Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №160/2283/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 рокуСправа №160/2283/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся через систему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості від 27.11.2025 року №UA100430/2025/000027/2 та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100430/2025/000204.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що декларантом позивача з метою митного оформлення імпортованого товару подано митну декларацію №25UA100430588854U6 від 27.11.2025 разом із документами, необхідними для митного оформлення товарів з визначенням їх митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Однак, Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100430/2025/000027/2 від 27.11.2025 року, а також складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100430/2025/000204. Рішенням про коригування митної вартості товарів №UA100430/2025/000027/2 від 27.11.2025 року було здійснено коригування вартості за одиницю товару, а саме: "Продукти рослинного походження, які використовуються для харчових цілей, не для роздрібного продажу: мильний корень Soap Root (корень колючолистника залозистого/латинська назва Anthophyllum) - 6000 кг, сухий розмір кореня: довжина 2 - 4 см, діам. 2,5 см - 4 см, вологість менш 7%, +/- 2,5% сторонніх домішок, зовнішній вигляд характерний для мильного кореня, колір від блідо-жовтого до дерево-кремового. Призначення сировини: для переробки в екстракт мильного кореня, для подальшого використання в харчовій промисловості, в якості розпушовача при виробництві халви. Без первинного пакування. Не містить спирту, ГО, наркотичних та психотропних речовин та прекурсорів. Всього 150 мішків. Країна виробництва - TR Торговельна марка - ISTANBUL TARIM URUNLERI VE GIDA SAN. Виробник -ISTANBUL TARIM URUNLERI VE GIDA SAN. TIC. LTD. STL.". Розрахована декларантом митна вартість товару становила 4 200 дол.США, а вартість митних платежів - 85 480,82 грн. Внаслідок протиправних дій відповідача у вигляді коригування митної вартості вартість митних платежів склала - 177 451,51 грн.

Як вбачається з картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100430/2025/000027/2, причини за яких митний орган відмовляє у митному оформленні товарів полягають у припущеннях та необґрунтованих сумнівах щодо заявленої декларантом вартості товару. Інспектор при складанні даної картки відмови посилається на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару. Внаслідок коригування вартості товарів митним органом, сума додаткових нарахувань (ввізне мито та ПДВ) склала - 91 970,69 грн. Позивач не погоджується із вищезазначеними рішеннями митного органу, вважає, що всі документи, передбачені законодавством, що підтверджують митну вартість товару були подані до митного органу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На виконання ухвали суду 03.03.2026 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією від 27.10.2025 №25UA100430588854U6 встановлено, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме: 1) відповідно до п.3.1 договору про перевезення №692 від 11.11.2025 вартість перевезення товару зазначається в заявках (додатках), зазначені документи до митного оформлення не надані; 2) відповідно до п.3.2 договору про перевезення №692 від 22.01.2025 неможливо встановити термін оплати послуг з перевезення так, як не надано заявки. Також за умовами поставки товару EXW Istanbul Туреччина невідомий розмір витрат на навантаження вантажу. Крім того, наданий до митного оформлення рахунок на перевезення про транспортні витрати від 21.11.2025 № 158, виданий ОСОБА_2 , проте згідно з даними, зазначеними в автотранспортній накладній CMR від 22.11.2025 № 221126, перевізником товарів виступає інша особа PE IHOR HAVEYLIVK. Отже, відбулось залучення третіх осіб.

Отже, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до ст.58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. 27.11.2025 винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA100430/2025/000027/2 з одночасним оформленням картки відмови у митному оформленні №UA100430/2025/000204. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митна декларація 24.04.2025 № 110130/2025/8352 "Продукти рослинного походження, які використовуються для харчових цілей, не для роздрібного продажу: мильний корень (Soap Root), сухий, подрібнений, для подальшого використання в харчовій промисловості при виробництві халви" згідно джерела інформації - 1,84 дол.США/кг. Експортер в джерелі та в митній декларації позивача є однаковим - ISTANBUL TARIM URUNLERI VE GIDA SAN TIC.LTD.STI, так само як і товар який завозився - мильний корінь (Soap Root). Відповідно до п.5.1. контракту № 08/11-2024 від 08.11.2024 р., кожна партія товару оплачуватиметься покупцем безготівковим банківським переказом по системі SWIFT з рахунку покупця на рахунок продавця. Варіанти оплати: часткова передоплата; оплата після розмитнення вантажу на території України. З SWIFT-повідомлення від 13.11.2025 року, вбачається, що позивачем було здійснено оплату до розмитнення вантажу на території України. Оскільки, контракт дає вибір способу оплати, то фактична оплата до відправки товару означає, що сторони обрали варіант часткової передоплати. Враховуючи вищевикладене, до митного оформлення було подано не всі документи передбачені контрактом № 08/11-2024 від 08.11.2024 р. або була застосована знижка, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 та "ISTANBUL TARIM URUNLERI VE GIDA SAN TIC LTD STI" Туреччина, був укладений зовнішньоекономічний контракт №08/11-2024 від 08.11.2024 р.

За умовами даного контракту, ФОП ОСОБА_1 (Покупець) купує товар у "ISTANBUL TARIM URUNLERI VE GIDA SAN TIC LTD STI " Туреччина (Продавець).

Відповідно до п.1.1., 1.2. Контракту, Продавець продає, а Покупець купує товар у кількості та по цінам, узгодженим цим Контрактом. Постачання товару здійснюється Продавцем на умовах EXW, Стамбул, Туреччина, згідно Інкотермс 2010. Опис товару: Екстракт кореня колючелистника 50% (екстракт мильного кореня 50%); Мильний корінь (корінь колючелистника золотистого).

Пунктом 2 Контракту визначено, що ціна за товар встановлюється в доларах США та визначається на умовах EXW Стамбул, Туреччина (Інкотермс 2010) згідно інвойсам на кожну партію товару. Ціна за цим контрактом може бути змінена за згодою сторін. У ціну товару входить вартість упаковки, сертифікації, навантаження та доставки товару згідно п.1.1.

Згідно із п.3.1., загальна кількість товару, передбаченого по даному Контракту становить екстракт кореня колючелистника 50% (екстракт мильного кореня 50%) - 10 тонн; мильний корінь (корінь колючелистника золотистого) - 50 тонн.

Відповідно до п.5.1. Контракту, кожна партія товару оплачуватиметься покупцем безготівковим банківським переказом по системі SWIFT з рахунку Покупця на рахунок Продавця. Варіанти оплати: часткова передоплата, оплата після розмитнення вантажу на території України.

Пунктом 7.1. Контракту Сторони погодили, що Покупець здійснює прийомку товару в пункті доставки: м.Дніпро, Україна.

На умовах та в рамках зовнішньо-економічного контракту на підставі Додатку №1 від 08.11.2024 року було виставлено інвойс на суму 4 200 дол.США. (0,7 дол.США за кг).

Для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України було надано наступний товар:

Продукти рослинного походження, які використовуються для харчових цілей, не для роздрібного продажу: мильний корень Soap Root (корень колючолистника залозистого/латинська назва Anthophyllum) - 6000 кг, сухий розмір кореня: довжина 2 - 4 см, діам. 2,5 см - 4 см, вологість менш 7%, +/- 2,5% сторонніх домішок, зовнішній вигляд характерний для мильного кореня, колір від блідо-жовтого до дерево-кремового. Призначення сировини: для переробки в екстракт мильного кореня, для подальшого використання в харчовій промисловості, в якості розпушовача при виробництві халви. Без первинного пакування. Не містить спирту, ГО, наркотичних та психотропних речовин та прекурсорів. Всього 150 мішків. Країна виробництва - TR Торговельна марка - ISTANBUL TARIM URUNLERI VE GIDA SAN. Виробник - ISTANBUL TARIM URUNLERI VE GIDA SAN. TIC. LTD. STL.".

27.11.2025 року представником декларанта ОСОБА_3 було подано митну декларацію №25UA100430588854U6 (номер встановлений після коригування - №25UA100430588878U1). Відповідно до поданої декларації митна вартість була встановлена згідно до інвойсу № STN2025000001611 від 11.11.2025 року. Митна вартість товарів була визначена із застосуванням основного методу. Так, у митній декларації №5UA100430588854U6 поданій декларантом, було зазначено загальну суму товарів за рахунком, відповідно до інвойсу (графа 22), що складала 4 200 дол.США (0,7 дол.США за кг). Також було визначено розмір ПДВ та ввізного мита, сума розрахована декларантом склала - 85 480, 82 грн.

На підтвердження митної вартості товарів до митного органу було надано наступні документи: пакувальний лист (Packing list) б/н від 11.11.2025; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №STN2025000001611 від 11.11.2025; автотранспортна накладна (Road consignment note) №221126 від 22.11.2025; фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary certificate) №A6272987 від 21.11.2025; банківський платіжний документ б/н від 13.11.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від №158 від 21.11.2025; довідка №25/11/2025 від 25.11.2025; додаток №1 до зовнішньоекономічного договору від 08.11.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) №08/11-2024 від 08.11.2024; договір про надання послуг митного брокера №241224 від 24.12.2024; договір (контракт) про перевезення №692 від 11.11.2025; договір (контракт) про перевезення №698 від 17.11.2025; заява декларанта про незастосування обмежень щодо пропуску та випуску товарів, встановлених Законом України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" б/н від 27.11.2025; електронний сертифікат про непреференційне походження товару, №D1938187 від 20.11.2025; копія митної декларації країни відправлення №25341300EX00951678 від 21.11.2025; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №25UA100430588854U6 від 27.11.2025.

27.11.2025 року відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товарів №UA100430/2025/000027/2, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100430/2025/000204.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.1 ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За змістом частини четвертої статті 53 МК України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до положень частини другої, третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Приписами частини першої статті 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно із пунктом 1 частини четвертої статті 54 цього Кодексу митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною шостою статті 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно із частиною другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно із положеннями частин другої - восьмої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно із положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно із положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною сьомою статті 54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Системний аналіз вказаних положень МК України дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із частиною шостою статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 р. у справі №803/667/17.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Так, здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, Київською митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності:

"…1) Відповідно до договору про перевезення №692 від 11.11.2025 вартість перевезення товару зазначається в заявках (додатках), зазначені документи до митного оформлення не надані;

2) Відповідно до договору про перевезення №692 від 22.01.2025 неможливо встановити термін оплати послуг з перевезення так, як не надано заявки. Також за Умовами поставки товару EXW Istanbul Туреччина невідомий розмір витрат на навантаження вантажу;

Крім того, наданий до митного оформлення рахунок на перевезення про транспортні витрати від 21.11.2025 № 158, виданий ОСОБА_2 , Проте згідно із даними, зазначеними в автотранспортній накладній CMR від 22.11.2025 № 221126, перевізником товарів виступає інша особа PE IHOR HAVEYLIVK.

Отже, відбулось залучення третіх осіб. Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару. Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 р. № 1955-IV укладається договір транспортного експедирування у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Відповідно до наказу МФУ № 599 від 24.05.2012 р. "Про затвердження Форми декларації митної вартості та правил її заповнення" для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів належать: транспортний договір; рахунок-фактура; заявка на здійснення транспортно-експедиційних послуг; акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу).

Отже, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до ст.58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

Декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару відповідно до ч.6 ст.53 МК України.

Повідомлення направлене також на виконання вимог ст.57 МК України.

З метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частини 2, 3 ст.53, ст.54, ст.57 МК України додаткові документи згідно із переліком, викладеним у електронному повідомленні.

Проте в експортній мд 25341300EX00951678 від 21.11.2025 відсутнє посилання на інвойс, який подано до митного оформлення. Проте зазначено е- facture від 12.11.2025, що по даті відрізняються.

Відповідно до умов поставки товару EXW Istanbul Туреччина невідомий розмір витрат на навантаження вантажу.

Декларантом надано додаткові документи не в повному обсязі відповідно до ст.53 МК України. Довідка № 90 від 26.11.2025 та заявка на перевезення № 1197 від 17.11.2025.

Згідно із ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Також, відповідно до частини 6 статті 54 Кодексу митний орган може відмовити у заявленій декларантом митній вартості у разі: неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

У зв`язку із зазначеним, керуючись положеннями частини 6 статті 54 та частиною 2 статті 58 Кодексу, заявлену декларантом митну вартість за ціною договору щодо товарів які імпортуються визнати не можливо. Посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч.4 ст.57 МК України. Жодних вимог у порядку ч.6 ст.55 МК України від декларанта не надходило.

За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/ подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст.59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору.

Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів.

Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає ч.2 ст.64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ -резервного методу.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару:

Митна декларація 24.04.2025 № 110130/2025/8352, "Продукти рослинного походження, які використовуються для харчових цілей, не для роздрібного продажу: мильний корень (Soap Root), сухий, подрібнений, для подальшого використання в харчовій промисловості при виробництві халви" згідно джерела інформації - 1,84 дол.США/кг….".

Стосовно твердження відповідача про те, що відповідно до договору про перевезення №692 від 11.11.2025 вартість перевезення товару зазначається в заявках (додатках), зазначені документи до митного оформлення не надані, також неможливо встановити термін оплати послуг з перевезення так, як не надано заявки. Також за Умовами поставки товару EXW Istanbul Туреччина невідомий розмір витрат на навантаження вантажу. Крім того, надана до митного оформлення рахунок на перевезення про транспортні витрати від 21.11.2025 № 158, видана ОСОБА_2 . Проте згідно із даними, зазначеними в автотранспортній накладній CMR від 22.11.2025 № 221126, перевізником товарів виступає інша особа PE IHOR HAVEYLIVK, суд зазначає наступне.

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 цього Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Аналізуючи наведені положення Правил № 599, суд вказує, що такі не містять вичерпного переліку документів, які підтверджують витрати на транспортування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.05.2019 №804/16553/14.

Транспортно-експедиційне обслуговування вантажу відповідно до договору № 692 від 11.11.2025 здійснювала експедитор ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки про транспортно-експедиційні витрати від 25.11.2025 транспортні витрати (VOLVO НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , водій: ОСОБА_4 , згідно заявки № 1202 від 19.11.2025 р. до договору 698 від 17.11.2025 за маршрутом Стамбул (TR) - п/п Порубне-Сірет - Київська обл., Бучанський р-н., с.Михайлівка- Рубежівка (UA) (1 612 км) складають: Стамбул (TR) - п/п Порубне-Сірет 1 046 км - 47 295 грн, п/п Порубне-Сірет - Київська обл., Бучанський р-н., с.Михайлівка-Рубежівка (UA) 566 км - 25591 грн. Разом - 72 886 грн. Додаткове страхування вантажу не проводилось.

Суд зазначає, що надані декларантом до митного оформлення документи, що безпосередньо стосуються поставки товару, наданого до митного оформлення відповідно до митної декларації, мають повну, достовірну інформацію та дані, що підтверджують витрати на транспортування.

Стосовно оплати за перевезення та оплати суд зазначає, що із платіжної інструкції №1074 від 08.10.2025 року вбачається, що позивач сплатив суму 72 886 грн за транспортно-експедиційні послуги згідно із рахунком №158 вiд 21.11.2025 р.

На переконання суду надані до митного органу документи на підтвердження транспортних витрат повною мірою підтверджують транспортні витрати.

Суд звертає увагу, що митний орган має право витребувати не всі документи, які перелічені у ст.53 МК України, а лише ті, які дійсно необхідні для підтвердження митної вартості товару.

Одночасно, п.2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості 2012 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195, встановлено, що у графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" митним органом повинно зазначатися посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідачем в графі 33 оскаржуваних рішень не було зазначено жодної з перелічених у п.2.1. Правил № 598 причин, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за ціною контракту; не зазначено при посиланні на застосування цінових показників за митними деклараціями жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов; не зазначено докладної інформації та її джерел, які використані митним органом при визначенні митної вартості товару за резервним методом.

Також в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що є порушенням ч.2 ст.55 МК України.

Зазначена позиція відповідає висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.01.2020 року у справі №813/5405/15, від 31.01.2020 року у справі №804/7761/16.

Щодо обрання відповідачем методу для визначення митної вартості, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору вартість операції.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно із положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частини четвертої, п`ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд доходить висновку що при винесенні рішення про коригування митної вартості товару від 27.11.2025 року №UA100430/2025/000027/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100430/2025/000204, відповідач діяв не в порядку та не у спосіб, передбачені чинним законодавством, з викладених вище підстав, що є підставою для задоволення позову.

Щодо сплаченого позивачем судового збору за подання позову, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 662,40 грн, а тому суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору в зазначеному розмірі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості від 27.11.2025 року №UA100430/2025/000027/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100430/2025/000204.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (03124, м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд.38-А, код ЄДРПОУ 43997555) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) судові витрати по справі у розмірі 2 662,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя К.С. Кучма