Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №2-2101/10 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 2-2101/10

Номер провадження 22-ц/818/1916/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,

представника ОСОБА_1 адвоката Приходько Т. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2021 року в складі судді Боговського Д.Є. по справі № 2-2101/10 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» про видачу дублікату виконавчого документа щодо боржника ОСОБА_2 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» (далі – ТОВ «ФК «Фінрайт») звернулось до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого документа у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заява мотивована тим, що заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором № 11192738000 від 07 серпня 2007 року в розмірі 23515,80 доларів США, що за курсом НБУ станом на 24 лютого 2010 року становило 187891,24 грн, а також судовий збір в розмірі 1700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн.

06 травня 2011 року видано виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_2 , який 14 березня 2013 року пред`явлений для примусового виконання до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків); 18 березня 2013 року відкрито виконавче провадження № 37079773.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2016 року замінено сторону виконавчого провадження – стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2017 року замінено сторону виконавчого провадження – стягувача ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на правонаступника ТОВ «ФК «Фінрайт».

Постановою державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) від 13 жовтня 2020 виконавчий документ щодо боржника ОСОБА_4 було повернуто стягувачу ТОВ «ФК «Фінрайт» у зв`язку із подачею стягувачем заяви про повернення виконавчого документа, однак оригінал виконавчого документу було втрачено при пересилці.

Зважаючи, що рішення суду виконано не було, ТОВ «ФК «Фінрайт» просило видати дублікат виконавчого листа, виданого на підставі рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова по справі № 2-2101/2010 за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2021 року заяву ТОВ «ФК «Фінрайт» задоволено.

Видано ТОВ «ФК «Фінрайт» дублікат виконавчого листа № 2-2101/10, виданого Комінтернівським районним судом м. Харкова 06 травня 2011 року про стягнення з ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором № 11192738000 від 07 серпня 2007 року в розмірі 23515,80 доларів США, що за курсом НБУ станом на 24 лютого 2010 року становило187891,24 грн, а також судовий збір в розмірі 1700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн.

Ухвала суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутність виконавчого документа у стягувача та в органах державної виконавчої служби, свідчить про його втрату, строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання не пропущено, заява про видачу дубліката виконавчого листа підлягає задоволенню.

На вказане судове рішення засобами поштового зв`язку 11 грудня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Приходько Тетяна Григорівна, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове, яким заяву залишити без задоволення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що питання про видачу дубліката виконавчого документа вирішено за відсутності інших учасників справи, окрім ОСОБА_2 , які не були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Питання про видачу дублікату виконавчого листа вирішувалось судом першої інстанції у відсутність матеріалів відповідної справи, яка на той момент була знищена.

Відзив на апеляційну скаргу подано не було.

У судове засідання апеляційного суду Юрченко Ю. С., Чубірко Ю. М., представники ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт» та АТ «УкрСиббанк» не з`явилися.

Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 16 квітня 2026 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» отримано в електронному кабінеті 21 січня 2026 року (а.с. 58, т. 1);

Акціонерним товариством «УкрСиббанк» отримано в електронному кабінеті 21 січня 2026 року (а.с. 59, т. 1);

ОСОБА_3 отримано 23 січня 2026 року (а.с. 65, т. 1);

ОСОБА_2 – повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 71–72, т. 1), крім того про день, час та місце судового засідання учасника повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України (а.с. 62, т. 1).

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_1 адвоката Приходько Т.Г., яка підтримала апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю, виходячи з такого.

Судом встановлено, що заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором № 11192738000 від 07 серпня 2007 року в розмірі 23515,80 доларів США, що за курсом НБУ станом на 24 лютого 2010 року становило 187891,24 грн, а також судовий збір в розмірі 1700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн (а.с.7).

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2016 року замінено сторону виконавчого провадження – стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (а.с. 8).

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2017 року замінено сторону виконавчого провадження – стягувача ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на правонаступника ТОВ «ФК «Фінрайт» (а.с.9).

Постановою Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) від 13 жовтня 2020 року виконавче провадження № 37079773 щодо боржника ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11192738000 від 07 серпня 2007 року в розмірі 23515,80 доларів США закінчено на підставі п. 1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», про що винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с. 11).

Відповідно до довідки Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором кредиту № 11192738000 у розмірі 23515 доларів США 80 центів, що за курсом НБУ станом на 24 лютого 2010 року складає 187 891,24 грн, судовий збір у розмірі 1700,00 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120.00 грн, а всього - 189711, 24 грн (а.с.12).

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині 1 статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Конституційний Суд України в Рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини 1 статті 293 ЦПК України 2004 року у взаємозв`язку зі статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду) зробив висновок, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.

Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, невід`ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

ЄСПЛ наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

Відповідно до частини 1 статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу.

У підпункті 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Таким чином, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.

Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено.

Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-1380/08 зазначено, що при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку із його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази.

Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

Крім того, однією з підстав видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Із заявою про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу можна звернутися лише в межах строків пред`явлення їх до виконання. У разі пропуску такого строку одночасно із заявою про видачу дубліката слід подати і заяву про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У пунктах 44-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що «стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 6 статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина 1 статті 433 ЦПК України). Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».

Суд при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа та про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа, виданого на підставі судового рішення, повинен з`ясувати питання чи втрачено оригінал виконавчого листа, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили, щодо причин пропуску пред`явлення до виконання виконавчого документа та залежно від встановлених обставин та характеру причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав як для видачі дубліката виконавчого листа, так і для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, видача дубліката виконавчого листа можлива лише у випадку, якщо стягувач звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, або такий строк був поновлений судом.

У постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц, від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11, від 20 травня 2021 року у справі № 1005/7133/2012, від 19 липня 2022 року у справі № 750/13088/14, від 14 грудня 2022 року у справі № 753/20452/21, від 01 березня 2023 року у справі № 433/1335/14-ц, від 09 червня 2023 року у справі № 607/13804/13 зазначено, що дублікатом називається документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. Від останнього його відрізняє спеціальна позначка «Дублікат». При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили. У випадку часткового виконання змінювати у дублікаті загальну суму не можна. Це враховується в ході подальшого виконавчого провадження. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 вказувала, що її не було повідомлено про розгляд справи, суд першої інстанції вирішив питання про видачу дублікату виконавчого листа за відсутності інших боржників.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа ТОВ «ФК «Фінрайт» просив здійснити видачу його дублікату лише щодо боржника ОСОБА_2 .

Вимоги щодо видачі дублікатів виконавчого листа щодо інших боржників стягувачам заявлено не було.

ОСОБА_1 не наведено, чим саме порушує її права видача виконавчих листів стосовно боржника ОСОБА_2 . Фактично доводи апеляційна скарга зводяться щодо її неналежного повідомлення.

Між тим, апеляційним судом не встановлено про які саме права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 вирішив питання суд першої інстанції. Зокрема, є незрозумілим, яким чином участь ОСОБА_1 у судових засіданнях суду першої інстанції у цій справі могла та може змінити наявне судове рішення суду першої інстанції щодо іншого боржника.

Доводи ОСОБА_1 про знищення справи за закінченням терміну зберігання також не свідчать про відсутність підстав для видачі дублікату виконавчого листа та неможливість встановлення змісту судового рішення, на підставі якого був виданий виконавчий лист, оскільки матеріали справи містять копію заочного рішення від 24 грудня 2010 року, виготовленого з Автоматизованої системи документообігу суду та засвідченою підписом судді.

У частині 1 статті 352 ЦПК України закріплено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зазначено, що аналіз частини 1 статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

У контексті зазначеного, за приписами процесуального законодавства особа, яка не брала участі у справі, може подати апеляційну скаргу, якщо оскаржуваним рішенням суду безпосередньо вирішено питання про її права, свободи або про її обов`язки, тобто безпосередньо встановлено, змінено або припинено права або обов`язки цієї осіб.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести свій правовий зв`язок зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування такого критерію, як вирішення судом питання про її право, інтерес та/або обов`язок, як елементів змісту матеріально-правових відносин, в площині яких виник спір. Такий зв`язок повинен бути безпосереднім, а не ймовірним та опосередкований іншими правовідносинами.

Судове рішення, оскаржуване незалученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та/або обов`язків цієї особи (тобто, судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник) або міститься судження про права та/чи обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення є висновки суду про права та/чи обов`язки цієї особи або якщо у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про її права та/чи обов`язки. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, незалучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2020 року у справі № 826/3508/17.

У пункті 3 частини 1 статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Тобто, у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

Суд апеляційної інстанції має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питання про права та інтереси особи, яка не брала участі у справі, лише в межах відкритого апеляційного провадження. Якщо такі обставини не підтвердяться, апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).

Зважаючи, що суд першої інстанції не вирішував в оскаржуваному рішенні питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 , апеляційне провадження за її апеляційною скаргою на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2025 року підлягає закриттю.

Оскільки апеляційне провадження підлягає закриттю, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2021 року по справі № № 2-2101/10 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» про видачу дублікату виконавчого документа.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 20 квітня 2026 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина