Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №120/10979/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 квітня 2026 р. Справа № 120/10979/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Міністерства оборони України в особі комісії з розгляду питань, пов`язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168)

про: визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Міністерства оборони України в особі комісії з розгляду питань, пов`язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування п. 18 рішення відповідача від 04.04.2025 №29/д; зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення позивачеві одноразової грошової допомоги як сину загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану молодшого сержанта ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 25.03.2024 та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 19.02.2025 № 321/ КЦ/2180 - у розмірі 15 000 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що його батько, молодший сержант ОСОБА_2 , призваний на військову службу під час мобілізації, загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання поблизу м. Часів Яр Бахмутського району Донецької області, захищаючи незалежність України. У зв`язку із цим позивач 16.12.2024 подав документи на призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168. Проте рішенням Комісії Міністерства оборони України від 04.04.2025 № 29/д відмовлено у виплаті такої допомоги, з мотивів ненадання позивачем підтвердження перебування на утриманні загиблого. Позивач вважає, що таке рішення є протиправним, оскільки суперечить приписам Конституції України, нормам законодавства про соціальні гарантії військовослужбовців та їх сімей, а також положенням Порядку № 45, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023. На переконання позивача, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця не може ставитися в залежність від віку дитини чи факту перебування на утриманні, а гарантія має надаватися кожному члену сім`ї загиблого захисника України. Тому позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати п. 18 рішення Комісії МОУ від 04.04.2025 № 29/д та зобов`язати відповідача ухвалити рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн.

Ухвалою суду від 11.08.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

12.08.2025 за вх.№50983/25 позивачем надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 18.08.2025 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

01.09.2025 за вх.№55258/25 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач зазначає, що право на отримання одноразової грошової допомоги виникає саме на дату смерті військовослужбовця (в даному випадку це 16.03.2024), а отже, до спірних правовідносин має застосовуватися редакція Закону №2011-XII, чинна на той момент. Відповідач наголошує, що згідно зі ст. 58 Конституції України закони не мають зворотної дії в часі, тому розширення кола отримувачів ОГД (включення повнолітніх дітей без додаткових умов), яке відбулося згідно із Законом №3515-IX від 09.12.2023 та набрало чинності лише 29.03.2024, не може бути застосоване до подій, що сталися 16.03.2024. Оскільки на дату загибелі ОСОБА_2 позивач був повнолітнім, він міг претендувати на допомогу виключно як утриманець. Проте, як вказує відповідач, позивачем не надано належних документів, зокрема довідки Пенсійного фонду про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, які б підтверджували факт його перебування на утриманні загиблого, як того вимагають Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» та Порядок №45. Відповідач зауважує, що Комісія МОУ діяла виключно в межах повноважень, а повернення документів на доопрацювання замість остаточної відмови є процедурною дією, спрямованою на належне адміністрування та надання позивачу можливості підтвердити свій статус утриманця. З огляду на те, що на момент виникнення права позивач не належав до вичерпного кола осіб, які мають безумовне право на ОГД, а докази утримання відсутні, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити у їх задоволенні.

14.10.2025 за вх.№64329/25 та 23.10.2025 за вх.№67081/25 відповідачем до суду подано додаткові пояснення.

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Позивач ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) є сином ОСОБА_2 , загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Часів Яр Бахмутського району Донецької області.

Відповідно до висновку 11 Регіональної військово-лікарської комісії №2936 від 29.10.2024 травма та причина смерті ОСОБА_2 , ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини.

Позивач звернувся до відповідача через ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги як члену сім`ї загиблого військовослужбовця.

За результатами розгляду документів позивача, рішенням відповідача від 04.04.2025 №29/д (п. 18 протоколу засідання комісії) документи позивача повернуто на доопрацювання з метою надання на адресу комісії документів, які відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підтверджують, що він перебував на утриманні загиблого військовослужбовця.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд керується такими мотивами.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2, 3, 5 ст. 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону №2232-ХІІ гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

За змістом ст. 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон № 2011-XII).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на:

1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей;

2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;

3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей;

4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України.

Статтею 16 Закону № 2011-ХІІ (в редакції, чинній на дату прийняття відповідачем рішення від 04.04.2025) регламентовано питання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визначено у ст. 16-1 Закону №2011-XII.

Так, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

За наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках.

Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.

У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках.

До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до ч. 10 ст.16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введений воєнний стан.

Воєнний стан на території України неодноразово продовжувався та діє дотепер.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Абзацами 1-4, 6 п. 2 Постанови №168 (в редакції, чинній на дату загибелі ОСОБА_2 ) установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

За висновками Верховного Суду у постанові від 11.09.2024 у справі №160/14225/23, єдиними умовами виплати одноразової грошової допомоги на момент смерті військовослужбовця є належність до певної категорії осіб, передбачених п. 1 Постанови 168 та загибель в період дії воєнного стану.

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач є повнолітнім сином загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Часів Яр Бахмутського району Донецької області військовослужбовця ОСОБА_2 .

Відповідно до висновку 11 Регіональної військово-лікарської комісії №2936 від 29.10.2024 травма та причина смерті ОСОБА_2 , ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги як члену сім`ї загиблого військовослужбовця.

За результатами розгляду документів позивача, рішенням відповідача від 04.04.2025 №29/д (п. 18 протоколу засідання комісії) документи позивача повернуто на доопрацювання з метою надання на адресу комісії документів, які відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», підтверджують, що він перебував на утриманні загиблого військовослужбовця, адже він є повнолітним, а в силу положень ст.16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка діяла на дату смерті його батька, передбачала виключний перелік осіб, уповноважених на отримання одноразової грошової допомоги. Зокрема, батьки; один із подружжя, який не одружився вдруге; діти, які не досягли повноліття; утриманці загиблого (померлого).

Дійсно до набрання чинності Законом України від 09.12.2023 №3515-ІХ, тобто до 29.03.2024, положення ч.1 ст.16-1 Закону №2011-ХІІ обумовлювали, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Отже, до 29.03.2024 право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю (загибеллю) військовослужбовця належало, зокрема, дітям загиблого (померлого військовослужбовця), які не досягли повноліття або дітям загиблого (померлого військовослужбовця), які є утриманцями загиблого (померлого) у розумінні Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням субсидіарного застосування норм Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнобов`язкове державне пенсійне страхування" в частині змісту юридичної категорії "непрацездатні особи" (тобто або неповнолітнім дітям загиблого або дітям загиблого, які є утриманцями і після досягнення повноліття).

Після 29.03.2024 законодавцем сформульовано нове правило, згідно з яким право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю (загибеллю) військовослужбовця належить дітям загиблого (померлого військовослужбовця) безвідносно до будь-яких кваліфікуючих умов.

Щодо доводів відповідача про те, що одноразова грошова допомога повинна призначатись і виплачуватись в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання ОГД, тобто станом на день смерті ОСОБА_2 – 16.03.2024, то суд зауважує, що реалізація права на виплату одноразової грошової допомоги передбачена абз. 2 п. 2 Постанови № 168 та визначається з дати загибелі, визначеної у свідоцтві про смерть військовослужбовця, а також обмежується, відповідно до п. 9 ст. 16-3 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", строком у три роки з дня виникнення такого права.

Оскільки датою смерті батька позивача є ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто з цієї дати у нього виникає право саме на звернення із заявами про отримання ОГД.

Тобто, визначальним для правильного вирішення спору є не календарна дата, на яку припав момент загибелі військовослужбовця і чинне станом на цю дату законодавство, а правова природа соціальної гарантії на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця як грошового еквіваленту соціальної гарантії на випадок загибелі військовослужбовця у зв`язку із втратою годувальника чи як грошового еквіваленту соціальної гарантії на випадок загибелі військовослужбовця у зв`язку із втратою члена родини під час виконання конституційного військового обов`язку.

В контексті спірних правовідносин, слід застосовувати висновки Верховного Суду, наведених у постанові від 05.02.2025 у справі №120/17960/23 про те, що Держава має забезпечити рівні та справедливі соціально-правові гарантії для усіх членів сімей військовослужбовців, що загинули (померли) через виконання ними обов`язків військової служби.

У постанові від 17.03.2025 у справі № 280/2749/24 Верховний Суд виснував, що на відміну від Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975, Постанова № 168 містить звужений перелік підстав для виплати допомоги у збільшеному розмірі, через те, що розмір допомоги у сумі 15 000 000 грн передбачений лише на період дії воєнного стану та виключно для сімей загиблих військовослужбовців, а також померлих, але внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців.

З огляду на встановлені обставини у цій справі, суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для повернення на доопрацювання документів позивача.

Рішення Комісії від 04.04.2025 приймалося за нового правового регулювання, яким в силу приписів ч. 4 ст. 16-1 Закону №2011-ХІІ (у редакції Закону від 09.12.2023 №3515-ІХ; набрав чинності 29.03.2024) обумовлено право на отримання ОГД у зв`язку із смертю (загибеллю) військовослужбовця, дітям загиблого (померлого військовослужбовця).

Аналогічні висновки, що регулювання спірних правовідносин підтримані Сьомим апеляційним адміністративним судом у постановах від 02.02.2026 у справі №120/2384/25, від 10.02.2026 у справі №240/14196/24, від 09.03.2026 у справі №120/5600/25.

Відтак, наявні підстави для визнання протиправним і скасування п. 18 рішення відповідача №29/д від 04.04.2025, оскільки воно не відповідає вимогам законодавства, чинного на момент його прийняття.

Як наслідок, порушене право позивача належить відновити у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути його заяву про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю його батька - військовослужбовця ОСОБА_2 та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211 грн 20 коп.

Таким чином поверненню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сума у розмірі 908 грн 40 коп.

Позивачем також до відшкодування заявлені витрати на правничу допомогу у сумі 5000 грн., з цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Ч. 2 та 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги процесуального закону кореспондуються з положенням ч. 3 ст. 143 КАС України, яким передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави висновку, що докази на підтвердження понесення судових витрат можуть бути подані після закінчення судових дебатів та ухвалення рішення лише за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до закінчення судових дебатів та ухвалення судового рішення, та за наявності відповідної заяви, поданої до закінчення судових дебатів та ухвалення судового рішення.

Такий висновок суду узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.08.2020 у справі № 340/2449/19.

Вимоги ч. 3 ст. 143 КАС України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, мають застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати не проводяться. Така практика запроваджена в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 16.04.2019 у справі № 817/1889/17.

Таким чином, правило ч. 3 ст. 143 КАС України щодо необхідності подання заяви про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог слід застосовувати і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати не проводяться.

Суд зауважує, що позивачем у позовні заяві зазначено: "Остаточні витрати на професійну правничу допомогу будуть документально підтверджено в ході судового розгляду або протягом п`яти днів з дати прийняття рішення, в залежності від обсягу наданих адвокатських послуг і позиції відповідача. Крім того, буде надано договір про надання правової допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг, тощо.".

Дослідивши матеріали справи, суд констатує, що позивачем на підтвердження заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн не надано жодних належних та допустимих доказів.

Крім того, попри наявність у позовній заяві застереження про надання доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення, позивачем не зазначено жодних поважних причин, які б свідчили про об`єктивну неможливість подання таких доказів до моменту ухвалення рішення по суті, як того вимагають приписи ч. 3 ст. 143 КАС України.

Суд зауважує, що сама лише декларативна заява про намір подати докази згодом, без обґрунтування неможливості їх подання в загальному порядку та без фактичного надання відповідних документів, не є підставою для розподілу таких витрат або винесення додаткового судового рішення.

З огляду на викладене, оскільки позивачем не виконано процесуальний обов`язок щодо доведення розміру понесених витрат та не вказано причин неможливості подання доказів, підстави для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу відсутні.

Керуючись ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 139, 143, 242, 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в особі комісії з розгляду питань, пов`язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати п. 18 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 04.04.2025 №29/Д, яким повернуті на доопрацювання документи ОСОБА_1 про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю його батька ОСОБА_2 .

Зобов`язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги на підставі ч. 4 ст. 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (у редакції Закону від 09.12.2023 №3515-ІХ), постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у зв`язку із загибеллю батька - військовослужбовця ОСОБА_2 , та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Міністерства оборони України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908 грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: Міністерство Оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 20.04.2026 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна