Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №459/1655/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 459/1655/25 Головуючий у 1 інстанції: Новосад М.Д.

Провадження № 22-ц/811/4001/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого – судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря – Хоцяновича О.В.,

з участю: представника позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Шептицького міського суду Львівської області від 07 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватний нотаріус Робак Лариса Андріївна, про визнання правочину недійсним,

встановив:

У травні 2025 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсною його заяву від 23.09.2022 року, засвідчену приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області Робак Л.А., зареєстровану в реєстрі за №1401.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 05.09.2022 року в результаті бойових дій на території України загинув його син – ОСОБА_5 , після смерті якого в членів сім`ї виникло право на одноразову грошову допомогу.

23.09.2022 року ОСОБА_4 підписав на користь дружини загиблого сина – ОСОБА_3 заяву про відмову від належної йому частки вказаної одноразової допомоги.

Зазначав, що з 1996 року у нього наявне стійке психічне захворювання, яке підтверджується відповідними медичними документами та висновком експерта, тому на момент підписання заяви про відмову від частки одноразової допомоги позивач не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

Наголошував, що відповідачці було відомо про стан його здоров`я, а отже, вона скористалася його безпомічністю і звернулася з ним до нотаріуса для підписання заяви про відмову від частки матеріальної допомоги на її користь.

Разом із позовною заявою подано до суду клопотання про призначення в справі судово-психіатричної експертизи для визначення психічного стану ОСОБА_4 на час вчинення ним оспорюваного правочину.

Ухвалою Шептицького міського суду Львівської області від 07 листопада 2025 року призначено у справі судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам Тернопільської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» (м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, буд. 14).

На вирішення експертизи поставлено питання:

Чи страждав ОСОБА_4 , 1947 року народження, будь-яким психічним захворюванням чи розладом психіки на час складання та підписання заяви про відмову від виплати частки одноразової грошової допомоги, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям та їх сім?ям під час дії воєнного стану», від 23.09.2022 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області Робак Л.А. 23.09.2022 року, зареєстрована в реєстрі за №1401?

Чи міг ОСОБА_4 , 1947 року народження, усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на час складання та підписання вищезазначеної заяви про відмову від виплати частки одноразової грошової допомоги від 23.09.2022 року?

Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих відомостей та за відмову від проведення експертизи за ст.ст.384, 385 КК України.

В розпорядження експертів надано матеріали цивільної справи №459/1655/25.

На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Ухвалу суду оскаржила відповідач ОСОБА_3 , просила її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначала, що у клопотанні про призначення судово-психіатричної експертизи нічим не підтверджено обставин, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого ОСОБА_4 не здатен усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, станом на 23.09.2022 року, окрім того, в матеріалах справи відсутні дані (медичні документи), які б свідчили про стійкий психічний розлад здоров`я ОСОБА_4 , та які могли б бути підставою для призначення судово-психіатричної експертизи.

Додає, що виписні епікризи зі стацкарти, які долучено позивачем до матеріалів справи, датовані 1997 роком і жодним чином не підтверджують психічний стан здоров`я позивача в день підписання оспорюваного правочину, а витребування інших медичних документів відносно ОСОБА_4 в судовому засіданні заявлено не було.

Наголошує, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що ОСОБА_4 раніше перебував на обліку в лікаря-психіатра; перебуває на даний час на спостереженні у зв`язку з психічним захворюванням; приймає будь-які медичні препарати для підтримування його психічного здоров`я; має у своєму розпорядженні будь-які інші медичні документи (окрім, виписки, датованої 1997 роком), на підтвердження наявності психічних розладів.

Вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність достатніх даних про психічні розлади ОСОБА_4 станом на 23.09.2022 року та призначення судово-психіатричної експертизи є помилковими.

Враховуючи те, що внаслідок неналежного дослідження та оцінки зібраних доказів судом не встановлено обставин, які мають значення для правильного вирішення клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи, вважає, що оскаржувана ухвала не може вважатися законною та обґрунтованою, тому підлягає скасуванню.

В судове засідання апеляційного суду треті особи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, розгляд справи проведено апеляційним судом у їхній відсутності.

Заслухавши пояснення сторони відповідача в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК).

За положеннями частини першої та другої статті 102 ЦПК України, висновок експерта – це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Відповідно до ч.1 ст.103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи (ч.1 ст. 104 ЦПК України).

Пунктом 2 частини першої статті 105 ЦПК України визначено, що призначення експертизи судом є обов`язковим за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.

Враховуючи наведені вище норми процесуального закону й те, що експертиза призначена судом для встановлення психічного стану позивача в момент підписання ним оспорюваної заяви, з`ясування цієї обставини стосується предмету доказування в даній справі та потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність визначених процесуальним законом підстав для призначення у даній справі судово-психіатричної експертизи за клопотанням сторони позивача.

Отже, суд першої інстанції не допустив порушень норм процесуального закону, які регулюють вирішення судом питання про призначення експертизи та зупинення на цій підставі провадження у справі, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення даного питання, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Шептицького міського суду Львівської області від 07 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складений 13 квітня 2026 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич