Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №160/6899/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 рокуСправа №160/6899/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" про визнання протиправною та скасування постанови ,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 80411976 шляхом винесення 12.03.2026 постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження;

- скасувати постанову Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору від 12.03.2026 у виконавчому провадженні № 80411976;

- скасувати постанову Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 12.03.2026 у виконавчому провадженні № 80411976.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2025 у справі № 904/2158/24 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" основний борг у розмірі 15 443 105,99 грн., 3% річних у розмірі 2 250 350,22 грн., інфляційні втрати у розмірі 5 680 109,09 грн. та судовий збір у розмірі 842 411,26 грн. Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «НЕК «Укренерго» подав апеляційну скаргу. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.08.2025 у справі №904/2158/24 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2025 у справі №904/2158/24 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2025 у справі №904/2158/24 залишено без змін.

12.03.2026 заступником начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Григорян Наріною Альбертівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 80411976 (ідентифікатор для доступу ВВ6Б56ВВ3ЕАВ) з примусового виконання наказу № 904/2158/24 виданого 26.09.2025 Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» заборгованості у розмірі 7 930 459,31 грн., з яких: - 2 250 350,22 грн. – 3% річних; 5 680 109,09 грн. – інфляційні втрати. Того ж дня заступником начальника відділу Григорян Н.А. в межах виконавчого провадження № 80411976 винесено постанову про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. Позивач вважає вчинення виконавчих дій, що полягали в винесенні постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження протиправними з огляду на таке.

Пунктом 10-5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі – Закон №1404-VIII) визначено, що тимчасово, на час дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та грошові кошти) у виконавчих провадженнях у частині стягнення сум індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання, 3 процентів річних від простроченої суми грошового зобов`язання чи іншого розміру процентів, встановлених договором або законом, сум неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошових зобов`язань, сплата яких передбачена договорами, за грошовими зобов`язаннями суб`єктів господарювання, що виникли у період з 24.02.2022 по 01.09.2024, за якими боржниками є учасники ринку електричної енергії, перелік яких із зазначенням номерів судових справ оприлюднюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на її офіційному веб-сайті, зокрема, постачальників універсальних послуг перед оператором системи передачі за договорами про надання послуг з передачі. Таким чином, на переконання позивача, заступником начальника Першого Правобережного ВДВС всупереч нормам чинного законодавства вчинено виконавчі дії, а саме, після відкриття виконавчого провадження винесено постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження чим порушено пункт 10-5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII, яким встановлено, що зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень у виконавчих провадженнях у частині стягнення сум індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання, 3 процентів річних від простроченої суми грошового зобов`язання, за якими боржниками є учасники ринку електричної енергії, перелік яких із зазначенням номерів судових справ оприлюднюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить у задоволенні позову відмовити. В обгрунтування власної правової позиції зазначено, що одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) обов`язком державного виконавця є винесення постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (тобто визначення мінімальних витрат виконавчого провадження є обов`язковою складовою процесуального оформлення виконавчого провадження).

Також відповідач зазначає, що постанова про стягнення виконавчого збору (за винятком рішень Європейського суду з прав людини; виконавчих документів про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених виконавцем; а також виконавчих документів про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, аліментів, забезпечення позову та виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню) виноситься державним виконавцем одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження та в день відкриття такого провадження.

Відповідач вказує, що заступником начальника Відділу Наріною Григорян в межах виконавчого провадження № 80411976 не застосовувались заходи, визначені частиною 1 статті 10 Закону України «Про виконавче провадження», з метою недопущення порушення прав позивача (боржника).

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, яка обгрунтована доводами, аналогічні тим, які викладено в позові.

Від третьої особи до суду надійшли пояснення, в яких зазначено, що положення пункту 10-5 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (із змінами та доповненнями) не зупиняють відкриття виконавчих проваджень, а зупиняють вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та грошові кошти) у вже відкритих виконавчих провадженнях. Наказ Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/2158/24 про стягнення з ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» на користь ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» не належить до документів, що не передбачають застосування заходів примусового виконання рішення. Зазначено, що скаржник не довів вчинення державним виконавцем оспорюваної дії з порушенням вимог чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2025 у справі № 904/2158/24 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" основний борг у розмірі 15 443 105,99 грн., 3% річних у розмірі 2 250 350,22 грн., інфляційні втрати у розмірі 5 680 109,09 грн. та судовий збір у розмірі 842 411,26 грн. Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «НЕК «Укренерго» подав апеляційну скаргу. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.08.2025 у справі №904/2158/24 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2025 у справі №904/2158/24 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2025 у справі №904/2158/24 залишено без змін.

12.03.2026 заступником начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Григорян Наріною Альбертівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 80411976 (ідентифікатор для доступу ВВ6Б56ВВ3ЕАВ) з примусового виконання наказу № 904/2158/24 виданого 26.09.2025 Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» заборгованості у розмірі 7 930 459,31 грн., з яких: - 2 250 350,22 грн. – 3% річних; 5 680 109,09 грн. – інфляційні втрати. Того ж дня заступником начальника відділу Григорян Н.А. в межах виконавчого провадження № 80411976 винесено постанову про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Вважаючи такі постанови протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VІІІ).

Згідно із частиною 5 статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до частини 2 статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Згідно з частиною 4 статті 27 Закону №1404-VІІІ державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

На підставі пункту 2 розділу VI Інструкції №512/5 виконавець одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Відповідно до Переліку виконавчих дій та строків їх вчинення, визначених у додатку до Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 05.08.2016 № 2432/5 (зі змінами) до виконавчих дій належить, зокрема, винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Системний аналіз викладених правових норм свідчить про те, що примусове виконання виконавчого документу розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, а наступні постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження, зокрема, постанова про стягнення виконавчого збору та постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, є виконавчими діями, які вчиняються державним виконавцем в межах примусового виконання виконавчого документу.

Водночас, відповідно до пункту 10-5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII тимчасово, на час дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та грошові кошти) у виконавчих провадженнях у частині стягнення сум індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання, 3 процентів річних від простроченої суми грошового зобов`язання чи іншого розміру процентів, встановлених договором або законом, сум неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошових зобов`язань, сплата яких передбачена договорами, за грошовими зобов`язаннями суб`єктів господарювання, що виникли у період з 24 лютого 2022 року по 1 вересня 2024 року, за якими боржниками є учасники ринку електричної енергії, перелік яких із зазначенням номерів судових справ оприлюднюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на її офіційному веб-сайті, а саме:

постачальників універсальних послуг перед виробниками електричної енергії та гарантованим покупцем за договорами купівлі-продажу електричної енергії;

постачальників універсальних послуг перед операторами систем розподілу за договорами про надання послуг з розподілу;

постачальників універсальних послуг перед оператором системи передачі за договорами про надання послуг з передачі;

гарантованого покупця перед постачальниками універсальних послуг за договорами про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів;

гарантованого покупця перед виробниками електричної енергії за договорами купівлі-продажу електричної енергії;

гарантованого покупця перед виробниками електричної енергії з альтернативних джерел енергії за договорами про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом та договорами про надання послуги із забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за механізмом ринкової премії;

оператора системи передачі перед гарантованим покупцем та постачальниками універсальних послуг за договорами про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії;

операторів систем розподілу перед оператором системи передачі за договорами про надання послуг з передачі та договорами про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління;

виробників електричної енергії перед гарантованим покупцем за договорами про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів.

Фактично, зазначеною нормою встановлено певний особливий порядок виконання рішень суду де боржниками є стратегічні підприємства енергетичної галузі, яким законодавець встановлює «відкладальну обставину» (на час військового стану) для виконання рішень суду по цим категоріям справ, тим самим продовжуючи добровільний строк виконання рішення суду для підприємств критичної інфраструктури.

Матеріали справи свідчать та даний факт не заперечується відповідачем, що ТОВ «ДЕП» відноситься до кола осіб, на яких поширюється дія пункту 10-5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII.

Суд зазначає, що дана норма пункту 10-5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII є спеціальною, а тому підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин порівняно з загальними нормами Закону №1404-VIII.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 07.12.2022 у справі 908/1525/16 суд дійшов висновку, що принцип юридичної визначеності, який є складовою верховенства права, вимагає, щоб у випадку прийняття спеціального закону з певного питання цей закон не ставився під сумнів, зокрема, шляхом його невиконання. Сторони, прав та обов`язків яких він стосується, повинні очікувати, що цей закон уповноважені органи держави застосують у відповідних правовідносинах за відсутності для цього перешкод.

За наведених обставин в спірних правовідносинах після відкриття даного виконавчого провадження відповідач мав пріоритетно застосувати пункт 10-5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII та зупинити вчинення будь-яких наступних виконавчих дій.

Таким чином, суд доходить висновку про передчасність винесення відповідачем постанов від 12.03.2026 у виконавчому провадженні №80411976 про стягнення виконавчого збору та про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження, оскільки на момент їх прийняття існували передбачені законом обставини, які унеможливлювали подальше вчинення будь-яких виконавчих дій у відповідному виконавчому провадженні.

Одночасно, суд перевіряючи дотримання вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, має оцінити різні інтереси учасників спору, пам`ятаючи, що метою Конвенції є гарантування прав, які є "практичними й ефективними". Суд поза межами очевидного повинен дослідити реалії оскаржуваної ситуації. Така оцінка може стосуватись не лише відповідних умов компенсації, якщо ситуація схожа з тією, коли позбавляють майна, але також і поведінки сторін, у тому числі вжитих державою заходів та їх реалізації. У цьому контексті слід наголосити, що невизначеність - законодавча, адміністративна або така, що виникає із застосовної органами влади практики, - є фактором, який слід враховувати при оцінці поведінки держави (див. mutatismutandispiшeння ЄСПЛ від 22 червня 2004 року у справі "Броньовський проти Польщі" (Broniowski v. Poland, заява N 31443/96, пункт 115), а також від 22 травня 2018 року у справі "Зеленчук і Цицюра проти України" (Zelenchuk and Tsytsyura v. Ukraine, заяви N 846/16 та N 1075/16, пункт 102).

В контексті наведеної практики Європейського суду з прав людини, повертаючись до обставин даної справи, суд додатково зазначає, що оскаржувана в цій справі постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є самостійними виконавчим документом, який може бути звернутий відповідачем до примусового виконання незалежно від зупинення вчинення виконавчих дій у ВП №80411976, в межах якого він був винесений.

За таких обставин на позивача покладається додатковий тягар щодо сплати виконавчого збору за зупиненим виконавчим провадженням, що не відповідає меті застосування механізму, передбаченого пунктом 10-5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, оскаржувані постанови відповідача від 12.03.2026 у виконавчому провадженні №80411976 про стягнення виконавчого збору та про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження винесено всупереч пункту 10-5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; непропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці дії та рішення.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що постанова про стягнення виконавчого збору від 12.03.2026 у виконавчому провадженні №80411976 та постанова про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження від 12.03.2026 у цьому ж виконавчому провадженні є наслідком протиправних дій відповідача, що прийняті передчасно та з порушенням вимог спеціального законодавства, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на встановлені у справі обставини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 9520,39 грн.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на сплату судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 9520,39 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити.

Визнати протиправними дії Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 80411976 шляхом винесення 12.03.2026 постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Визнати протиправною та скасувати постанову Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору від 12.03.2026 у виконавчому провадженні № 80411976.

Визнати протиправною та скасувати постанову Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 12.03.2026 у виконавчому провадженні №80411976.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» за рахунок бюджетних асигнувань Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України судові витрати на сплату судового збору у розмірі 9520,39 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська