Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №456/1096/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/1096/26

Провадження № 3/456/712/2026

ПОСТАНОВА

іменем України

16 квітня 2026 року місто Стрий

Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Янів Н. М. ,розглянувши матеріали, які надійшли від Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

- за ч. 3 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу серії ЕПР1 №596968 від 20.02.2026 року вбачається, що 20.02.2026 року о 18 год. 49 хв. в с. Верчани по вул. Петра Сагайдачного, 15, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 2107» д.н.з. НОМЕР_1 , будучи особою, стосовною якої вставнолено тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом постановою державного виконавця Мельникович С.М. Стрийським відділом державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області від 07.05.2024року №68246287 , чим порушив ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух» та вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 126 КУпАП.

Особа, який притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явився, однак забезпечив участь уповноваженого захисника у розгляді справи.

Так, захисник особи, який притягається до адміністративної відповідальності – адвокат Турчин Ю.І. подала до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, яке також підтримала у судовому засіданні. В обґрунтування клопотання зазначила, що обов`язковою ознакою правопорушення передбаченого ч. 3 ст.126 КУпАП є наявність прямого чи непрямого умислу на вчинення даного адміністративного правопорушення, якого у ОСОБА_1 не було, а протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали не містять відомостей, які б вказували на наявність умислу в ОСОБА_1 на вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, а саме про обізнаність останнього із накладеним на нього обмеженням. Крім того, захисник Турчин Ю.І. звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи відсутня постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами, а тільки наявний витяг з реєстру постанов на боржників обмежених в правах, згідно якого ОСОБА_1 встановлено тимчасове обмеження у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії. Підсумовуючи, захисник просила закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Суд, заслухавши позицію захисника особи, який притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин цієї справи в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 1 КУпАП завданням Кодексу про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись відповідно до встановленого законодавством порядку. Як зазначено у ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №596968 від 20.02.2026 року вбачається, що 20.02.2026 року о 18 год. 49 хв. в с. Верчани по вул. Петра Сагайдачного, 15, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 2107» д.н.з. НОМЕР_1 , будучи особою, стосовною якої вставнолено тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом постановою державного виконавця Мельникович С.М. Стрийським відділом державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області від 07.05.2024року №68246287, чим порушив ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух» та вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 126 КУпАП.

Згідно з диспозицією ч. 3 ст. 126 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Відповідно до ч.10 ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Так, згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Як на докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення поліцейський покликається на протокол про адміністративне правопорушення, рапорт, відеозапис та витяг з реєстру постанов на боржників обмежених у правах.

Однак варто зазначити, що сам протокол поліцейського не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення, так як у вказаному процесуальному документі міститься лише опис правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо фіксації обставин та наслідків події правопорушення.

Також слід зазначити, що складання протоколу є процесуальною дією суб`єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та відповідно до ст. 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, однак протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути належним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 14 травня 2020 року в справі №240/12/17, дійшов висновку, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення у справі про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (постанова Верховного Суду від 14 травня 2020 року в справі

Також, Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року в справі №524/5741/16-а дійшов висновку, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.

Крім того, згідно зі ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Поряд з цим, на долученому до матеріалів справи відеозаписі не зафіксовано моменту складення протоколу ЕПР1 №596968 за ч. 3 ст. 126 КУпАП, а зафіксовано тільки оголошення змісту такого особі, який притягається до адміністративної відповідальності.

Більше того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №596968 відносно ОСОБА_1 встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, однак до матеріалів справи працівниками поліції долучено витяг з реєстру постанов на боржників обмежених в правах, згідно якого на ОСОБА_1 у межах ВП №68246287 поставною державного виконавця встановлено тимчасове обмеження боржника у праві користування вогнепальною, мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії.

Водночас зазначений витяг не містить жодних відомостей про встановлення щодо ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Таким чином, долучений документ підтверджує застосування іншого виду обмеження, який не має жодного відношення до права керування транспортними засобами та не може слугувати належним доказом у контексті інкримінованого правопорушення.

Більше того, у матеріалах справи відсутні будь-які інші документи, зокрема копія постанови державного виконавця чи інші належні докази, які б прямо підтверджували факт встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами, як і відсутні докази того, що він отримав зазначену постанову (йому було відомо про існування такої), а також документи, які б свідчили, що вказана постанова взагалі йому направлялась.

Крім того, обов`язковою ознакою правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП є умисел на вчинення вказаного проступку.

Отже, ОСОБА_1 мав усвідомлювати протиправний характер своєї дії, передбачити шкідливі наслідки і бажати їх настання, а досліджені матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 було відомо про наявність тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, таких підтверджень органами поліції також надано не було.

За таких обставин твердження, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, щодо наявності у ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються належними і допустимими доказами.

Таким чином, у матеріалах, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, недостатньо доказів на підтвердження наявності складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП.

Відтак суддя за встановлених у судовому засіданні усіх обставин даної справи про адміністративне правопорушення в їх сукупності дійшов висновку, що направлені до Стрийського міськрайонного суду Львівської області матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 126 КУпАП та їх аргументація у цілому не підтверджують у його діях складу наведеного адміністративного правопорушення та є сумнівними.

У свою чергу, наявність сумнівів не узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», про котрий наголошує Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 18 січня 1978 року в справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» («Ireland v. The United Kingdom», заява № 5310/71) та котрий застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту», на чому, власне, наголошується Європейським Судом з прав людини у його рішенні від 21 липня 2011 року в справі «Коробов проти України» («Korobov v.Ukraine», заява № 39598/03). Окрім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.02.2019 в справі № 1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип indubioproreo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

То ж суддя, враховуючи усе вищезазначене, відповідно до положень статей 251-252 КУпАП, з урахуванням також положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин цієї справи в їх сукупності, вважає, що в діях ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності, відсутній склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, а, отже, є підстави для застосування наслідків цього, визначених пунктом 1 ст. 247 КУпАП, без необхідності повернення протоколу про адміністративне правопорушення для належного оформлення.

Так, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення, з огляду на що, слід винести передбачену пунктом 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП постанову про закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП.

У свою чергу, суддя враховує, що пунктом 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому, виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для стягнення судового збору.

Керуючись ст. 245, 247, 283, 284 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 126 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Суддя Назар ЯНІВ