Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №466/8577/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/8577/25 Головуючий у 1 інстанції: Глинська Д.Б.

Провадження № 22-ц/811/4195/25 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий – суддя Цяцяк Р.П.,

судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,

за участю: секретаря Підлужного В.І.;

заявниці ОСОБА_1 та її представника

-адвоката Скоробогатого М.В.;

боржника ОСОБА_2 та його представника

– адвоката Шевчука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 24 листопада 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

Оскаржуваною ухвалою відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_2 про визнання судового наказу від 19 вересня 2025 року у цивільній справі № 466/8577/25 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання їх спільного сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що не підлягає виконанню: з підстав, що із заяви ОСОБА_2 та доданих до неї документів не вбачається, що судовий наказ видано помилково або обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою, а також не наведено інших причин, які давали би суду підстави визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. (а.с. 45).

Згадану ухвалу оскаржив боржник ОСОБА_2 .

Апелянт просить оскаржувану ухвалу скасувати та визнати судовий наказ Шевченківського районного суду м. Львова від 19.09.2025 року у справі № 466/8577/25 про стягнення аліментів таким, що не підлягає виконанню, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та на порушення норм процесуального права.

Вважає, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам ст 263 ЦПК України, оскільки суд не навів мотивів, з яких він дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню. Також вважає, що суд першої інстанції не надав оцінки відсутності доказів того, що він не забезпечує дитину, не з`ясував місце перебування та умови проживання сина, а також не врахував, що його утримання здійснюється не лише матір`ю. Водночас син разом зі стягувачем тимчасово перебуває за кордоном на відпочинку, який, зокрема, профінансований і апелянтом, що підтверджує належне виконання ним обов`язку щодо утримання дитини та спростовує доводи про його невиконання (а.с. 49-52).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта і його представника на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони заявниці і її представника, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з приписами статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

За змістом пунктів 4, 5 частини 1 статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

У судовому наказі зазначаються, зокрема, повідомлення про те, що під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (пункт 7 частини 1 статті 168 ЦК України).

Частиною 7 статті 170 ЦПК України встановлено, що у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини 1 статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

Як вбачається з наведеного вище, питання зменшення розміру аліментів (аж до повної відміни їх стягнення) може вирішуватися лише в позовному провадження.

За змістом частини 2 статті 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо 1) його було видано помилково або 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або 3) з інших причин.

В судовому засідання в суді апеляційної інстанції апелянт та його представник пояснили, що просять визнати судовий наказ про стягнення з апелянта аліментів на утримання його сина таким, що не підлягає виконанню повністю саме «з інших причин», якими апелянт вважає те, що суд не надав належної оцінки відсутності доказів того, що ОСОБА_4 не забезпечує дитину, не з`ясував місце перебування та умови проживання сина, а також не врахував, що його утримання здійснюється не лише матір`ю, яка разом із сином тривалий час перебуває за кордоном на відпочинку, який частково профінансований і апелянтом.

В той же час, сам апелянт і не заперечує, що син проживає з матір`ю. Крім цього, саме особа, яка «забезпечує дитину», повинна довести належними та допустимими доказами те, що вона надає таке «забезпечення» (його види, кількість тощо), а не особа, яка стверджує, що не отримує належного «забезпечення».

При цьому питання «забезпечення» дитини тим чи іншим з її батьків жодним чином в наказному провадженні не з`ясовується (оскільки, у відповідності до частини 1 статті 167 ЦПК України, розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника), а боржник, який не згідний з наказом, має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів (як вже зазначалося вище), в ході розгляду якого і з`ясовуються всі спірні питання між батьками дитини з приводу утримання останньої.

Визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можливо, якщо виконавчий лист було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково (у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин).

Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

До матеріально-правових відносяться: припинення зобов`язання внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язання переданням відступного, зарахуванням за домовленістю сторін, прощення боргу.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню), у випадку зміни чи скасування рішення у апеляційному чи касаційному порядку, або у зв`язку з нововиявленими обставинами; виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке не підлягає примусовому виконанню; помилкова видача виконавчого листа, якщо після видачі такого листа у справі рішення суду було скасоване; видача виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Як вбачається із матеріалів справи та після перевірки доводів заявника, судами обох інстанцій не встановлено жодної із матеріально-правових чи процесуально-правових підстав для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, відповідно до положень статті 432 ЦПК України, доводи заявника не свідчать про наявність обставин, які можуть бути підставою для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки за своїм змістом вони зводяться до заперечення правомірності видачі судового наказу про стягнення аліментів, а не до встановлення підстав, передбачених процесуальним законом.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Законодавцем визначено підстави припинення обов`язку зі сплати аліментів на підставі судового рішення.

Також, відповідно до ч.1 статті 273 Сімейного кодексу України у разі зміни матеріального або сімейного стану особи, яка сплачує аліменти, або особи, яка їх отримує, суд за позовом будь-кого з них має право змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

Отже, саме зміна чи поява обставин, що мають істотне значення, може бути підставою для звернення до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або звільнення від їх сплати.

За наведених вище обставин в їх сукупності колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувана ухвала судом постановлена з додержанням норм процесуального прав, а тому апеляційну скаргу на неї, доводи якої не спростовують висновків цієї ухвали, слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 24 листопада 2025 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову у зв`язку з перебуванням одного з членів колегії суддів на лікарняному складено 20 квітня 2026 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Шеремета Н.О.