Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №826/5715/18 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 квітня 2026 р. Справа № 826/5715/18

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УПАК ЦЕНТР" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УПАК ЦЕНТР» (далі - позивач, ТОВ «УПАК ЦЕНТР») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) з вимогами визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у місті Києві від 02.04.2018 року № 00016601404.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник зазначив, що не погоджується з висновками акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток є хибними, базуються виключно на суб`єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2018 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

07.09.20218 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, вважає, що рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства. При цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємством, яке, на думку податкового органу, має ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентом є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток. Також зазначає про те, що відповідно до вироків Печерського районного суду м. Києва директорів контрагентів позивача визнано винними у вчинені злочинів передбачених ч.5 ст. 27 та ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.03.2025 прийнято адміністративну справу до свого провадження.

03.04.2025 на адресу надійшла заява про заміну відповідача правонаступником.

Ухвалою суду від 07.04.2025 вирішено клопотання відповідача -задовольнити. Замінити первісного відповідача ГУ ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011)

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «УПАК ЦЕНТР» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «АПЕКСТРЕЙД ЛТД» (код 40139962) за період вересень 2016 року та ТОВ «Дронт» (код 40639920) за серпень 2016 року.

Перевіркою було встановлено порушення:

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за серпень 2016 на суму 133471 грн.

За результатами перевірки складено акт від 21.03.2018 р. № 274/26-15-14-04-05/40396715та винесено податкове повідомлення-рішення від 02.045.2018 року №0016601404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 166839 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 133471 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 33368 грн.

Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 03.06.2016 року між ТОВ «АПЕКСТРЕЙД ЛТД» (виконавець) та ТОВ «УПАК ЦЕНТР» (замовник) було укладено договір №5 про надання послуг, відповідно до якого предметом договору є надання послуги з гофровисічки, друкарські послуги по нанесенню логотипа та захисного лакового шару на гофропродукцію, сортування, пакування гофропродуеції, висікання вентильованих отворів та інші послуги (надалі - все разом послуги) згідно замовлення Замовника.

Відповідно до п. 3.2 розділу 2 ціна виконаних робіт Виконавцем посмлуг встановлюється за домовленістю сторін. вартість послуг вказується Виконавцем в рахунках - фактурах та актах здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг).

Згідно п. 8.3 розділу 8 зазначеного Договору Договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2017.

На підставі зазначеного Договору ТОВ "АПЕКСТРЕЙД ЛТД" було отримано від ТОВ "УПАК ЦЕНРТР" замовлення та оформлено на адресу позивача рахунки - фактури, акти виконаних робіт та податкові накладні на загальну суму 800824,02 грн., ПДВ - 133470,67 грн.

Таким чином, в межах даних спірних правовідносин слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «АПЕКСТРЕЙД ЛТД».

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення № 88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з абзацом другого пункту 2.1 Положення № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Так, на підтвердження реальності господарської операції між позивачем та ТОВ "АПЕКСТРЕЙД ЛТД" надано копію договору № 5 від 03.06.2016 р., замовлення на надання послуг на серпень 2016 р., акт № АЛ-0000078 здачі - прийняття робіт від 29.08.2016 р., рахунок - фактура № АЛ -0000078 від 29.08.2016 р., акт № АЛ-0000292 здачі - прийняття робіт від 25.08.2016 р., рахунок - фактура № АЛ -0000292 від 25.08.2016 р., акт № АЛ-0000197 здачі - прийняття робіт від 19.08.2016 р., рахунок - фактура № АЛ -0000197 від 19.08.2016 р., акт № АЛ-0000077 здачі - прийняття робіт від 03.08.2016 р., рахунок - фактура № АЛ -0000077 від 03.08.2016 р., податкові накладні № 354 від 29.08.2016, № 292 від 25.08.2016, № 197 від 19.08.2016, № 77 від 03.08.2016, Договір про надання послуг № 2 від 04.05.2016, акт № 1/0816 приймання - передачі матеріальних цінностей від 03.08.2016, акт № 6/0816 приймання - передачі матеріальних цінностей від 19.08.2016, акт № 8/0816 приймання - передачі матеріальних цінностей від 29.08.2016, акти № ОУ - 0000031 від 29.08.2016, № ОУ - 0000030 від 25.08.2016, № ОУ - 0000029 від 19.08.2016, № ОУ - 0000024 від 03.08.2016 здачі - прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні № 8 від 29.08.2016, № 7 від 25.08.2016, № 6 від 19.08.2016, № 1 від 03.08.2016 та витяги з оборотно - сальдових відомостей по рахунку № 361 за серпень 2016 р.

Так, дослідивши надані докази, на думку суду, такі не можуть свідчити про реальність господарської операції, оскільки не пов`язані з рухом активів та отриманням прибутку. Доводи представника позивача, що при проведенні перевірки не досліджено подальшу реалізацію наданих послуг ТОВ "АПЕКСТРЕЙД", суд оцінює критично та зауважує, що надання послуг закінчується підписанням акту здачі - прийняття робіт та такі послуги не можуть бути передані іншій юридичній особі, більш того договір № 2, укладений між позивачем та ТОВ "САНВІТ - ХОЛДІНГ" від 04.05.2016, укладений до укладання договору між позивачем та ТОВ "АПЕКСТРЕЙД ЛТД" від 03.06.2016, тому може вважатись як реалізація наданих послуг.

Відтак, реальність вчинення господарських операцій в серпні 2016 року між позивачем та ТОВ «АПЕКСТРЕЙД ЛТД» щодо надання послуг - відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Судом також встановлено, що вироком Печерського районного суду міста Києва від 23.06.2017 громадянина ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України. Згідно із зазначеним вироком ОСОБА_2 у липні-серпні 2016 року, виступивши як пособник, сприяв вчиненню фіктивного підприємництва створення Товариства з обмеженою відповідальністю «АПЕКСТРЕЙД ЛТД» з метою прикриття незаконної діяльності.

Допитаний в якості свідка по кримінальному провадженні директор контрагента позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «АПЕКСТРЕЙД ЛТД» ОСОБА_2 зазначив, що приблизно в кінці липня 2016 погодився на перереєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «АПЕКСТРЕЙД ЛТД» на себе за грошову винагороду, наміру займатися підприємницькою діяльністю не мав, підприємство в органах державної влади не реєстрував, фінансово-господарської діяльності не здійснював та не уповноважував на це третіх осіб.

Суд виходить із того, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 2а-1670/5096/12 (К/9901/12890/18), від 30.01.2018 у справі № 2а-0870/6083/11 (К/9901/541/18), а також у постановах Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі №21-3788а15 (№826/15034/14), від 14.03.2017 у справі №21-1513а16.

Також, у постановах Верховного Суду України від 17.11.2015 справа № 2а/3264/11/1070, від 12.09.2017 справа № 826/10933/14 було викладено правову позицію, згідно якої первинні документи, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими і підписаними звітними документами, що посвідчують факт придбання товарів, робіт або послуг, а тому віднесення сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Суд також звертає увагу на той факт, що всі первинні документи надані позивачем на підтвердження здійснення вказаних господарських операцій підписані від імені осіб, які вироком суду визнані винними у вчиненні злочину передбаченою частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

Податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товару фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Отже, суд доходить до висновку, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими державною податковою інспекцією фактами щодо фіктивної діяльності контрагента позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «УПАК ЦЕНТР».

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що твердження відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи, а відтак, податкове повідомлення-рішення податкового органу є законним і підстави для його скасування відсутні.

В силу норми ч. 2 ст. 19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв`язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "УПАК ЦЕНТР" (вул. О. Туманяна, буд. 15А, оф. 630, м. Київ, 02002Ю ЄДРПОУ 40396715).

Відповідач: Головне управління ДПС у місті Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, ЄДРПОУ ВП: 44116011).

Рішення суду складено 20.04.2026.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна