Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №463/10585/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 463/10585/25 Головуючий у 1 інстанції: Головатий Р.Я.

Провадження № 22-ц/811/4459/25 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий – суддя Цяцяк Р.П.,

судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,

за участю: секретаря Підлужного В.І.;

адвоката Попіка І.А. – представниці позивача ОСОБА_1 ;

адвоката Пліщука Л.І. – представника відповідачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 04 грудня 2025 року про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

Оскаржуваною ухвалою частково задоволено заяву ОСОБА_4 , представниці позивача Шіве Вінсента, про забезпечення позову останнього до ОСОБА_3 про визнання незаконним вивезення і утримування дитини на території України та її повернення до місця постійного проживання у Федеративній Республіці Німеччина.

Встановлено ОСОБА_3 до набрання законної сили рішенням у справі обов`язок забезпечувати спілкування (контакт) малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 кожного вівторка з 18 год до 19 год за Київським часом (UTC+2) та кожної суботи з 10 до 11 год за Київським часом (UTC+2), шляхом використання телефонного та відеозв`язку (програм FaceTime або Zoom).

В задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.

Постановлено копію ухвали одночасно з направленням представнику позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_4 , для негайного виконання направити ОСОБА_3 та в Личаківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (а.с. 178-181).

Згадану ухвалу про забезпечення позову оскаржила відповідачка.

Апелянт просить оскаржувану ухвалу скасувати «та вирішити заяву про забезпечення позову шляхом встановлення (відповідачці), ОСОБА_3 , до набрання законної сили рішенням у справі обов`язку забезпечувати спілкування (контакт) малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 кожного вівторка з 20 год до 21 год за Київським часом (UTC+2) та кожної неділі з 10 до 11 год за Київським часом (UTC+2), шляхом використання телефонного та відеозв`язку (програм FaceTime або Zoom)», покликаючись на те, що оскаржувана ухвала «не відповідає інтересам дитини».

Вважає, що встановлений оскаржуваною ухвалою «графік не відповідає інтересам дитини та тільки шкодить таким, оскільки дитина щовівторка з 17:00 год. по 19:00 год. дитина відвідує студію раннього розвитку «Зозульки» у Личаківського будинку дитячої та юнацької творчості м. Львова Департаменту освіти та культури Львівської міської ради по вул. Личаківська, 99 в м. Львові», де за рекомендаціями лікарів також займається ліпниною.

Стверджує, що зобов`язання судом відповідачки щосуботи з 10 до 11 год за Київським часом (UTC+2) забезпечувати відеозв`язок теж має негативний вплив на останню, оскільки вона в цей час працює, так як «дитина перебуває на повному (її) утриманні, оскільки позивач жодної участі в матеріальному утриманні сина не приймає, дитина потребує підвищеної уваги до себе у зв`язку зі станом здоров`я, а отже й необхідність забезпечення дієти, регулярного огляду лікарів, здачі аналізів, проходження лікувальних процедур, придбання ліків тощо і на це все необхідно мати грошові кошти, а такі треба заробляти».

Також стверджує, що «суд, при вирішенні клопотання про забезпечення позову наведеною інформацією не володів, що і призвело до постановлення оскаржуваної ухвали в такому вигляді, який ми бачимо», а відтак відповідачка змушена її оскаржувати в апеляційному порядку (а.с. 198-199).

05 лютого 2026 року представник позивача надіслала на адресу суду Відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу – без змін (а.с. 238-246).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представниці позивача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Статтями 12 і 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом позову громадянина Федеративної Республіки Німеччини (ФРН) є визнання незаконним вивезення відповідачкою їхнього спільного малолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ФРН в Україну та повернення дитини у ФРН.

На твердження позивача, яке міститься у позовній заяві (поданій до суду у листопаді 2025 року), зі своїм малолітнім сином, ІНФОРМАЦІЯ_1 , востаннє він бачився ще 03.03.2025 року: тобто – батько (на його твердження) не бачив та не спілкувався зі своїм малолітнім сином 9 (дев`ять) місяців.

Безспірним є те, що з урахуванням віку дитини відсутність спілкування з батьком такий тривалий час приводить до відчуження дитини від батька і продовження такої відсутності спілкування може призвести до негативних наслідків, які у подальшому буде дуже важко відкоригувати і такі можуть мати незворотній характер.

Частиною 1 статті 153 ЦПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно, суд першої інстанції при вирішенні питання забезпечення позову має право прийняти рішення за такою заявою без заслуховування міркувань сторони відповідача з приводу запропонованих позивачем заходів забезпечення позову.

На переконання колегії суддів, оскаржуваною ухвалою забезпечено мінімально можливе спілкування батька (позивача) з малолітнім сином шляхом використання телефонного та відеозв`язку: лише 2 години на тиждень.

Статтею 156 ЦПК України встановлено, що за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим (частина 1) і питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим вирішується судом у судовому засіданні не пізніше наступного дня після надходження до суду відповідного клопотання учасника справи (частина 2).

Тобто, цивільним процесуальним законодавством передбачено максимально стислі строки вирішення питання заміни одного заходу забезпечення позову іншим: у нашому випадку – заміни двох годин спілкування батька (позивача) з малолітнім сином на інші дві години.

В той же час, сторона відповідачки не скористалася способом заміни одного заходу забезпечення позову іншим, який передбачений статтею 156 ЦПК України, а вибрала шлях вирішення даного питання в апеляційному провадженні, яке передбачає набагато тривалішу процедуру для його вирішення, що дає підстави для висновку про наявність ознак зловживання процесуальними правами, що є неприпустимим (стаття 44 ЦПК України).

Частиною 1 статті 376 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1)неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3)невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4)порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

В той же час, апеляційна скарга відповідачки не містить доводів стосовно того, які саме обставини судом при розгляді заяви про забезпечення позову (з урахуванням процедури такого розгляду, передбаченої частиною 1 статті 153 ЦПК України) були з`ясованими неповно; які саме обставини суд помилково визнав доведеними; які саме висновки суду не відповідають обставинам справи; які саме норми процесуального права було порушено або які саме норми матеріального права було застосовано неправильно.

Суд при розгляді апеляційної скарги на ухвалу про забезпечення позову не вправі давати оцінку доказам, які подані позивачем (заявником) в обґрунтування його вимог, оскільки у відповідності до ст. 264 ЦПК України оцінку цим доказам зобов`язаний дати суд при ухваленні рішення по суті позовних вимог.

При цьому відповідачка і на даний час не позбавлена можливості звернутися до суду першої інстанції з клопотанням про заміну одного заходу забезпечення позову іншим в порядку, що передбачений статтею 156 ЦПК України.

З урахуванням наведеного вище колегія суддів вважає, що підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні і апеляційну скаргу на неї, доводи якої висновків оскаржуваної ухвали не спростовують, слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 04 грудня 2025 року про забезпечення позову - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову у зв`язку з перебуванням одного з членів колегії суддів на лікарняному складено 20 квітня 2026 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Шеремета Н.О.