Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №683/1429/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 683/1429/25

Провадження № 22-ц/820/461/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 листопада 2025 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Хмельницької філії (далі – Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу.

Товариство зазначило, що з 1 жовтня 2023 року позивач є оператором газорозподільної системи України на території Хмельницької області та здійснює діяльність з розподілу природного газу на цій території. На підставі договору розподілу природного газу ОСОБА_1 є споживачем послуг з постачання природного газу до будинку по АДРЕСА_1 . За період з жовтня 2023 року до квітня 2025 року відповідач не здійснював оплату цих послуг, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 5 042 грн 96 коп. Оскільки ОСОБА_1 прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати комунальних послуг, то він має сплатити позивачу 404 грн 67 коп. інфляційних втрат, 105 грн 63 коп. 3% річних, 128 грн 86 коп. пені за період з 1 січня 2024 року до 21 квітня 2025 року.

За таких обставин Товариство просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 5 042 грн 96 коп. заборгованості за розподіл природного газу, 404 грн 67 коп. інфляційних втрат, 105 грн 63 коп. 3% річних, 128 грн 86 коп. пені та 3 028 грн судового збору.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 листопада 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства 5 042 грн 96 коп. заборгованості за розподіл природного газу, 404 грн 67 коп. інфляційних втрат, 105 грн 63 коп. 3% річних, 128 грн 86 коп. пені, а всього – 5 682 грн 12 коп.

Додатковим рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 9 грудня 2025 року компенсовано Товариству за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 грн.

Суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_1 як споживач за укладеним сторонами договором розподілу природного газу не здійснює оплату за ці послуги, внаслідок чого з нього на користь Товариства слід стягнути заборгованість у розмірі 5 042 грн 96 коп. Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати комунальних послуг, то він повинен сплатити Товариству 404 грн 67 коп. інфляційних втрат, 105 грн 63 коп. 3% річних, 128 грн 86 коп. пені. ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, а тому в силу закону він звільнений від сплати судового збору. Ці судові витрати слід компенсувати Товариству за рахунок держави.

Узагальнені вимоги та доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати основне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Товариством не доведено укладення сторонами договору розподілу природного газу та виникнення у ОСОБА_1 зобов`язання за цим договором, а підстави для стягнення з відповідача заборгованості за комунальні послуги протягом дії воєнного стану в Україні відсутні. Суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи, не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову. Крім того, суд безпідставно відмовив у залученні Старокостянтинівської об`єднаної територіальної громади до участі у справі як третьої особи, хоча рішення суду прямо впливає на її майнові права.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вказавши на його законність та обґрунтованість.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

ОСОБА_1 не оскаржує додаткове рішення суду, а тому згідно з частиною першою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) в апеляційному порядку це рішення не переглядається.

Щодо додаткових доказів

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

За змістом частини першої статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Після призначення справи до судового розгляду ОСОБА_1 подав апеляційному суду додаткові письмові докази (в копіях), а саме: запити на публічну інформацію від 22 лютого 2026 року та 19 березня 2026 року, відповіді Старокостянтинівської міської ради від 4 березня 2026 року та 30 березня 2026 року.

Оскільки ОСОБА_1 не подав додаткові письмові докази в порядку та строки, передбачені процесуальним законом, і не обґрунтував поважність причин їх несвоєчасного подання, то суд апеляційної інстанції не приймає ці докази до розгляду.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

З 1 жовтня 2023 року Товариство є оператором газорозподільної системи України на території Хмельницької області, в межах території, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Товариства.

Типовий договір розподілу природного газу було офіційно опубліковано Товариством у суспільно-політичній газеті «Подільські вісті» від 5 жовтня 2023 року №40 та розміщено на офіційному сайті Товариства (grmu.com.ua).

ОСОБА_1 є споживачем послуг з постачання природного газу до будинку по АДРЕСА_1 (особовий рахунок НОМЕР_1 ), та здійснює фактичне споживання природного газу за вказаною адресою.

У період з жовтня 2023 року до квітня 2025 року ОСОБА_1 не здійснював оплату послуг з розподілу природного газу, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 5 042 грн 96 коп.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша).

В силу статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).

Статтею 641 ЦК України унормовано, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (стаття 642 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Із положень статті 610 ЦК України слідує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Як передбачено статтею 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до статті 67 Житлового кодексу України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України від 9 листопада 2017 року №2189-VІІІ «Про житлово-комунальні послуги» (далі – Закон №2189-VІІІ).

За змістом статті 1 Закону №2189-VІІІ житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Послуга з постачання та розподілу природного газу належить до комунальних послуг (пункт 2 частини першої статті 5 Закону №2189-VІІІ).

В силу частини другої статті 7 Закону №2189-VІІІ індивідуальний споживач, серед іншого, зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами, а також дотримуватися правил безпеки, зокрема пожежної та газової, санітарних норм.

Статтею 12 Закону №2189-VІІІ визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України від 9 квітня 2015 року №329-VIII «Про ринок природного газу» (далі – Закон №329-VIII) постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

Із положень частини другої статті 13 Закону №329-VIII слідує, що споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів і не допускати несанкціонованого відбору природного газу.

Як передбачено статтею 41 Закону №329-VIII, за результатами консультацій із суб`єктами ринку природного газу регулятор затверджує кодекс газорозподільних систем, який повинен містити: основні правила технічної експлуатації газорозподільних систем, планування, оперативно-технологічного управління та розвитку газорозподільних систем та механізми нагляду за їх додержанням; умови, у тому числі комерційні та технічні, доступу до газорозподільних систем, включаючи комерційні та технічні умови приєднання нових об`єктів замовника до газорозподільної системи; правила обліку природного газу (у тому числі приладового); правила поведінки на випадок збоїв у роботі газорозподільних систем; порядок обміну інформацією з іншими суб`єктами ринку природного газу; інші питання щодо експлуатації газорозподільних систем.

Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу визначені Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2494 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 листопада 2015 року за №1379/27824) (далі – Кодекс газорозподільних систем).

Кодексом газорозподільних систем унормовано:

суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу (пункт 1 глави 1 розділу VI);

доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі – типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом (пункт 2 глави 1 розділу VI);

договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається (пункт 1 глави 3 розділу VI);

договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу. Оператор ГРМ зобов`язаний на головній сторінці свого вебсайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз`яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу (пункт 3 глави 3 розділу VI);

договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному вебсайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору (пункт 4 глави 3 розділу VI);

фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI).

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

Публічний договір приєднання – це угода, умови якої встановлені однією стороною (підприємцем) у стандартній формі, а інша сторона (споживач) погоджується на них у цілому, приєднуючись до договору. Споживач не може змінювати умови такого договору, а лише прийняти їх або відмовитися від них.

Житлово-комунальні послуги – це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи в забезпеченні належних умов проживання у житлових приміщеннях у порядку, встановленому законодавством.

Постачання та розподіл природного газу є одними з видів житлово-комунальних послуг.

За своєю правовою природою договір розподілу природного газу є консенсуальним, двостороннім та відплатним. Такий договір є публічним, тобто таким, що укладається шляхом приєднання побутового споживача до Типового договору розподілу природного газу. Побутовими споживачами за цим договором є особи, які придбавають природний газ з метою використання для власних побутових потреб. Вчинення побутовим споживачем дій щодо отримання та оплати послуг з постачання та розподілу природного газу вказують на те, що такий споживач прийняв запропоновані виконавцем умови договору.

Зобов`язання з оплати житлово-комунальних послуг повинні виконуватися споживачем належним чином відповідно до умов укладеного договору чи вимог актів цивільного законодавства.

Споживач визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати житлово-комунальних послуг, якщо він не приступив до його виконання в установлені строки чи виконав це зобов`язання не в повному обсязі.

Прострочення виконання споживачем зобов`язання зі сплати житлово-комунальних послуг тягне за собою нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних як особливої міри відповідальності боржника за знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів, а також утримання та користування боржником цими коштами.

Зібрані докази вказують на те, що з 1 жовтня 2023 року Товариство є Оператором ГРМ, який на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу на території Хмельницької області.

Побутовим споживачем послуги з розподілу природного газу до житлового будинку по АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 , який приєднався до умов Типового договору розподілу природного газу шляхом невисловлення заперечень щодо таких умов та фактичного споживання послуг з розподілу природного газу.

Доводи ОСОБА_1 щодо неукладення сторонами договору розподілу природного газу та невиникнення у нього зобов`язань за цим договором не відповідають фактичним обставинам справи та чинним нормам законодавства.

Встановивши факт невиконання та прострочення ОСОБА_1 зобов`язань за договором розподілу природного газу суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь Товариства 5 042 грн 96 коп. заборгованості за спожиті послуги, 404 грн 67 коп. інфляційних втрат, 105 грн 63 коп. 3% річних, 128 грн 86 коп. пені.

Розмір указаних сум і період їх нарахування відповідачем не оспорюються.

Посилання ОСОБА_1 на незаконність стягнення з нього заборгованості за комунальні послуги в період дії воєнного стану в Україні не ґрунтуються на законі.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України від 29 липня 2022 року №2479-ІХ «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» (далі – Закон №2479-ІХ) визначено, що протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, постачальнику природного газу забороняється здійснювати будь-які дії щодо примусу побутового споживача до оплати заборгованості (у тому числі включати заборгованість у рахунок на оплату, подавати судові позови, проводити стягнення заборгованості у примусовому порядку, вчиняти заходи з припинення газопостачання у зв`язку з наявністю заборгованості тощо), яка врегульовується відповідно до абзацу другого частини третьої статті 2 цього Закону.

За змістом абзацу другого частини третьої статті 2 Закону №2479-ІХ постачальникам природного газу компенсуються заборгованість побутових споживачів, що врегульовується згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

У Законі України від 14 липня 2021 року №1639-ІХ «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» наведено перелік заборгованостей суб`єктів ринку природного газу, що підлягають врегулюванню відповідно до цього Закону, до якого включено заборгованість побутових споживачів – безнадійну та сумнівну дебіторську заборгованість побутових споживачів, що обліковується у постачальників природного газу станом на розрахункову дату (31 грудня 2020 року), у тому числі заборгованість у розмірі вартості обсягів приведення обсягів споживання до стандартних умов та вартості обсягів, які виникли у зв`язку з визнанням судом незаконними та нечинними актів Кабінету Міністрів України про затвердження норм споживання природного газу населенням без лічильників у період з 1 жовтня 2014 року до розрахункової дати, не сплачена станом на розрахункову дату.

Отже положення Закону №2479-ІХ щодо заборони стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу під час дії воєнного стану в Україні не регулюють спірні правовідносини, оскільки заборгованість ОСОБА_1 за ці послуги не є безнадійною та сумнівною в розумінні цього Закону і виникла після розрахункової дати – 31 грудня 2020 року.

Рішення у справі не може вплинути на права та обов`язки Старокостянтинівської об`єднаної територіальної громади, внаслідок чого суд першої інстанції правомірно відхилив клопотання ОСОБА_1 про залучення цієї територіальної громади до участі у справі як третьої особи.

Суд першої інстанції з`ясував усі обставини справи, а його висновки відповідають цим обставинам. Також суд правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними.

3.Висновки суду апеляційної інстанції та межі розгляду справи

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції – Андрощук Є.М.

Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 24