Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №470/1209/25 — Березнегуватський районний суд Миколаївської області

Провадження № 2/470/108/26

Справа № 470/1209/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року с-ще Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Орлової С.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Ляшенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні 13 квітня 2026 року у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання грошових коштів спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачки, у якій зазначив, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 16 квітня 2011 року, який було зареєстровано Виконавчим комітетом Нововолодимирівської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області, актовий запис № 1.

Під час перебування у шлюбі у них народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згодом сімейні стосунки між подружжям розладналися. Він був мобілізований до лав Збройних Сил України. У період з 12.04.2022 року по 02.10.2025 року перебував у полоні ворога внаслідок збройної агресії проти України. Після звільнення з полону дізнався, що ОСОБА_2 протягом усього цього часу отримувала його грошове забезпечення, забрала дітей та переїхала до іншого чоловіка, з яким наразі веде спільний побут.

Він не бажає проживати разом з відповідачкою, оскільки це може завдати йому моральних страждань. Усвідомлюючи зазначені обставини, подружжю вкрай складно та фактично неможливо дійти згоди й знайти компроміс у поглядах на життєво важливі питання, крім того, він повністю втратив довіру до відповідачки. Спільне проживання може вкрай негативно вплинути на психоемоційний стан дітей, у зв`язку з чим ним подано до суду позов про розірвання шлюбу.

Під час перебування в полоні його дружина отримала від держави 4388392,25 грн грошового забезпечення. Іншого майна подружжям набуто не було. Фактично, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, відповідачка весь цей час проживала з іншим чоловіком.

З огляду на вказане вважає, що обґрунтованим та справедливим є поділ отриманого грошового забезпечення між подружжям навпіл.

На підставі викладеного позивач просив суд визнати спільною сумісною власністю подружжя грошові кошти у розмірі 4388392,25 грн; у порядку поділу майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2194196 грн 12 коп.; судові витрати покласти на відповідачку.

Позивач в судове засідання не з`явився, до суду направив заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, проти заочного порядку розгляду справи не заперечував ( а.с.42).

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за її відсутності та відзиву на позов від неї не надходило, тому суд визнає її неявку неповажною, та вважає можливим згідно ст. 280 ЦПК України ухвалити заочне рішення за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Вивчивши матеріали справи та наявні в ній докази суд доходить наступного.

З матеріалів справи а також даних Єдиного Державного реєстру судових рішень убачається, що позивач і відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 16 квітня 2011 року, який розірвано заочним рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 28 січня 2026 року (а.с.24). Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с.19-22).

Позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України та Учасником бойових дій, відповідно до копії довідки виданої військовою частиною НОМЕР_1 від 21.11.2025 року № 9358, він перебуває на військовій службі, під час призову по мобілізації з 01.03.2022 року по теперішній час (а.с.15).

В період з 03.03.2022 року по 12.04.2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Маріупольській ТГр, Маріупольському районі Донецької області ( а.с.14).

Відповідно до даних Довідки про перебування громадян України з числа осіб, визначених пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої несвободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей», у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтегрування в нейтральних державах, виданої Службою безпеки України від 09.10.2025 року №34/Б-3270д, позивач – старший солдат ОСОБА_1 , дійсно в період з 12.04.2022 року по 02.10.2025 року перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України. Також за інформацією Державного підприємства «Український національний центр розбудови миру» позивач, старший солдат військової частини НОМЕР_1 перебував у полоні під владою держави – агресора та був звільнений 02 жовтня 2025 року ( а.с.13-16).

З довідки виданої військовою частиною НОМЕР_1 убачається, що починаючи з червня 2022 року по березень 2025 року відповідачці як дружині військовослужбовця було виплачено 4388392 грн 25 коп, які є сумою нарахованого/ депонованого грошового забезпечення (а.с.17).

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Положеннями статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц, провадження № 14-325цс18.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, провадження № 12-80гс20 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, провадження № 14-67цс20 (пункт 82)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, провадження № 12-204гс19 (пункт 63)).

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналогічні положення містяться у частині другій статті 372 ЦК України.

Як роз`яснено судам у пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Виходячи із положень ст. 60 СК України згідно до якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу), та ч. 2 ст. 61 СК України згідно до якої - об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя, а також із положень ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» згідно до якої - «До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення», а також ч.6 цієї ж статті згідно до якої «За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України», суд доходить висновку, що нараховані військовою частиною НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 4388392,25 грн є заробітною платою позивача, а тому є спільним сумісним майном подружжя.

Разом із тим, суд враховує і ті обставини, що на час їх нарахування позивач перебував у полоні, сторони як подружжя спільного майна на утримання якого необхідно було витрачати кошти не мали, тому вирішення питання щодо витрат вище вказаних коштів як спільного майна подружжя згідно до ч. 1 ст. 65 СК України потребувало згоди іншого із подружжя.

Однак при розгляді справи не було встановлено, що позивач, за обставин перебування його в полоні, надавав відповідачці право на розпорядження вказаним майном, за такого суд доходить висновку, що позивач згідно до ст. 61, 69 ч.1 СК України має право на отримання від відповідачки однієї другої частини нарахованої йому заробітної плати (грошового забезпечення військовослужбовця), яке було виплачено їй за період з травня 2022 року по березень 2025 року, що становить 2194196,12 грн (4338392,25 / 2).

Стягуючи вказану суму коштів, суд також бере до уваги, що сторони у справі після повернення позивача із полону фактично припинили подружні стосунки, про що свідчить наявне в ЄДРСР заочне рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 28 січня 2026 року у справі № 468/2768/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якому зазначено, що «Шлюб між сторонами виявився невдалим, відповідачка за час перебування позивача у полоні у період з 12 квітня 2022 року по 02 жовтня 2025 року, переїхала проживати до іншого чоловіка, з яким і проживає до цього часу, шлюбні стосунки між ними припинені, на даний час спільного господарства вони не ведуть, тому позивач вважає, що їх шлюб має формальний характер і сім`ю зберегти неможливо, оскільки це суперечить його інтересам».

З огляду на зазначене суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання грошових коштів спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя – задовольнити.

Визнати грошові кошти в сумі 4 388 392 грн 25 коп, які є сумою нарахованого/ депонованого грошового забезпечення військовослужбовця, спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 2 194 196 ( два мільйони сто дев`яносто чотири тисячі сто дев`яносто шість) грн 12 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 16640 (шістнадцять тисяч шістсот сорок) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Березнегуватським районним судом Миколаївської області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд- якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення повного тексту рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 – адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 - адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя С.Ф. Орлова

Повне заочне рішення суду складене 17 квітня 2026 року.