулися до військової частин НОМЕР_1 , через ІНФОРМАЦІЯ_5 , із заявами про виплату грошового забезпечення, яке належало їх батьку, та не було виплачено на дату смерті, у т. ч. за останній місяць. Відповідні заяви, разом з додатками, були направлені ІНФОРМАЦІЯ_5 військової частини НОМЕР_1 ще 26.08.2024.

В квітні 2025 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_6 з військової частини НОМЕР_12 . надійшли документи по загиблому військовослужбовцю ОСОБА_5 .

12.09.2025 року грошове забезпечення, яке належало ОСОБА_5 , та не було виплачено на дату смерті, було перераховано на розрахунковий рахунок законного представника неповнолітньої дитини ОСОБА_3 .

Не погоджуючись з такими діями відповідача щодо відмови у здійсненні виплат, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (ст. 2 Закону № 2011-XII).

Пунктом 6 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, зокрема, що грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Згідно з п.1 розд. XXX Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та деяким іншим особам, затвердженого наказом від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260) у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.

У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п.2 Порядку №260 грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.

Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.

Отже, у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець 1) дружині (чоловіку); 2) в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку); 3) особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.

Як слідує з відмови про здійснення виплати грошового забезпечення єдиною підставою є відсутність актуальних документів, що підтверджують спільне проживання доньки та батька.

З даного приводу суд зазначає про таке.

Виходячи із вищевказаних норм законодавства, право на отримання грошового забезпечення може бути виплачено іншим особам в порядку черговості. Зокрема, це повнолітні діти або батьки померлого військовослужбовця.

При цьому, для отримання грошового забезпечення повнолітніми дітьми, повинна бути дотримана умова, а саме: проживання з батьком.

Відповідно до абз.6 ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Згідно зі ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Отже, з правового аналізу зазначених норм права випливає, що документом, який посвідчує місце проживання особи, є саме дані, внесені до паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_18 проживає за адресою АДРЕСА_4 .

Натомість, ОСОБА_7 проживав за адресою: АДРЕСА_2 .

Враховуючи викладене, позивачем не надано належних документів щодо спільного проживання з батьком на момент його загибелі.

Статтями 1216, 1217 Цивільного кодексуУкраїни (далі - ЦК України) встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

В силу ч. 1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Із положень ч. 1 ст.1227 ЦК України слідує, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Таким чином, позивач не позбавлена права на отримання належних військовослужбовцю сум грошового забезпечення, що не були йому виплачені за життя, можуть бути отримані в порядку спадкування.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд жоходить висновку про відстуність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.77, 90, 139, 241-246, 257 – 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи на стороні позивача без самостійних вимог: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльність та зобов?язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська