Вирок від 16 квітня 2026 р. у справі №335/4644/25 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/4644/25 1-кп/335/394/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора – ОСОБА_3 , обвинуваченого – ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ), захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ) ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження, відомості по якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.05.2025 за № 12025082060000543, відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Тарутине Одеської області, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, не працевлаштований, не одружений, на утриманні малолітніх/неповнолітніх дітей або осіб похилого віку не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 № 2471-XII «Про право власності на окремі види майна» визначено, що зброя, боєприпаси, вибухові речовини й засоби вибуху не можуть перебувати у власності громадян.

Відповідно до пунктів 1-4, 9 Положення «Про дозвільну систему», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, та Інструкцією «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622 (далі - Інструкція, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622), визначено, що придбання, зберігання та використання вогнепальної зброї, боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів здійснюється лише на підставі спеціальних дозволів.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переслідуючи умисел, направлений на порушення встановленого законом порядку обігу вибухових пристроїв та бойових припасів, без передбаченого законом дозволу придбав у невстановленому досудовим розслідуванням часі та місці предмет сферичної форми, який відповідно до висновку експерта від 06.05.2025 є бойовою ручною осколковою гранатою М67 промислового виробництва, що є вибуховим пристроєм військового призначення, відноситься до бойових припасів, та містить в собі заряд бризантної вибухової речовини - «Composition B», масою 185 г., після чого став зберігати вказану гранату за місцем свого проживання, а саме в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_3 .

04.05.2025 в період часу з 03:30 години до 03:53 години під час обшуку місця проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 ., працівниками поліції було виявлено та вилучено вищевказану бойову ручну осколкову гранатою М67.

Дії ОСОБА_4 кваліфікуються за ч. 1 ст. 263 КК України як незаконне придбання та зберігання бойового припасу та вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу.

14 травня 2025 року у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 04 травня 2025 року за № 12025082060000543, між прокурором Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_4 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 була укладена угода про визнання винуватості, відповідно до вимог ст. 472 КПК України.

Згідно даної угоди прокурор та підозрюваний дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 263 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, підозрюваний беззастережно визнав свою винуватість у зазначених діяннях. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести за ч. 1 ст. 263 КК України – позбавлення волі строком на 3 роки. При цьому, сторони вважають за можливе, на підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, із визначенням судом тривалості іспитового строку та обов`язків, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, яке згідно ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів, шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 не встановлено.

При цьому судом встановлено, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Прокурор укладену угоду про визнання винуватості між ним та підозрюваним підтримав, вважає, що її слід затвердити.

Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення. Обставини, викладені в обвинувальному акті та угоді, не оспорював.

Захисник ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні підтримав угоду про визнання винуватості, просив її затвердити.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам кримінального процесуального законодавства.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим та призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання.

Покарання обвинуваченому за укладеною угодою про визнання винуватості відповідає межам санкції, передбаченої ч. 1 ст. 263 КК України з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення – тяжкий злочин, внаслідок якого шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, а також того, що ОСОБА_4 в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, наявність пом`якшуючих покарання обставин у виді щирого каяття та сприяння розкриттю злочину. Обвинувачений погодився на застосування до нього узгодженого за цією угодою покарання.

Статтею 65 КК України визначено, що у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати на проведення судової вибухо-технічної експертизи підлягають стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 в дохід держави.

Цивільний позов не заявлений. Запобіжний захід не обирався.

Керуючись ст.ст. 100, 314, 469, 472, 473, 474, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 14 травня 2025 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.05.2025 за № 12025082060000543, укладену між прокурором Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_4 , за участю захисника – адвоката ОСОБА_5 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) роки.

На підставі п.1 та п. 2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки:

- періодично, один раз на місяць, з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави процесуальні витрати на проведення експертизи у розмірі 3 565,60 грн.

Речові докази:

-диск DVD-R , об`ємом пам`яті на 4,7 Гб, на якому знаходиться файл відеозапису під назвою №12025082060000543» від 04.05.2025 з боді-камер співробітників УПП, які відпрацьовували ЄО 12008 від 04.05.2025 – залишити в матеріалах кримінального провадження;

-бойову ручну осколкову гранату М67, упаковану до спец. пакету №5705740 – знищити.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення:

- засудженим виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою ст. 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.

Копію вироку негайно вручити прокурору, обвинуваченому.

Суддя ОСОБА_1