Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №140/2523/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року ЛуцькСправа № 140/2523/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправною бездіяльності щодо обмеження з 01 січня 2026 року основного розміру пенсії її максимальним розміром, з урахуванням 90% грошового утримання та проведених раніше індексацій згідно з постанов Кабінету Міністрів України, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року №1778 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану” (далі – Постанова №1778) та статті 30 Закону України від 03 грудня 2025 року №4695-IX “Про Державний бюджет України на 2026 рік” (далі – Закон №4695-IX); зобов`язання здійснити з 01 січня 2026 року перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі – Закон №2262-XII) без обмеження її максимальним розміром, що не перевищує десять прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб, з урахуванням 90% грошового утримання та нарахованих поточних сум індексації пенсії за 2022-2025 рік, без застосування коефіцієнтів встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року №1778 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану” та статті 30 Закону України від 03 грудня 2025 року №4695-IX “Про Державний бюджет України на 2026 рік”.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ. З 01 січня 2026 року відповідач здійснює виплату пенсії із застосуванням до розміру пенсії понад максимальний розмір понижуючих коефіцієнтів, установлених Постановою №1778, внаслідок чого пенсія виплачується йому лише у розмірі 33415,41 грн (замість 49004,56 грн).

Позивач вважає протиправним обмеження пенсії та застосування коефіцієнтів, визначених Постановою №1778, яка не відповідає та суперечить Закону №2262-ХІІ. Наголосив, що норми Закону №2262-ХІІ про обмеження пенсій максимальним розміром визнані неконституційними.

З метою захисту порушеного права на належне пенсійне забезпечення позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Відповідач, отримавши ухвалу про відкриття провадження 11 березня 2026 року (а.с.120), відзив на позов не подав.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ, що підтверджено пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , матеріалами пенсійної справи №0303000222-МВС (а.с.42, 111-113,).

Листом від 13 січня 2026 року (а.с.44) ГУ ПФУ у Волинській області у відповідь на звернення позивача (а.с.43) повідомило, що виплата пенсії з 01 січня 2026 року здійснюється з урахуванням норм статті 30 Закону №4695-IX із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії, понад максимальний її розмір, згідно з Постановою №1778. Тут же наведено розрахунок пенсійної виплати: 49004,56 грн – розмір пенсії визначений станом на 01 січня 2026 року, у тому числі: 25950,00 грн – максимальний розмір пенсії відповідно до статті 43 Закону №2262-ХІІ; 23054,56 грн – сума, що перевищує максимальний розмір пенсійної виплати. Розмір пенсії до виплати з 01 січня 2026 року (із застосуванням коефіцієнтів пониження 0,5, 0,4,03 та 02) – 33415,41 грн (25950 грн + 1297,50 грн + 2076,00 грн + 3114,00 грн + 977,91 грн) Пенсія нарахована та виплачується відповідно до норм чинного законодавства.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Преамбулою Закону №2262-ХІІ визначено, що цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Згідно із частинами першою та третьою статті 1-1 Закону №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Поряд з тим статтею 30 Закону №4695-ІХ установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України “Про державну службу”, “Про прокуратуру”, “Про статус народного депутата України”, “Про Національний банк України”, “Про Кабінет Міністрів України”, “Про дипломатичну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про судову експертизу”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року №379/95-ВР “Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України” (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 30 Закону №4695-IX Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №1778, яка застосовується з 01 січня 2026 року, пунктом 1 якої установлено, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України “Про державну службу”, “Про прокуратуру”, “Про статус народного депутата України”, “Про Національний банк України”, “Про Кабінет Міністрів України”, “Про дипломатичну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про судову експертизу”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року №379/95-ВР “Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України” (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.

У пункті 2 Постанови №1778 обумовлено, що у період воєнного стану у 2026 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім`ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру ветеранів війни, отриманими Пенсійним фондом України у порядку інформаційної взаємодії з Міністерством у справах ветеранів.

Отже, положеннями статті 30 Закону №4695-IX та Постанови №1778 запроваджено застосування у 2026 році до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, коефіцієнтів зменшення пенсії. Вказані положення законодавства розповсюджуються і на пенсії, призначені за Законом №2262-ХІІ, та ними фактично встановлено інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, що встановлено Законом №2262-ХІІ, який є спеціальним у регулюванні відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб.

Суд повторює, що зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначена відповідно до Закону №2262-ХІІ, можлива лише у випадку внесення відповідних змін до цього Закону. Інші нормативно-правові акти застосовуються лише у випадку їх прийняття відповідно до законів, що регулюють спірні правовідносини, на що прямо вказує частина третя статті 1-1 Закону №2262-ХІІ.

Воднораз змін до Закону №2262-ХІІ стосовно застосування коефіцієнтів зменшення пенсії з 01 січня 2026 року законодавцем внесено не було.

Тож Закон №4695-IX не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 серпня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Так у рішеннях від 09 лютого 2007 року №6-рп/2007, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 та від 30 листопада 2010 року №22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Також необхідно зауважити, що Закон №2262-ХІ не передбачає будь-яких обмежень розміру пенсій.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнано неконституційними положення Закону №2262-XII зі змінами, а саме частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм права у спорах, пов`язаних з обмеженням максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII. Зокрема, у постановах від 16 грудня 2021 року у справі №400/2085/19, від 20 лютого 2022 року у справі №340/2476/21, від 25 лютого 2022 року у справі №580/3451/21, від 30 серпня 2022 року у справі №440/994/20, від 17 березня 2023 року у справі №340/3144/21 та ін. Верховний Суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 63 Закону №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Конституційний Суд України у Рішенні від 13 травня 2015 року №4-рп/2015 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону №2262-ХІІ наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.

Перерахунок пенсії позивача був проведений з 01 січня 2026 року не відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ (тобто не у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, чи наданням передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиттям на державному рівні заходів, спрямованих на соціальний захист), а здійснений виключно з метою реалізації приписів статті 30 Закону №4695-IX та Постанови №1778.

Верховний Суд неодноразово вказував, що відповідно до частини третьої статті 7 КАС України суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19 та від 10 січня 2023 року у справі №340/507/22).

Отже, оскільки Законом №2262-ХІІ та Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, шляхом застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 30 Закону №№4695-IX та Постанови №1778, якими змінюються умови та/ чи норми пенсійного забезпечення.

Подібна правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2025 року у справі №120/1081/25 у подібних правовідносинах, пов`язаних із застосуванням понижуючих коефіцієнтів згідно зі статтею 45 Закону України від 19 листопада 2024 року №4059-IX “Про Державний бюджет України на 2025 рік” та прийнятою на його виконання Кабінетом Міністрів України постановою від 03 січня 2025 року №1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану”.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром, зокрема і без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених Постановою №1778.

Крім того, судом встановлено, що право позивача на виплату пенсії без застосування обмеження максимальним розміром було захищене судовими рішеннями від 03 жовтня 2023 року у справі №140/19796/23, від 02 вересня 2024 року у справі №140/4837/24, від 05 травня 2025 року у справі №140/2206/25.

При вирішенні даного спору суд також враховує, що право позивача на отримання пенсії у розмірі 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення встановлено рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі №140/33787/23.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту прав позивача, з огляду на встановлені у справі обставини та наведені норми чинного законодавства України, позов належить задовольнити у спосіб визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо застосування при виплаті позивачу пенсії з 01 січня 2026 року коефіцієнтів, встановлених Постановою №1778, зобов`язання відповідача здійснити позивачу з 01 січня 2026 року перерахунок та виплату пенсії у розмірі 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням індексацій, без обмеження пенсії максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів, установлених Постановою №1778, з урахуванням раніше виплачених сум.

Поряд з тим, на думку суду, відсутні підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, як про це просить позивач.

Пунктом 4-1 частини шостої статті 246 КАС України передбачено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про здійснення судового контролю, передбаченого частинами п`ятою, шостою статті 382 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 382 КАС України за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання. Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд зазначає, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами. На час вирішення розглядуваного спору відсутні обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією від 24 лютого 2026 року №9, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.38, 116).

У зв`язку із задоволенням позову на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо застосування при виплаті ОСОБА_1 з 01 січня 2026 року коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року №1778 “Про визначення порядку виплати пенсії деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану”.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 01 січня 2026 року перерахунок та виплату пенсії у розмірі 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням індексацій, без обмеження пенсії максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року №1778 “Про визначення порядку виплати пенсії деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану”, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одну грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепелюк