Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №644/10984/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Зайцева М. С.

Справа № 644/10984/25

Провадження № 2/644/786/26

20.04.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

20 квітня 2026 року Індустріальний районний суд м. Харкова в складі: головуючого - судді Зайцевої М.С., за участю секретаря – Селіхової А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадженняу відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом фізичної особи– підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми боргу, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 , на користь ФОП ОСОБА_1 3% річних у розмірі 13550,36 грн. та інфляційні втрати у розмірі 39230,11 грн.; витрати по сплаченому судовому збору в розмірі 1211,20 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 16352 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 16 червня 2020 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова було винесено рішення по справі № 644/1369/20 за яким з ОСОБА_2 стягнуто завдані збитки в розмірі 100000,00 грн., витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1000,00 грн., витрати понесені позивачем по оплаті правової допомоги в розмірі 18057,40 грн., а разом 119057 грн. 40 коп. На виконання рішення, судом 23 липня 2020 року видано виконавчий лист № 644/1369/20. 04.08.2020 року, приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Богатиренко А.І. винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень № 62729323, № 62729654, № 62729862. 27.06.2023 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова було ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних в розмірі 9702,87 грн., інфляційні втрати у розмірі 55228,82 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. та судовий збір. 07.09.2023 року приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчих проваджень № 72722577, №72723639. З дати винесення Орджонікідзевським районним судом м. Харкова рішення по справі № 644/1369/20 від 16.06.2020 року, відповідач не виконує судове рішення в добровільному порядку, не сплатив заборгованості, станом на 15.11.2025 року борг відповідачем не оплачений.

Ухвалою суду від 25.11.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, представник позивача надав суду заяву в якій позов підтримав в повному обсязі, просив суд розглянути справу без участі сторони позивача, у разі неявки відповідача ухвалити заочне рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не подавав.

Приймаючи до уваги викладене, що представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, що судом ухвалено про заочний розгляд справи, то в відповідності до ст. 280 ЦПК України суд ухвалює по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлено, 16 червня 2020 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова ухвалено рішення по справі № 644/1369/20 за яким з ОСОБА_2 стягнуто завдані збитки в порядку регресу в розмірі 100000,00 грн., витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1000,00 грн., витрати понесені позивачем по оплаті правової допомоги в розмірі 18 057.40 грн. 40 коп., а разом 119057 грн. 40 коп. На виконання рішення, судом 23 липня 2020 року видано виконавчий лист № 644/1369/20.

04.08.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Богатиренко А. І. винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень № 62729323, № 62729654, № 62729862.

27.06.2023 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова було ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних в розмірі 9702,87 грн., інфляційні втрати у розмірі 55228,82 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. та судовий збір.

07.09.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області було винесено постанову про відкриття виконавчих проваджень № 72722577, №72723639.

Станом на 15.11.2025 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова по справі № 644/1369/20 від 16.06.2020 року відповідачем не виконане.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування суми боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржників за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 01.10.2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення грошових коштів, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06. 2019 року у справі № 916/190/18.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 сформульовано висновки про те, що нарахування 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Таким чином, з ухваленням судом рішення у справі № 644/1369/20 про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування завданих збитків в порядку регресу та витрат понесених на сплату судового збору та правничої допомоги, зобов`язання не припинилося та триває до моменту фактичного виконання відповідачем грошового зобов`язання. Відтак, позивач має право на стягнення з відповідача сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за час прострочення.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц прийшла до висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, приймаючи до уваги недопустимість односторонньої відмови від виконання зобов`язання, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат є законною.

Суд вважає що заявлений розмір трьох відсотків річних та інфляційних втрат відповідає вимогам закону.

За наданим позивачем розрахунком 3% річних за користування грошовими коштами за 873 дні прострочення грошового зобов`язання склали 13550,36 грн., а розрахунок інфляційних втрат за період з 27.06.2023 року по 15.11.2025 року на заборгованість у розмірі 39230,11 грн., а всього відповідно до розрахунку 52780,47 грн. Суд погоджується з розрахунком доданим до позову.

Розподіл судових витрат, суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн. В позовній заяві також міститься вимога про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 16352 грн.

Згідно п. 8 ч. 2 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16352 грн. представник позивача надав суду: договір №25-05 про надання правничої допомоги від 25.05.2024 року, укладений між ФОП ОСОБА_1 та АО «Адвокатус»; Акт приймання-передачі правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги № 25-05 від 25.05.2024 року, в якому зазначена послуга, яка надається, кількість витраченого часу та вартість.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Суд дослідивши позовну заяву з доданими до неї матеріалами, докази надані на підтвердження понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу, вважає, що судові витрати в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Згідно положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з положень статей 137, 141 ЦПК України, статті 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Таким чином, суд зобов`язаний з урахуванням обставин і складності справи надати оцінку поданим заявником доказам на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, визначити необхідний фактичний обсяг правової допомоги, співмірність витрат на правничу допомогу, за результатами чого, надати обґрунтований висновок про наявність/відсутність підстав для відшкодування таких витрат і їх розмір, а не формально (без надання оцінки доказам та аргументам) вказати про відсутність підстав для компенсації таких витрат на користь позивача за рахунок відповідача.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

В позовній заяві зазначено, що понесені судові витрати на правничу допомогу адвоката в загальному розмірі становлять 116352 грн. Провадження по цивільній справі відкрито в спрощеному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд звертає увагу на те, що представник позивача - адвокат Хобта Ю.М. не приймав безпосередню участь в судовому засіданні, вказана цивільна справа не є складною.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, через призму критеріїв, встановлених статтями 137 та 141 ЦПК України, та враховуючи обсяг виконаних робіт, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.

Суд, вирішуючи питання щодо витрат понесених учасником справи на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що додані до клопотання про вирішення питання про розподіл судових витрат документи, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному в позові розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд вважає, що заявлені витрати з вивчення матеріалів справи, формування правової позиції вартістю 7154 грн., підготовка позовної заяви для подачі до суду позову вартістю 6132 грн., підготовка процесуальних документів та заяв загальною вартістю 3066 грн. є неспівмірним зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послу та не відповідає критерію розумності, тому стягненню підлягає сума за надані послуги- 5000 грн.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, в розмірі 5000 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача, документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1211,20 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000 грн.

Керуючись ст. ст. 5,10-13, 81, 83, 141, 264-265, 280, 354 ЦПК України, - суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги фізичної особи– підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) три процента річних у розмірі 13550,36 грн. та інфляційні втрати у розмірі 39230,11 грн., а всього стягнути – 52780,47 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 1211,20 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Суддя: М. С. Зайцева