Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №603/126/26 — Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/126/26

Провадження №2-а/603/10/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 рокум. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Пасічника І.З.,

секретар судового засідання Сандалюку О.В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

у с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Андрусенко І. Я., звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови №452 про адміністративне правопорушення від 23.02.2026, яка винесена т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Нею ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та на нього накладений штраф в сумі 17000 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив про те, що оскаржувана постанова є протиправною та необґрунтованою, такою, що винесена з порушенням встановленого порядку накладення адміністративних стягнень, ґрунтується на неповному та необ`єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення. У справі відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт неправомірних дій позивача. Вказує на те, що позивач не порушував законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Покликається на те, що позивачу надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки на його утриманні перебуває повнолітній син, який є особою з інвалідністю. Так, позивачу ставиться у провину порушення вимог абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку із непроходженням (відмовою від проходження) військово-лікарської комісії з 06.12.2022 по теперішній час. Також за змістом цієї постанови відповідно до інформації з АІТС «Оберіг» позивач через зазначені обставини з 01.01.2026 перебуває в базі розшуку. Зазначає, що відповідач, порушив процедуру притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки постанова про притягнення до адміністративної відповідальності виносилась без належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, відповідно без можливості надати особисті пояснення з приводу складеного протоколу за ч.3 ст.210 КУпАП. Також представник позивача заперечує факт надіслання та отримання ним у встановленому порядку повістки про виклик до ТЦК та СП для направлення на проходження ВЛК. На підставі наведеного просить позов задовольнити.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 зазначає, що відповідно до п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є додатком до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 р., призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів. З викладеного вбачається, що проходження медичного огляду є одним з правил військового обліку, якого мають дотримуватися військовозобов`язані. Відповідно, не проходження медичного огляду або порушення термінів його проходження є невиконанням правил військового обліку. Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-IX від 21.03.2024 року (далі – Закон № 3621-IX) громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на ВЛК для проходження медичного огляду. Водночас повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 у зазначених випадках не надсилаються. Проте ОСОБА_3 зазначених вимог Закону не виконав, хоча станом на момент вчинення адміністративного правопорушення був військовозобов`язаним, 56-ти років, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , проходив медичний огляд 06.12.2022, за результатами якого винесена постанова ВЛК про непридатність до військової служби в мирний час та обмежену придатність до військової служби у воєнний час, не має статусу особи з інвалідністю, не користується відстрочкою від призову на військову службу, не проходив повторного медичного огляду як такий, що був визнаний обмежено придатним до військової служби. Відповідно позивачем вчинене адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП, а саме: не пройдено повторний медичний огляд військовозобов`язаним, що був визнаний обмежено придатним до військової служби у воєнний час та не виконано обов`язок проходження повторного медичного огляду до 05.06.2025. Також, представник звернула увагу на те, що у відповідності до вимог статті 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладене протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. На підставі вищенаведеного, вважає, що оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення винесена з дотриманням норм закону та не підлягає скасуванню.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив про те, що ОСОБА_1 заперечує факт наявності такої постанови ВЛК яка зобов`язувала його пройти огляд до 05.06.2025 року. Вважає, що подана відповідачем роздруківка таблички з назвою “ ОСОБА_1 ”є недостовірним доказом, тобто таким на підставі якого не можна встановити дійсні обставини справи, оскільки дані такої не містять інформації про накладення цифрового підпису. Окрім того відповідачем не долучено до матеріалів справи копію постанови ВЛК на підставі якої позивач був визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час. Вважає, що починаючи з 06 червня 2025 року почав свій перебіг трьохмісячний строк накладення адміністративного стягнення, який передбачений частиною дев`ятою статті 38 КУпАП, і цей строк закінчився 06 вересня 2025 року. Також вважає, що відповідач не в повній мірі виконав вимоги ухвали і не надав усіх документів на підставі яких прийнято спірну постанову, просить витребувати у відповідача копію постанови ВЛК про непридатність позивача до військової служби в мирний час та обмежену придатність до військової служби у воєнний час з якої можна було б встановити, що позивач визнавався обмежено придатним.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 06.03.2026 позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, та витребувані в ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчені копії матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі постанови № 452 від 23.02.2026.

Позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату та час судового засідання, в судове засідання не з`явився. Його представник - адвокат Андрусенко І.Я. в судовому засіданні позовну заяву підтримав з підстав зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив, просив її задовольнити.

Представник відповідача не з`явився в судове засідання, у відзиві на позовну заяву просив розглянути справу за своєї відсутності.

Суд встановив такі обставини.

19 лютого 2026 року начальник відділення мобілізаційної роботи – заступник начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 капітан ОСОБА_4 склала стосовно Думина І.М. протокол № 43 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП , відповідно до якого ОСОБА_1 порушив вимоги п. п. 1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року, а саме не проходження (відмова від проходження) військово-лікарської комісії з 06.12.2022 по сьогоднішній день. ОСОБА_1 ознайомлений з вказаним протоколом, про що свідчить виконаний ним власноручний підпис.

На підставі зазначеного протоколу 23.01.2026 т. в. о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковник ОСОБА_5 виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення № 452, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладене на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Зі змісту даної постанови вбачається, що позивач 19.02.2026 був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Під час звіряння військово-облікових даних встановлено те, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 , також виявлено, що він відповідно до інформації АІТС «ОБЕРІГ» з 01.01.2026 знаходиться в базі розшуку через не проходження (відмова від проходження) військово-лікарської комісії з 06.12.2022 року по сьогоднішній день.

На підтвердження доводів, викладених у позовній заяві, до позову, серед іншого, сторона позивача долучила фотокопію сторінки з електронного кабінету призовника «Резерв +», який сформований 24.02.2026, зі змісту якого встановлено те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 як військовозобов`язаний, заняття – тесляр будівельних робіт, у якого на підставі п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» оформлена відстрочка до завершення мобілізації. Також, згідно даного документу видно те, що ОСОБА_1 06.12.2022 проходив ВЛК, за результатом якого він визнаний непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, без встановлення групи інвалідності.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив актуальність даних відносно ОСОБА_1 , які зазначені в електронному кабінеті призовника «Резерв +» в частині відомостей про проходження ним ВЛК 06.12.2022, за наслідком чого він визнаний непридатним в мирний час та обмежено придатний у воєнний час. Пояснив, що рішення ВЛК від 06.12.2022, щодо визнання ОСОБА_1 непридатним в мирний час та обмежено придатним у воєнний час, без встановлення групи інвалідності позивач не оскаржував.

На підтвердження доводів, викладених у відзиві на позовну заяву, відповідач долучив роздруківку таблички із назвою « ОСОБА_3 » у якій є дані про те, що 04.07.2025 ОСОБА_1 не прибув для уточнення військово-облікових даних відповідно до розпорядження № 1729/2114 від 22.04.2025 на 14.05.2025. У розділі «Примітка» зазначено про те, що 17.11.2025 за № 4499 винесена постанова про закриття справи про адміністративне правопорушення. Причина скасування – особа самостійно з`явилася. Окрім того, 01.01.2026 у ОСОБА_1 виявлене порушення у зв`язку із непроходженнням (відмовою від проходження) військово-лікарської комісії (п. 2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейський на соціальний статус»).

Зазначена роздруківка не має інформації про джерело походження даних, які сформовані у ній, відтак суд розцінює таку як недостовірний доказ.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши зібрані у справі докази, дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо) неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Статтею 7 КУпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

В силу положень статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 1 статті 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період є адміністративним правопорушенням, передбаченим ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17 березня 2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17 березня 2014 року N303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Згідно п. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» в Україні оголошено загальну мобілізацію.

Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на теперішній час його дію не припинено.

У відповідності до ч. 1 ст. 22 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що громадяни зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Відповідно до п. 3 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період. Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У п. 4 ч. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які є додатком 2 до вказаного Порядку, зазначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.

Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12 лютого 2025 року внесено зміни до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» набрав чинності 15 лютого 2025 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2025 року № 519 внесенні зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 зі змінами, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції: «Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».

Аналіз зазначених норм дає підстави стверджувати, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до 04 травня 2024 року (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з 15 лютого 2025 року зобов`язані були до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Вимогами Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» установлено обов`язок громадянам України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), самостійно з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Дана вимога закону містить виключення лише для для осіб з інвалідністю та не розповсюджується для осіб, які мають відстрочку.

Оскільки закони України мають вищу юридичну силу, ніж постанови Кабінету Міністрів України, в цьому випадку мають застосовуватись норми саме Закону, а не п. 63 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024.

Згідно Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.ч. 1, 2 ст. 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).

Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил,норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як видно з протоколу № 43 від 19 лютого 2026 року ОСОБА_3 ставиться в провину порушення вимог п. п. 1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року, а саме не проходження (відмова від проходження) військово-лікарської комісії з 06.12.2022 по сьогоднішній день. Відповідно до змісту цього протоколу, вбачається те, що ОСОБА_1 повідомлений про час та місце розгляду адміністративної справи.

Відтак доводи позивача про те, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності виносилась без належного його повідомлення про час, дату та місце розгляду справи, без можливості надати особисті пояснення з приводу складеного протоколу за ч.3 ст.210 КУпАП не знаходять свого підтвердження.

У постанові № 452 від 23.02.2026, яка винесена на підставі вищезазначеного протоколу про адміністративне правопорушення, зазначено про те, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 , також виявлено, що військовозобов`язаний відповідно до інформації АІТС «ОБЕРІГ» з 01.01.2026 знаходиться в базі розшуку по причині: не проходження (відмова від проходження) військово-лікарської комісії з 06.12.2022 по сьогоднішній день, а тому його звинувачено у порушенні вимог передбачених абз.7 ч. 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на підставі чого останній притягнутий до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Перебування ОСОБА_1 на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 стороною позивача не заперечується, на підтвердження чого надана фотокопія з електронного кабінету призовника «Резерв +», який сформований 24.02.2026. Суд встановив, що за даними поданого документу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 як військовозобов`язаний. Згідно даного документу видо те, що ОСОБА_1 06.12.2022 проходив ВЛК, за результатом якого він визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час. Вказаний доказ наданий стороною позивача та сумніву у достовірності не викликає. Суд вважає покликання позивача з приводу помилковості записів щодо проходження ВЛК позивачем 06.12.2022 та її результатів голослівними. Обов`язок спростування вказаних обставин належить стороні позивача в силу розподілу обов`язку доказування та існування в матеріалах справи доказу, що свідчить про те, що ОСОБА_1 06.12.2022 проходив ВЛК, за результатом якого він визнаний непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним до військової служби у воєнний час.

З приводу доводів представника позивача щодо накладення адміністративного стягнення поза межами строків, які передбачені частиною дев`ятою статті 38 КУпАП суд зазначає таке.

При застосуванні приписів частини 9 статті 38 КУпАП першочерговим є питання щодо того чи не закінчився 3-місячний строк з дня виявлення порушення. Якщо ж такий 3-місячний строк не закінчився, то слід з`ясувати чи не закінчився річний строк з дня вчинення порушення, що є безумовною перешкодою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Отже, застосування річного строку передбаченого частиною 7 статті 38 КУпАП може бути актуальним в тому випадку коли з дня вчинення порушення пройшло більше 1 року, безвідносно до того чи уже закінчився чи не закінчився 3-місячний строк з дня виявлення порушення.

Предметом даної справи є постанова № 452 від 23.02.2026, яка винесена на підставі протоколу № 43 від 19 лютого 2026 року, у відповідності до даних яких позивачу ставиться в провину не проходження (відмова від проходження) військово-лікарської комісії з 06.12.2022 по сьогоднішній день, а тому його звинувачують у порушенні вимог передбачених абз.7 ч. 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на підставі наведеного останній притягнутий до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Частиною другою ст.77 КАС України визначено обов`язок відповідача суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності.

Водночас це не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Суд на підставі поданих доказів встановив те, що датою виявлення вчиненого ОСОБА_3 правопорушення, яке полягало у не проходженні (відмова від проходження) військово-лікарської комісії з 06.12.2022 по сьогоднішній день є 19.02.2026, тобто дата складання адміністративного протоколу. Підстави вважати, що у відповідач мав об`єктивну можливість виявити це правопорушення у суду відсутні. Доводи сторони позивача з приводу недотримання строків, які визначені у ст. 38 КУпАП суд розцінює як спосіб уникнення відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.

З приводу доводів представника позивача про те, що ОСОБА_1 не порушував вимоги абз.7 ч. 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за що його було притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП суд зазначає таке.

Відповідно до обставин даної справи, суд встановив, що ОСОБА_1 , будучи громадянином України віком від 25 до 60 років, визнаним обмежено придатним до військової служби у воєнний час, не звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та не пройшов повторний медичний огляд у встановлений законом строк. Відсутність у мотивувальній частині постанови окремого зазначення рішення про притягнення до адміністративної відповідальності чи посилання на відповідну норму КУпАП не впливає на її законність і не спростовує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП.

Будь-які процесуальні та/або процедурні порушення, пов`язані із самим оформлення результатів діяльності суб`єктів владних повноважень по фіксації недотримання суб`єктом приватного права вимог законодавства оцінюється судом з урахуванням всіх обставин справи та необхідністю досягненням балансу між інтересами особи, яка звинувачується у правопорушенні, та суспільними (публічними) інтересами. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 210/5129/17 та від 20 травня 2022 року у справі № 340/370/21.

З урахуванням викладеного, а також шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов`язку доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем, суд прийшов до висновку про доведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення.

Відповідачем, на якого у даному випадку покладений обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого стосовно позивача рішення, на спростування вимог позивача надані достатні докази та пояснення. У свою чергу позивач не спростував докази на підтвердження своєї винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, в матеріалах справи наявні достатні докази, які підтверджують факт порушення позивачем приписів ч.3 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Суд, керуючись статтею 55 Конституції України, статтями 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Головуючий суддя А.З. Пасічник