Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №120/4114/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 квітня 2026 р. Справа № 120/4114/25

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС" до відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС" звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування рішень.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю прийнятих відповідачем рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів та постанов про накладення штрафів. Зокрема, позивач акцентує увагу на тому, що посадовими особами проведено перевірку із допущенням низки процедурних порушень. Більше того щодо суті порушень зауважує, що відповідачем не враховано особливостей продукції та чинних норм законодавства, що не визначає таку продукцію, як таку, що підлягає контролю. Окремо акцентує увагу, що постанови про накладення штрафів винесені відповідачем раніше, а ніж призначено розгляд адміністративної справи по виявленим порушенням.

Позивачем подано клопотання про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 14.04.2025 року у задоволенні вказаної заяви відмовлено.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечив проти задоволення позову. Серед іншого зауважує, що за результатами перевірки характеристик продукції суб`єкта господарювання було виявлено ряд порушень вимог законодавства, зокрема в частині невідповідності продукції технічному регламенту, відсутності документації, що мала супроводжувати продукцію. Акцентує увагу та тому, що контролюючими органами детально досліджено порушення здійсненні позивачем із дотриманням вимог спеціального закону щодо оцінки стану дотримання вимог безпечності нехарчової продукції. Також зауважує, що описки здійсненні посадовими особами при винесенні постанов не впливають на вирішення справи по суті.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якому останній звертає увагу на наявність іншого виправленого акту перевірки, винесеного за межами законодавчої процедури. Зауважує, що контролюючий орган вийшов за своїх повноважень, здійснивши контроль характеристик непідконтрольного товару. Окремо акцентує увагу на порушенні процедури прийняття оскаржуваних рішень.

Окрім того позивачем подано клопотання про витребування доказів, а саме, доказів реєстрації винесеного акту перевірки характеристики продукції зі змінами та доказів, що підтверджують фактичну дату прийняття оскаржуваних постанов.

Вирішуючи вказане клопотання, суд зауважує, що частиною 1 статті 79 КАС України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви (частина 2 статті 79 КАС України).

Відповідно до частини 1 згаданої статті учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, має право подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 80 КАС України, у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Відповідно до частини 3 статті 80 КАС України, про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Так, судом встановлено що, всупереч вимогам статті 80 КАС України у клопотанні про витребування доказів позивач не зазначено яких заходів він вжив для того, щоб самостійно отримати у відповідача відповідні докази, як і не обґрунтовано того, що в нього така можливість відсутня чи відповідач йому відмовив у наданні запитуваних у нього доказів, що є обов`язковою передумовою для можливості заявлення відповідного клопотання про витребування доказів.

Більше того, суд зауважує, що обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

У свою чергу, позивачем до справи додано усі наявні у нього матеріали справи, що підтверджують висвітлені ним обставини справи.

Натомість, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, в силу приписів частини 2 статті 77 КАС України, зобов`язаний самостійно надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Більш того, саме на відповідача покладено тягар доказування правомірності прийнятого ним рішення.

Відтак, надання доказів у цій категорії справ є не просто правом, а безпосереднім процесуальним обов`язком державного органу.

Слід також враховувати, що відсутність певних документів у позивача не може бути перешкодою для розгляду справи, оскільки визначальними для суду є саме ті докази, на підставі яких орган влади приймав оскаржуване рішення, і які він має представити суду за власною ініціативою на підтвердження своєї позиції

З огляду на викладене суд доходить висновку, що клопотання позивача про витребування доказів є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Окрім того позивачем подано заяву про розгляд справи в порядку загального провадження.

Відповідно до положень статей 12, 257 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з частинами 5, 6 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

З вищенаведеного слідує, що законодавчо не встановлено обов`язку прийняття рішення про призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін у разі наявності про це відповідного клопотання сторони.

Суд наголошує, що у поданому клопотанні не наведено жодних конкретних мотивів, обґрунтувань у чому полягає складність справи та необхідність проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.

Принагідно суд зауважує, що наведені позивачем процедурні порушення, вчинені відповідачем є підставами позову та не зумовлюють необхідності дослідження таких у судовому засіданні, оскільки відповідні відомості існують у письмовому форматі.

Зміст клопотання не дає підстав стверджувати, що повне та всебічне з`ясування усіх обставин у справі потребує проведення судового засідання чи заслуховування пояснень сторін.

Відтак, таке клопотання задоволенню не підлягає.

Окрім того представником позивача додано додаткові пояснення у справі, у яких він звертає увагу, що відділом нагляду (контролю) у Вінницькій області рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів від 17.02.2025 №000086/ВН087/25, №000087/ВН088/25 та №000092/ВН093/25, №000093/ВН094/25.

Окрім того, представником позивача подано клопотання про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 20.04.2026 року у задоволенні вказаної заяви відмовлено.

Ознайомившись з матеріалами справи, судом встановлено такі обставини справи.

Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби з безпеки на транспорті на підставі наказу Державної служби з безпеки на транспорті від 07.02.2025 № 241 у період з 12.02.2025 року по 14.02.2025 року проведено планову перевірку характеристик продукції за місцем розміщення продукції : вул. Гладкова, 1, м. Вінниця, Вінницька обл., магазин-склад "IBERSON" який належить ТОВ "ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС", предметом перевірки були: нові частини та обладнання, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах.

За результатами перевірки характеристик продукції відповідачем було складено акт від 12.02.2025 № 000015/ВН016/25 в якому відображені наступні порушення:

1. Лампа автомобільна Magneti Marelli C5W 24V 5W SV8.5-8, 009423100000, ш/к: 8001063279459 яка не відповідає встановленим вимогам, а саме: відсутні документи, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (товарно-супровідна документація або договори), відсутній сертифікат відповідності обладнання, відсутні відомості щодо виробника (імпортера або уповноваженого представника) даної продукції на українській мові, відсутній сертифікат типу в супровідній документації, інструкції (керівництві) щодо експлуатації.

2. Лампа автомобільна BOSMA SV8.5, 24V, 10W, 11*44 10 pcs, 0683, ш/к: 15904353020680, 502422, яка не відповідає встановленим вимогам, а саме: відсутні документи, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (товарно-супровідна документація або договори), відсутній сертифікат відповідності обладнання, відсутні відомості щодо виробника (імпортера або уповноваженого представника) даної продукції на українській мові, відсутній номер сертифікату типу в супровідній документації інструкції (керівництві) щодо експлуатації.

3. Лампа автомобільна LED SET H4 H/L Basic, LSS4, ш/к: 590158518200, Т202104 00066973, DC9V-DC33V, LIFE-SPAN: 30000HRS, яка не відповідає встановленим вимогам а саме: відсутні документи, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (товарно-супровідна документація або договори), відсутній сертифікат відповідності обладнання, відсутні відомості щодо виробника (імпортера або уповноваженого представника) даної продукції на українській мові, відсутній номер сертифікату типу в супровідній документації, інструкції (керівництві) щодо експлуатації

4. Лампа автомобільна Magneti Marelli H4, 24V, 75/70W, P43T-38, ш/к: 8001063279008, 002156100000, яка не відповідає встановленим вимогам, а саме: відсутні документи, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (товарно-супровідна документація або договори), відсутній сертифікат відповідності обладнання, відсутні відомості щодо виробника (імпортера або уповноваженого представника) даної продукції на українській мові, відсутній номер сертифікату типу в супровідній документації, інструкції (керівництві) щодо експлуатації.

5. Знак аварійної зупинки, ш/к: 36800001, який не відповідає встановленим вимогам, а саме: відсутні документи, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (товарно-супровідна документація або договори), відсутній сертифікат відповідності обладнання, відсутні відомості щодо виробника (імпортера або уповноваженого представника) даної продукції на українській мові, відсутній номер сертифікату типу в супровідній документації, інструкції (керівництві) щодо експлуатації.

Так, у вказаному акті встановлено порушення частин 5, 7 статті 8, пунктів 2, 3, 6 частини 7 статті 23 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" пунктів 1, 2, частини 2 статті 6 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", пунктів 1.2, 7.1, 7.2, 8.1, 8.2, 8.3, 12.4 Наказу Міністерства інфраструктури України від 17.08.2012 року "Про затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та Порядку ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання".

14.02.2025 року відповідачем складено протокол № 000008 про виявлене(і) порушення вимог Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" та Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", у якому зазначено, що при здійсненні планового заходу з ринкового нагляду у магазині-складі "ІBERSON", встановлено порушення щодо продукції, визначеної в акті перевірки характеристик продукції від 12.02.2025 року № 000015/ВН016/25. Розгляд справи призначено на 28.02.2025 року.

Відповідно, контролюючим органом прийнято такі рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 17.02.2025: № 000086/ВН087/25, № 000087/ВН088/25, № 000088/ВН089/25, № 000089/ ВН090/25, № 000090/ВН091/25, № 000091/ВН092/25, № 000092/ВН093/25, № 000093/ВН094/25, № 000094/ВН095/25 та № 000095/ВН096/25.

Позивачем подано заперечення у Відділі державного нагляду (контролю) у Вінницькій області, що зареєстровані за вхідним номером № 9435/0/22-25 від 28.02.2025 року.

Керівником Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті були прийняті постанови про накладення штрафних санкцій № 000035, № 000036, № 000037, № 000038, які датовані 28.02.2025 року за порушення вимогу пункту 2 частини 2 статті 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" згідно з введенням в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та постановами про накладення штрафу, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд керується таким.

Організація та порядок здійснення державного ринкового нагляду, а також державного контролю продукції під час її ввезення на митну територію України визначаються Законом України від 02.12.2010 № 2735-VІ "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" (далі - Закон 2735-VІ).

Згідно з абзацом 8 статті 1 Закону № 2735-VІ державний ринковий нагляд (далі - ринковий нагляд) діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.

Відповідно до статті 3 Закону № 2735-VІ законодавство України про державний ринковий нагляд і контроль продукції складається з цього Закону, Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в цій сфері, у тому числі технічних регламентів.

За положеннями статті 8 Закону № 2735-VІ обов`язки суб`єктів господарювання під час здійснення ринкового нагляду та контролю продукції встановлюються цим Законом, Законом України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", виданими відповідно до них іншими нормативно-правовими актами, технічними регламентами.

Суб`єкти господарювання зобов`язані при здійсненні господарської діяльності ефективно взаємодіяти між собою під час вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 5 цієї статті суб`єкти господарювання зобов`язані надавати на запит органів ринкового нагляду документацію, що дає змогу ідентифікувати:

1) суб`єкта господарювання, який поставив їм продукцію;

2) суб`єкта господарювання, якому вони поставили продукцію.

Зазначена документація надається у випадках, передбачених частиною дванадцятою статті 23 та частиною третьою статті 24 цього Закону.

Суб`єкти господарювання зобов`язані надавати документацію, визначену частиною п`ятою цієї статті, протягом строку, встановленого відповідним технічним регламентом, а якщо такий строк технічним регламентом не встановлено протягом десяти років після того, як їм було поставлено відповідну продукцію, та протягом десяти років після того, як вони поставили відповідну продукцію (частина 6 цієї статті).

У разі якщо виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду, для цілей цього Закону особою, що ввела таку продукцію в обіг, вважається кожен суб`єкт господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом строку проведення перевірки не надав документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб`єкту господарювання цю продукцію (частина 7 цієї статті).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 11 Закону № 2735-VІ до повноважень органів ринкового нагляду, з метою здійснення ринкового нагляду, в межах сфер їх відповідальності, зокрема, належить проводити перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирати зразки продукції та забезпечувати проведення їх експертизи (випробування).

Приписами статті 15 Закону № 2735-VІ визначені права посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, зокрема:

1) проводити у випадках і порядку, визначених цим Законом, перевірки документів та обстеження зразків продукції, відбирати зразки продукції і забезпечувати проведення їх експертизи (випробування);

2) безперешкодно відвідувати, за умови пред`явлення службового посвідчення та направлення на проведення перевірки, у будь-який час протягом часу роботи об`єкта:

а) торговельні та складські приміщення суб`єктів господарювання і місця, зазначені у пункті 2 частини шостої статті 23 цього Закону, для проведення перевірок характеристик продукції і перевірок стану виконання суб`єктами господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;

б) місця, зазначені в пункті 3 частини шостої статті 23 цього Закону, для проведення перевірок додержання вимог щодо представлення продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, перевірок характеристик продукції та перевірок виконання суб`єктами господарювання приписів і рішень відповідно до частини п`ятої статті 26 цього Закону;

в) місця, зазначені в пункті 4 частини шостої статті 23 цього Закону, для проведення перевірок характеристик продукції з дотриманням вимог Митного кодексу України;

3) вимагати від суб`єктів господарювання надання документів і матеріалів, необхідних для здійснення ринкового нагляду, одержувати копії таких документів і матеріалів. За згодою органу ринкового нагляду документи і матеріали, необхідні для здійснення ринкового нагляду, їх копії можуть надаватися йому мовою оригіналу або іншою мовою, ніж мова діловодства та документації державних органів, якщо ця мова є зрозумілою для посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд. У разі якщо оригінали таких документів і матеріалів складені іншою мовою, ніж мова діловодства та документації державних органів, на вимогу органів ринкового нагляду суб`єкти господарювання зобов`язані у строк не більше ніж тридцять робочих днів за власний рахунок забезпечити їх переклад мовою діловодства та документації державних органів в обсязі, необхідному для здійснення ринкового нагляду;

4) вимагати від посадових осіб суб`єктів господарювання та фізичних осіб-підприємців надання у погоджений з ними строк усних чи письмових пояснень з питань, що виникають під час проведення перевірок і вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;

5) складати акти перевірок та застосовувати в установленому законом порядку адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу до суб`єктів господарювання за порушення вимог цього Закону, Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" та встановлених вимог;

6) складати на основі актів перевірок протоколи про адміністративні правопорушення у сфері здійснення ринкового нагляду та розглядати справи про відповідні адміністративні правопорушення згідно із законом України;

7) залучати у разі потреби в установленому порядку та за рахунок органів ринкового нагляду до здійснення ринкового нагляду працівників наукових установ та фахівців. На осіб, залучених у встановленому порядку до здійснення ринкового нагляду, поширюються обов`язки, визначені пунктами 1-5 частини першої статті 17 цього Закону;

8) вимагати від посадових осіб суб`єктів господарювання та фізичних осіб - підприємців припинення дій, які перешкоджають здійсненню заходів ринкового нагляду, а в разі їх відмови від припинення таких дій - звертатися до органів Національної поліції за допомогою у здійсненні законної діяльності з ринкового нагляду.

Частиною 3 статті 23 Закону № 2735-VІ передбачено, що органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції.

Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові у розповсюджувачів та виробників такої продукції.

Відповідно до частин 4, 5 статті 23 Закону № 2735-VІ предметом таких перевірок є характеристики продукції певного виду (типу), категорії та/або групи.

Під час проведення перевірок продукції певного виду (типу), категорії та/або групи забороняється перевіряти продукцію іншого виду (типу), категорії та/або групи.

У разі якщо за результатами перевірки характеристик продукції органом ринкового нагляду прийнято рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів щодо продукції певного виду (типу), категорії та/або групи, що є предметом перевірки, такі заходи мають бути вжиті суб`єктами господарювання щодо всіх одиниць продукції певного виду (типу), категорії та/або групи, які надаються на ринку та є небезпечними, становлять ризик та/або не відповідають встановленим вимогам.

Перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів (рішень) органів ринкового нагляду та направлень на проведення перевірки, що видаються та оформлюються відповідно до цього Закону. У разі одержання інформації про надання на ринку продукції, що становить серйозний ризик, відповідні накази (рішення) та направлення видаються і оформлюються невідкладно.

Перевірки характеристик продукції проводяться: 1) у торговельних та складських приміщеннях суб`єктів господарювання; 2) у місцях введення продукції в експлуатацію (якщо відповідність продукції певним встановленим вимогам може бути визначена лише під час введення її в експлуатацію); 3) за місцем проведення ярмарку, виставки, показу або демонстрації продукції в інший спосіб; 4) у місцях зберігання під митним контролем продукції, митне оформлення якої призупинено за результатами контролю продукції, з дотриманням вимог Митного кодексу України; 5) за місцезнаходженням органу ринкового нагляду (частина 6 статті 23 Закону № 2735-VІ).

Строк проведення перевірки характеристик продукції не може перевищувати у розповсюджувача цієї продукції чотирьох робочих днів, у виробника такої продукції - п`яти робочих днів. Продовження строку проведення перевірки не допускається (частина 10 статті 23 Закону № 2735-VІ).

Відповідно до частини 1, 2 статті 10 Закону № 2735-VІ ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності. Сфери відповідальності органів ринкового нагляду включають види продукції, що є об`єктами технічних регламентів, і можуть включати види продукції, що не є об`єктами технічних регламентів.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (далі - Положення), визначено, що Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністраінфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з підпунктом 15-1 пункту 5 Положення Укртрансбезпека здійснює державний ринковий нагляд у межах сфери своєї відповідальності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 року № 1069 затверджено Перелік видів продукції, щодо яких органи державного ринкового нагляду здійснюють державний ринковий нагляд (далі- Перелік № 1069), пунктами третім, четвертим, п`ятим якого визначено види продукції, щодо яких державний ринковий нагляд здійснюється Укртрансбезпекою, а також найменування нормативно-правового акта, дія якого поширюється на відповідний вид продукції.

Відповідно до пункту 5 Переліку № 1069 Укртрансбезпека здійснює державний ринковий нагляд за колісними транспортними засобами, новими частинами та обладнанням, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах.

Частиною 1 статті 20 Закону № 2735-VI ринковий нагляд здійснюється відповідно до секторальних планів ринкового нагляду, які щорічно затверджуються органами ринкового нагляду відповідно до сфер їх відповідальності.

Секторальний план ринкового нагляду охоплює види (типи), категорії та/або групи продукції відповідно до сфер відповідальності органів ринкового нагляду та визначає належність цих видів продукції до певного ступеня ризику.

Згідно з частиною 1 статті 23-1 Закону № 2735-VI для здійснення планової або позапланової перевірки характеристик продукції орган ринкового нагляду видає наказ, який має містити предмет перевірки (найменування виду (типу), категорії та/або групи продукції), найменування та адресу об`єкта, де розміщується продукція.

Частиною другою статті 23-1 Закону передбачено, що на підставі наказу оформляється направлення на проведення перевірки, яке підписується керівником органу ринкового нагляду або його заступником із зазначенням його прізвища, імені та по батькові і засвідчується печаткою відповідного органу.

Відповідно до матеріалів справи згідно з наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 07.02.2025 року № 241 "Про проведення планової перевірки характеристик продукції" та направлення на проведення перевірки від 11.02.2025 року №000014 старшими державними інспекторами Відділу державного нагляду(контролю) у Вінницькій області проведено планову перевірку характеристик продукції, а саме нових частин та обладнання, які можуть бути встановленні та/або використані на колісних транспортних засобах за місцем розміщення продукції у магазині-складі "IBERSON" за адресою розміщення продукції: вул. Гладкова, 1, м. Вінниця, Вінницька обл., 21034.

Суд зауважує, що у наказі чітко визначено предмет перевірки, а саме, нові частин та обладнання, які можуть бути встановленні та/або використані на колісних транспортних засобах.

Суд зауважує, що законодавство не містить вимог щодо конкретизації кожного такого елементу у наказі про проведення перевірки.

Так, вказівка на групу продукції є достатньою для інформування підконтрольного суб`єкта про типи товарів, що будуть перевірятися.

Відповідно до Секторального плану державного ринкового нагляду на 2025 рік від 25.11.2024 року до плану здійснення державного ринкового нагляду входять нові частин та обладнання, які можуть бути встановленні та/або використані на колісних транспортних засобах, зокрема, прилади зовнішні світлові та лампи до них.

Відповідно до статті 4 Закону № 2735-VI метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.

Метою здійснення контролю продукції є забезпечення відповідності продукції, що ввозиться на митну територію України, встановленим вимогам до моменту її випуску у вільний обіг на митній території України та недопущення ввезення на митну територію України продукції, яка становить серйозний ризик суспільним інтересам.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону № 2735-VI заходами ринкового нагляду є: 1) перевірки характеристик продукції, у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза (випробування); 2) обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають: а) обмеження надання продукції на ринку; б) заборону надання продукції на ринку; в) вилучення продукції з обігу; г) відкликання продукції; 3) контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; 4) попередження органами ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 2735-VI, органи ринкового нагляду проводять перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів:

1) планові - згідно із секторальними планами ринкового нагляду;

2) позапланові:

а) за зверненнями споживачів (користувачів) відповідної продукції, а також органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, правоохоронних органів, громадських організацій споживачів (об`єднань споживачів), об`єднань суб`єктів господарювання, у яких міститься інформація про розповсюдження продукції, що завдала шкоди суспільним інтересам чи має недоліки, що можуть завдати такої шкоди, і відсутня інформація, за якою виробника такої продукції може бути ідентифіковано, але міститься інформація, за якою може бути встановлено розповсюджувача, у якого було придбано (виявлено) таку продукцію;

а-1) за ланцюгом постачання, якщо за результатами перевірки характеристик продукції є підстави вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам внаслідок дій чи бездіяльності виробника або будь-якого іншого суб`єкта в ланцюгу постачання;

б) у разі якщо під час перевірки характеристик продукції у виробника відповідної продукції виробник доведе що:

він не вводив в обіг продукцію, що є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам;

продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам внаслідок дій чи бездіяльності розповсюджувача (розповсюджувачів) такої продукції.

У випадках, зазначених у підпункті "б" пункту 2 цієї частини, встановлюється за ланцюгом постачання продукції особа, яка ввела таку продукцію в обіг, та особа, внаслідок дій чи бездіяльності якої продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам.

Згідно із частиною 2 статті 24 Закону № 2735-VI під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів на підставах, визначених пунктом 1 і підпунктом "а" пункту 2 частини першої цієї статті:

1) на початковому етапі перевірки об`єктами перевірки є:

а) наявність знака відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання вимог щодо форми, опису, правил та умов нанесення знака відповідності технічним регламентам, а також правил його застосування;

б) наявність супровідної документації, яка має додаватися до відповідної продукції (зокрема інструкція з користування продукцією), етикетки, маркування, інших позначок, якщо це встановлено технічними регламентами, та їх відповідність встановленим вимогам;

в) наявність декларації про відповідність, якщо згідно з технічним регламентом на відповідний вид продукції продукція при її розповсюдженні має супроводжуватися такою декларацією;

2) на наступних етапах перевірки можуть бути проведені:

а) обстеження зразків відповідної продукції та ідентифікація виробника продукції;

б) відбір та експертиза (випробування) зразків продукції (у разі якщо є підстави вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам).

Під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів на підставах, визначених підпунктом "б" пункту 2 частини першої цієї статті, об`єктом перевірки є документи, що містять інформацію про походження продукції, яка є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, та її подальший обіг (договори, товарно-супровідна документація тощо). Якщо розповсюджувач протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строку не надав йому зазначені документи, такий розповсюджувач вважається особою, що ввела цю продукцію в обіг. Під час перевірки характеристик продукції на підставі, визначеній в абзаці третьому підпункту "б" пункту 2 частини першої цієї статті, орган ринкового нагляду також проводить перевірку умов зберігання відповідної продукції (частина 3 статті 24 Закону № 2735).

Відтак, суд звертає увагу на те, що сама процедура здійснення перевірки характеристик продукції безпосередньо передбачає перевірку документів.

Відповідно до частини 5 статті 23-1 Закону № 2735-VI за результатами здійснення планової або позапланової перевірки характеристик продукції посадова особа органу ринкового нагляду складає акт. Посадова особа органу ринкового нагляду зазначає в акті детальний опис порушень вимог законодавства, виявлених під час перевірки, з посиланням на відповідну вимогу законодавства. Один примірник акту вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, або уповноваженій нею особі в останній день перевірки, а другий зберігається в органі ринкового нагляду.

Згідно з частиною 1 статті 28 Закону № 2735-VІ, якщо орган ринкового нагляду встановив, що продукція становить серйозний ризик, він невідкладно вимагає відповідно до методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженої Кабінетом Міністрів України, від відповідного суб`єкта господарювання вилучити таку продукцію з обігу, відкликати її та/або знищити або привести її в інший спосіб до стану, що виключає її використання, чи забороняє надання такої продукції на ринку.

Нормами частин 1 та 2 статті 29 Закону № 2735-VI визначено, що у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону, та формальної невідповідності), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб`єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

У разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам та одночасно становить серйозний ризик, орган ринкового нагляду вживає обмежувальних (корегувальних) заходів, передбачених частиною першою статті 28 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону № 2735-VI обмеження надання продукції на ринку здійснюються шляхом: 1) приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами (згідно із частинами першою і четвертою статті 29 цього Закону); 2) усунення формальної невідповідності (згідно із частиною третьою статті 29 цього Закону); 3) тимчасової заборони надання продукції на ринку.

За правилами частини 7 статті 33 Закону № 2735-VI у рішенні органу ринкового нагляду про заборону чи обмеження надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу або її відкликання зазначаються: 1) обґрунтування підстав прийняття такого рішення; 2) конкретні обмежувальні (корегувальні) заходи та пов`язані з ними дії, що має виконати суб`єкт господарювання, до якого застосовуються такі заходи; 3) потреба у вжитті відповідних обмежувальних (корегувальних) заходів щодо всього обсягу продукції певної марки (моделі, артикулу, модифікації) або її окремих партій чи серій; 4) строк виконання рішення; 5) способи, порядок і строки оскарження суб`єктом господарювання цього рішення; 6) строк повідомлення відповідним суб`єктом господарювання органу ринкового нагляду про виконання рішення.

Згідно з приписами частин 1-3 статті 34 Закону №2735-VI з метою контролю стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів органи ринкового нагляду: 1) аналізують повідомлення про виконання цих рішень, надані (надіслані) суб`єктами господарювання, яких стосувалися такі рішення; 2) проводять перевірки стану виконання суб`єктами господарювання цих рішень; 3) здійснюють моніторинг результативності вжитих обмежувальних (корегувальних) заходів.

Суб`єкт господарювання, якого стосується рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, має у визначений у такому рішенні строк надати (надіслати) органу ринкового нагляду, що прийняв відповідне рішення, повідомлення про його виконання. До цього повідомлення суб`єкт господарювання може додавати документи або їх копії, що підтверджують виконання рішення.

У разі якщо інформація, що міститься в повідомленні суб`єкта господарювання про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, та долучені до рішення документи є недостатніми для підтвердження результативності виконання цього рішення, а також за наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності цієї інформації відповідний орган ринкового нагляду проводить перевірку стану виконання суб`єктом господарювання такого рішення.

Отже, органом ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності за результатом проведення планової чи позапланової перевірки характеристик продукції, у тому числі відбору зразків продукції та їх експертизи, може прийматися рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів, зокрема, щодо приведення продукції у відповідність із встановленими вимогам, обмеження чи заборони надання продукції на ринку. Водночас суб`єкт господарювання відповідно до Закону має право надати (надіслати) свої пояснення, заперечення та/або інформацію до такого рішення в будь-який час після його прийняття, але до закінчення визначеного строку виконання такого рішення.

Висновки аналогічного змісту викладені Верховним Судом у постанові від 11.02.2025 у справі №340/1859/22.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 44 Закону № 2735-VI до суб`єкта господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в разі введення в обіг продукції, що не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 та частиною третьою статті 29 цього Закону), - у розмірі від двох до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на суб`єкта господарювання вже накладено штраф, - у розмірі чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до акту перевірки характеристики продукції від 12.02.2025 року № 000015/ВН016/25 контролюючим органом встановлено, зокрема, що лампа автомобільна Magneti Marelli C5W 24V 5W SV8.5-8, 009423100000, ш/к: 8001063279459, лампа автомобільна BOSMA SV8.5, 24V, 10W, 11*44 10 pcs, 0683, ш/к: 15904353020680, 502422, лампа автомобільна LED SET H4 H/L Basic, LSS4, ш/к: 590158518200, Т202104 00066973, DC9V-DC33V, LIFE-SPAN: 30000HRS, лампа автомобільна Magneti Marelli H4, 24V, 75/70W, P43T-38, ш/к: 8001063279008, 002156100000 не відповідають встановленим вимогам, а саме: відсутні документи, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (товарно-супровідна документація або договори), відсутній сертифікат відповідності обладнання, відсутні відомості щодо виробника (імпортера або уповноваженого представника) даної продукції на українській мові, відсутній номер сертифікату типу в супровідній документації, інструкції (керівництві) щодо експлуатації.

Окрім того судом враховано, що у матеріалах справи наявний інший акт перевірки характеристики продукції з аналогічним номером та датою, водночас зі змінами щодо виявлених порушень.

Суд погоджується з доводами позивача, що суб`єктний владних повноважень позбавлений можливості у позапроцедурний порядок змінювати відповідні документи.

Разом з тим, суд зауважує, що акти не назнали змін у частині порушень 1-4, що стосуються якості продукції - ламп.

Оскаржувані рішення та постанови у справі винесені саме за вище аналізовані порушення.

Скасування оскаржуваних рішень та постанов виключно з процедурних питань становитиме прояв надмірного формалізму. Оскільки порушення № 1–4 зафіксовані належним чином та стали підґрунтям для застосування санкцій, процедурні неточності відповідача, що не впливають на зміст цих порушень та, відповідно, не спростовують правомірності оскаржуваних актів по суті.

Аналізуючи встановлені порушення по суті, суд виходить із такого.

Як уже було зазначено судом, під час таких перевірок перевіряються характеристики лише того виду продукції, що є предметом перевірки.

Так, відповідно предметом перевірки були нові часини та обладнання, які можуть бути встановлені та/ або використані на колісних транспортних засобах.

Відповідно до Секторального плану державного ринкового нагляду, такими зокрема є прилади зовнішні світлові та лампи до них.

Відповідно до розділу V Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання, затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України 17.08.2012 року № 521 до таких відносяться наступні УКТ ЗЕД: 8512 10 00 00, 8512 20 00 10, 8512 20 00 90, 8539 10 00 90, 8539 21 30 10, 8539 21 30 90, 8539 29 30 10, 8539 29 30 90, 8539 31 90 00.

Натомість як свідчать матеріали справи контролюючим органом було проведено перевірку такої продукції як лампа автомобільна LED SET Н4 H/L Basic, LSS4, ш/к:5900158518200, Т202104 00066973, DC9V-DC33V, LIFE- SPAN: 30000HRS.

Судом проаналізувавши Український класифікатор товарів ЗЕД, встановлено, що, зокрема свiтлодiодним (LED) джерелам свiтла присвоюються інакші коди, аніж зазначені в Порядку № 521.

Так, коди УКТЗЕД свiтлодiодних (LED) джерелам свiтла не передбачені секторальним планом на 2025 рік.

Посилання відповідача на розділ VI додатку 4 пункту 1.8 розділу 1 Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання, затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України 17.08.2012 року № 521. суд вважає безпідставним.

Так, суд зауважує, що фари, які випромінюють асиметричний промінь ближнього та/або дальнього світла, оснащені лампами розжарювання та/або світлодіодними модулями не можуть бути ототожненими з таким товаром як лампа автомобільна LED SET Н4 H/L Basic, LSS4, код УКТ ЗЕД якої не визначено в Секторальному плані, на відмінну від самої LED-фари, яка визначається як електроосвітлювальне обладнання.

Суд зауважує, що LED-лампи є виключно одним із елементів фари і не є самостійним електричним обладнанням, що потребує маркування CE або декларування відповідності за техрегламенту.

Відтак, суд констатує, що у відповідача були відсутні законні підстав для проведення перевірки характеристики продукції згідно Наказу № 241 від 07.02.2025 року.

Вказане свідчить про протиправність рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 17.02.2025 року № 000090/ВН091/25, № 000090/ВН092/25 та постанови про накладення штрафу від 27.02.025 року № 000037.

Окрім того, судом враховано, що позивачем разом із запереченнями на акт перевірки було надано документацію щодо підконтрольних товарів.

Серед іншого, представником позивача було надано вантажно – митні декларації - МД № 24UA209170108521U3 від 17.12.2024, МД № 25UA209170007898U8 від 30.01.2025 та МД 24UA209170073952U9 від 07.09.2024 з яких слідує, що товар, зокрема: лампа автомобільна Magneti Marelli C5W 24V 5W SV8.5-8, 00942310000, Лампа автомобільна ВОSМА SV8.5, 24V, lOW, 11*44 10 pcs,0683, Лампа автомобільна LED SET Н4 H/L Basic, LSS4, ш/к:5900158518200, Т202104 00066973, DC9V-DC33V, LIFESPAN: 30000HRS, Лампа автомобільна Magneti Marelli Н4, 24V, 75/70W, Р43Т-38 згідно з відповідними кодами УКТЗЕД придбано ТОВ "ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС" за контрактом №1-03/2013 від 25.03.2013 в компанії Suder & Suder Sp. Z o.o. та відповідно імпортовано в Україну за наведеними митними деклараціями.

А відтак, суд вважає безпідставними твердження контролюючого органу про неможливість ідентифікувати суб`єкта господарювання, який поставив продукцію позивачу.

Окрім того, судом встановлено, що позивачем до заперечень також було долучено і контракт та рахунки – фактури інвойси на підставі яких було придбано та імпортовано товар, автотранспортні накладні, сертифікати походження відповідних товарів.

Згідно із ч. 2 ст. 45 Закону України від 15.01.2015 № 124-VIII "Про технічні регламенти та оцінку відповідності", результати оцінки відповідності (протоколи випробувань, документи про відповідність тощо) вимогам технічних регламентів, проведеної в інших державах, визнаються і приймаються в Україні згідно з положеннями чинних міжнародних договорів України, які передбачають взаємне визнання результатів оцінки відповідності.

Так, судом встановлено, що позивачем надано органу ринкового нагляду разом із запереченнями було надано сертифікати відповідності, сертифікати типу та інші свідоцтва, що є підтвердженням відповідності товару вимогам міжнародних договорів України та нормам вітчизняного законодавства.

У той же час суд зазначає, що в Акті планової перевірки органом ринкового нагляду відсутня інформація щодо встановлення наявності або відсутності необхідного маркування, а саме маркування знаком офіційного затвердження типу обладнання, яке відповідає вимогам міжнародної Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах і умовам взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів від 20.03.1958 року, а також не встановлено, що сертифікати типу на продукцію не відповідають вимогам технічних приписів (Правилам ЄЕК ООН).

Крім того, суд зауважує, що згідно преамбули Наказу Мінінфраструктури від 17.08.2012 року № 521 "Про затвердження Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та Порядку ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання І виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання" вказано, що він прийнятий на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09 червня 2011 року № 738 "Деякі питання сертифікації транспортних засобів, їх частин та обладнання".

У постанові КМУ № 738 зазначено, що вона прийнята з метою виконання Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів, 1958 року (далі - Угода), адаптації законодавства України у сфері забезпечення безпеки експлуатації транспортних засобів до законодавства Європейського Союзу та до законодавчого врегулювання.

Відповідно до підпункту 1-1 пункту 1 постанови КМУ № 738, надання на ринку предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені на транспортному засобі та/або використані для його оснащення (далі - обладнання), вимоги щодо типу яких встановлені прийнятими до застосування в Україні єдиними технічними приписами (Правилами Європейської Економічної Комісії Організації Об`єднаних Націй, що є додатками до Угоди), дозволяється за наявності: маркування знаком офіційного затвердження типу обладнання, нанесеного відповідно до вимог Угоди): або маркування знаком офіційного затвердження типу Європейського Союзу, нанесеного відповідно до вимог директив та регламентів Європейського Союзу, що встановлюють технічні приписи для обладнання; або інформації про сертифікат типу обладнання (або сертифікат типу транспортного засобу, якщо обладнання є ідентичним тому, яке встановлено на такому транспортному засобі), виданий компетентним органом будь-якої Договірної Сторони Угоди (зокрема України); або інформації про сертифікат Європейського Союзу про затвердження типу обладнання (або сертифікат типу транспортного засобу, якщо обладнання є ідентичним тому, яке встановлено на такому транспортному засобі), виданий уповноваженим органом держави - члена Європейського Союзу.

Постановою Кабінету Міністрів України № 367 від 27.03.2019 року "Деякі питання дерегуляції господарської діяльності" (далі - Постанова № 367) внесені зміни до Постанови КМУ № 738 та, зокрема, скасовано вимогу отримання в Україні сертифікату типу або сертифікату відповідності, виданого уповноваженим органом України для автозапчастин, що були офіційно затверджені за типом конструкції у країнах ЄС або в одній із Договірних Сторін Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів (Женевська Угода 1958 року).

Законом України № 1448-ІІІ від 10.02.2000 року, Україна приєдналася до Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів, підписаної 20.03.1958 року в м. Женеві, з поправками 1995 року, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Цим Україна заявила про намір застосовувати на своїй території Правила ЄЕК ООН, які є додатком до Женевської Угоди 1958 року і містять відповідні технічні приписи.

Відповідно до статті 1 Женевської Угоди 1958 року, для цілей цієї Угоди термін "офіційне затвердження за типом конструкції на підставі Правил" вказує на адміністративну процедуру, через яку компетентні органи Договірної Сторони після проведення необхідних перевірок заявляють, що транспортний засіб, предмети обладнання або частини, подані виготовлювачем, відповідають приписам цих Правил. Надалі виготовлювач засвідчує, що всі транспортні засоби, предмети обладнання та частини, що з`явились на ринку, були виготовлені у повній відповідності до офіційно затвердженого типу.

Згідно із статтею 2 Угоди, кожна Договірна Сторона, що застосовує Правила, головним чином через офіційне затвердження за типом конструкції, надає офіційні затвердження за типом конструкції і знаки офіційного затвердження, описані в будь-яких Правилах, для цих типів колісних транспортних засобів, предметів обладнання або частин, на які поширюються ці Правила, за умови, що вона має технічну компетенцію і задоволена заходами по забезпеченню відповідності цього виробу офіційно затвердженому типу, як передбачено в Додатку 2. Кожна Договірна Сторона, що застосовує Правила через офіційне затвердження за типом конструкції, відмовляє в наданні офіційних затверджень за типом конструкції і знаків офіційного затвердження, на які поширюються ці Правила, якщо згадані вище умови не виконані.

Статтею 3 Женевської Угоди 1958 року встановлено, що колісні транспортні засоби, предмети обладнання або частини, стосовно яких будь-яка Договірна Сторона надала офіційне затвердження за типом конструкції відповідно до статті 2 цієї Угоди і які були виготовлені або на території Договірної Сторони, що застосовує ці Правила, або на території іншої країни, і вказаної Договірною Стороною, яка належним чином офіційно затвердила типи колісних транспортних засобів, предметів обладнання або частин, що розглядаються, вважатимуться такими, що відповідають законодавству всіх Договірних Сторін, що застосовують зазначені Правила через офіційне затвердження за типом конструкції.

У разі офіційного затвердження типу обладнання або частин згідно з Правилами ЄЕК ООН орган затвердження Договірної сторони Женевської угоди 1958 видає повідомлення про офіційне затвердження за типом конструкції, яке визнається усіма Договірними сторонами. Це надає право виробнику маркувати знаком офіційного затвердження «Е» кожен предмет обладнання та/або частину, що належать до офіційно затвердженого типу. Водночас Женевська угода 1958 передбачає можливість перевірки чинності наданих затверджень типу шляхом комунікації між органами затвердження Договірних сторін.

Таким чином, надання на ринку предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені на транспортному засобі та/або використані для його оснащення, може здійснюватися на підставі маркування знаком офіційного затвердження типу обладнання, нанесеного відповідно до вимог Женевської угоди 1958 року/директив та регламентів Європейського Союзу або інформації про сертифікат типу обладнання, виданий компетентним органом будь-якої Договірної Сторони Угоди /держави - члена Європейського Союзу, що встановлено Постановою КМУ від 09.06.2011 №738 "Деякі питання сертифікації транспортних засобів їх частин та обладнання".

Постанова КМУ №738 має вищу юридичну силу за наказ Мінінфраструктури від 17.08.2012 року № 521, норми якого не приведені у відповідність до Постанови КМУ № 738.

Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається принцип верховенства права.

Елементом верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац 2 підпункту 5.4 пункт 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5- рп/2005).

Статтею 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про міжнародні договори України" міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Приписами ч. 1 та 2 ст. 2 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" передбачено, що дія цього Закону поширюється на всю продукцію, стосовно якої технічними регламентами не встановлено спеціальні вимоги щодо забезпечення її безпечності, за винятком видів продукції, зазначених у частині третій цієї статті.

Якщо законами України та прийнятими відповідно до них іншими нормативно-правовими актами, у тому числі технічними регламентами, встановлено спеціальні вимоги щодо забезпечення безпечності певних видів продукції, положення цього Закону застосовуються в частині, що не врегульована зазначеними актами.

Згідно із ч. 2 ст. 2 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" якщо міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші вимоги щодо загальної безпечності продукції, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються вимоги міжнародних договорів України.

Тому, окремі положення Порядку № 521 не відповідають Постанові КМУ № 738, статті 3 Женевської Угоди 1958 року, законодавству ЄС.

Зазначене залишилось поза увагою суб`єкта владних повноважень при прийнятті оскаржуваних рішень та постанов.

Слід зазначити, що відповідачем не заперечується наявність маркування на товарах згідно встановлених Правилами Європейської економічної комісії ООН (ЄЕК ООН).

Крім цього, для підтвердження встановлених вимогам до продукції були надані сертифікати на відповідність.

Відтак, доводи відповідача є безпідставними.

Таким чином, порушення зазначенні відповідачем не знайшли свого підтвердження від час розгляду матеріалів справи.

Окремо суд зауважує, що згідно змісту оскаржуваних рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів, зазначені заходи застосовано відповідно до статей 28-32 Закону № 2735-VI та статті 12 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" з підстав того, що продукція є небезпечною, становить серйозний ризик та не відповідає встановленим вимогам.

Положеннями частини 1 статті 31 Закону № 2735-VI передбачено, що заборона надання продукції на ринку (введення в обіг або розповсюдження продукції) застосовується органами ринкового нагляду у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальну безпечність нехарчової продукції".

Відповідно до статті 12 Закону № 2735-VI, якщо орган державного ринкового нагляду встановив, що продукція є небезпечною, він невідкладно забороняє введення в обіг такої продукції на ринку та вживає заходів щодо забезпечення такої заборони.

Отже, підставою для тимчасової заборони надання продукції на ринку та в подальшому заборони надання продукції на ринку є встановлення органом ринкового нагляду того, що продукція не відповідає встановленим вимогам, становить серйозний ризик, є небезпечною.

У силу частини 5 статті 33 Закону № 2735-VI будь-який захід щодо обмеження чи заборони надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу чи її відкликання, що вживається відповідно до цього Закону або Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", має бути пропорційним рівню загрози відповідної продукції суспільним інтересам. У рішенні про застосування обмеження чи заборону надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу чи її відкликання мають бути зазначені підстави його застосування.

Однак, звертаємо увагу суду, що в матеріалах справи відсутні докази наявності обґрунтованих підстав вважати, що продукція становить серйозний ризик чи є небезпечною.

Крім цього, відповідно до частини 5 статті 34 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" перевірка стану виконання рішення проводиться відповідно до вимог, встановлених статтею 23 цього Закону.

За потреби може бути проведено обстеження зразків продукції, а за наявності підстав вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, - відбір і експертизу (випробування) зразків продукції.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази проведення органом нагляду (контролю) відбору зразків продукції для проведення їх експертизи (випробування) для встановлення того, що продукція не відповідає встановленим вимогам, становить серйозний ризик або є небезпечною.

Також поза увагою суду не може залишитися того факту, що відповідачем рішення від 22.09.2025 року № 000380/ВН381/25 скасовано рішення № 000086/ВН087/25,№ 000087/ВН088/25, № 000092/ВН093/25, № 000093/ВН094/25 у зв`язку із їх повним виконанням та результативністю.

Водночас, судом враховано, що вказані рішення скасовано позивачем на підставі тих документів, які безпосередньо надавалися позивачем при поданні заперечень від 28.02.2025 року.

Вказане відповідачем не заперечується.

Суд зазначає, що не позбавлений можливості встановити факт порушення прав та інтересів особи шляхом визнання протиправним і скасування акта індивідуальної дії, навіть у разі втрати таким актом чинності, з огляду на необхідність оцінки його правомірності станом на момент прийняття.

Інакший розгляд справи призведе до порушення принципу правової визначеності.

Окрім того, поза увагою суду не може залишитися того факту, що оскаржування постанови про накладення штрафів датовані 27.02.2028 року.

Водночас, розгляд адміністративної справи здійснювався 28.02.2028 року.

Суд критично ставиться до доводів відповідача про те, що вказані постанови прийнятті після проведення розгляду справи.

Так, судом розглядом підтверджено, що надані позивачем заперечення від 28.02.2026 року та додані до них матеріали фактично не досліджувалися відповідачем, з огляду на наявність у них документів, що підтверджує безпідставність встановлених контролюючим органом порушень.

Окрім того згідно відповіді відповідача від 10.03.2025 року на адвокатський запит, документи, які встановлюють походження відповідної харчової продукції не були прийняті до уваги на підставі їх не відповідності продукції, яка була перевірена та вказано, що 27.02.2025 року винесено аналізовані постанови.

Більше того, відповідач був не позбавлений можливості виправити дату ухвалення постанови. Разом з тим, відомостей про виправлення технічних описок матеріали справи не містять.

Суд дійшов висновку, що під час прийняття оскаржуваних постанов відповідачем було порушено право позивача на справедливу адміністративну процедуру, яке, зокрема, передбачає обов`язок суб`єкта владних повноважень забезпечити повний, всебічний та об`єктивний розгляд усіх поданих особою матеріалів і доводів до моменту ухвалення рішення.

Таким чином, аналіз змісту оскаржуваних рішень та постанов свідчить про те, що вони не відповідають критеріям вмотивованості, обґрунтованості акту індивідуальної дії та принципу дотримання адміністративної процедури, що має наслідком визнання таких актів протиправними.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен (Suominen) проти Фінляндії" від 01.07.2003 року вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, оскаржувані рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та постанови про накладання штрафу є протиправними та підлягають скасуванню.

Інші аргументи сторін не спростовують вказаних вище висновків суду.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, виходячи з аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути сплачений ним судовий збір.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС" (вул. Д. Лукіяновича, буд. 1, м. Тернопіль, Тернопільська обл.., код ЄДРПОУ 38487310) до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницької області з безпеки на транспорті (вул. В. Порика, 29, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправними та скасування рішень, задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 17.02.2025 року № 000086/ВН087/25, №000087/ВН088/25, № 000088/ВН089/25, № 000089/ВН090/25, № 000090/ВН091/25, № 000091/ВН092/25, № 000091/ВН092/25, №000093/ВН094/25.

Визнати протиправними та скасувати постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 27.02.2025 року № 000035, № 000036, № 000037, № 000038 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС" штрафу.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС" понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 21827,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович