Вирок від 19 квітня 2026 р. у справі №461/2315/26 — Галицький районний суд м. Львова

461/2315/26

1-кп/461/432/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.04.2026 місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючої – судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченої – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026142410000062 від 26.03.2026 про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Львова, українки, громадянки України, з вищою освітою, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , достовірно знаючи вимоги Порядку виплат пенсій особам з інвалідністю, затвердженого Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме з розділом IV «Пенсії по інвалідності в солідарній системі», з метою незаконного отримання грошових коштів у вигляді соціальних виплат (пенсії) особам з інвалідністю III групи, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, з метою особистого незаконного збагачення, вчинила незаконне заволодіння коштами пенсійного фонду шляхом обману.

Так, 06.05.2022 ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з корисливою метою, в особистих інтересах з метою особистого незаконного збагачення, перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою м. Львів, пр. Червоної Калини, 35, достовірно знаючи, що вона не проходила обстеження у Сихівській міжрайонній МСЕК КЗ ЛОР «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи», і дані, зазначені у «Довідці до акта огляду медико–соціальною експертною комісією» серії 12 ААВ №606641 від 18.04.2022 про її захворювання є неправдивими, проте така довідка дає їй право на призначення пенсії особам з інвалідністю, особисто звернулась Галицького об`єднаного управління пенсійного фонду м. Львова, що за адресою м. Львів, пр. Червоної Калини, 35, зі заявою № 1839 про призначення пенсії по інвалідності компенсації, зазначивши свій розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_4 та додавши до вказаної заяви завідомо підроблену «Довідку до акта огляду медико–соціальною експертною комісією» серії 12 ААВ №606641 від 18.04.2022, виданої Сихівською міжрайонною МСЕК КЗ ЛОР «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи», про захворювання ОСОБА_4 , загальне захворювання, що є підставою для призначення пенсії особам з інвалідністю, таким чином використала завідомо підроблений документ з метою незаконного отримання права на вказану компенсацію, затвердженого Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У подальшому, на підставі поданої підробленої «Довідки до акта огляду медико–соціальною експертною комісією» серії 12 ААВ №606641 від 18.04.2022 виданої Сихівською міжрайонною МСЕК КЗ ЛОР «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи», про захворювання ОСОБА_4 та інших документів відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у період часу з 18.04.2022 по 28.02.2026 рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, що розташований за адресою м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, відповідно до розділу IV «Пенсії по інвалідності в солідарній системі» Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», 18.05.2022 видано «Посвідчення особи з інвалідністю» серії ААМ071227 від 18.05.2022 та 18.04.2022, призначено і у подальшому виплачено на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_4 , пенсію, як особі з інвалідністю III групи від імені держави в особі Головного управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області на загальну суму 132’752,67 гривень, спричинивши тим самим державі в особі Головного управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області майнову шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у заволодіння грошовими коштами державного бюджету шляхом обману (шахрайстві), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину в інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях визнала повністю. Зокрема, пояснила суду, що в той час у неї були фінансові проблеми та з`явилась можливість за невелику суму оформити собі інвалідність, тому вона скористалась такою можливістю щоб отримувати додаткові кошти. У вчиненому щиро розкаюється, засуджує свою поведінку. Просить вибачення за свої протиправні дії перед учасниками процесу, погоджується з обставинами, викладеними в обвинувальному акті та підтвердила такі. Також зазначила, що повністю відшкодувала шкоду потерпілій стороні. Окрім цього, просила суд, у разі прийняття рішення про визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого правопорушення, просила призначити їй покарання у виді штрафу, який розстрочити на 6 місяців, оскільки сплата всієї суми штрафу одноразово буде для неї надмірним тягарем.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, з`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно усіх фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, враховуючи, що сторони провадження не оспорюють доведеність вини обвинуваченого та кваліфікацію його дій, з`ясувавши правильне розуміння сторонами кримінального провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності позиції обвинуваченої, роз`яснивши їй, що у такому випадку вона буде позбавлена права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, доведена повністю.

Дії обвинуваченої ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за частиною 1 статті 190 КК України, оскільки остання заволоділа грошовими коштами державного бюджету шляхом обману.

Відповідно до ст.65 КК України, суд, при призначенні покарання, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, та призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України, скоєне обвинуваченою ОСОБА_4 , є кримінальним проступком.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , є щире каяття, відшкодування матеріальної шкоди та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Так, зокрема у ході судового розгляду обвинувачена надала визнавальні покази, засудила свою протиправну поведінку у присутності учасників процесу, а також принесла вибачення у залі суду. При цьому суд виходить з того, що системне тлумачення законодавства та судової практики вказує на те, що щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює правопорушення, бажає виправити ситуацію, що склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання, що має місце у цьому випадку.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , суд не встановив.

Враховуючи дані, що характеризують особу ОСОБА_4 , яка на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, заміжня, має постійне місце проживання, працевлаштована, є раніше не судимою, щиро розкаялася та відшкодувала шкоду потрепілому, при цьому, суд також враховує думку потерпілого, який претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченої не має, суд, надаючи оцінку зазначеним обставинам у їх сукупності, з урахуванням майнового стану винної, вважає, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 можливе зі застосуванням покарання у виді штрафу, у межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 190 КК України, з урахуванням положень ст. 53 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, оскільки покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.

Вирішуючи клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 про розстрочку виконання штрафу, суд зазначає таке.

У частинах 4 та 5 ст.53 КК України передбачено, що з урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.

У частині першій ст. 119 КПК України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан особи (обвинуваченого, потерпілого), за власною ініціативою або за її клопотанням має право своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати процесуальних витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату процесуальних витрат на визначений строк.

Суд вважає, що клопотання обвинуваченої про розстрочку штрафу відповідає не тільки вимогам КПК, але й інтересам державної політики у сфері виконання вироків судів, оскільки надає можливість засудженій особі, яка зацікавлена у добросовісному виконанні законів та рішень судів здійснити виплату штрафу лише у спосіб певної розстрочки.

Суд вважає, що доводи обвинуваченої про розстрочку виплати штрафу, є такими, що відповідають особистості обвинуваченої, яка не має високого матеріального достатку для сплати одноразово 51’000,00 гривень.

Розстрочка виплати штрафу у цьому випадку забезпечить баланс між обов`язковістю виконання вироку суду та інтересами обвинуваченої, яка в силу певних обставин не здатна з об`єктивних причин відразу виконати таке судове рішення.

Враховуючи викладені обставини, суд, з урахуванням майнового стану обвинуваченої, вважає за можливе частково задовольнити клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 та розстрочити їй виплату штрафу у сумі 51’000 грн. рівними частками строком на три місяці по 17’000 грн. на місяць.

Цивільний позов не заявлений.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Судові витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід як захід забезпечення кримінального провадження щодо обвинуваченої ОСОБА_4 не обирався, підстав для обрання обвинуваченій запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

1. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України.

2. Призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу у розмірі 3’000 (три тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51’000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень.

3. Клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 про розстрочку виплати суми штрафу – задовольнити частково.

4. На підставі ч. 4 ст. 53 КК, розстрочити ОСОБА_4 виплату штрафу у сумі 51’000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень строком на 3 (три) місяці рівними частинами, тобто по 17’000 (сімнадцять тисяч) гривень щомісячно.

5. Розстрочку виплати суми штрафу обчислювати з моменту набрання вироком суду законної сили.

6. Зобов`язати ОСОБА_4 повідомляти суд про сплату відповідної частини штрафу, шляхом пред`явлення відповідного документу (квитанції).

7. У решті вимог клопотання – відмовити.

8. Роз`яснити учасникам, що вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

9. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору. Якщо учасник судового провадження не був присутній при проголошенні вироку, направити йому копію повного тексту не пізніше наступного дня після ухвалення вироку.

Суддя ОСОБА_5