Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №438/1996/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 438/1996/25 Головуючий у 1 інстанції: Дудар О.В.

Провадження № 33/811/413/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Кравчуна Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Кравчуна Д.В., в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Бориславського міського суду Львівської області від 10 лютого 2026 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

вищенаведеною постановою об`єднано в одне провадження справу № 438/1996/25 (провадження № 3/438/51/2026) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП, справу № 438/22/26 (провадження № 3/438/74/2026) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 122-2 КУпАП з присвоєнням номеру справи № 438/1996/25 (провадження № 3/438/51/2026).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 130 та частиною 1 статті 122-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення:

- за частиною 1 статті 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

- за частиною 1 статті 122-2 КУпАП у виді штрафу в розмірі дев`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 153,00 (сто п`ятдесят три) гривні.

На підставі статті 36 КУпАП визначено ОСОБА_1 остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 , в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Згідно з постановою 8 грудня 2025 року 23:54:35 у місті Борислав, по вулиці Шевченка, водій гр. ОСОБА_1 , керував мотоциклом mustang mt250-9r з державним номерним знаком НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння кінцівок пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки чи в найближчому медичному закладі відмовився. Від керування в подальшому відсторонений відповідно до статті 266 КУпАП, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність частиною 1 статті 130 КУпАП.

Крім цього, 8 грудня 2025 року 22:24:00 у місті Борислав, по вулиці Шевченка, ОСОБА_1 , керуючи мотоциклом mustang mt250-9r з державним номерним знаком НОМЕР_1 , та не виконував законної вимоги працівника поліції про зупинку транспортного засобу, чим порушив вимоги пункт 2.4 ПДР, за що передбачена відповідальність частиною 1 статті 122-2 КУпАП.

Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, захисник Кравчун Д.В. подав апеляційну скаргу та доповнення до апеляційної скарги, в яких просить скасувати постанову судді Бориславського міського суду Львівської області від 10 лютого 2026 року, провадження по справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

Зазначає, що ОСОБА_1 дізнався про наявність постанови лише 25.02.2026 та одразу звернувся за правовою допомогою.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що постанова є незаконною, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню.

Зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що поліцейські не зупиняли транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , факт керування не може підтверджуватись протоколом та іншими матеріалами у справі. Зазначений факт можливо підтвердити лише відеозаписом.

Звертає увагу на те, що рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 22.01.2026 року скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.2 ст. 126 КУпАП та встановлено, що докази керування транспортним засобом відсутні.

Наявний у матеріалах справи відеозапис отриманий з порушенням, такий не є безперервним. Відеозапис не містить зупинки транспортного засобу та безпосереднього факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 .

Вважає, що відеозапис є неналежним доказом, не відображає фактичних обставин справи.

У суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 , та захисник Кравчун Д.В., який брав участь в розгляді апеляційної скарги в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу підтримали, просили її задоволити. Додатково ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції зазначив, що транспортний засіб належить йому, проте за кермом був його брат.

Заслухавши учасників судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що строк апеляційного оскарження слід поновити, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколах та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.

Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Разом з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп`яніння, пройти такий огляд.

Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

З протоколу серії ЕПР1 №535388 від 08 грудня 2025 року (а.с. 2,3) вбачається, що такими ознаками у ОСОБА_1 були: різкий запах алкоголю із порожнини рота, тремтіння кінцівок пальців рук.

З огляду на наведені ознаки, у поліцейського виникли підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, наслідком чого стала вимога поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння.

Наявним у матеріалах справи відеозаписом з камер спостереження патрульних підтверджується, що працівники поліції переслідували мотоцикл «mustang mt250-9r», номерний знак НОМЕР_1 , водій якого не виконував вимоги поліцейських про зупинку, що подавались йому за допомогою звукового сигналу та проблискових маячків. У подальшому коли водія ОСОБА_1 було поміщено у службове авто поліцейських, та після виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, працівник поліції пред`явив вимогу ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, але ОСОБА_1 почав заперечувати факт керування транспортним засобом, говорив, що він пішохід, а працівники поліції його не зупиняли. Працівник поліції неодноразово пред`являв вимогу ОСОБА_1 щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, однак останній відмовлявся від огляду та вказав поліцейському, який пред`явив вимогу про проходження огляду про те, що зупиняв його не він, а інший екіпаж та з`ясовував, у поліцейських, які його зупинили, чи мають вони до нього претензії. ОСОБА_1 продовжував заперечувати факт керування, відмовлявся від огляду на стан алкогольного сп`яніння, що і стало наслідком складання поліцейським протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того на ОСОБА_1 було складено протокол серії ЕПР1 №535380 від 24.12.2025 у зв`язку із невиконанням вимоги поліцейського про зупинку.

Твердження ОСОБА_1 про те, що за кермом був його брат, апеляційний суд до уваги не бере та звертає увагу на те, що ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його захисник не зазначали про це, не заявляли клопотання про його виклик до суду для допиту як свідка, і такі дані не вказував ОСОБА_1 і поліцейським під час складання протоколів. Відтак такі доводи, апеляційний суд оцінює критично та розцінює їх, як форму захисту з метою уникнення від адміністративної відповідальності.

Крім того апеляційний суд звертає увагу на те, що з наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що одяг в який був одягнений водій мотоцикла mustang mt250-9r, номерний знак НОМЕР_1 , та взуття, ідентичний одягу ОСОБА_1 , який був на ньому під час складання адміністративних матеріалів.

Покликання захисника на рішення Бориславського міського Львівської області, яким було скасовано постанову про накладення на ОСОБА_1 стягнення за ч.2 ст.126 КупАП, апеляційний суд до уваги не бере оскільки, як вбачається з долученої до матеріалів справи копії рішення під час розгляду справи суддя не досліджувався відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, а постанова була скасована з тих підстав, що працівник поліції не надав такого відеозапису для огляду, тому суддя зазначив про відсутність доказів вини ОСОБА_1 .

Відтак з урахуванням наведено вище апеляційний суд дійшов висновку, що саме ОСОБА_1 08 грудня 2025 року 23:54:35 у місті Борислав, по вулиці Шевченка, водій гр. ОСОБА_1 , керував мотоциклом «mustang mt250-9r», номерний знак НОМЕР_1 , а тому останній є суб`єктом відповідальності за ч.1 ст. 130, ч.1 ст. 122-2 КУпАП.

Наявні у справі протоколи про адміністративне правопорушення відповідають вимогам ст. 256 КУпАП, а також вимогам, передбаченим Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом.

Апеляційний суд вважає здобуті у справі докази є належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 та у ході апеляційного розгляду апеляційним судом не отримано даних, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції та невідповідність їх дій вимогам «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколів. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколах про адміністративні правопорушення та додатках до них матеріали справи не містять.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.

Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень за ч.1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпційфакту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

Суддя суду першої інстанції, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали справи, дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та в силу вимог ст. 36 КУпАП наклав на нього адміністративне стягнення у межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, при цьому врахувавши характер вчинених правопорушень, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.

Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

поновити захиснику Кравчуну Д.В. строк апеляційного оскарження.

Постанову судді Бориславського міського суду Львівської області 10 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст.122-2 КУпАП залишити без змін, апеляційну скаргу адвоката Кравчуна Д.В. в інтересах останнього без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського апеляційного суду Урдюк Т.М.