Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №320/64255/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року Справа № 320/64255/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмовому) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Державної судової адміністрації України до Відділу примусового виконання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Державна судова адміністрація України з позовом до Відділу примусового виконання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладання штрафу, винесену у виконавчому провадженні від 22.12.2025 ВП № 79473236 про накладення штрафу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 року адміністративну справу № 320/64255/25 за позовом Державної судової адміністрації України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 26.03.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст. 262 КАС України, із врахуванням положень ст. 287 КАС України.

Також ухвалою суду від 26.03.2026 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:

матеріалів виконавчого провадження ВП №79473236;

постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладання штрафу, винесену у виконавчому провадженні від 22.12.2025 ВП № 79473236 про накладення штрафу;

лист ДСА від 10.11.2025 року;

eсі наявні докази, що слугували підставою для прийняття спірної постанови про накладення штрафу;

усі належні докази щодо суті спору.

01.04.2026 року відповідачем до суду подано повідомлення про відсутність матеріалів у електронній справі.

06.04.2026 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 09.04.2026 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно положень частини 2 статті 6 закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, відповідно до яких рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів та зазначає, що порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, регулюється Законом України від 05.06.2012 № 4901-IV «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі – Закон № 4901-IV) і Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі – Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

Рішення суду повинно здійснюватися за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» Державною казначейською службою України.

Виконання рішення суду у порядку, визначеним рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 року у справі № 160/33444/24, є неможливим, оскільки таке рішення є рішенням зобов`язального характеру, а відповідно до норм законодавства виконання вказаного рішення можливе шляхом списання конкретної суми коштів зі спеціально визначених рахунків боржника.

З цих підстава позивач вважає, що у нього поважні причини щодо невиконання рішення суду у справі № 160/33444/24.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що листом від 10.11.2025 № 10-22267/25 Державною судовою адміністрацією на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження повідомлено про неможливість виконання рішення суду з огляду на те, що дана категорія рішень має виконуватись в порядку передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

Вказують, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», головним розпорядником якої є ДСА України, у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період. Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» за програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» затверджені видатки в розмірі 10,0 млн. грн., що розподілені між судами, органами та установами системи правосуддя. ДСА України 09.01.2025 затверджений кошторис на 2025 рік Територіальному управлінню ДСА України в Дніпропетровській області за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» у сумі 23,4 тис. гривень.

Однак, на думку відповідача, з цього листа не можливо встановити, чи забезпечено територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати саме ОСОБА_1 .

Вказують про те, що відсутність інформації щодо забезпечення бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати саме ОСОБА_1 та відсутність інформації щодо суми належної до виплати саме ОСОБА_1 ускладнює подальше виконання рішення суду в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" з урахуванням вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а отже боржником не вжито заходів направлених на виконання рішення суду, а інформація зазначена у вищевказаному листі містить загальну інформацію, що ніяк не впливає на подальше виконання рішення суду та вказує на формальний підхід до виконання рішення суду.

Станом на 02.12.2025 року боржником рішення суду не виконано, не надано об`єктивних доказів щодо поважних підстав його невиконання, а відтак рішення суду залишається не виконаним боржником без поважних підстав, наявні підстави для застосування до боржника заходу примусового виконання у вигляді штрафу в сумі 5100 гривень.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», 02.12.2025 на ДСА України накладено штраф в розмірі 5100 гривень.

Пункт 2 постанови про накладення на боржника штрафу зобов`язував боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення, тобто до 17.12.2025 року.

Боржник у встановлений строк рішення суду у ВП № 79473236 не виконав, про обставини, які ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення суду державного виконавця не повідомив.

З огляду на те, що станом на 02.12.2025 року боржником рішення суду не виконано, не надано об`єктивних доказів щодо поважних підстав його невиконання, а відтак рішення суду залишається не виконаним боржником без поважних підстав, державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника в сумі 5100 грн. та встановлено десятиденний термін для виконання рішення суду.

Копію постанови доведено до відома боржника у спосіб та порядок передбачені Законом про що свідчить Повідомлення №10482504 про доставку документа з АСВП до електронного кабінету ЄСІТС ДСА України.

22.12.2025 на боржника - ДСА України накладено штраф в розмірі 10200 гривень.

Відповідач вказує, що Державна судова адміністрація України за організаційно-правовою формою є державним органом влади, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з ч.1 ст.148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Виконавчим документом у ВП № 79473236 визначено зобов`язання Державної судової адміністрації України забезпечити ТУ ДСА України в Дніпропетровській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати вихідної допомоги судді Ізотову В.М.

Тобто, предметом виконання у цій справі є не стягнення коштів у розумінні Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а зобов`язання боржника вчинити певні дії – забезпечити відповідне фінансування.

Обставини, які зумовлюють державного виконавця у ВП №79473236 надіслати виконавчий лист до Державної казначейської служби України відсутні.

Вказують, що на спірні правовідносин в частині примусового виконання рішення суду у справі № 160/33444/24 регламентуються нормами Закону України «Про виконавче провадження», оскільки вказаним судовим рішення із Державної судової адміністрації України коштів не стягувалось.

Сам факт перебування на примусовому виконанні виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/33444/24 саме у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а не у відповідному територіальному підрозділі Державної казначейської служби України свідчить про те, що у даному випадку правовідносини, що виникли між сторонами даної справи врегульовані саме змістом Закону України «Про виконавче провадження».

Вважають, що викладене свідчить, що ДСА України не має наміру виконувати рішення суду у справі № 160/33444/24, безпідставно посилаючись на Закон № 4901-IV та Порядок № 845.

Вважає, що рішення у справі № 160/33444/24 підлягає виконанню ДСА України, в той же час, постанову про відкриття ВП № 79473236 не оскаржив.

Рішення у справі 160/33444/24 від 07.03.2025 набрало законної сили 20.05.2025 року.

ДСА України не надала доказів участі під час підготовки проекту закону про Державний бюджет України на 2025 рік до якого внесені бюджетні асигнування судді Ізотову В.М.

ДСА України не надало доказів звернення з бюджетним запитом (поданням) до Вищої ради правосуддя до якого включено недоплачена суддівська винагорода ОСОБА_1 .

Вважають, що Державна судова адміністрація України безпідставно зазначає про вжиття відповідних заходів в межах повноважень, спрямованих на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 у справі № 160/33444/24, боржник не звернувся з заявою про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення у виконавчому провадженні № 79473236.

З огляду на викладене, позовні вимоги Державної судової адміністрації України не підлягають задоволенню.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 року, яке набрало законної сили, по справі №160/33444/24.

Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн.

Зобов`язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , нарахованої виходячи з встановленого на 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 гривень.

Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн.

Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу судді у зв`язку з відставкою, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн, врахувавши при цьому виплачену суму та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

Отже, рішення суду набуло законної сили та по справі №160/33444/24 видано виконавчі листи.

Ухвалою суду від 16.03.2026 року заяву Дніпровського міжрегіонального управління юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області про встановлення або зміну способу або порядку виконання судового рішення у справі №160/33444/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – залишено без задоволення.

31.10.2025 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. на підставі виконавчого листа № 160/33444/24 виданим 09.07.2025 Дніпропетровським окружним адміністративним судом відкрито виконавче провадження № 79473236 про:

«Зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , нарахованої виходячи з встановленого на 01.01.2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 гривень».

Копію постанови про відкриття виконавчого провадження №79473236 з ідентифікатором доступу до АСВП в мережі Інтернет направлено боржнику Державній судовій адміністрації України в порядку вимог частини другої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», до електронного кабінету у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» та стягувачу для відома. Пункт другий постанови зобов`язує боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, тобто до 14.11.2025 року.

ДСА України листом від 10.11.2025 повідомила відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про те, що виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 року у справі №160/33444/24 у спосіб визначений у рішенні є об`єктивно неможливим. Також у листі висловлено прохання утриматися від накладення штрафів на ДСА України.

ДСА України наголосила, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 року у справі №160/33444/24 можливо виконати лише шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України визначеної (перерахованої) суми коштів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя".

Крім того, вищезазначеним листом ДСА України роз`яснила, що бюджетні кошти програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" розподілені повністю судами та територіальними управліннями.

05.12.2025 року відповідачем винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100, гривень.

22.12.2025 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову ВП № 79473236 про накладення на Державну судову адміністрацію України штрафу в розмірі 10 200 гривень.

Позивач вважає вказану постанову про накладення штрафу протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року №1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон №1404- VIII).

Положеннями статті 1 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 2 статті 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Положеннями статті 63 Закону №1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно із статтею 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

З викладеного вище слідує, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.

Також з наведених норм вбачається, що державний виконавець зобов`язаний провести перевірку виконання рішення боржником. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Разом з тим, відповідачем на надано у даній справі докази на підтвердження факту проведення державним виконавцем перевірки стану виконання рішення суду та встановлення факту відсутності поважних причин його невиконання, тобто не обґрунтовано необхідні підстави для винесення оскаржуваної постанови.

Крім того, встановлено, що листом від 10.11.2025 № 10-22267/25 Державною судовою адміністрацією на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження повідомлено про неможливість виконання рішення суду з огляду на те, що дана категорія рішень має виконуватись в порядку передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

Виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», головним розпорядником якої є ДСА України, у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» за програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» затверджені видатки в розмірі 10,0 млн. грн., що розподілені між судами, органами та установами системи правосуддя. ДСА України 09.01.2025 року затверджений кошторис на 2025 рік Територіальному управлінню ДСА України в Дніпропетровській області за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» у сумі 23,4 тис. гривень.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2021 року № 560/594/20 зазначив, що невиконання боржником рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин, то наявні підстави для накладення штрафу, а у протилежному випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання), необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин.

Також у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №420/70/19, від 18 лютого 2020 року у справі 0640/3719/18-а, від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 викладено правовий висновок, про те, що відсутність бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат. Крім того, підставами юридичної відповідальності є сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність можливою та повинною. Відсутність сукупності таких обставин виключає її. Можливість звільнення від відповідальності зафіксована нормами права, а саме статтею 75 Закону № 1404, відповідно до якої особа не несе відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, у разі якщо таке невиконання, сталося з поважних причин. Означений вище правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі № 812/1813/18, від 19 серпня 2020 року у справі №140/784/19, від 09 грудня 2020 року у справі № 522/19758/18.

Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У постанові Верховного Суду від 28 листопада 2022 року у справі № 826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У Постанові Верховного Суду від 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21 викладено висновок щодо застосування пункту 3 частини другої статті 2 КАС України, відповідно до якого критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1)логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

Відповідно до ст. 151 ч.1 закону України "Про судоустрій і статус суддів" Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Згідно вимог ст. 148 ч. 1, 3, 6, ст. 149 закону України "Про судоустрій і статус суддів" фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності апеляційних судів здійснюються Державною судовою адміністрацією України. Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку. Суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Суд вважає, що відсутність бюджетного фінансування у розмірі, достатньому для виконання позивачем судового рішення об`єктивно унеможливлює виконання, не залежить від волевиявлення боржника та не може бути ним усунута.

Висновок державного виконавця про наявність підстав для накладення штрафу за невиконання рішення суд вважає необґрунтованим. Правомірність постанови про накладення штрафу відповідачем належними та допустимими доказами не доведена.

За таких обставин, суд вважає необхідним визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладання штрафу, винесену у виконавчому провадженні від 22.12.2025 року ВП № 79473236 про накладення штрафу у розмірі 10200 гривень.

Як вже було зазначено, що зі змісту оскаржуваної постанови, з матеріалів виконавчого провадження не вбачається встановлення державним виконавцем причин невиконання рішення суду та відсутність поважних причин такого невиконання.

При цьому, суд не погоджується з твердженням відповідача щодо протиправної бездіяльності з боку ДСА України з огляду на відсутність звернення з бюджетним запитом (поданням) до Вищої ради правосуддя, оскільки підпункт 3 пункту 6 «Положення Державну судову адміністрацію України», затв. Рішенням Вищої Ради правосуддя від 17.01.2019 р., не передбачає надання вказаного запиту Вищій раді правосуддя.

Також, теза відповідача, що Державна судова адміністрація України не має наміру виконувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/33444/24, свого підтвердження обставинами справи не знайшла.

Наведене дає підстави для висновку, що оскаржуване рішення не містить належного обґрунтування, а тому суд доходить до висновку про його протиправність.

Однак варто зауважити, що відповідно до положень даних норм законодавства Державною казначейською службою України здійснюється виконання рішень суду саме про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган.

У той час як рішення суду по справі № 160/33444/24 не є рішенням про стягнення коштів з Державного органу, а є рішенням зобов`язального характеру, що передбачає зобов`язання ДСА України вчинити певні дії, а тому його виконання відноситься до юрисдикції державної виконавчої служби.

У п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень вказано, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову Державної судової адміністрації України до Відділу примусового виконання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Державної судової адміністрації України до Відділу примусового виконання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладання штрафу, винесену у виконавчому провадженні від 22.12.2025 року ВП № 79473236 про накладення штрафу у розмірі 10200 гривень.

Стягнути з Відділу примусового виконання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державної судової адміністрації України судові витрати з оплати судового збору в сумі 2422,40 гривень.

Позивач: Державна судова адміністрація України (00020, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795).

Відповідач: Відділ примусового виконання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 09.04.2026 року.

Суддя В.В. Ільков