Вирок від 19 квітня 2026 р. у справі №457/661/25 — Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/661/25

провадження №1-кп/457/28/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Трускавці кримінальне провадження № 12023141140000265 від 29.10.2023 про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Гута-Скляна Радехівського району Львівської області, українки, громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з неповною середньою освітою, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України,-

за участю: прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 , -

в с т а н о в и в:

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_6 , в період часу з 22.10.2023 по 29.10.2023, будучи одинокою матір?ю новонародженої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуваючи разом з ними в кімнаті №3 в приміщенні Центру соціально-психологічної допомоги у Львівській області за адресою: м. Трускавець, вул. Данилишиних, 62, будучи раніше притягнутою до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання обов?язків щодо виховання дітей, всупереч зобов?язанню батьків виховувати дитину, піклуватися про її здоров?я, фізичний, духовний і моральний розвиток, наглядати за дитиною та убезпечувати її від різноманітних негативних чинників, злісно не виконала свої обов?язки по догляду за новонародженою дитиною Олександрою, що проявилось у тривалому залишенні дочки без нагляду, ухиленні від догляду за нею, не своєчасному зверненні за медичною допомогою з метою її госпіталізації, що призвело до тяжких наслідків. Так, в період з 22.10.2023 по 29.10.2023, новонароджена ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи в кімнаті №3 в приміщенні Центру соціально-психологічної допомоги у Львівській області за адресою: м. Трускавець, вул. Данилишиних, 62, внаслідок тривалого умисного невиконання ОСОБА_6 своїх батьківських обов?язків по догляду за донькою та неодноразового залишення її без нагляду, у відсутності матері, за невстановлених органом досудового розслідування обставин, зазнала неодноразового контактування з тупими предметами з обмеженою травмуючою поверхнею, не виключено, внаслідок неодноразового, як мінімум трьохразового падіння, в результаті чого отримала закриту черепно-мозкову травму у вигляді обширного розлитого крововиливу в м?які тканини голови в правій тім?яній ділянці та 2-х крововиливів в правій завушній і правій потиличній ділянках, кутоподібного перелому правої тім?яної кістки, субарахноїдального крововиливу (під твердою мозковою оболонкою) в проекції обох потиличних часток головного мозку по конвекситальній поверхні, субарахноїдальних крововиливів (під твердими мозковими оболонками) в правій тім?яна-потиличній та правій потиличних долях головного мозку, дрібно-вогнищевих крововиливів в речовині головного мозку, що призвело до набряку та набухання головного мозку з послідуючим вклиненням довгастого мозку у великий потиличний отвір, внаслідок чого ІНФОРМАЦІЯ_4 смерть дитини. ОСОБА_6 умисно, злісно не виконала свої батьківські обов?язки по догляду за новонародженою дитиною ОСОБА_7 , що виразилося у бездіяльності, неодноразовому залишенні дитини без нагляду, несвоєчасній госпіталізації, що призвело до тяжких наслідків у виді настання смерті дитини.

Обвинувачена повністю визнала себе винною, послідовно та в повній мірі підтвердила у судовому засіданні обставини вчинення нею кримінального правопорушення, наведені в обвинувальному акті. Зокрема, суду пояснила, що вона неодноразово залишала дочку ОСОБА_9 саму на ліжку посередині, а коли приходила, то дитина була на підлозі. Спеціальне ліжко для дитини у неї було. 29.10.2023 вона виявила, що дитина мертва. Додала, що ОСОБА_9 народилася з травмами, тому що батько дитини часто бив її по животі. Обвинувачена не заперечувала щодо проведення судового розгляду в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Потерпілий в судове засідання не з`явився, проте подав до суду заяву, у якій просить розглядати справу без його участі, не заперечував щодо проведення судового розгляду в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України. З приводу міри покарання потерпілий зазначив, що покладається на думку суду.

Крім визнання вини обвинуваченою, її вина доведена зібраними матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.

Заслухавши думку учасників судового провадження, роз`яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнав фактичні обставини справи доведеними наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченої у вчиненні нею кримінального правопорушення доведена повністю, а її неправомірні дії слід кваліфікувати за ст. 166 КК України, оскільки вона злісно не виконувала встановлені законом обов`язки по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки.

Доведеність вини і така кваліфікація дій обвинуваченої в суду не викликає сумнівів.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченій, є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій не встановлено.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (вчинений обвинуваченою злочин є нетяжким згідно ст. 12 КК України), обставини справи, особу винної, а саме те, що вона раніше не судима, негативну характеристику за місцем проживання, те, що відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи стан обвинуваченої у період інкримінованих їй дій слід трактувати як легка розумова відсталість в степені легкої дебільності, що не позбавляє її здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. Тому суд приходить до висновку, що обвинуваченій слід обрати покарання у виді обмеження волі в межах санкції статті, за якою вона притягується до кримінальної відповідальності.

Наявність тяжких наслідків у даному випадку не дають підстав для застосування положень статей 69 та 75 КК України.

Разом з тим, враховуючи визнання вини обвинуваченою, щире каяття, її молодий вік та стан здоров`я, відсутність судимості, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_3 покарання саме у виді обмеження волі в межах санкції ст. 166 КК України ближче до мінімальної межі.

Даний вид та розмір покарання є справедливим, пропорційним і співрозмірним ступеню тяжкості вчиненого злочину та його наслідкам. Крім цього, обов`язкове залучення обвинуваченої до праці в умовах обмеження волі, враховуючи її молодий вік, психологічне ставлення до вчиненого, на думку суду буде сприяти не тільки її покаранню, а й перевихованню, в той час як в умовах позбавлення волі, залучення до праці засудженого не є обов`язковим.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Судові витрати та речові докази, відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої не обирався.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, –

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України, та призначити їй покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з дня приведення вироку до виконання.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Трускавецький міський суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: ОСОБА_1