Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №452/4737/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 452/4737/25 Головуючий у 1 інстанції: Казан І.С

Провадження № 22-ц/811/7/26 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Підлужного В.І.

з участю: представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 22 грудня 2025 року,-

ВСТАНОВИВ:

у грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Самбірської міської ради Львівської області, ОСОБА_3 про усунення перешкоди в користуванні майном, шляхом визнання незаконним та скасування рішення Самбірської міської ради, скасування запису про реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 22 грудня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Роз`яснено позивачу право на звернення із вказаним належно оформленим позовом у порядку адміністративного судочинства до Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвалу суду оскаржила представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Вважає, що суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин можна оспорювати його законність, а позовну вимогу про визнання такого рішення незаконним і про його скасування розглядати за правилами цивільного судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної особи виникло цивільне право, і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. Стверджує, що сам факт участі у спорі органу місцевого самоврядування не змінює його правової природи, оскільки позовні вимоги спрямовані на захист майнового права позивача. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права й обов`язки безпосередньо виникають, зокрема, з актів органів місцевого самоврядування (частина четверта статті 11 ЦК України), отже їхні рішення можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов`язків. Просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки позивач оскаржує дії та рішення органів владних повноважень щодо передачі у власність земельної ділянки, що відноситься до юрисдикції адміністративного суду.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (стаття 1 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Тобто, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Самбірської міської ради Львівської області, ОСОБА_3 , у якому просив усунути перешкоди у користуванні належною йому на праві власності земельною ділянкою площею 0,0327 га з кадастровим номером 4610900000:02:086:0024 та проїздом, наявним між житловими будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , шляхом визнання незаконним та скасування рішення Самбірської міської ради Львівської області №22 від 18 лютого 2025 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0223 га, кадастровий номер 4610900000:02:086:0025, розташовану по АДРЕСА_2 та передачі такої земельної ділянки у власність ОСОБА_3 ; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про речове право №58992852 щодо реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0223 га, кадастровий номер 4610900000:02:086:0025.

Як вбачається з рішення Самбірської міської ради Львівської області №22 від 18 лютого 2025 року « Про затвердження технічних документацій із землеустрою», цим рішенням затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення та відновлення меж земельних ділянок в натурі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та надано їх у власність згідно з додатком 1.

Згідно з додатком 1 до вищевказаного рішення Самбірської міської ради, ОСОБА_3 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0223 га, кадастровий номер 4610900000:02:086:0025, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану на АДРЕСА_2 .

Тобто, рішенням Самбірської міської ради Львівської області №22 від 18 лютого 2025 року земельну ділянку надано ОСОБА_3 у власність.

Згідно ч. 4 ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відтак, рішення цих органів можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п. 10 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування. Суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 1 ст. 21 ЦК України).

Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядатися за правилами цивільного судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної особи виникло цивільне право, і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У цьому разі вказану вимогу можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред`являти до суду для розгляду за правилами цивільного судочинства, якщо фактично метою заявлення зазначеної позовної вимоги є оспорювання речового права (права власності), що виникло внаслідок реалізації відповідного рішення суб`єкта владних повноважень (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 15 травня 2018 року у справі № 809/739/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 126/1373/17).

Тобто, якщо у результаті прийняття рішення суб`єктом владних повноважень фізична особа набула речове право на земельну ділянку, то позовна вимога про визнання незаконним такого рішення та про його скасування має приватноправовий характер і є цивільно-правовим способом захисту права позивача.

У такому разі вказану вимогу можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦК України та пред`являти до суду для розгляду за правилами цивільного судочинства, якщо фактично метою заявлення зазначеної позовної вимоги є оскарження речового права (права власності), що виникло у фізичної особи внаслідок реалізації відповідного рішення ради. Тобто, якщо на підставі рішення органу місцевого самоврядування фізична особа набула речове право на земельну ділянку, вимога про визнання незаконним такого рішення та про його скасування стосується приватноправових відносин і є цивільно-правовим способом захисту права позивача (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц).

Аналізуючи зміст позовної заяви ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що змістом позовних вимог є оскарження правомірності передачі Самбірською міською радою спірної земельної ділянки у власність відповідачу ОСОБА_3 .

Позивач вважає, що рішенням Самбірської міської ради Львівської області №22 від 18 лютого 2025 року, яким у власність ОСОБА_3 передано земельну ділянку із кадастровим номером 4610900000:02:086:0025, яка розташована по АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 набув право власності на спірну земельну ділянку, чим порушено його права як користувача заїздом загального користування.

Оскільки рішенням Самбірської міської ради №22 від 18 лютого 2025 року спірна земельна ділянка надана ОСОБА_3 у власність, на підставі цього рішення органу місцевого самоврядування ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку, що дає підстави для висновку про відсутність обставин, які б свідчили про адміністративну юрисдикцію даного спору, тому такий необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства.

Схожий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19),

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі з підстав того, що заява не підлягає розглядові в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – задовольнити.

Ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 22 грудня 2025 року – скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді – члена колегії суддів повна постанова складена 20 квітня 2026 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк