Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №599/368/26 — Зборівський районний суд Тернопільської області

н.п.2-а/599/6/2026

Справа № 599/368/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2026 р.

Зборівський районний суд Тернопільської області

в складі :головуючого суду судді Іваницького О.Р.

при секретарі Сеньківській З.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Зборові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Позивач посилається на те, що згідно постанови серії ЕНА № 6735312 від 27 лютого 2026 року він на автодорозі Тернопіль – Львів – Рава-Руська в с.Озерна Тернопільського району керував автомобілем Мазда СХ-5 д.н.з. НОМЕР_1 не маючи права керування транспортними засобами, будучи попередньо позбавленим права керування транспортними засобами постановою Київського районного суду м.Харків від 15 вересня 2026 року чим порушив п.2.1 ПДР України, притягнутий до відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 20 400 грн..

Вважає, що постанова є незаконною, оскільки йому не було відомо про притягнення до адміністративної відповідальності Київським районним судом м.Харків та накладення на нього стягнення у виді позбавлення його права керування транспортними засобами.

Від представника Головного управління Національної поліції в області надійшов відзив на адміністративний позов в якому просить залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позов - без задоволення.

Суд дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.

За змістом п.3 ч.1 ст.288 КУпАП постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП. Відповідно суд розглядає дану категорію справ у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що згідно постанови в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6735312 від 27 лютого 2026 року ОСОБА_1 на автодорозі Тернопіль – Львів – Рава-Руська в с.Озерна Тернопільського району керував автомобілем Мазда СХ-5 д.н.з. НОМЕР_1 не маючи права керування транспортними засобами, будучи попередньо позбавленим права керування транспортними засобами постановою Київського районного суду м.Харків від 15 вересня 2026 року в справі № 953/1856/25, чим порушив п.2.1 ПДР України, притягнутий до відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 20 400 грн..

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства, доведення факту неправомірності дій позивача покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 251 КУпАП України, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підставою для накладення інспектором поліції штрафу може бути фото- та відеофіксація, а також показання свідків. Представником Головного управління Національної поліції в Тернопільській області до відзиву додано постанову Київського районного суду м.Харків від 15 вересня 2026 року в справі № 953/1856/25, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАп та на нього накладено стягнення у виді 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Також у мотивувальній частині постанови зазначено, що справа про адміністративне правопорушення надійшла в провадження суду 06 серпня 2025 року. ОСОБА_1 достовірно було відомо про знаходження матеріалу відносно нього в провадженні суду, про що в протоколі про адміністративне правопорушення міститься підпис останнього, тобто він був обізнаний про розгляд відносно нього адміністративного матеріалу, однак в судове засідання не з`явився, причини його неявки суд визнає неповажними.

Дані обставини спростовують твердження ОСОБА_1 , що йому не було відомо про притягнення його до адміністративної відповідальності Київським районним судом м.Харків та накладення стягнення у виді позбавлення його права керування транспортними засобами.

Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції. Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР України відповідними доказами.

Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Аналогічна правова позиція викладена Верховим Судом у постанові від 14.03.2018 р. у справі № 760/2846/17.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи, що позивачем не було надано жодного допустимого, достовірного та достатнього доказу, яким спростовуються обставини викладені в серії ЕНА № 6735312 від 27 лютого 2026 року суд вважає, що вимоги про скасування даної постави є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.9, 72, 242 КАС України, 1,4,7,9,251,283 КУпАП, -

ВИРІШИВ:

Постанову інспектора відділення поліції №2 (м.Зборів) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області серії ЕНА № 6735312 від 27 лютого 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в виді штрафу в розмірі 20 400 гривень залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів через Зборівський районний суд.

Суддя Зборівського

районного суду О.Р.Іваницький