Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №461/1843/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1843/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 року суддя Галицького районного суду міста Львова Волоско І.Р. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення аліментів,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання їхнього повнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання у НУ «Львівська політехніка».

Свої вимоги мотивує тим, що шлюб між сторонами розірвано рішенням Галицького районного суду міста Львова від 29 грудня 2016 року № 461/7263/16-ц, однак відповідач ухиляється від виконання обов`язку щодо матеріальної підтримки дитини, яка наразі здобуває вищу освіту та потребує значної фінансової допомоги. Враховуючи те, що син продовжує навчання, у зв?язку з цим потребує матеріальної допомоги, натомість відповідач в добровільному порядку не приймає участі в його утриманні, вважає, що він спроможний сплачувати аліменти на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) щомісячно, що буде достатнім для належного утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання, та відповідатиме його інтересам. Відтак, просить суд позов задоволити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 13 березня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторони у справі про судовий розгляд даного позову були повідомлені належним чином.

Відповідачем не подано відзив на позовну заяву протягом строку, встановленого суддею відповідно до ч. 1 ст. 278 ЦПК України.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України до суду не надійшло.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При цьому, виходячи з положень ст. 16 ЦК України особа звертається до суду за захистом свого порушеного права.

Перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Судом встановлено, що 28.04.2001 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Галицького районного управління юстиції, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено відповідний актовий запис №91.

Від шлюбу у подружжя народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

29 грудня 2016р. рішенням Галицького районного суду м.Львова у цивільній справі №461/7263/16-ц шлюб між сторонами було розірвано.

Після розірвання шлюбу син залишився проживати з позивачкою, і проживає з нею по теперішній час.

Встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2022 року навчається в Національному Університеті «Львівська Політехніка». Станом на момент подання позовної заяви є студентом 4 курсу, термін навчання – до червня 2026 року, що підтверджується довідкою № 00314 від 21.09.2022 року. Він хоч і є повнолітнім, все ж потребує фінансової підтримки, оскільки навчається на денній формі навчання у закладі вищої освіти та не має можливості працювати, будь-якого іншого самостійного доходу не має, тому потребує матеріальної допомоги.

Після розірвання шлюбу син залишився проживати з позивачкою, і проживає з нею по теперішній час.

Судом встановлено, що відповідач є працездатним та може надавати матеріальну допомогу на утримання сина. Таким чином, відповідач повинен брати участь у матеріальному забезпеченні сина, адже це є прямим обов`язком батьків, незалежно від місця їхнього проживання.

Оскільки відповідач не бере добровільної участі у забезпечені сина, позивач змушений звернутися до суду з вимогою про стягнення аліментів.

Відповідно до ст. 198 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Згідно ч.1 ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч.3 ст.199 СК України, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно ч.1 ст.200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Згідно в ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів враховуються такі доходи платника аліментів як: основна заробітна плата, усі види доплат і надбавок до заробітної плати, премії та винагороди, пенсії, стипендії, допомоги по безробіттю, дивіденди та інші доходи, що передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. №146 "Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб".

Відповідно до п.20 роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. При визначенні розміру аліментів на повнолітніх дітей суд враховує такі обставини: стан здоров`я та матеріальне становище повнолітніх дочки, сина; стан здоров`я й матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, інших дітей; можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дітьми; інші обставини, що мають істотне значення.

Правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Враховуючи те, що відповідач є працездатною особою та має фізичну можливість надавати допомогу на утримання повнолітнього сина під час навчання, факт неспроможності сплати аліментів відповідачем не доводився, не повідомлено суд про наявність обставин, передбачених ст. 182 Сімейного кодексу України, які мають братися судом до уваги при визначенні розміру аліментів на дитину, зокрема, щодо його незадовільного стану здоров`я, наявності інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інших обставин, що мають істотне значення, суд вважає, що позов є обґрунтованим.

Згідно правил ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З аналізу коментованої норми можна зробити висновок, що її положення не застосовується при визначенні судом розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина. Таким чином, мінімальний розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина законом не встановлюється.

Суд приходить до переконання, що оскільки утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, є обов`язком батьків, позов про стягнення аліментів на час навчання підлягає задоволенню. Визначаючи розмір аліментів суд враховує, що ОСОБА_3 навчається в Національному Університеті «Львівська Політехніка». Станом на момент подання позовної заяви є студентом 4 курсу, термін навчання – до червня 2026 року.

З врахуванням наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що з відповідача необхідно стягувати аліменти на утримання сина, який продовжує навчатись, у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 12.03.2026 року і до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не довше ніж до досягнення ним 23 років, що на думку суду є достатнім для забезпечення рівня життя повнолітнього сина, виходячи з засад розумності та справедливості.

У відповідності до ст.430 ЦПК України, рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Оскільки позивач при подачі позову про стягнення аліментів звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», тому відповідно до ч. 2 ст.141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331.20 грн.

Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчатись, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12.03.2026 року і до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не довше ніж до досягнення ним 23 років.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір у сумі 1331, 20 грн.

Рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Волоско І.Р.