Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №608/628/26 — Чортківський районний суд Тернопільської області

копія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2026 року Справа № 608/628/26

Номер провадження2-а/608/88/2026

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі :

головуючої судді Коломієць Н. З.

з участю секретаря Маришевої Г. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові в письмовому провадженні справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Рубаняк Т. Р. звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі.

В позові вказала, що постановою №R146394 від 28 жовтня 2025 року про адміністративне правопорушення, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 гривень.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 06 квітня 2022 року ОСОБА_1 був взятий на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 . Цього ж дня позивач був направлений на військово - лікарську комісію з метою визначення придатності останнього до військової служби. Рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (довідка ВЛК) від 06.04.2022 ОСОБА_1 визнано непридатним до служби та виключено з військового обліку на підставі ст. 66 а, згідно наказу МОЗ України №402 від 2008 року. Виключення з військового обліку також підтверджується відповідними відмітками на ст. 7 пункту 15 «06.04.2022 р. призовною (медичною) комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 визнаний непридатний до військової служби за гр. ІІ ст. 66 а, 57 в, 38 в розладу хвороб (наказ МО України 2008 року №402 і виключений з військового обліку» та на ст. 22 у розділі VІ. Відмітки про військовий облік «ВИКЛЮЧЕНО з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 », у військовому квитку серія НОМЕР_1 та довідкою військово- лікарської комісії від 06.04.2022 року №4/1300.

Однак, після можливості формування електронного військово - облікового документа, який формується згідно відомостей в Єдиному державному реєстрі призовників, позивачем було встановлено відсутність згаданих відомостей про виключення його з військового обліку, а також було виявлено відмітку – «Вас розшукує ТЦК від 10.07.2025 ».

У зв`язку з цим позивач 22 липня 2025 року звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчини певні дії. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду 10 грудня 2025 року позов задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення інформації стосовно ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення його з військового обліку; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 внести інформацію стосовно ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку.

ОСОБА_1 у зв`язку з роботою на підприємстві, яке має критичність та готувалося до перепроходження підтвердження критичності, будучи у розшуку, був змушений вирішувати дану проблему, щоб не створювати перешкоди в отриманні критичності роботодавця ТОВ «ЕДЕМ – Ф». У зв`язку з виявленням 11 липня 2025 року правопорушення правил військового обліку починається відлік строку накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення. Через що позивач 28.10.2025 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста подав заяву, в якій зазначає, що не оспорює допущене правопорушення та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Проте, незважаючи на сплив строку накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП (три місяці з дня його виявлення, а саме 11.07.2025), ОСОБА_1 постановою №R146394 від 28.10.2025 був притягнутий до адміністративної відповідальності та накладенням на нього штраф у розмірі 17 000 гривень.

З огляду на ці обставини, ОСОБА_1 вважає оскаржувану постанову неправомірною та просить поновити строк звернення до суду з даним позовом, оскільки оскаржувану постанову він отримав 16 лютого 2026 року, після адвокатського запиту у Борщівський відділ державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області, коли його банківські рахунки виявились заблокованими. Просить постанову у справі про адміністративне правопорушення №R146394 від 28.10.2025 визнати протиправною та скасувати; закрити провадження по справі на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України, за відсутністю події і складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Рубаняк Т. Р. в судове засідання не з`явилися. Адвокат Рубаняк Т. Р. подала письмову заяву, в якій просить розгляд справи проводити без її та позивача участі, позовні вимоги підтримує повністю, просить задоволити.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав, хоча був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

Оскільки, всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до вимог ч.4 ст. 229 КАС України.

Розгляд справи проводиться за правилами письмового провадження, що передбачено ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши позовну заяву та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволенню з таких мотивів.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно зі ст. 280 зазначеного Кодексу - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення. Таким чином, аналіз ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення свідчить, що протокол про адміністративне правопорушення є належним доказом того, що особою вчинено певне діяння, яке може бути кваліфіковано як адміністративне правопорушення.

Згідно ст. 245 зазначеного Кодексу, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Згідно ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу ст. ст. 245, 280 КУпАП посадова особа, уповноважена розглядати адміністративну справу при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи з метою всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Судом встановлено, що постановою №R146394 від 28 жовтня 2025 року про адміністративне правопорушення, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 гривень.

16 лютого 2026 року ОСОБА_1 на адвокатський запит у Борщівський відділ державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області отримав оскаржувану постанову, внаслідок чого пропустив строк на звернення до суду з даним позовом. Про відкрите виконавче провадження свідчить постанова Головного державного виконавця № 79986096 від 14.01.2026.

Згідно оскаржуваної постанови, за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці.

З досліджених письмових доказів, суд встановив, що ОСОБА_1 06 квітня 2022 року був взятий на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Цього ж дня позивач був направлений на військово - лікарську комісію з метою визначення придатності останнього до військової служби.

Рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (довідка ВЛК) від 06.04.2022 ОСОБА_1 визнано непридатним до служби та виключено з військового обліку на підставі ст. 66 а, згідно наказу МОЗ України №402 від 2008 року.

Виключення з військового обліку також підтверджується відповідними відмітками на ст. 7 пункту 15 «06.04.2022 р. призовною (медичною) комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 визнаний непридатний до військової служби за гр. ІІ ст. 66 а, 57 в, 38 в розладу хвороб (наказ МО України 2008 року №402 і виключений з військового обліку» та на ст. 22 у розділі VІ. Відмітки про військовий облік «ВИКЛЮЧЕНО з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 » у військовому квитку серія НОМЕР_1 та довідкою військово- лікарської комісії від 06.04.2022 року №4/1300.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд зазначає, що у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року , заява № 36673/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватись до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатись від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року) вбачається, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.» Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ і на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (Справа Лучанінова проти України (рішення від 09.06.2011 року, заява № 16347/02)).

Згідно ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) забезпечує всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, зокрема, підлягають з`ясуванню чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Рішення про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблене на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно приписів ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За загальним правилом ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

У даному ж випадку спеціальною є інша правова норма - ч. 2 ст. 77 КАС України, а тому саме вона підлягає застосуванню. Нею визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Ця норма права по своїй юридичній природі повністю кореспондується та доповнює загальний принцип, визначений ст. 63 Конституції України, котрий декларує відсутність обов`язку в особи доводити свою невинуватість у правопорушенні та стверджує про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

На думку суду, цілком логічно та ґрунтується на нормах права, те, що у випадку, якщо рішення суб`єкта владних повноважень буде оскаржено, то обов`язок довести його правомірність лежить саме на останньому, оскільки, в протилежному випадку на особу, котру визнано винним у вчиненні правопорушення фактично буде покладено обов`язок доводити свою невинуватість, що суперечить вказаній вище статті Конституції України.

Позиція ОСОБА_1 зводиться до заперечень самого факту вчинення правопорушення, оскільки він не являється військовозобов`язаним, отже ця обставина входить до предмету доказування.

З позовної заяви також вбачається, що 22 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчини певні дії. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду 10 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення інформації стосовно ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення його з військового обліку; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 внести інформацію стосовно ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку.

Крім вище наведеного, суд вважає, що постанова винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 без врахування вимог ч.9 ст.38 та п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, що є грубим процесуальним порушенням.

Так, відповідно до ч.9 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Тобто, за приписами наведеної вище правової норми початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день виявлення адміністративного правопорушення, тобто 11 липня 2025 року, коли ОСОБА_1 було оголошено в розшук.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

При цьому, суд зазначає, що оскільки за приписами пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу, тому не підлягають дослідженню питання щодо наявності/відсутності доказів вини особи у вчиненні порушення передбаченого ч.3 ст.210 -1 КУпАП.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Суд також враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

З врахуванням досліджених в судовому засіданні доказів, те, що відповідач будь-яких пояснень чи доказів щодо позову не надав,суд не має підстав для висновку, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності відповідачем в повному обсязі були дотримані вищенаведені вимоги закону і під час цього були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є не доведеним.

Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

В позовній заяві заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, що відповідає нормам закону.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 210, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 122, 161, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови №R146394 від 28 жовтня 2025 року.

Позов ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, задоволити.

Визнати протиправною та скасувати постанову №R146394 від 28 жовтня 2025 року про накладення адміністративного стягнення, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, а провадження по справі закрити.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного судучерез Чортківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано, а разі апеляційного оскарження рішення - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Згідно з оригіналом

Суддя: /підпис/

Рішення набрало законної сили «____» ________________року.

Оригінал рішення зберігається в матеріалах справи № 608628/26, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.

Суддя: Н. З. Коломієць

Копію рішення видано «_____»_______________року

Секретар: