Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №646/260/23 — Центральний районний суд м. Миколаєва

646/260/23

н\п 2/490/118/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва

у складі: головуючого судді - Чулуп О.С.,

при секретарі – Правник А.В.

розглянувши у судовому засіданні у залі суду у м.Миколаєві справу за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2 ,

третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради

про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів та відібрання дитини

та справу

за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради, виконавчий комітет Миколаївської міської ради як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до відповідача в якому просить:

1) визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

2) відібрати малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та повернути дитину матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем фактичного проживання матері;

3) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частки з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

В обгрунтування позову позивач вказує, що з 03 вересня 2019 року по 14 грудня 2022 року вона перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 . Від шлюбу сторони мають дитину сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вказує, що відповідач без її згоди забрав дитину і відвіз в невідомому напрямку. Позивач вказує, що має постійне місце проживання, спиртними напоями не зловживає, приділяє сину багато уваги. Визначення постійного місця проживання сина разом з нею буде відповідати найкращим інтересам дитини.

Відповідач в свою чергу подав зустрічний позов в якому просить визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . В обгрунтування позову відповідач вказує, що забрав дитину жити до себе, оскільки позивач зловживає наркотичними засобами та алкогольними напоями. Позивач не бажає піклуватись про сина та жити разом з ним.. Вказує, що з 18 жовтня 2023 року він разом з сином зареєстровані як внутрішньо переміщені особи та постійно проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок належить дружині батька позивача. В цьому будинку вони проживають разом з батьком позивача та його дружиною.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги підтримав в повному обязі, просив задоволити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні просив задоволити зустрічний позов, в задоволенні первісного позову просив відмовити.

Представник виконавчого комітету Миколаївської міської ради як органу опіки та піклування надав заяву в якій просить розглядати справу за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом досліджено свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 згідно якого 03 вересня 2019 року було укладено шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 внаслідок чого остання змінила прізвище на « ОСОБА_5 ».

Судом досліджено свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 згідно якого ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , в графі батько – ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_1 .

Судом досліджено довідку № 6333-5002427168 від 19.12.2022 року згідно ОСОБА_1 зареєстрована як внутрішньо переміщено особа за адресою: АДРЕСА_2 .

Судом досліджено довідку Центру з управління персоналом структурного підрозділу Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 02.06.2025 року з якої вбачається, що ОСОБА_1 працює у виробничому підрозділі «Основ`янська дистанція колії» регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» і обіймає посаду розподілювача робіт 4 розряду околотку 7 Дільниці ІІ дотепер.

Згідно довідки про доходи структурного підрозділу «Служба колії» АТ «Українська залізниця» від 10.06.2025 року ОСОБА_1 має стабільний дохід.

Судом досліджено довідку Військової частини НОМЕР_3 від 07.12.2023 року з якої вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на службі у військовій частині НОМЕР_3 .

Судом досліджено службову характеристику на ім`я ОСОБА_2 з якої вбачається, що за час проходження служби у Збройних Силах України зарекомендував себе лише з позитивної сторони, досвідченим та грамотним офіцером. За характером спокійний врівноважений. У стройовому відношенні підтягнутий, стан здоров`я добрий. До кримінальної або адміністративної відповідальності не притягувався, під слідством не перебуває.

Згідно довідки Військової частини НОМЕР_3 від 09.04.2024 року про грошове забезпечення та інші доходи вбачається, що ОСОБА_2 має достатній дохід.

Згідно довідок від 18.10.2023 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані як внутрішньо переміщені особи за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_6 , мати – ОСОБА_7 .

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 згідно якого ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 одружився з ОСОБА_8 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17 квітня 2024 року за ОСОБА_8 зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Судом досліджено акт обстеження умов проживання від 26.04.2024 року згідно якого встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 . За цієї адресою проживають і мають постійне місце реєстраціїї: ОСОБА_8 (власник майна), ОСОБА_6 (дід), ОСОБА_2 (батько), ОСОБА_3 (син). Умови проживання задовільні. Будинок з усіма зручностями, наявні всі необхідні комунікації. Для дитини створені умови для нормальної життєдіяльності та розвитку , наявні іграшки, речі в достатній кількості, відповідають сезону. Для хлопчика обладнані окреме спальне місце в кімнаті з батьком.

Згідно листа КНП «Миколаївський обласний центр психічного здоров`я» від 10.10.2024 року повідомлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проходила стаціонарне лікування в наркологічному відділенні № 10 з 09.08.2022 року по 30.08.2022 року з діагнозом «Розлад психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, психотичний розлад».

Судом досліджено висновок виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 15.10.2024 року року про недоцільність визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з матір`ю ОСОБА_1 .

Судом досліджено висновок виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 15.10.2024 року про доцільність визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_2 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що позивач є її сусідкою. Зазначила, що раніше позивач займалась вихованням дитини, але потім батько забрав дитину. Дитина завжди була в гарному вигляді. Зазначила, що ніколи не чула і не бачила, що ОСОБА_10 зловживає алкогольними напоями чи наркотичними засобами. ОСОБА_10 ніколи не била дитину, дитина проживала з мамою до досягненню останньою 1,5 роки.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що є матір`ю позивача. Зазначила, що позивач одна виховувала дитину, а чоловік завжди був у від`їзді. Зазначила, що позивач чудова мати. Позивач наразі проживає в гуртожитку, для дитини є все необхідне. Зазначила, що відповідач забрав дитину, відповідач не дозволяв позивачу спілкуватись з дитиною.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що знає позивача з дитинства, відповідача також бачила декілька разів. Зазначила, що позивач дуже хороша мати. Дитина з нею завжди була в гарному стані.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив суду, що відповідач є його сином. Свідок зазначив, що з початку війни позивач проживала з дитиною в м. Миколаєві. Вказав, що позивач вела себе неадекватно, вживала алкоголь, дитина дуже боялась мати. Одного дня позивачу викликали швидку через її неадекватну поведінку. Позивача забрала швидка, вона була в лікарні і проходила лікування в психіатричному диспансері. Дитини залишилась з відповідачем та свідком. Позивач після виписки з лікарні дитину не шукала, займалась своїми справами. Дитина на даний час проживає з батьком, батько одружився. Відповідач проходить службу в збройних силах. Свідок також зазначив, що на час повномасштабного вторгнення позивач проживала в ОСОБА_14 з сином. Потім разом з дитиною приїхала до ОСОБА_15 . Вказав, що відповідач через військову службу не мав можливості вивезти позивача з дитиною. Дитина наразі з відповідачем в м. Миколаєві. Перешкод у спілкуванні з дитиною відповідач не чинить. Мати дитини не проявляє ніякої зацікавленості до дитини.

Допитана в судовому засідання свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що відповідач є її сином, позивач її колишня невістка. Вказала, що позивач після початку війни проживала у м. Миколаєві. Одного разу позивач приїхала до нею в поганому стані, скандалила з сусідами. Свідок викликала їй швидку. Після того позивач була місяць в лікарні. Зазначила, що дитина спочатку проживала з нею , потім дитину забрав відповідач. Свідок також вказала, що її донька помітила, що позивач вживає алкогольні напої, часто була в нетверезому стані. Дитина відмовлялась йти до матері.

Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 82 цього Кодексу. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ст. 83 ЦПК України).

За змістом пункту 1статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція 1950 року) кожен має право на повагу до свого сімейного життя. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (пункт 2 статті 8 Конвенції 1950 року).

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства").

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 того ж закону).

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (частина першастаття 160 Сімейного кодексу України(далі -СК України)).

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (частина першастатті 161 СК України).

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (частина другастатті 161 СК України).

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) суд дійшов висновку, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Під час вирішення спору щодо визначення місця проживання малолітньої дитини суд враховує інтереси самої дитини, а не її батьків або одного з них. Тому забезпечення якнайкращих інтересів дитини як прояв турботи про її права та свободи, є легітимною метою втручання у право на повагу до сімейного життя одного з батьків шляхом визначення місця проживання дитини з іншим із них. Для забезпечення якнайкращих інтересів дитини у такому спорі мають значення, зокрема: особисті якості батьків, відносини, які є у кожного з них із дитиною, їхнє ставлення до виконання батьківських обов`язків, сталість соціальних зв`язків дитини з батьками, можливість належного забезпечувати її побут, умови для виховання та розвитку, дбати про стан її здоров`я (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2020 року у справі № 525/282/17; постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18,від 24 листопада 2021 року у справі № 754/16535/19).

У справах про визначення місця проживання дитини забезпечення якнайкращих інтересів дитини вимагає врахування не лише умов її проживання за конкретною адресою, але й сукупності інших обставин, які дозволяють стверджувати, що забезпечення таких інтересів можливе шляхом встановлення, з ким із батьків дитині проживати краще. Такими обставинами є, зокрема, особисті якості батьків, їхня поведінка, ставлення до виконання батьківських обов`язків, урахування ними інтересів дитини, наявність взаєморозуміння з нею, характеристика її психоемоційного стану, висновки органу опіки та піклування (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17).

Вирішуючи даний спір суд враховує, що батьки дитини вже достатньо тривалий час проживають окремо. Дитина з 2023 року проживає разом з батьком та його родиною.

Крім того, суд враховує належне виконання відповідачем свої батьківських обов`язків, оскільки останній створив дитині належні умови для проживання та виховання.

Щодо відносин з матір`ю дитини, то судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що матір`ю створено належні умови для виховання та проживання дитини. Судом встановлено, що остання зловживає в певний період алкогольними напоями.

За наведених умов суд вважає, що визначення місця проживання дитини з батьком буде відповідати якнайкращим інтересам дитини.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку, про доцільність визначення місця проживання дитини з батьком то в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів та відібрання дитини, - слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів та відібрання дитини, - відмовити.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя