Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №642/4036/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 квітня 2026 року

м. Харків

справа № 642/4036/25

провадження № 22-ц/818/1504/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Мальований Ю.М., Яцина В.Б.

за участю секретаря: Шнайдер Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, -

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Колісниченка Артура Сергійовича на рішення Холодногірського районного суду м.Харкова від 29 жовтня 2025 року, постановлене суддею Гримайло А.М.

в с т а н о в и в :

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні його дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначити наступні способи участі ОСОБА_1 у вихованні його дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з ним:

?без обмежень засобами телефонного зв`язку та зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у щоденному спілкуванні ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засобами телефонного зв`язку;

? побачення шляхом здійснення відеодзвінків (відеоконференцій) з застосуванням належних ОСОБА_2 та/або ОСОБА_3 технічних засобів та необхідного для цього програмного забезпечення: без обмежень кожен день за домовленістю між ними, а у разі недосягнення такої домовленості - у час з 10:00 до 11:00 та з 19:00 до 20:00 кожен понеділок, вівторок, середу, четвер та п`ятницю, у присутності ОСОБА_2 , а за згодою ОСОБА_3 без її присутності (у разі нездійснення у ці дні очних побачень ОСОБА_1 з дитиною) та зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у здійсненні відеодзвінків (відеоконференцій) з дитиною;

?очні побачення за місцем проживання ОСОБА_2 або місцем проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , або іншим у разі його зміни) та у громадських місцях, розташованих у населеному пункті, у якому проживає ОСОБА_2 : кожну суботу та неділю у час, за домовленістю між ними, а у разі недосягнення такої домовленості - у час з 9:30 до 20:00 - без присутності матері; безперешкодні зустрічі ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у дні та години, погоджені з ОСОБА_2 , та з урахуванням бажання дитини;

? проведення спільного відпочинку ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом 7 (семи) днів під час осінніх шкільних канікул та протягом 15 (п`ятнадцяти) днів під час зимових шкільних канікул, а також протягом 30 (тридцяти) днів літніх шкільних канікул без присутності матері; зобов`язати ОСОБА_2 повідомляти ОСОБА_1 : про факти захворювання та лікування ОСОБА_3 ; про від`їзд (обставини та напрямок) ОСОБА_3 за межі населеного пункту звичайного проживання більше ніж на 1 (один) день за доступними номерами телефонів сторін ( НОМЕР_1 ) або іншим у разі зміни) та у мессенджерах Telegram та WhatsApp за відповідними телефонами (аккаунтами) сторін.

Рішенням Холодногірського районного суду м.Харкова від 29 жовтня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визначено ОСОБА_1 наступний спосіб участі у спілкуванні та вихованні дитини шляхом:особистого спілкування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 кожного дня засобами телефонного зв`язку або за допомогою відеозв`язку за наявності таких технічних можливостей та з урахуванням бажання дитини з 17 години 30 хвилин до 18 години 30 хвилин; особистих побачень дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , погоджених з матір`ю дитини ОСОБА_2 , у межах населеного пункту, де постійно проживає дитина, кожну першу та третю суботу місяця з 10 години 00 хвилин до 17 години 00 хвилин у присутності матері ОСОБА_2 або за спільною домовленістю без присутності матері з урахуванням бажання дитини. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Колісниченко А.С. просить рішення суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що висновки суду першої інстанції зроблені без належного з`ясування обставин справи та без належної оцінки наявних в матеріалах справи доказів. Крім того, позивачу взагалі не визначено часу на очні побачені з дитиною під час спільного відпочинку за відсутності матері (під час зимових або літніх канікул), що є протиправним. Також позивач просить зобов`язати Відповідача повідомляти Позивача про факти захворювання та лікування дитини; про від`їзд (обставини та напрям) дитини за межі населеного пункту звичайного проживання більше ніж на 2 (два) дні.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині відмовлених позовних вимог, у іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наслідки особистого конфлікту між батьками негативно впливають на дитину. Існування між сторонами неприязних стосунків ускладнює погодження ними форм та методів спілкування з сином, тож зобов`язання матері не чинити відповідні перешкоди батькові дитини, визначене судовим рішенням, сприятиме розумінню з її боку того, що права кожного з батьків є рівними. Дитина повинна спілкуватися як з матір`ю, так і з батьком. Оскільки участь батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею відповідає її інтересам, забезпечує справедливу рівновагу між забезпеченням прав дитини та батьків, а також рівність прав батьків щодо дитини, постійне проживання дитини станом на теперішній час на території Італії, приймаючи до уваги введення з 24.02.2022 на території України воєнного стану, з метою забезпечення безпеки дитини, за відсутності будь-яких відомостей щодо графіку навчання, відпочинку, інших занять дитини, наявності, часу та тривалості його канікул та вільного часу, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням всіх обставин справи.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 , виданого 26.09.2020 Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ..

Судовим наказом Ленінського районного суду м. Харкова від 28.02.2019 с ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 26.02.2019 і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28.03.2019 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано; після розірвання шлюбу ОСОБА_4 відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 ».

Постановою державного виконавця міжрайонного відділу ДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 22.08.2019 за судовим наказом від 28.02.2019 відкрито виконавче провадження.

Згідно з листом Департаменту служб у справах дітей (по Холодногірському району) від 12.08.2021 у своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що має заборгованість по аліментам, але на теперішній час регулярно сплачує аліменти у розмірі 1000,00 грн.; службою проведена профілактична бесіда щодо обов`язку батька примати участь у вихованні та утриманні дитини, попереджено про відповідальність за ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 25.10.2021 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто неустойку (пеню) у сумі 13918 грн. 29 коп. за прострочення сплати аліментів на утримання ОСОБА_3 на підставі судового наказу Ленінського районного суду м. Харкова від 28.02.2019.

Суду надано розрахунок заборгованості по аліментам, здійснений 03.02.2023 державним виконавцем Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колісником К. В., згідно з яким станом на 01.02.2023 переплата ОСОБА_1 за аліментами становить 48150,34 грн., в матеріалах виконавчого провадження зазначений розрахунок відсутній, що встановлено судовим рішенням – ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 11.09.2025.

Також, у якості доказів суду надано копії документів: довідки про проходження лікування ОСОБА_7 у лікаря-стоматолога від 26.11.2021; направлення на аналіз від 14.11.2021, довідки від 17.09.2021 про сплату 675 грн. на канцтовари та ремонт; квитків на виставку «Планета динозаврів» від 30.10.2020; квитків до дельфінарію від 30.07.2021; квитків до театру ляльок від 22.02.2020; квитанцій про замовлення велосипеду від 11.04.2021; квитанції про купівлю санок-снігокату від 25.12.2020; листа про замовлення матрацу від 25.01.2021; копії фіскальних чеків про купівлю кросівок, шкарпеток, капців, штанів, конструктору, брюк, черевиків, олівців; квитанцій про перерахування аліментів ОСОБА_4 від ОСОБА_1 ; запрошення на футбол від 01.11.2021; квитків на катання на атракціоні; довідка про захворювання на вітряну віспу 12.02.2020; фіскального чеку аптеки про купівлю панадолу бебі.

Згідно з довідкою Міжрайонного відділу ДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 24.07.2020 ОСОБА_4 дійсно отримувала аліменти на утримання сина ОСОБА_3 від ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 30.06.2020 згідно з виконавчим листом № 642/1357/19, який видано 22.03.2019 Ленінським районним судом м. Харкова.

Як вбачається з листа Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №142 ХМР від 01.07.2021 дитина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує заклад з 23.09.2020, приводять та забирають дитину батько ОСОБА_1 та мати ОСОБА_2 по черзі за попередньою домовленістю.

Згідно з актом обстеження умов проживання та листа Департаменту служб у справах дітей (по Холодногірському району) від 11.10.2021 умови проживання ОСОБА_3 за наслідками перевірки задовільні.

З протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення або такого, що готується від 13.11.2021 вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів з заявою про перешкоджання ОСОБА_5 у його спілкуванні з сином ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суду надана заява ОСОБА_1 забезпечення реалізації права доступу до дитини відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей стосовно ОСОБА_3 , що була направлена до Міністерства юстиції Італійської Республіки з листом Мін`юсту України від 16.11.2022.

Згідно з листом Міністерства юстиції України від 26.09.2023 у м. Рим, Італія було допитано мати ОСОБА_3 – ОСОБА_2 на предмет її готовності дозволити ОСОБА_1 скористатися своїм правом на доступ до малолітнього сина ОСОБА_10 ; були висловлені пропозиції щодо способу та часу спілкування батька з сином, які запропоновано до розгляду ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду із позовом, позивач наголошував, що ОСОБА_2 користуючись своїми гендерними перевагами, викрала дитину та вивезла за кордон, достовірно усвідомлюючи, що ОСОБА_1 не надав на це своєї згоди та не зможе фактично перешкодити їй, оскільки чоловіків не випускають за межі України. З того часу в силу неможливості виїзду за межі країни позивач жодного дня не бачив своєї дитини. На цей час, після викрадення дитини, ОСОБА_2 проживає в Італії за вказаним примірним місцезнаходженням, перешкоджаючи ОСОБА_1 спілкуватися із своїм сином та не проявляючи до дитини належного піклування. ОСОБА_2 перешкоджає позивачу у спілкуванні з дитиною, довгий час взагалі позбавляючи його можливості спілкуватись з дитиною.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі статтею 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема, він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Батько та мати мають рівні права та обов`язки і при вирішенні питання про періодичність побачень, можливість спільного відпочинку, відвідування місця проживання того з батьків, з ким дитина не проживає, слід виходити виключно з інтересів дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини,у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Суди встановили, що між сторонами існує конфлікт щодо визначення способу участі батька у спілкуванні з сином та його вихованні.

У справі, що переглядалася, позивач звернувся до суду з позовом до своєї колишньої дружини, вимагаючи надати йому можливість брати участь у вихованні їхнього спільного сина та спілкуванні з ним шляхом встановлення графіка побачень з дитиною без присутності матері, просив надати йому право на відпочинок із дитиною під час канікул і свят, а також повідомляти про захворювання та виїзд з дитиною поза межі фактичного проживання.

Проаналізувавши встановлені обставини справи, враховуючи характер стосунків, які склались між батьками дитини, вік дитини, а також принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, бажання батька брати участь у вихованні сина, колегія суддів погоджується зі способом і графіком побачень (спілкування) батька із сином, визначеним судом.

При цьому суд першої інстанції правильно зазначив, що проведення святкових днів, спільного відпочинку на період канікул сина, а також повідомлення про хвороби дитини стосуються договірного врегулювання виконання батьківських обов`язків та потребують досягнення згоди між сторонами, а тому задоволенню не підлягають.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 30 липня 2025 року справа № 753/2281/23.

Колегія суддів також зауважує, що починаючи з 2022 року у зв`язку із початком військової агресії РФ дитина проживає з матір`ю за межами України. Доказів наявності у батька можливості забезпечити дитині безпечне проведення спільного відпочинку на період канікул матеріали справи не містять.

Натомість позивач не позбавлений права звернутися з вимогами про зміну порядку участі батька у вихованні дитини після налагодження стосунків із сином та зміною життєвих обставин.

Зобов`язання матері повідомляти про виїзди за межі фактичного проживання з дитиною є порушенням її приватних прав. Законом не передбачено обов`язку звітувати будь-кому з батьків щодо виїзду з місця реєстрації для власних потреб.

Також судова колегія не вбачає підстав для зобов`язання матері повідомляти про хворобу дитину, з урахуванням наданого судом батьку часу для спілкування з дитиною, оскільки батько при спілкування може самостійно дізнатися про стан здоров`я дитини.

Висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Колісниченка Артура Сергійовича - залишити без задоволення.

Рішення Холодногірського районного суду м.Харкова від 29 жовтня 2025 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Ю.М. Мальований

В.Б. Яцина