Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №140/10734/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року ЛуцькСправа № 140/10734/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь держави в особі Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю в дохід державного бюджету на рахунки, відкриті в управліннях Державної казначейської служби України адміністративно-господарські санкції в сумі 14161,73 грн та пеню в сумі 1111,56 грн, всього 15 273,29 грн

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам частини першої статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі – Закон №875-ХІІ) відповідачем у 2024 році не забезпечено норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 1 особа. Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 14161,73 грн, яка відповідачем в добровільному порядку не була сплачена. За несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в сумі 1111,56 грн, яку позивач просить стягнути з ФОП ОСОБА_1 разом із сумою адміністративно-господарських санкцій в примусовому порядку.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду Димарчук Т.М. від 23 вересня 2025 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до частини другої статті 257 КАС України.

У відзиві на позовну заяву, поданому через систему “Електронний суд”(а.с.19-23), представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 11 липня 2024 року.

ОСОБА_1 є сумісником в ТОВ “МІСТО.КАФЕ”, що підтверджується табелями обліку робочого часу за вересень, жовтень 2024 року, свою діяльність, як ФОП здійснює в тому ж приміщенні, що і ТОВ “МІСТО.КАФЕ” на підставі Договору оренди №3/01-07/11/2024 від 07.11.2024. З метою оптимізації організації діяльності закладу громадського харчування МІСТО.КАФЕ, частину видів діяльності здійснює ФОП ОСОБА_1 , а частину ТОВ “МІСТО.КАФЕ”.

ТОВ “МІСТО.КАФЕ” було подано форму №3-НП “Інформація про попит на робочу силу”, а тому вважає, що ФОП ОСОБА_1 так само, як ТОВ “МІСТО.КАФЕ” виконала свій обов`язок з працевлаштування осіб з інвалідністю.

Обов`язок щодо організації працевлаштування людини з інвалідністю покладено не лише на роботодавця, адже після надсилання повідомлення за формою №3-НП “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” виконано його частину обов`язку. В подальшому питанням працевлаштування особи з інвалідністю займаються відповідні державні органи, а саме служба зайнятості. Зазначає, що ФОП ОСОБА_1 за час здійснення підприємницької діяльності не було допущено порушень вимог законодавства, вчинено всі передбачені дії, створено робочі місця для осіб з інвалідністю, подано необхідну звітність.

Зважаючи на те, що ФОП ОСОБА_1 розпочала свою діяльність у вересні 2024 року, то середньооблікова ставка розраховується з урахуванням 12 місяців, а відтак, на думку відповідача, Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю було проведено неправильний розрахунок середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Відповідач у відзиві наводить власний розрахунок середньооблікової кількості штатних працівників. Уважає, що розрахунок середньооблікової ставки за 2024 рік: вересень 231 : 30 = 7,70; жовтень - 252 осіб : 31 = 8,13; листопад - 193 осіб : 30 = 6,43; грудень - 191 осіб : 31 = 6,16. Відтак, середньооблікова ставка працівників за вересень-грудень 2024 рік (7,70 + 8,13 + 6,43 + 6,16) : 4 = 7,11 осіб, а середньооблікова ставка працівників за 2024 рік - (7,70 + 8,13 + 6,43 + 6,16) : 12 = 2,37 особи.

Таким чином, зважаючи на правила округлення, передбачені Наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286 “Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників” середньооблікова чисельність штатних працівників ФОП ОСОБА_1 за вересень-грудень 2024 року - 7 осіб, а не 8 осіб так, як наведено у розрахунку Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, а за 2024 рік 2,37 особи.

З огляду на викладене, відповідач вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а відтак в задоволенні позову просить відмовити.

Позивачем через систему “Електронний суд” надіслано відповідь на відзив (а.с.83-85) в якій він підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково зазначив, що відповідач на протязі 2024 року не подала жодного звіту №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», а звернувся до центру зайнятості з даним звітом лише 31 грудня 2024 року, відповідно центр зайнятості протягом 2024 року не направляв до відповідача на вакантні посади осіб з інвалідністю.

Згідно з даними наданими нам Пенсійним фондом України у відповідача середньооблікова кількість штатних працівників у 2024 році становила: 9+(8+7+7) = 31:4 =7,75 осіб, отже потреба в працевлаштуванні особи з інвалідністю виникла ще в вересні 2024 року, відповідно і звертатись в центр зайнятості роботодавцю потрібно було ще у вересні 2024 року, а звернення 31 грудня 2024 року стосується уже 2025 року, але ніяк не 2024 року.

Підставою позову є отримана Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю від Пенсійного фонду України автоматизовано, без стороннього втручання, за допомогою Програмного комплексу «Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» Централізованого банку з проблем інвалідності (ЦБІ) інформація щодо відповідача, у якого у 2024 році середньооблікова кількість штатних працівників у звітному періоді становила 8 осіб, згідно ЦБІ за 2024 рік кількість осіб з інвалідністю становить 0 осіб.

При цьому, усі розрахунки здійснені виключно на підставі даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, що надана роботодавцем до контролюючих органів за основним місцем обліку.

Відповідач не позбавлений права здійснити коригування своєї звітності у встановленому порядку. Станом на 10 жовтня 2025 року стосовно відповідача зміни до Централізованого банку даних з проблем інвалідності Пенсійним фондом України не внесені, а тому у Волинського ОВФСЗОІ відсутні підстави щодо виключення відповідача з числа боржників.

У поданих до суду через систему “Електронний суд” запереченнях на відповідь на відзив (а.с.97-99) представник відповідача зазначає, що в контексті положень Закону України "Про зайнятість населення" та «Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого Наказом Міністерства економіки України №827-22 від 12 квітня 2022 року, на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Звітність за формою №3-ПН роботодавці подають до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), тобто, лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць. Водночас, періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Окрім того, зазначає, що відповідно до пункту 3.2.6. Інструкція №286 підприємство, що працювало неповний рік (сезонний характер виробництва або створення після січня, за винятком тих підприємств, які вимушено зупиняли виробництво з ініціативи адміністрації), середньооблікову кількість штатних працівників за рік визначає також шляхом підсумовування зазначеної кількості працівників за всі місяці роботи підприємства і ділення одержаної суми на 12.

Зважаючи на те, що ФОП ОСОБА_1 розпочала свою діяльність у вересні 2024 року, то середньооблікова ставка розраховується з урахуванням 12 місяців. Отже, на думку відповідача, Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю було проведено неправильний розрахунок середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

У поданій до суду через систему “Електронний суд” відповіді на заперечення на відповідь на відзив, позивач просив адміністративний позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив (а.с.103-104).

У поданих до суду через систему “Електронний суд” додаткових поясненнях у справі (а.с.109-110) представник позивача щодо повідомлення №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» зазначає, що ФОП ОСОБА_1 почала здійснювати господарську діяльність у вересні 2024 року. Налагоджуючи роботу закладу громадського харчування, вибудовуючи внутрішні процеси щодо навантаженості працівників та підбору персоналу, відповідач не міг передбачити, яку кількість персоналу необхідно було залучити. Крім того, з вересня по жовтень здійснювалися заходи щодо обладнання робочого місця для подальшого працевлаштування осіб з інвалідністю. Окрім того, вважає, що середньооблікова чисельність штатних працівників ФОП ОСОБА_1 за вересень-грудень 2024 року становить – 7 осіб, а за 2024 рік - 2,37 особи.

Інших заяв по суті справи не надходило.

У зв`язку з відрахуванням з 23 березня 2026 року судді Димарчук Т.М. зі штату Волинського окружного адміністративного суду на підставі наказу голови суду від 25 лютого 2026 року №02-07/4/26 та на виконання розпорядження керівника апарату суду від 16 березня 2026 року №01-87/179/26 проведено повторний автоматизований розподіл справи №140/10734/25.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року прийнято до провадження адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій. Судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Відповідно до витягу з централізованого банку даних з проблем інвалідності (ЦБІ), наданого Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, середньооблікова кількість штатних працівників ФОП ОСОБА_1 у 2024 році становить 8 працівників, а кількість осіб з інвалідністю у вказаний період – 0 (а.с.8).

Згідно із розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, та розрахунком позову норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для ФОП ОСОБА_1 становить 1 особа. За невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачу нараховано адміністративно-господарські санкції у сумі 14161,73 грн, виходячи з розрахунку розміру середньорічної заробітної плати, та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій (за 157 днів) у сумі 1111,56 грн. Розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій надіслано відповідачу 18 вересня 2025 року, про що свідчить квитанція про надіслання поштового відправлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Частинами першою, другою статті 18 Закону №875-ХІІ передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону №875-ХІІ (в редакції до 06 листопада 2022 року) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю” від 18 жовтня 2022 року №2682-IX (чинний з 06 листопада 2022 року) частину третю статті 18 Закону №875-ХІІ викладено в новій редакції: “Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України”.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону №875-ХІІ).

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 20 Закону №875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України. У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для суб`єктів господарювання, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.

При вирішенні спору суд також бере до уваги те, що питання, пов`язані з обліком штатних працівників, регулюються Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 року за №1442/11722 (далі – Інструкція №286), дія якої згідно із пунктом 1.1 поширюється на всі юридичні особи, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.

Відповідно до пункту 3.2 та підпунктів 3.2.1, 3.2.2, 3.2.5 Інструкції №286 середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору. Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з`явились або не з`явились на роботу. Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця. Кількість штатних працівників облікового складу за вихідний, святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день. У випадку двох або більше вихідних чи святкових і неробочих днів підряд кількість штатних працівників облікового складу за кожний з цих днів приймається на рівні кількості працівників облікового складу за робочий день, що їм передував. При обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8 - 2.5.9 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо. Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Відповідно до положень п.3.2.6. вище зазначеної Інструкції, “Підприємство, що працювало неповний рік (сезонний характер виробництва або створення після січня, за винятком тих підприємств, які вимушено зупиняли виробництво з ініціативи адміністрації), середньооблікову кількість штатних працівників за рік визначає також шляхом підсумовування зазначеної кількості працівників за всі місяці роботи підприємства і ділення одержаної суми на 12”.

З матеріалів справи вбачається, що згідно розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платника податків за ІІІ квартал 2024 року, в графі 04 в третьому місяці ІІІ кварталу (вересні) працювало за трудовим договорами (контрактами) - 9 осіб (дата прийняття на роботу - 03.09.2024, 1 особа - 24.09.2024) (а.с.45-50).

Згідно розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платника податків за ІV квартал 2024 року, в графі 04 в першому місяці ІV кварталу (жовтні) працювало за трудовим договорами (контрактами) - 9 осіб (22.10.2024 – звільнено 3 особи); в другому місяці ІV кварталу (листопаді) працювало за трудовим договорами (контрактами) - 7 осіб (18.11.2024 - прийнято на роботу 1 особу); в третьому місяці ІV кварталу (грудні) працювало за трудовим договорами (контрактами) - 7 осіб (06.12.2024 – звільнено 1 особу) (а.с.51-60).

Отже, з урахуванням приписів Інструкції №286, а також роз`яснень, викладених у листі Державної служби статистики України від 04.07.2014 №09.3-6/145-14, середньооблікова кількість штатних працівників у ФОП ОСОБА_1 в 2024 році становила: (9+9+7+7) / 12 = 2,67 особи.

Окрім того, суд зазначає, що звітність за формою №3-НП “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” від 31 грудня 2024 року, на яку посилається представник відповідача та додає до матеріалів справи, стосується ТОВ «МІСТО.КАФЕ», а не ФОП ОСОБА_1 , а тому не є належним доказом у справі (а.с.32-35).

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача, з огляду на середньооблікову чисельність штатних працівників за 2024 рік у кількості менше 8 осіб, відсутній обов`язок створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та до ФОП ОСОБА_1 не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році згідно із частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ, в зв`язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (43008, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Олімпійська, буд. 3А, код ЄДРПОУ 13369882);

Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Ю.Ю. Сорока