Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №466/2838/25 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/2838/25

Провадження № 2/466/330/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі :

головуючого судді Зими І.Є.

при секретарі Васинчик М.О.

з участю

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Кудрань М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПрАТ «Страхова компанія Євроінс Україна», Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП ,-

в с т а н о в и в :

26.03.2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою та остаточно уточнивши свої вимоги просила суд постановити рішення, яким : стягнути з ПрАТ «Страхова компанія Євроінс Україна» 43 804 грн. 03 коп., що становить вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля ; стягнути з ЛКП «Львівелектротранс» суму матеріального відшкодування, що становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою що становить 48 721,83 грн., а також стягнути з ЛКП «Львівелектротранс» 25 000 грн. моральної шкоди. Також просить стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

В обґрунтування вимог зазначає, що 29 жовтня 2024 року, о 09 год. 40 хв. , у м. Львові, на вул. Івана Франка, 77 , сталася дорожньо-транспортна пригода за участю належного їй транспортного засобу марки TESLA MODEL Y, державний номерний знак НОМЕР_1 та транспортного засобу, який перебуває у користуванні Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс». Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а позивачці було завдано матеріальної шкоди.

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 28 листопада 2024 року особу, яка керувала транспортним засобом, що перебуває у користуванні Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» , ОСОБА_3 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Оскільки цивільно-правова відповідальність особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Євроінс Україна», позивачка звернулася до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування, однак вважає, що виплата здійснена не в повному обсязі.

З огляду на те, що розмір страхового відшкодування є недостатнім для повного відшкодування завданої шкоди, різниця між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, на думку позивачки, підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдану шкоду, у зв`язку з чим вона звернулася до суду.

Ухвалою суду від 27.03.2025 року справу призначено до розгляду в порядку загального провадження.

17.04.2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Представник відповідача «Страхова компанія «Євроніс Україна» зазначає, що страховиком виконано свої зобов`язання у повному обсязі відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зазначав, що розмір страхового відшкодування визначено на підставі звіту про оцінку вартості матеріального збитку, складеного суб`єктом оціночної діяльності, з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу. Також вказував, що визначення розміру збитків є правом страховика, а надані позивачем документи не можуть бути безумовною підставою для збільшення розміру страхового відшкодування. Крім того, представник відповідача зазначав, що у випадку наявності різних висновків щодо розміру шкоди, такий спір підлягає вирішенню шляхом призначення судової експертизи, оскільки суд не може надавати перевагу жодному з поданих сторонами висновків без спеціальних знань. У зв`язку із викладеним просив у задоволенні позову до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» відмовити.

17.04.2025 року на адресу суду надійшло клопотання позивачки про залучення до справи в якості співвідповідача ЛКП «Львівелектротранс».

Ухвалою суду від 02.05.2025 року вказане клопотання задоволено, та залучено до справи ЛКП «Львівелектротранс» до участі у справі в якості співвідповідача.

27.05.2025 року на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача ЛКП «Львівелектротранс» про призначення по справі авто-товарознавчу експертизи.

Ухвалою суду від 24.06.2025 року клопотання задоволено та призначено по справі експертизу, провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

15.01.2026 року ухвалою суду поновлено провадження у справі після повернення справи з експертної установи.

15.01.2026 року ухвалою суду прийнято заяву позивачки про збільшення позовних вимог.

10.02.2026 року справу призначено до судового розгляду та закрито підготовче провадження.

29.01.2026 року на адресу суду надійшов відзив відповідача ЛМК «Львівелектротранс», в якому представник просив в частині вимоги про відшкодування моральної шкоди відмовити.

В судовому засіданні представник позивачки, Феденишин В.Я., просив суд задовольнити позовну заяву, покликаючись на аргументи аналогічні викладеним в позовній заяві та в заяві про збільшення позовних вимог з уточненням в ході судового розгляду , в зв`язку з проведеною позивачці виплатою страховою компанією у розмірі 59 075 грн. 14 коп.

Представник відповідача ЛКП «Львівелектротранс» , адвокат Кудрань М.М. , просила суд в задоволенні вимог в частині стягнення моральної шкоди відмовити.

Представник відповідача ПрАТ «СК «Євроінс Україна» в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату та час судового засідання. У відзиві на позов представник зазначав про розгляд справи в його відсутності.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов наступного висновку.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частин першої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, 29 жовтня 2024 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки TESLA MODEL Y, 2022 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить позивачці. Факт дорожньо-транспортної пригоди, обставини її вчинення та винуватість водія ОСОБА_3 підтверджуються постановою суду у справі №466/11184/24 про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, та відповідно до положень ст. 82 ЦПК України є обов`язковою для суду при розгляді даної справи в частині встановлення факту вчинення правопорушення та особи, яка його вчинила. ОСОБА_3 на момент ДТП перебувала у трудових відносинах з ЛКП «Львівелектротранс».

У зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди позивачці було завдано матеріальної шкоди у вигляді пошкодження належного їй транспортного засобу, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про відшкодування збитків.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність особи, винної у вчиненні ДТП, на момент настання страхового випадку була застрахована у ПрАТ «СК «Євроінс Україна».

Після настання страхового випадку позивачка звернулася до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування, однак на момент звернення до суду будь-яких виплат здійснено не було, що підтверджується матеріалами справи.

У зв`язку з відсутністю страхового відшкодування та необхідністю визначення розміру завданої шкоди, позивачка самостійно звернулася до суб`єкта оціночної діяльності, внаслідок чого було складено відповідний звіт про оцінку вартості пошкодженого транспортного засобу №22688 від 07.01.2025 року, згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля TESLA MODEL Y становить 147 504,83 грн.

На підставі отриманого висновку про визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, ОСОБА_2 звернулася до СПД ФО «Батора Ігор Іванович» з метою усунення пошкоджень, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та фактично здійснила ремонт автомобіля марки TESLA MODEL Y, понісши витрати у розмірі 145 101 грн. що підтверджується наданим суду актом виконаних робіт №1 від 20.02.2025 року, квитанцією прибуткового ордера №1 від 20.02.2025 року.

Відповідач ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на підтвердження своїх заперечень щодо розміру заявлених позовних вимог подав до суду Звіт №47460 про оцінку вартості матеріального збитку, складений суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 . Відповідно до зазначеного звіту, вартість матеріального збитку, завданого транспортному засобу позивачки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, визначена у розмірі 54 716 грн 62 коп. (без урахування податку на додану вартість). Зазначений висновок покладений страховиком в основу визначення розміру страхового відшкодування.

Оскільки між висновком експерта, поданим позивачкою, та звітом про оцінку вартості матеріального збитку, наданим відповідачем ПрАТ «СК «Євроінс Україна» (складеним ФОП Рябчуком А.В.), існують суттєві розбіжності щодо розміру вартості відновлювального ремонту транспортного засобу та розміру матеріального збитку, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання представника відповідача ЛКП «Львівелектротранс» про призначення судової транспортно-товарознавчої експертизи з метою встановлення об`єктивного та дійсного розміру завданої шкоди.

Відповідно до висновку експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 3762-Е від 17.11.2025 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «TESLA MODEL Y», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди 29.10.2024 року, виходячи із наданих на дослідження матеріалів справи та результатів його обстеження, становить 150 181 грн 13 коп. без урахування фізичного зносу, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу - 102 879 грн 17 коп.

Зазначений висновок експерта відповідає критеріям належності та допустимості доказу, оскільки складений відповідно до вимог, визначених статтею 106 ЦПК України, містить відповіді на поставлені судом питання, що мають значення для правильного вирішення спору, а також виконаний на підставі ухвали суду. При цьому судовий експерт був попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 КК України.

Таким чином, суд вважає вказаний висновок судової експертизи єдиним належним та допустимим доказом щодо визначення вартості пошкодженого транспортного засобу марки «TESLA MODEL Y», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 29.10.2024 року.

Зі змісту висновку експерта № 3762-Е від 17.11.2025 року вбачається, що визначення вартості матеріального збитку проведено судовими експертами, які мають право на проведення авто-товарознавчих експертиз, із застосуванням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року, а також відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року № 1440, та ін.

Також суд враховує, що згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.07.2018 у справі № 924/675/17, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять із фактичної суми, встановленої згідно з висновком судової авто-товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля (п. 4.36).

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відповідно до ч.1 ст. 1188 ЦК України, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася за участю транспортного засобу, що перебуває у користуванні ЛКП «Львівелектротранс», а вина водія вказаного транспортного засобу встановлена постановою суду, яка набрала законної сили, саме на зазначене підприємство як на особу, що володіє джерелом підвищеної небезпеки, покладається обов`язок відшкодування шкоди у частині, що не покрита страховиком.

Частиною другою статті 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Вказані правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) та від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18).

Відповідно до ч.2 ст. 1194 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодування потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайнових правам фізичної або юридичної особа, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

За змістом вказаної норми, шкода підлягає відшкодуванню за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі, а по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.

Проте, із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно зі ст. 3 Закону " Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) предметом договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених цим Законом. Об`єктом страхування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.

Страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб (стаття 5 Закону).

Згідно з статті 18 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Відповідно до ст. 27 Закону, страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних із: 1) відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті; 2) евакуацією (доставкою) транспортного засобу в межах 150 кілометрів (якщо інша відстань не погоджена між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою) від місця дорожньо-транспортної пригоди на території України до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки на території України, або до місця здійснення відновлювального ремонту на території України, а також від місця проживання потерпілої особи або місця стоянки на території України до місця здійснення відновлювального ремонту на території України; 3) оплатою послуг стоянки, якщо транспортний засіб з поважних причин необхідно перемістити на стоянку, але не більше ніж до дати отримання страхової виплати.

Витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті. Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає:

1) вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), або висновку суб`єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту;

2) вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 цієї частини.

Верховний суд у складі судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові №686/17155/15-ц від 03.10.2018 року підтримав правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 де було зазначено, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

На підставі цього висновку Верховний Суд визначив, що страховик за договором обов`язкового страхування відповідає у межах страхового ліміту, а за решту - безпосередній винуватець.

Разом з тим, вже під час розгляду справи в суді страховиком було здійснено часткову виплату страхового відшкодування у розмірі 59 075 грн 14 коп., про що повідомила сторона позивача.

Суд зазначає, що здійснення страховиком виплати вже після звернення до суду не свідчить про належне виконання ним своїх обов`язків та не усуває порушення прав позивачки на своєчасне отримання страхового відшкодування.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Так, в межах заявлених позовних вимог, з відповідача ПрАТ СК «Євроінс Україна» на користь позивачки підлягають стягненню матеріальні збитки в розмірі 43 804,03 грн. (102 879,17 грн. - 59 075,14 грн.), що становить вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного знову автомобіля «TESLA MODEL Y», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з відповідача ЛКП «Львівелектротранс» на користь позивачки підлягає стягненню 42 221,83 грн., (145 101 грн. - 102 879,17 грн.), що становить різницю між фактичним розміром шкоди та розміром страхового відшкодування.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд виходить із такого.

Згідно статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

За положеннями статті 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що під моральною шкодою, слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір відшкодування моральної шкоди, слід керуватися не лише тими критеріями, які обумовлюють суб`єктивне сприйняття потерпілих (почуття, емоції), але й тими, які характеризують її зовнішній прояв - порушення звичайного для даної людини способу життя.

При цьому, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її необґрунтованого збагачення.

Оцінюючи вимоги позивачки про заподіяння моральної шкоди, суд вважає, що позивачка зазнав душевних страждань, переживань, внаслідок протиправних дій відповідачів було суттєвим чином пошкоджене належне їй майно. У позивачки виникла необхідність нераціональних витрат часу, залучення душевних та фінансових зусиль на розв`язання даної проблеми.

Враховуючи матеріали справи, суд приймає до уваги доводи позивачки про завдання їй моральної шкоди, що виразилося в душевних стражданнях, яких вона зазнала внаслідок ДТП та те, що вказана подія вплинула на спосіб її життя. Наведені обставини справи в їх сукупності завдали позивачці морально-емоційного дискомфорту.

В той же час, вимога про стягнення моральної шкоди в розмірі 25 000 грн. на переконання суду є надмірною та підлягає частковому задоволенню.

На підставі вищевикладеного та враховуючи ступінь, глибину та тривалість моральних страждань понесених позивачкою, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 3000,00 грн. на відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Відшкодування моральної шкоди в даному розмірі на думку суду буде справедливим і співмірним із спричиненою позивачці моральною шкодою, відповідає глибині та тривалості її моральних страждань та відповідатиме принципам розумності і справедливості і не матиме наслідком збагачення позивача за рахунок відповідача.

А тому позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди слід задовольнити частково.

Європейський суд з прав людини вказав, що §1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (п.23 рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України») .

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з відповідача ЛКП «Львівелектротранс» на користь позивачки підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 42 221,83 грн., та моральна шкода у розмірі 3 000, 00 грн.; а з відповідача ПрАТ «СК «Євроінс Україна" - 43 804,03 грн.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд керується положенням ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Звертаючись до суду з даним позовом позивачкою було сплачено 6 500 грн. за проведення експертного авто-товарознавчого дослідження №22688, що стверджується: договором про надання експертних послуг №22688 від 04.12.2024 року, та актом наданих послуг №22688 від 07.01.2025 року.

Враховуючи вимоги ч.2 ст.141 ЦПК України, стягненню у рівних частинах з відповідачів на користь позивачки підлягає сума витрат на оплату експертизи у розмірі 6 500 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачів на користь позивачки підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 4 543,10 грн. (з урахуванням ціни позову після подання заяви позивачки про збільшення позовних вимог).

Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, виходячи з принципу пропорційності, розрахунок судового збору, який підлягає відшкодуванню позивачці за рахунок відповідача ПрАТ «СК Євроінс Україна», виглядає наступним чином: 4 543,10 грн.- (сума сплаченого судового збору) х 24,78 відсотки (задоволених вимог) : 100 відсотків = 1125, 78 грн., з відповідача ЛКП «Львівелектротранс» підлягає стягненню: 4 543,10 грн.- (сума сплаченого судового збору) х 25,59 відсотки (задоволених вимог) : 100 відсотків = 1162,57 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 274-279, 354-355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з Приватного Акціонерного Товариства «Страхової компанії «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_2 матеріальні збитки в розмірі 43 804,03 грн. (сорок три тисячі вісімсот чотири гривні 03 копійки), що становить вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного знову автомобіля «TESLA MODEL Y», реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

Стягнути з Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» на користь ОСОБА_2 42 221,83 грн., (сорок дві тисячі двісті двадцять одну грн. 83 коп.), що становить різницю між фактичним розміром шкоди та розміром страхового відшкодування.

Стягнути з Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» на користь ОСОБА_2 3 000 (три тисячі гривень) у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Приватного Акціонерного Товариства «Страхової компанії «Євроінс Україна» та Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» на користь ОСОБА_2 6 500 грн. (шість тисяч п`ятсот) за проведення експертного авто-товарознавчого дослідження в рівних частках , по 3250 (три тисячі двісті п`ятдесят гривень) з кожного відповідача.

Стягнути з Приватного Акціонерного Товариства «Страхової компанії «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_2 1125, 78 грн. (одну тисячу сто двадцять п`ять гривень) сплаченого судового збору.

Стягнути з Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» на користь позивачки ОСОБА_2 1162,57 грн. (одну тисячу сто шістдесят дві грн. 57 копійок) сплаченого судового збору. В решті вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони в справі:

Позивачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія Євроінс Україна», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 102, ЄДРПОУ 22868348.

Відповідач: Львівське комунальне підприємство «Львівелектротранс»,місце знаходження: м. Львів, вул. АК. Сахарова, 2, РНОКПП:03328406.

Суддя І. Є. Зима