Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №638/18557/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 638/18557/24

Номер провадження 22-ц/818/414/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 11 червня 2025 року в складі судді Заварзи Т.В. по справі № 638/18557/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Поліщук Олена Валентинівна, про визнання права власності у порядку спадкування за законом, стягнення суми недоотриманої пенсії у порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Поліщук Олена Валентинівна, про визнання права власності у порядку спадкування за законом, стягнення суми недоотриманої пенсії у порядку спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 .

Вказала, що відповідно до довідки про склад спадкоємців по спадковій справі №68/21 від 28 серпня 2024 року, виданої приватним нотаріусом ХМНО Поліщук О.В., вона є єдиним спадкоємцем усього майна (крім частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), після померлого ОСОБА_2 .

За життя ОСОБА_2 рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/424/21 від 15 лютого 2021 року частково задоволено його позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не здійсненні перерахунку ОСОБА_2 з 01 квітня 2019 року пенсії на підставі довідки від 27 жовтня 2020 року № 2875 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок з 01 квітня 2019 року та виплату ОСОБА_2 пенсії на підставі довідки Управління СБУ в Харківській області № 2875 від 27 жовтня 2020 року щодо розміру грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення, із врахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №2002012002 за дорученням №Д 2002012002/17, дата розрахунку – 08 вересня 2021 року, сума, яка підлягала виплаті померлому ОСОБА_2 складає 50 869,16 грн. Відповідно до розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №2002012002 за дорученням №Д 2002027884/3, дата розрахунку – 09 вересня 2021 року, сума, яка підлягала виплаті померлому ОСОБА_2 складає 94 674,58 грн. Таким чином, загальна сума невиплаченої пенсії на підставі рішення суду складає 145 543,74 грн. Однак станом на дату звернення до суду зазначені кошти їй як спадкоємцю ОСОБА_2 виплачені не були.

Вказала, що 03 вересня 2024 року її представником направлено на адресу відповідача заяву з вимогою здійснити виплату належної їй в порядку спадкування суми, проте 01 жовтня 2024 року її представник отримав відповідь від ГУ ПФУ в Харківській області від 05 вересня 2024 року №2000-0203-8/158403, у якій відмовлено у виплаті пенсії у зв`язку із відсутністю заборгованості відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Просила визнати за нею право власності у порядку спадкування за законом на недоотримані у зв`язку зі смертю пенсійні виплати у розмірі 145 543,74 грн за померлим ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області суму недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 145 543,74 грн

Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 11 червня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на недоотримані ОСОБА_2 у зв?язку зі смертю пенсійні виплати у розмірі 145 543,74 грн. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії у розмірі 145 543,74 грн і суму судового збору у розмірі 1165,00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачка має право на спадкування пенсії, яку нараховано, але не виплачено її померлому чоловіку на підставі судового рішення про здійснення перерахунку.

На вказане судове рішення 03 липня 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області до суду апеляційної інстанції подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду – скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суми недоодержаної пенсії не входять до складу спадщини та виплачуються членам сім`ї, які належать до тих, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, або члена сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше шести місяців після смерті. Заборгованість щодо виплати пенсії ОСОБА_2 відсутня, тому для застосування статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» немає підстав. Позивачка не зверталась до адміністративного суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

ОСОБА_1 правом на подачу відзиву не скористалась.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду на з`явилися.

Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 16 квітня 2026 року надіслані апеляційним судом на адреси учасників справи.

ГУ ПФУ в Харківській області отримало в електронному кабінеті 08 серпня 2025 року (а.с. 100).

Судова повістка на ім`я ОСОБА_1 повернута на адресу апеляційного суду з відміткою від 17 серпня 2025 року «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 102-103). Крім того, про день, час та місце судового засідання ОСОБА_1 повідомлялась відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (а.с. 101).

ПН ХМНО Поліщук О.В. отримала в електронному кабінеті 08 серпня 2025 року (а.с. 99).

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі з 16 червня 2020 року (а.с. 11).

ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області як отримувач пенсії відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/424/21 від 15 лютого 2021 року позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не здійсненні перерахунку ОСОБА_2 з 01 квітня 2019 року пенсії на підставі довідки від 27 жовтня 2020 року № 2875, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01 квітня 2019 року основного розміру його пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок з 01 квітня 2019 року та виплату ОСОБА_2 пенсії, на підставі довідки Управління СБУ в Харківській області № 2875 від 27 жовтня 2020 року щодо розміру грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення, із врахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набрало законної сили 14 травня 2021 року та є чинним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с. 10).

20 жовтня 2021 року ПН ХМНО Поліщук О.В. після смерті ОСОБА_2 заведено спадкову справу № 68/2021, номер у Спадковому реєстрі 68493975 (а.с. 18).

За життя ОСОБА_2 залишив заповіт від 02 березня 2021 року, яким на випадок своєї смерті належну йому частку квартири АДРЕСА_2 заповів ОСОБА_3 , все інше своє майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, та взагалі все те, що на день смерті буле йому належати і на яке він за законом матиме право, заповів ОСОБА_1 (а.с. 15, 18 зворот - 19).

Відповідно до довідки про склад спадкоємців по спадковій справі №68/21 від 28 серпня 2024 року, виданої приватним нотаріусом ХМНО Поліщук О.В., ОСОБА_1 є спадкоємцем усього майна (крім частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), після померлого ОСОБА_2 (а.с. 16).

Відповідно до розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №2002012002 за дорученням №Д 2002012002/17 від 08 вересня 2021 року, сума, яка підлягала виплаті померлому ОСОБА_2 , за період з квітня 2019 року по січень 2020 року складає 50 869,16 грн. Відповідно до розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №2002012002 за дорученням №Д 2002027884/3 від 09 вересня 2021 року, сума, яка підлягала виплаті померлому ОСОБА_2 , з січня 2020 року по вересень 2021 року складає 94 674,58 грн. Таким чином, загальна сума невиплаченої пенсії на підставі рішення суду у справі № 520/424/21 складає 145 543,74 грн (а.с. 9, 9 зворот).

03 вересня 2024 року представником ОСОБА_4 направлено на адресу відповідача заяву з вимогою здійснити виплату належної їй в порядку спадкування суми в розмірі 145 543,74 грн (а.с. 12-14), проте 01 жовтня 2024 року її представник отримав відповідь від ГУ ПФУ в Харківській області від 05 вересня 2024 року №2000-0203-8/158403, у якій відмовлено у виплаті пенсії у зв`язку із відсутністю заборгованості відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с. 17).

02 травня 2025 року представник ОСОБА_4 отримав відповідь від ГУ ПФУ в Харківській області від 01 травня 2025 року № 20000-0203-8/66628, в якій зазначено, що ОСОБА_4 не зверталась із заявою про виплату недоотриманої пенсії за дні життя померлого чоловіка в строки, передбачені ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тому для застосування статті 61 немає підстав. Станом на травень 2025 року погашено заборгованість за рішеннями судів, які набрали законної сили по 19 листопада 2020 року включно, бюджет на 2025 рік не затверджено (а.с. 56-57).

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Частинами другою та третьою статті 61 Закону №2262-ХІІ визначено, що при зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 638/19167/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21, від 22 лютого 2024 року у справі № 461/5878/22.

Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю.

Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок, зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У разі відсутності у померлого пенсіонера з числа військовослужбовців (інших осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб») членів сім`ї, які належать до кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або членів сім`ї, які проживали разом із ним на день його смерті, або у випадку, коли вказані особи у межах визначених законом строку не звернулися за отриманням сум пенсії, які належали померлому пенсіонерові, правовідносини, пов`язані з отриманням цих сум пенсії, що підлягали виплаті такому пенсіонерові за його життя, стають спадковими.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 420/5064/22.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.

Встановивши, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/424/21 від 15 лютого 2021 року, яке ухвалене та набрало законної сили за життя спадкодавця ОСОБА_2 , зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести йому перерахунок та виплату пенсії, однак суми пенсії, що належали чоловіку позивачки, залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 успадкувала належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України, а тому заявлена нею вимога про стягнення грошових коштів з органу пенсійного фонду є ефективною в розрізі поновлення порушених спадкових прав.

За викладених обставин, суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 у зв`язку з незаконним перешкоджанням відповідачем реалізації прав позивачки як спадкоємця за законом на отримання належного їй спадкового майна - пенсії спадкодавця, яка залишилася не отриманою останнім за життя.

Доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про те, що суми недоодержаної пенсії не входять до складу спадщини, та посилання на статтю 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», є безпідставними, оскільки, як вже зазначалось, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 є спадкоємцем, яка у встановлений законом строк звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , а тому вона успадкувала належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до статті 1227 ЦК України у тому розмірі, в якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті. Упродовж шестимісячного строку після смерті ОСОБА_2 позивачка не зверталась за виплатою цих сум безпосередньо до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, та їй такі суми не виплачено, тому вони увійшли до складу спадщини.

Посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на те, що заборгованість щодо виплати пенсії ОСОБА_2 відсутня, тому для застосування статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» немає підстав, судова колегія відхиляє, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не виконано судове рішення про зобов`язання здійснити перерахунок та виплатити пенсію померлому ОСОБА_2 .

Сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя внаслідок неправомірних дій пенсійного фонду, який не виконував у добровільному порядку судове рішення, що набрало законної сили, і яким пенсійний орган було зобов`язано провести нарахування та виплату підвищення до пенсії.

Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 673/393/19, від 27 серпня 2020 року у справі № 804/536/18, від 22 лютого 2024 року у справі № 461/5878/22.

Аргументи відповідача про те, що ОСОБА_1 не зверталась до адміністративного суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, колегія суддів також відхиляє, оскільки спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачкою свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої пенсії, яка належала спадкодавцю за життя, тому цей спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Процесуальним правонаступництвом є заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірних правовідносин, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки сторони або третьої особи.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 750/7865/18 за позовом фізичної особи до органу пенсійного фонду щодо виплати нарахованої, але невиплаченої спадкодавцю (батьку позивача) пенсії дійшла висновку, що судові рішення, на підставі яких в органу пенсійного фонду виник обов`язок провести доплату до пенсії, позивача не стосуються. Тому звернення із заявами про заміну стягувача правонаступником у цих виконавчих провадженнях після їх закінчення не призведе до захисту порушеного права позивача.

Отже, спір, що виник у зв`язку з відмовою органу пенсійного фонду у позасудовому порядку (добровільно) здійснити виплату суми недоплаченої пенсії, не може бути вирішений за правилами статей 52, 379 КАС України, тобто з використанням інституту процесуального правонаступництва або заміни сторони виконавчого провадження.

Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 28 листопада 2023 року у справі № 420/244/20, від 14 березня 2024 року у справі № 420/3331/21, від 19 вересня 2024 року у справі № 500/620/20.

До того ж, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 520/424/21 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Виходячи з вищевикладеного, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Враховуючи, що апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишено без задоволення, підстави для перерозподілу судового збору судом апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 11 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 20 квітня 2026 року

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина