Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №442/3662/20 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/3662/20

Провадження №2/442/12/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої-судді Грицай М.М.,

з участю секретаря Антоненко В.О.,

представника позивача - адвоката Комара М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про встановлення земельного сервітуту,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , в якому зазначив, що згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 04.08.2016 він придбав у ОСОБА_3 житловий будинок, розташований за вищевказаною адресою, та відповідну земельну ділянку під цим житловим будинком. Між продавцем ОСОБА_3 та власником сусідньої земельної ділянки (кадастровий номер 4610600000:01:002:0233) ОСОБА_2 15.04.2015 було укладено договір про встановлення земельного сервітуту на право проходу, проїзду по земельній ділянці. Оскільки він (позивач) став новим власником житлового будинку та земельної ділянки, розташованих на АДРЕСА_1 , то виникла необхідність переукласти договір земельного сервітуту.

08.07.2019 судовим експертом Дідовським Ю.Б. на підставі заяви власників сусідніх блокованих індивідуальних житлових котеджів було складено висновок №10, у якому вказано: «Технічна можливість у влаштуванні проїзду на земельні ділянки кадастрові номери: 4610600000:01:002:0242, 4610600000:01:002:0243, 4610600000:01:002:0244, 4610600000:01:002:0245, 4610600000:01:002:0246, 4610600000:01:002:0247, 4610600000:01:002:0248, на АДРЕСА_2 з інших сторін цих земельних ділянок (не зі сторони головного фасаду блокованих індивідуальних житлових котеджів, де встановлено сервітут проходу та проїзду по земельній ділянці кадастровий номер 4610600000:01:002:0233) та до блокованих індивідуальних житлових котеджів №3Є, АДРЕСА_3 , №3Д, №3Г, АДРЕСА_4 , №3Б, АДРЕСА_2 – відсутня, так як не буде відповідати вимогам нормативно-правових актів у будівництві, а саме, пунктам 6.1.27 та 15.3.1 ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування та забудова територій».

Зазначає, що його земельна ділянка розташована у тому самому масиві котеджів, які перелічені у вказаному висновку експерта, а тому щодо неї так само відсутня технічна можливість у влаштуванні проїзду з інших сторін цих земельних ділянок. Ним неодноразово надсилались пропозиції ОСОБА_2 переукласти договір про встановлення земельного сервітуту на право проходу, проїзду по земельній ділянці від 15.04.2015, однак, усі ці пропозиції були проігноровані відповідачем.

Просить, змінивши (уточнивши) позовні вимоги, встановити постійний безоплатний земельний сервітут щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4610600000:01:002:0233, площею 0,0346 га, цільове призначення: для обслуговування об`єкта будівництва – обслуговування викупленої споруди, що належить на праві власності ОСОБА_2 , для проведення заходів, передбачених пунктами «А» та «Б» статті 99 Земельного кодексу України (проходу та проїзду на велосипеді, проїзду на транспортному засобі по наявному шляху – вид сервітуту), з метою обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибної ділянки), розташованих на суміжній земельній ділянці з кадастровим номером 4610600000:01:002:0257, площею 0,0142 га, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 подав на адресу суду відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, вважаючи такі безпідставними. Зокрема зазначає, що набуття позивачем права власності на житловий будинок та земельну ділянку шляхом їх купівлі у ОСОБА_3 не має жодного відношення до згаданого земельного сервітуту, встановленого договором від 15.04.2015. Крім того, вважає, що висновок експерта, наданий позивачем, не може братися до уваги судом. Експерт посилається на будівельні норми та правила, які на даний час втратили чинність. При цьому, на його думку, ДБН застосовуються при проектуванні та будівництві, тому в даній ситуації вони не повинні застосовуватись. Вважає також, що експерту слід було поставити інші питання, зокрема, щодо можливості встановлення земельного сервітуту на право проїзду чи проходу по земельних ділянках, які є у їхній приватній власності. Адже сервітут і будівництво проїздів для загального громадського користування є різними поняттями і мають різний зміст. Оскільки право земельного сервітуту – це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою, то закон вимагає визначення кола осіб щодо власника земельного сервітуту. У свою чергу, на його думку, надаючи згаданий висновок, судовий експерт виходив виключно з міркувань можливого проектування та будівництва проїздів для громадських (суспільних) потреб, а не для встановлення сервітуту. Також висновок стосується тильної сторони блокованих індивідуальних житлових котеджів і не відображає усієї картини можливих варіантів доїзду та доходу власників земельних ділянок і житлових будинків до цих будинків і ділянок.

Вказує, що позивачем не надано допустимих доказів, які б свідчили про те, що він не може дійти чи доїхати до свого будинку та ділянки у інший спосіб, ніж через його ( ОСОБА_2 ) земельну ділянку, що є підставою для відмови у позові.

Спірна земельна ділянка, яка є його власністю, не призначена для громадських потреб та будівництва проїздів, доріг чи вулиць. За її придбання ним було потрачено значні кошти і розроблено проект на будівництво багатоквартирного житлового будинку на цій ділянці. Встановлення значної кількості сервітутів (усіх власників котеджів) унеможливить реалізацію цього проекту та використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Також зазначає, що при будівництві усіх цих котеджів спареного типу, будівництво та проектування яких здійснював ОСОБА_3 , можливо і необхідно було передбачити проїзди та доїзди до цих земельних ділянок та житлових будинків за їх рахунок. Вказане будівництво здійснене з істотним порушенням будівельних норм і правил, перечить суспільним інтересам (унеможливлює громадський доступ і пожежну безпеку) та порушує права інших осіб. Це будівництво здійснювалося у комерційних цілях, адже забудовник продав усі ці збудовані житлові будинки відразу після його завершення. Відтак, на його переконання, забудовник шляхом обману та порушення будівельних норм та правил збудував ці котеджі у такий спосіб, щоб надати їм кращий вигляд та зручності у користуванні за рахунок його (відповідача) земельної ділянки, чим зробив їх привабливішими та ліквіднішими. У свою чергу, особи, які їх купляли, бачили і знали про усі недоліки цих котеджів. Тим самим вони погодилися з їх станом і тим, що таке становище цих будинків зумовлене саме незаконними діями забудовника, а не об`єктивними обставинами. Тому вважає, що позивач посягає на його права на власність, обґрунтовуючи свої дії тими обставинами, які сам собі створив, що є також, на його думку, підставою для відмови у позові.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якому останній зазначив, що попередньому власнику його земельної ділянки – ОСОБА_3 для належного використання свого права власності на земельну ділянку та житловий будинок було надано право користування земельною ділянкою відповідача. Звертає увагу, що ним (позивачем) придбана земельна ділянка за таким же цільовим призначенням, як і попереднім власником, тому вважає, що він не може бути обмежений у здійсненні свого права власності. Судовим експертом встановлено, що немає можливості влаштувати проїзд до земельних ділянок, які знаходяться у цьому ж масиві котеджів, що і його, з інших сторін, окрім, де встановлено сервітут. Також факт неможливості використання належним йому майном можуть підтвердити свідки. Укладаючи договір сервітуту 15.04.2015, відповідач добровільно погодився на обтяження щодо його земельної ділянки, тому його посилання на те, що встановлення сервітуту є найбільш обтяжливим для нього способом щодо задоволення потреб позивача, не заслуговують на увагу. Враховуючи викладене, просить задоволити позовні вимоги.

Позивач у судовому засіданні змінені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у заяві, та пояснив, що ОСОБА_2 продав земельну ділянку ОСОБА_3 для будівництва котеджів та уклав з останнім договір земельного сервітуту на право проходу і проїзду до земельної ділянки з кадастровим номером 4610600000:01:002:0233. При виготовленні проекту на будівництво котеджів було запроектовано проїзд на вказаній земельній ділянці. Однак, представник відповідача категорично заперечує облаштування на спірній земельній ділянці дороги, мотивуючи тим, що ОСОБА_2 не бажає перетворювати свою земельну ділянку на громадську дорогу. Згодом мешканцями котеджів було замовлено проведення експертизи для вирішення питання щодо існування альтернативного проїзду та проходу. У матеріалах справи міститься висновок експерта ОСОБА_4 , який зазначив, що згідно нормативно-правових вимог влаштувати в іншому місці заїзд технічно неможливо. У матеріалах справи є також висновок експерта ОСОБА_5 , виготовлений на замовлення ОСОБА_2 , і такий містить аж чотири варіанти проїзду. Вважає, що вказаний експерт не виїжджав на місце, оскільки до висновку не долучено жодної фототаблиці, а біля котеджів розміщені інші споруди та криниця, які не дають змоги влаштувати проїзд. На момент придбання мешканцями котеджів у проектній документації зазначався лише один проїзд. Проте, відповідач ОСОБА_2 , маючи намір побудувати багатоповерховий будинок на спірній земельній ділянці, не погоджується на укладення відповідного сервітуту. Неодноразові намагання мирного врегулювання спору не дали позитивних результатів, оскільки відповідач в першу чергу вимагає у мешканців котеджів, а також третіх осіб, до яких вони не мають відношення, не чинити йому перешкод у будівництві, хоча й зазначає, що після будівництва їм буде надано змогу користуватися загальним проїздом. Вважає, що відповідач має намір здійснити будівництво багатоповерхового будинку з порушеннями, а тому вимагає не чинити перешкод при будівництві. Відповідно, їм не вдалося дійти згоди у даному спорі.

Представник позивача – адвокат Комар М.В. у судовому засіданні змінені позовні вимоги підтримав та доповнив, що у матеріалах справи є два висновки експертизи. Однак, звертає увагу, що експерт Дідовський Ю.Б. виїжджав на місце для проведення експертизи, що вбачається з долученої фототаблиці. Натомість, експерт Бочуляк Р.П. до свого висновку не долучив жодного фотознімка, що може свідчити про те, що такий не виїжджав на місцезнаходження об`єкту експертного дослідження. На сьогоднішній день мешканці котеджів облагородили прибудинкові території (паркани, технічні приміщення, насадження, криниця), у зв`язку з чим немає іншого способу, ніж зазначено у позовних вимогах, задовольнити потреби позивача щодо влаштування проїзду та проходу.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Гавдьо Б.Р. в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог, підтримавши викладене у відзиві на позов, та зазначив, що на сьогоднішній день договір сервітуту, на який вказує позивач (укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), припинив свою дію. Додатково пояснив, що позивач обґрунтовує свої вимоги неможливістю задовольнити свої потреби проходу та проїзду іншим шляхом, ніж зазначено у позові. При цьому, позивач посилається на висновок експерта Дідовського Ю.Б., який вказує, що влаштування проїзду в іншому місці буде порушувати норми ДБН. Однак, звертає увагу, що експерт посилається на норми ДБН, які втратили чинність на час виготовлення експертного висновку. У той же час, державні будівельні норми поширюються на забудову земельної ділянки, тобто, встановлені нормативи поширюються на будівництво, а не на встановлення земельного сервітуту. Зазначає, що загалом вони погоджуються з висновком експерта ОСОБА_4 , оскільки він дав відповіді на питання, які перед ним ставилися, зокрема, щодо можливості влаштування у відповідному місці заїзду чи проїзду. Відповідно, експерт надав відповідь, що таке порушуватиме встановлені вимоги та норми (пожежні вимоги, ширина тощо). Однак, згадані норми не поширюються на сервітут, який визначає обмежене коло осіб, які матимуть право на користування чужою земельною ділянкою. У зв`язку з наведеними обставинами, відповідачем було замовлено самостійно експертизу, на вирішення якої ставилися питання, безпосередньо пов`язані з можливістю встановлення земельного сервітуту (можливих варіантів, зокрема, найменш обтяжливих). Тому вважають експертизу експерта ОСОБА_5 належною, оскільки така відповідає змісту та предмету позову. Вказує, що експерт виїжджав на місце розташування земельної ділянки. При цьому, нічим не підтверджуються доводи позивача про розташування біля котеджів якихось приміщень чи будь-чого іншого, що унеможливлює влаштування проїзду і відсутній інший спосіб для задоволення потреб позивача. На даний час утворилася така ситуація, що придбана ОСОБА_2 земельна ділянка перетворюється на громадську дорогу без його згоди. Виникає запитання: чому ОСОБА_3 при проектуванні забудови котеджів не запроектував проїзд чи прохід на земельних ділянках їх власників, при тому, що висновком експерта ОСОБА_5 підтверджується така можливість. Звертає увагу, що рішенням суду може бути встановлений сервітут лише у такому випадку, якщо немає іншого способу задоволення таких потреб.

Доповнив, що придбаваючи котеджі, в тому числі позивач, покупці знали чи, щонайменше, повинні були знати, що відсутній заїзд до їхніх будинків, а той, яким вони фактично користуються, розміщений на чужій земельній ділянці. Відповідно, вони мали змогу завчасно подбати про цю проблему, облаштувавши заїзди та проїзди на своїх земельних ділянках. Згідно з висновком експерта ОСОБА_5 існує чотири варіанти можливого проходу та проїзду до котеджів, в тому числі позивача, і лише один з них пролягає по земельній ділянці ОСОБА_2 . Крім того, експерт зазначив, що будівництво котеджів проведено з порушенням будівельних норм. У свою чергу, висновок ОСОБА_4 стосується лише тильної сторони будинків і такий не відображає усієї картини.

Звертає також увагу, що позивачу надавались пропозиції для вирішення спору в мирному порядку, однак, такі були відкинуті. На теперішній час проект забудови, згідно з яким ОСОБА_2 мав намір звести будинок на спірній земельній ділянці, вже є неактуальним. Іншого проекту наразі немає, проте, може запевнити, що в майбутньому таке будівництво відповідатиме усім будівельним нормам та правилам.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, не повідомивши причин неявки, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Беручи до уваги вищенаведене, вислухавши учасників судового розгляду, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити з наступних підстав.

Як вбачається з інформаційної довідки №65532798 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 4610600000:01:002:0257, площею 0,0142 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу №528 від 04.08.2016 належить на праві власності ОСОБА_1 .

З договору купівлі-продажу житлового будинку за №526 від 04.08.2016 вбачається, що ОСОБА_1 придбав у власність житловий будинок АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 0,0142 га з кадастровим номером 4610600000:01:002:0257, належний на праві власності продавцю – ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що 15.01.2015 між ОСОБА_2 , як власником, та ОСОБА_3 , як сервітуарієм, укладено договір про встановлення земельного сервітуту на право проходу, проїзду по земельній ділянці, згідно з яким власник встановив сервітуарію право користування земельною ділянкою площею 0,0346 га, розташованою на АДРЕСА_2 , з кадастровим номером 4610600000:01:002:0233, яка належить власнику, для забезпечення можливості сервітуарія здійснювати прохід та проїзд по вказаній земельній ділянці. Термін дії сервітуту – до 12.04.2064. Встановлення сервітуту за даним договором є безоплатним.

01.06.2019 ОСОБА_1 звертався до відповідача ОСОБА_2 з письмовою пропозицією переукласти договір про встановлення земельного сервітуту на право проходу, проїзду по земельній ділянці, мотивуючи тим, що він являється новим власником житлового будинку та земельної ділянки, на прохід та проїзд до яких було укладено договір від 15.04.2015, зі збереженням умов сервітуту, які були встановлені для ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що він проживає по сусідству з позивачем і вважає, що сервітут повинен бути встановлений по наявному шляху, який проходить по земельній ділянці відповідача, як і зазначено у містобудівній документації. Позаду його будинку знаходиться альтанка і дитячий майданчик, а тому можливості зробити проїзд з іншої сторони котеджів є неможливим.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що проживає по сусідству з позивачем і може підтвердити дійсну необхідність у сервітуті, який просить встановити позивач. При придбанні котеджів усім новим власникам обіцяли надання сервітуту, тому люди позаду будинків облаштували благоустрій, не сумніваючись у тому, що проїзд буде попереду (по наявному шляху).

Із наданого суду висновку №10, складеного 08.07.2019 судовим експертом Дідовським Ю.Б. вбачається, що технічна можливість у влаштуванні проїзду на земельні ділянки кадастрові номери 4610600000:01:002:0242, 4610600000:01:002:0243, 4610600000:01:002:0244, 4610600000:01:002:0245, 4610600000:01:002:0246, 4610600000:01:002:0247, 4610600000:01:002:0248, на АДРЕСА_2 з інших сторін цих земельних ділянок (не зі сторони головного фасаду блокованих індивідуальних житлових котеджів, де встановлено сервітут проходу та проїзду по земельній ділянці кадастровий номер 4610600000:01:002:0233) та до блокованих індивідуальних житлових котеджів №3Є, АДРЕСА_3 , №3Д, №3Г, №3В, №3Б, АДРЕСА_2 – відсутня, так як не буде відповідати вимогам нормативно-правових актів у будівництві, а саме, пунктам 6.1.27 та 15.3.1 ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування та забудова територій».

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, земельна ділянка 4610600000:01:002:0233, площею 0,0346 га, цільове призначення: для обслуговування викупленої споруди, за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 ; 16.04.2015 зареєстровано право користування (сервітут) – право здійснювати прохід та проїзд по земельній ділянці, строк дії - 12.04.2064, правокористувач – ОСОБА_3 .

Із наданих суду 15.05.2020 та 25.08.2020 архітектором ОСОБА_8 інформаційних довідок вбачається, що на підставі замовлення ОСОБА_2 виготовлено проект будівництва багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_2 . Згідно з проектом, розміщення вказаного будинку передбачено на суміжних земельних ділянках з кадастровими номерами 4610600000:01:002:0292 площею 0,2505 га та 4610600000:01:002:0233 площею 0,0346 га, які належать на праві приватної власності ОСОБА_2 . При цьому, житловий будинок проектується на земельній ділянці площею 0,2505 га, а на земельній ділянці площею 0,0346 га запроектовано будівництво підземних гаражів.

Суд також звертає увагу, що із наданої суду проектної документації (витяг з проекту 05/04-2019 щодо розміщення запроектованого житлового будинку на земельних ділянках з кадастровими номерами 4610600000:01:002:0292 та 4610600000:01:002:0233), зокрема з креслення розпланування, вбачається, що на спірній земельній ділянці запроектовано дорогу з твердим покриттям, по одній стороні якої розташовані існуючі котеджі (в тому числі позивача) та садибні будинки (під номером 2 в експлікації та на плані), по іншій стороні – запроектовані гостьові автостоянки відкритого типу (під номером 3 в експлікації та на плані).

З висновку експерта Дідовського Ю.Б. за №11 від 12.04.2021 вбачається, що влаштувати проїзд до земельних ділянок на АДРЕСА_2 , в тому числі до земельної ділянки з кадастровим номером 4610600000:01:002:0257, з інших сторін цих земельних ділянок (не зі сторони головного фасаду зблокованих індивідуальних житлових будинків) та до зблокованих індивідуальних житлових будинків секцій АДРЕСА_5 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 та секцій АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 на АДРЕСА_2 відповідно до вимог нормативно-правових актів технічно неможливо, так як такий проїзд не буде відповідати вимогам розділу 15 «Протипожежні вимоги», пункту 15.3 «Вимоги до проїздів для пожежних автомобілів», пунктів 15.3.1 та 15.3.6 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій».

Судовим експертом долучено фототаблиці, на яких зокрема зображено існуючий проїзд до земельних ділянок та зблокованих житлових будинків, в тому числі, які належать позивачу; зображено існуючі зблоковані індивідуальні житлові будинки зі сторони головного фасаду та з тильної сторони фасаду, а також з інших сторін, де такі межують із сусідніми земельними ділянками; викопіювання з генерального плану м.Дрогобича; викопіювання з плану зонування території м.Дрогобича; схему забудови земельної ділянки; схему прив`язок існуючого огородження та розташування сусідніх земельних ділянок з інших сторін земельних ділянок до зблокованих житлових будинків, на якій також зображено існуючий прохід та проїзд по земельній ділянці з кадастровим номером 4610600000:01:002:0233, де встановлено сервітут проїзду та проходу, а також долучено схему розташування вказаного існуючого проїзду до зблокованих житлових будинків (в тому числі №3-Ж).

Не можна залишити поза увагою постанову Львівського апеляційного суду від 28.10.2021 у справі №442/7551/18, якою відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору, укладеного 15.04.23015 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту на користування земельною ділянкою № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4610600000:01:002:0233, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; припинення дії сервітуту, встановленого договором від 15.04.2015, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; знесення як самочинного будівництва каналізаційного колектора, збудованого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому, апеляційним судом встановлено, що доступ до земельної ділянки відповідача з кадастровим номером 4610600000:01:002:0258 неможливий іншим способом, окрім як через земельну ділянку (кадастровий номер 4610600000:01:002:0233), яка є предметом договору встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду по земельній ділянці від 15.04.2015.

Разом з тим, Львівський апеляційний суд зазначив: «Є встановленим, що треті особи є власниками котеджів, які під`єднані до системи каналізації, прокладеної під земельною ділянкою, щодо якої встановлено земельний сервітут. Скасування сервітуту призведе до того, що мешканці АДРЕСА_1 будуть позбавлені можливості доступу до власного житла, оскільки іншого виходу та проїзду не існує».

У своїй постанові апеляційний суд вказав, що позивач ОСОБА_2 обґрунтовував свої позовні вимоги зокрема тим, що права сервітуарія відповідачу ОСОБА_3 були потрібні у зв`язку з будівництвом нерухомого майна. Збудувавши на своїй земельній ділянці житлові будинки (котеджі), відповідач продав їх разом із поділеною відповідно своєю земельною ділянкою. Власниками земельної ділянки відповідача сталі інші особи, а тому у користуванні таким сервітутом у відповідача відпала потреба.

З інформаційного листа Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №29-13-0.2-3215/2-23 від 12.07.2023 встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 4610600000:01:002:0257, 4610600000:01:002:0258 утворилися в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4610600000:01:002:0226 та зареєстровані в Державному земельному кадастрі 20.05.2015 на підставі Технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

З кадастрового плану земельної ділянки 4610600000:01:002:0257, погодженого начальником відділу Держкомзему 2015 року, видно, що вказана земельна ділянка межує із землями ОСОБА_3 (від А до Б), ОСОБА_2 (від Б до В), ОСОБА_9 (від В до А). Вказане також підтверджується пунктом 1.4 договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 04.08.2016 між ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_1 .

Відповідачем надано суду висновок №46/21 від 24.06.2022, складений експертом ОСОБА_5 за результатами проведення будівельно-технічної та земельно-технічної експертиз на замовлення ОСОБА_2 .

У першому пункті вказаного висновку експертом зазначається, що проектні рішення в проектній документації, на підставі якої проведено будівництво зблокованих індивідуальних житлових будинків АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 -є, АДРЕСА_3 , АДРЕСА_16 , 3-н, 3-п ( в тому числі з влаштуванням доїздів і проїздів до цих ділянок та будинків), не відповідають вимогам чинного законодавства України, а саме: не забезпечена вимога безперешкодного доступу до земельних ділянок на весь період експлуатації побудованих на них житлових будинків.

Слід зазначити, що у другому пункті висновку експертизи №46/21 експерт вказує на можливість улаштування проїзду до земельних ділянок та будинків на АДРЕСА_1 (в тому числі позивача) саме при розробленні проектної документації на будівництво зблокованих індивідуальних житлових будинків.

У той же час, у пункті 3 висновку вказано: на час проведення експертизи можливі чотири варіанти встановлення земельного сервітуту на право доїзду та доходу можливих власників сервітуту до своїх будинків та земельних ділянок.

Експерт ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що ним складено висновок за результатами проведення будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи на замовлення ОСОБА_2 за №46/21 від 24.06.2022. Зокрема експерт зазначив, що ним досліджувались документи (частина проектної документації, генеральний план міста), надані замовником, які після дослідження були ним повернуті. Вказав, що у висновку не зазначав інших учасників, оскільки таких не було. Також пояснив, що первинні документи, які стосуються будівництва котеджів, є невідповідними; залишаються питання до проектанта та архітектора, оскільки проектні рішення не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відтак, суд зауважує, що у вступній частині висновку №46/21 міститься перелік документів, наданих для проведення експертного дослідження, а саме: копії будівельних паспортів на житлові будинки АДРЕСА_17 ; копія топографічного знімання з місцевості на АДРЕСА_6 ; копії витягів на земельні ділянки, в тому числі позивача; копія генерального плану та плану зонування м.Дрогобича; копія договору про встановлення земельного сервітуту від 15.04.2015; копія свідоцтва про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4610600000:01:002:0233 та фото цієї земельної ділянки; копія інформаційної довідки з державного реєстру речових прав від 26.09.2018.

З дослідницької частини висновку вбачається, що дослідження проводилось за наступними методами: аналізу матеріалів, які наявні в складі наданої на дослідження документації; порівняння досліджуваних матеріалів із вимогами нормативно-правових та нормативно-технічних актів; визначенням можливості розроблення проектної документації на будівництво зблокованих індивідуальних житлових будинків (3а – 3п) на АДРЕСА_2 , в тому числі з влаштування доїздів і проїздів до цих будинків і земельних ділянок, на яких вони розташовані, з дотриманням вимог будівельних норм; визначення можливості на час проведення експертизи варіантів встановлення земельного сервітуту про право доїзду та доходу можливих власників до своїх будинків.

Як вже зазначалось, експертом досліджувались надані замовником документи та зроблено висновки щодо невідповідності проектних рішень у проектній документації, на підставі якої проведено будівництво зблокованих індивідуальних житлових будинків на АДРЕСА_1 , а також - щодо можливості улаштування проїзду до земельних ділянок та цих будинків саме при розробленні проектної документації на їх будівництво.

Що ж стосується визначення експертом можливості на час проведення експертизи встановлення можливих варіантів сервітуту, то з дослідницької частини висновку вбачається, що відповідний висновок зроблено в результаті вивчення документів, наданих для дослідження. Експерт у дослідницькій частині зокрема зазначив, що перед експертом поставлено завдання надання схематичних пропозицій щодо варіантів встановлення земельного сервітуту про право доїзду та доходу власників будинків на АДРЕСА_17 до своїх будинків та земельних ділянок. Висновок базується на технічній можливості проходу власників можливого сервітуту та проїзду їхнього автотранспорту до власних будинків та земельних ділянок. Технічна можливість обґрунтовується загально визначеними параметрами фізичних осіб, їх автотранспортних засобів та їх можливістю не місцевості безперешкодно рухатися до і від свого нерухомого майна; у даному випадку вимоги ДБН можуть братися до уваги лише як рекомендації. Як наслідок, експертом розглянуто чотири можливі варіанти встановлення сервітуту, зокрема у відповідності до проектної документації, яка у свою чергу, як зазначає сам експерт, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, до згаданого висновку долучено лише копію свідоцтва експерта, що підтверджує той факт, що експертом зроблено висновки виключно на підставі наданих замовником документів (копії яких не долучено до висновку, їх перелік зазначається у вступній частині), без виїзду на місцевість.

Отже, такий висновок, на переконання суду, лише підтверджує той факт, що не існує безперешкодного доступу до земельних ділянок, на яких побудовані зблоковані індивідуальні житлові будинки (котеджі), в тому числі й позивача, в силу невідповідності вимогам чинного законодавства України проектних рішень у проектній документації, на підставі якої було проведено це будівництво, оскільки, як зазначив експерт у своєму висновку, не забезпечена вимога безперешкодного доступу до земельних ділянок на весь період експлуатації побудованих на них житлових будинків. При цьому суд звертає увагу, що вказана обставина існує не з вини позивача, який придбав у ОСОБА_3 (попереднього власника землі та забудовника котеджів) земельну ділянку із розташованим на ній житловим будинком.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, під час розгляду справи, на переконання суду, здобуто достатньо належних та допустимих доказів того, що не існує іншого способу влаштувати проїзд до житлового будинку та земельної ділянки позивача, окрім як по існуючій дорозі на земельній ділянці відповідача шляхом встановлення сервітуту. У той же час, відповідачем не доведено, що такий буде обтяжливим для нього способом щодо задоволення потреб позивача, з огляду зокрема на чинний на теперішній час договір про встановлення сервітуту, який ОСОБА_2 добровільно уклав з попереднім власником нерухомого майна позивача, а також зважаючи на реальні наміри відповідача влаштувати на спірній земельній ділянці дорогу з твердим покриттям. Окрім того, відповідач не навів об`єктивних причин (на доведення своїх заперечень), через які з плином часу змінив свою позицію щодо встановлення земельного сервітуту на його земельній ділянці, оскільки суттєвих змін у використанні такою не відбулося, в тому числі, цільове призначення. Беручи до уваги висновок експерта ОСОБА_4 , розміщення проїзду не порушуватиме будівельних норм і правил.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК; цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Стаття 98 ЗК України визначає право земельного сервітуту як право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 395 ЦК України, одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).

Стаття 99 ЗК України визначає перелік, який не є вичерпним, земельних сервітутів, встановлення яких можуть вимагати власники або землекористувачі земельних ділянок.

Статтею 100 ЗК України встановлено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Положеннями статті 403 ЦК України передбачено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном, а збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

Результат аналізу наведених норм цивільного і земельного законодавства України дає підстави для висновку, що земельний сервітут може бути встановлений судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі недосягнення домовленості між цією особою та власником (володільцем) земельної ділянки.

Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що: правове регулювання дій щодо встановлення сервітуту має здійснюватися тільки між власником (володільцем) земельної ділянки та особою, яка має намір нею користуватися, а тому необхідно визначити суб`єктний склад спірних правовідносин відповідно до частини другої статті 402, частини другої статті 404 ЦК України (правовий висновок, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 листопада 2018 року у справі № 642/3165/17 (провадження № 61-14776св18)); метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб, тобто якщо власник земельної ділянки відмовляється укласти угоду про встановлення земельного сервітуту або сторони не можуть дійти згоди про його умови (правовий висновок, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 351/1146/16-ц (провадження № 61-16854св18)).

Отже, позивач ОСОБА_1 скористався таким правом, вимагаючи від власника сусідньої земельної ділянки – ОСОБА_2 надання земельного сервітуту, проте, не досягнувши домовленості про його встановлення та умови, звернувся до суду за захистом свого порушеного права із вказаними позовними вимогами. А тому, на думку суду, такі є підставними та обґрунтованими.

Поряд з тим, відповідачем, як власником земельної ділянки, від якого позивач вимагає надання сервітуту, не ставилось питання щодо плати за його встановлення, як це передбачено ч.4 ст.101 ЗК України.

Відтак, що стосується встановлення земельного сервітуту на необмежений строк на безоплатній основі, то судом береться до уваги, що сторонами в добровільному порядку не досягнуто домовленості щодо встановлення сервітуту, хоча ефективне використання позивачем його житлового будинку та земельної ділянки неможливе без обтяження сервітутом земельної ділянки відповідача, а також те, що потреби позивача у забезпеченні проходу (проїзду) до власного майна не можуть бути задоволені у інший спосіб. За наведених обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 1261,20 (840,80 + 420,40) гривень сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 4, 10-13, 15, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.

Встановити постійний безоплатний земельний сервітут щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4610600000:01:002:0233, площею 0,0346 га, цільове призначення – для обслуговування об`єкта будівництва (обслуговування викупленої споруди), що належить на праві власності ОСОБА_2 , а саме, право проходу та проїзду на велосипеді, а також проїзду на транспортному засобі, з метою обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибної ділянки), розташованих на суміжній земельній ділянці з кадастровим номером 4610600000:01:002:0257, площею 0,0142 га, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1261,20 (840,80 + 420,40) грн.

Застосовані згідно з ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 липня 2020 року заходи забезпечення позову – заборона ОСОБА_2 вчиняти дії щодо зміни цільового призначення та виконання будівельних робіт на земельній ділянці на АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 4610600000:01:002:0233, площею 0,0346 га, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготволено 17.04.2026.

Суддя Грицай М.М.