Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №461/7567/25 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 461/7567/25

пр.№ 2/464/924/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 року м.Львів

Сихівський районний суд м. Львова

у складі: судді Шашуріної Г.О.,

секретар судового Рейман В.С.,

за участі:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Гій А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу № 461/7567/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України про усунення перешкод в користуванні майном,

у с т а н о в и в:

Адвокат Шевчук А.А. від імені та в інтересах позивача, через підсистему «Електронний суд», звернувся до Галицького районного суду м.Львова із позовною заявою, в якій просить усунути перешкоди в користуванні майном - транспортним засобом ACURA MDX 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , шляхом скасування заборони відчуження (арешту), накладеної ухвалою слідчого в ОВС СВ СУ ГУ МВС України у Львівській області Ситника С.О. від 03 березня 2010 року у кримінальній справі № 141-3240.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 16 вересня 2025 року дану справу направлено за підсудністю до Сихівського районного суду м.Львова.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від таку передано на розгляд судді Шашуріній Г.О.

Ухвалою судді від 16 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Від представника відповідача надійшла заява, в якій зазначає, що відсутні підстави для зняття арешту з майна, оскільки кримінальне провадження № 141-3240 не є закритим.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, просив такий задоволити.

Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях. (ст.ст.12,81 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля Acura MDX, р.н. НОМЕР_1 .

З довідки слідчого в ОВС СВ СУ ГУМВС України у Львівській області Ситника С.О. вбачається, що згідно постанови слідчого в ОВС СВ СУ ГУМВС України у Львівській області Ситника С.О. від 03.03.2010 року в зв`язку з розслідуванням кримінальної справи № 141-3240, виставлено заборону на відчуження автомобіля Acura MDX, р.н. НОМЕР_1 .

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

За змістом ч.3 ст.174 КПК, у разі закриття кримінального провадження на стадії досудового розслідування одночасно з винесенням відповідної постанови прокурор зобов`язаний скасувати арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації. Із закриттям кримінального провадження (кримінальної справи) втрачається легітимна мета арешту майна як втручання в конвенційне право особи на мирне володіння ним - збереження речей і матеріальних цінностей для забезпечення можливості виконання завдань кримінального провадження. Після припинення кримінальної процедури відповідне втручання фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення. Адже утвердження й забезпечення прав і свобод та надання людині ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень з огляду на положення ст.3 Конституції, ст.13 конвенції є головним обов`язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Водночас способів захисту права власника або іншого володільця, порушеного внаслідок неприйняття під час закриття кримінальної справи обов`язкового процесуального рішення про скасування арешту майна, в означеній ситуації кримінальний процесуальний закон не передбачає.

Слідчий суддя, як і прокурор, наділений повноваженнями приймати рішення про припинення цього заходу виключно під час досудового розслідування, розпочатого шляхом унесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР у порядку, установленому чинним КПК. Процедури вирішення означених питань за межами кримінального провадження, у тому числі в кримінальній справі, закритій органом досудового слідства до набрання чинності цим кодексом, КПК не передбачає.

Із припиненням кримінальної справи арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. Причому втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого кримінальними процесуальними відносинами.

З огляду на зазначене будь-які публічно-правові процедури, які з тих чи інших причин не завершені до закриття кримінального провадження (кримінальної справи), з моменту такого закриття втрачають кримінальний процесуальний характер. Арешт майна в такому разі із заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном.

Водночас вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають із цивільних правовідносин, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. Вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.

Судом встановлено, що кримінальна справа №141-3240, розслідування якої здійснювалося СУ ГУМВС України у Львівській області, 01.04.2010 року на підставі п.3 ст.206 КПК України, чинного до 20.11.2012 року, зупинена, у зв`язку із невстановленням особи, яка вчинила злочин.

Ураховуючи наведене, оскільки процесуального рішення по кримінальному провадженню № 141-3240 (вирок чи закриття провадження) не прийнято, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову, оскільки в даному випадку немає підстав для усунення перешкод в користуванні майном в порядку цивільного судочинства, адже таке можливе лише після закриття кримінального провадження.

У порядку ст.141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 82, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України,

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України про усунення перешкод в користуванні майном.

Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

відповідач Головне управління Національної поліції у Львівській області, код ЄДРПОУ 40108833, м. Львів, пл. Григоренка, 3.

Повне рішення суду складено 20 квітня 2026 року.

Суддя Галина ШАШУРІНА