Постанова від 16 квітня 2026 р. у справі №716/1476/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року м. Чернівці справа № 716/1476/25

провадження №22-ц/822/526/25

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Перепелюк І. Б.

суддів: Лисака І.Н., Литвинюк І.М.

секретар Черновська А.К.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 12 січня 2026 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов обгрунтовано наступним. 03.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечене агенство необхідних кредитів» та відповідачкою був укладений договір позики № 75447319, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 15000 грн., строком на 29 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день (базова процентна ставка/фіксована).

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора електронного підпису, що був надісланий на вказану відповідачем на електронну адресу у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Вказував на те, що позикодавець на виконання п.1 Договору позики №75447319 від 03.06.2021, передав відповідачу грошові кошти в розмірі 15 000грн. шляхом перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № № НОМЕР_1 .

Відповідач належним чином своїх вимог за договором не виконав та у нього утворилась заборгованість в сумі 50 521,50грн., яка складається з наступного: 15 000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 35 521,50 грн. - заборгованість за відсотками.

Право вимоги за вказаним договором неодноразово переуступалось та перейшло до позивача на підставі договору факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023.

Позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість в сумі 50 521,50 грн., яка складається з наступного: 15 000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 35 521,50 грн. - заборгованість за відсотками, та стягнути судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 12 січня 2026 року позов задоволено.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики №75447319 від 03.06.2021 в розмірі 50521,50грн., з яких: 15 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 35 521,50 грн. сума заборгованості за відсотками.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» 2422,40 грн. судового збору та 3500 грн. витрат на правничу допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 12 січня 2026 року і відмовити в позові.

Стягнути з ТОВ «Фінпром Маркет» на її користь сплачений судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що позивачем на обґрунтування позовних вимог до матеріалів справи не надано виписки по рахунку, інших первинних документів, які б свідчили про виникнення у відповідача за кредитним договором зобов`язання з погашення заборгованості. Доказів на підтвердження отримання відповідачем грошових коштів від позивача на умовах договору кредитування, графіку погашення платежів, виписки по кредитному договору, позивачем не надано. В матеріалах справи відсутні докази верифікації банківської картки, на яку, начебто, здійснювалося перерахування коштів за договором і первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували переказ коштів ОСОБА_1 за кредитним договором №75447319 від 03.06.2021 року.

Позивачем не надано належних первинних документів, а саме платіжних інструкцій, квитанцій які б підтверджували належну оплату за договорами факторингу № 1911 та №030423-ФК. Тому сторона відповідача заперечує проти того, що позивач в повній мірі довів факт відступлення права вимоги до ОСОБА_1 від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» а згодом від ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет».

Жодних договорів пролонгацій договором не передбачено, що свідчить про незмінність строковості умов договору. Матеріали справи також не містять додаткового договору про пролонгацію договорів з наявним електронним підписом.

Не погоджується апелянт і з сумою нарахований та стягнутих з неї відсотків.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ТОВ «Фінпром Маркет» у відзиві просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 12 січня 2026 року залишити без змін.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено наступне. 03.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечене агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №75447319 в електронному вигляді з наступними умовами.

Згідно п.2.1 відповідач отримала кредит у розмірі 15 000,00 грн., строк позики 29 днів, процентна ставка базова 1,99%, дата надання позики 03.06.2021 року, дата повернення позики 02.07.2021 року, знижена процентна ставка 1,79%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) на день 2,70%, орієнтовна реальна річна процентна ставка 19198,72%, орієнтовна загальна вартість позики 22 786,50грн.

Відповідно до п.4 Договору проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.

Підписанням цього Договору позичальник підтверджує, що: ознайомився на відповідному сайті з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст.12 Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; до моменту підписання Договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), у тому числі на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація), йому зрозумілі (п.5 (5.1-5.2.).

За п.12 Договору такий укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У п.15 Договору обумовлено, що позичальник несе повну відповідальність перед позикодавцем за повернення позики, сплату процентів та належне виконання зобов`язань за цим договором усім своїм майном, а у п.17 Договору передбачено, що інші умови цього правочину регулюються правилами, які є невід`ємною частиною Договору (а.с.13 на звороті).

Згідно п.5.1. Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перед укладенням (підписанням) Договору позики позичальник зобов`язаний ознайомитись з цими Правилами, Паспортом позики та Офертою, що містить в тому числі проект Договору позики, політикою конфіденційності, тощо.

У п.5.16. Правил обумовлено, що позичальник має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору позики відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

За умовами п.6.5. вказаних правил у разі не повернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) Товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів.

Пунктами 13.4.1. та 13.4.4. Правил обумовлено право позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів за відповідний фактичний строк користування позикою, як частинами, так і в повному обсязі; відмови від договору позики у порядку та строки, передбачені чинним законодавством

Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір №75447319 від 03.06.2021 року, ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Акцепт договору позичальником зроблено одноразовим ідентифікатором (fET0WNnOGI) 03.06.2021 року о 09:02:02, який отримано останньою на електронну пошту rub090149@gmail.com.

З копії платіжної інструкції 7b079de5-2d1b-482e-839e-31c5c6bfacee від 03/06.2021 року вбачається перерахування коштів ОСОБА_1 на карту НОМЕР_1 у розмірі 15000 грн., що також підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» №КД-000037813/ТНПП від 15.07.2025 року.

Матеріали справи містять копії договорів факторингу №1911 від 19.11.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами», №030423 від 03.04.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет», у відповідності до яких, первісний кредитодавець відчужив, а позивач у справі набув право вимоги, в тому числі і від ОСОБА_1 за вказаним вище договором позики, та реєстри заборгованості.

Вказані договори факторингу є чинними, оскільки їх дійсність ніким не оспорено.

Згідно розрахунку заборгованості за договором позики №75447319 від 03.06.2021 за період з 03.06.2021 по 13.08.2025 у ОСОБА_1 утворилась заборгованість в загальному розмірі 50 521,50 грн., що включає: заборгованість за тілом кредиту 15 000,00 грн; заборгованість за відсотками 35 521.50 грн.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вимогам, визначеним в ст.263 ЦПК України.

Задовольняючи повністю позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновків, що cторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови її надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на таких умовах шляхом підписання означеного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), а відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання нею у позику від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» грошових коштів, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Договору у строки, передбачені цим правочином.

Колегія суддів не повністю погоджується з цим, з огляду на таке.

У справі, що переглядається встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне. 03.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечене агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №75447319.

Згідно п.2.1 відповідач отримала кредит у розмірі 15 000,00 грн, строк позики 29 днів, процентна ставка базова 1,99%, дата надання позики 03.06.2021 року, дата повернення позики 02.07.2021 року, знижена процентна ставка 1,79%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) на день 2,70%, орієнтовна реальна річна процентна ставка 19198,72%, орієнтовна загальна вартість позики 22786,50.

Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір №75447319 від 03.06.2021 року, ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Акцепт договору позичальником зроблено одноразовим ідентифікатором (fET0WNnOGI) 03.06.2021 року о 09:02:02, який отримано останньою на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За положеннями ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 ЦПК України.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Звертаючись до суду із позовом ТОВ «Фінпром Маркет» надало належні та допустимі докази укладення електронного кредитного договору №75447319 від 03 червня 2021 року між відповідачем та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Сума кредиту - 15 000 грн. Відповідачем підписано договір за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора, зазначено номер телефону та адресу електронної пошти.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений.

Доказів того, що персональні дані ОСОБА_1 (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку первісними кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані іншою особою для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем не надано.

Колегія суддів звертає увагу, що договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

З копії платіжної інструкції 7b079de5-2d1b-482e-839e-31c5c6bfacee від 03/06.2021 року вбачається перерахування коштів ОСОБА_1 на карту НОМЕР_1 у розмірі 15000 грн., що також підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» №КД-000037813/ТНПП від 15.07.2025 року.

Відтак, укладення сторонами, підписання відповідачем договору позики від 3 червня 2021 року та отримання нею коштів підтверджено належними та допустимими доказами, чим спростовуються доводи апелянта.

Одним із аргументів апелянта є посилання на те, що позивач є неналежним, оскільки ТОВ «Фінпром Маркет» не надав доказів відступлення йому права вимоги.

За нормою ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно із сталою практики Верховного Суду доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі №2221/2373/12).

Як встановлено з матеріалів справи, позивач ТОВ «Фінпром Маркет» надав копії договорів факторингу №1911 від 19.11.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами», №030423 від 03.04.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет», у відповідності до яких первісний кредитодавець відчужив, а позивач у справі набув право вимоги за вказаним договором позики, та реєстри заборгованості.

Вказані договори факторингу є чинними, оскільки їх дійсність ніким не оспорено.

Однак, апеляційний суд не погоджується з розміром заборгованості по відсоткам, яку стягнув суд першої інстанції з відповідача, задовольняючи позов.

Оскільки судом не було враховано наступного.

Згідно п 5.2 договору позики, що позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір і Правила надання грошових коштів у позику ( на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mykredit.ua/ua/dokuments-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Відповідно до п. 6.5 Правил у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів.

Враховуючи умови договору, з якими погодилася ОСОБА_1 було встановлено автопролонгацію строку кредитного договору, але на термін не більше 90 днів, тобто із 02 липня 2021 року по 31 серпня 2021 року.

Відтак, нараховані позивачем відсотки за користування кредитними коштами після 31 серпня 2021 року не підлягають стягненню з ОСОБА_1 , оскільки суперечать умовам кредитного договору №.75447319 від 03 червня 2021 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц сформулювала правовий висновок, згідно з яким, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Після закінчення граничного строку пролонгації, визначеного договором, договірна процентна ставка не застосовується, а правовідносини переходять у сферу дії статті 625 ЦК України (нарахування інфляційних втрат та 3 % річних).

Зазначеного суд першої інстанції не врахував.

Так, відповідно до долученого до матеріалів справи розрахунку, заборгованість за відсотками відповідача нараховано з 04 червня 2021 року по 13 серпня 2025 року.

Колегія суддів вважає, що з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню відсотки в межах строку кредитного договору, а саме з 04 червня 2021 року по 31 серпня 2021 року, що становить 26 566 грн 50 коп.

За таких обставин рішення суду слід змінити.

Щодо судового збору

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Позивач за подання позову сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Відповідач за апеляційну скаргу сплатив 3 633, 60 грн. судового збору.

Враховуючи, що позов задоволено частково ( 82,27%), відповідно апеляційну скаргу задоволено частково ( 17,73%), з відповідача на користь позивача слід стягнути пропорційно до задоволеної частини судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції 1992,90 грн., (2422,40 х 82,27), а з позивача на користь відповідача судовий збір за розгляд апеляційної скарги 644,23 грн. ( 3633,60 х 17,73).

Зробивши взаємозалік, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1348,67грн. судового збору.

Щодо витрат на правничу допомогу

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто у ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постановах від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) та від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19).

Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.

Відповідно до статей 1, 26, 27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З матеріалів справи вбачається, що 1 листопада 2024 року адвокат ОСОБА_2 та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір про надання правничої допомоги № 01-11/24, п. 4.4 якого погоджено розмір винагороди адвоката, зокрема, вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів - 500 грн. за одну справу; підготовка/складання позовної заяви до боржника за договором позики у малозначній справі - 3000 грн. за одну справу.

26 червня 2025 року ОСОБА_2 та ТОВ «Фінпром Маркет» склали Витяг з акту № 15-П приймання-передачі наданої правничої допомоги, згідно якого за договором про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01 листопада 2024 року, згідно з яким по боржниці виконано такі послуги: вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів; підготовка/складання позовної заяви до боржника за договором позики у малозначній справі, всього на 3500 грн.

Згідно платіжної інструкції від 26 червня 2025 року, адвокатом Ткаченко Ю.О. отримано від ТОВ «Фінпром Маркет» оплату згідно акту № 15-П приймання наданої правничої допомоги від 26 червня 2025 року.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи результати апеляційного розгляду, понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 2 880 грн., пропорційно до задоволення позову, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача понесені нею витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000грн. за апеляційний розгляд.

З матеріалів справи вбачається, що 5 листопада 2025 року адвокат Скользнєва В.В. та ОСОБА_1 уклали договір про надання правничої допомоги № 1277446.

На підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу надано акт-здачі прийняття наданих послуг від 05.02.2026 року з якого вбачається що були надані послуги у наступному обсязі : ознайомлення з матеріалами справи 1,5 години вартість 2000 грн., написання апеляційної скарги 2 години вартість 6000 грн., всього загальний розмір гонорару 8000 грн. та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 05.02.2026 року на суму 8000 грн .

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Фінпром Маркет» зазначає що понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн. у малозначній справі є значно завищеними.

Колегія з цим погоджується.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

З урахуванням викладеного, колегія вважає, що заявлена сума є не співмірною зі складністю справи, не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру у співвідношенні з предметом позову. Оцінюючи співмірність, реальність та пропорційність судових витрат, які просить стягнути сторона апелянта, а також те, що зазначена категорія справ є справою незначної складності та по них є стала судова практика, що в свою чергу не потребувало додаткових зусиль та знань, колегія суддів вважає, що з позивача слід стягнути 1400грн. на відшкодування відповідачу витрат на правничу допомогу.

Враховуючи зазначене, зробивши взаємозалік, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1480грн. на відшкодування витрат правничої допомоги.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України є підставою для його зміни.

Керуючись ст.ст.362, 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 12 січня 2026 року змінити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за Договором позики №75447319 від 03.06.2021 в розмірі 41 566,50грн., що складається з : 15 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 26 566,50грн. - заборгованість за відсотками.

Розподіл судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» 1 348,67грн. судового збору та 1 480грн. на відшкодування витрат правничої допомоги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Судді І.Б. Перепелюк

І.Н. Лисак

І.М. Литвинюк