Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №333/11639/25 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/11639/25

Провадження №2/333/1525/26

РІШЕННЯ

Іменем України

20 квітня 2026 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючої судді Варнавської Л.О.,

за участю секретаря судового засідання Бабак З.І.,

представника позивача – адвоката Мельникової А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та чоловіка до досягнення дитиною трьох років, –

ВСТАНОВИВ:

До суду із позовом 09.12.2025 р звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини її доходу (заробітку) щомісячно та на його утримання щомісячно у розмірі 1/6 частини до досягнення донькою 3-х років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 посилається на те, що від фактичних шлюбних відносин з відповідачкою в них є донька ОСОБА_4 , 2023 р.н. З липня 2024 донька проживає разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 . Доглядати за донькою допомагає мати позивача. В травні 2024 року сторони припинили шлюбні стосунки, проживають окремо. Відповідачка добровільно матеріальної допомоги не надає, тому звернувся до суду із цим позовом.

25.12.2025 року провадження по справі відкрито, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного провадження.

15.01.2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій ОСОБА_2 позов не визнала, зазначила, що з лютого 2022 року по травень 2024 року вони дійсно перебували в фактичних шлюбних стосунках та проживали однією сім`єю. Після розірвання відносин із позивачем, через системне сімейне насилля, вона із донькою опинилася у скрутному становищі. У липні 2024 року вона тимчасово відвела дочку до батька та угодила з ним, що певний час вона буде мешкати у нього, оскільки не мала можливості забезпечити дитині гідні умови проживання, через скрутний матеріальний стан та відсутність постійного місця мешкання. Вона не мала на меті кидати свою дитину, та за можливості передавала для неї дитяче харчування, підгузки, одяг та іграшки, навідувалася до неї. Вона вважала, що позивач хоче лише найкращого для дитини, тому підписала заяву на виїзд дитини до Греції з 17.02.2025 по 17.02.2026 у супроводі її бабусі ОСОБА_5 . Після 17.02.2025 вона свою доньку не бачила, оскільки ОСОБА_5 виїхала разом із нею за кордон та зареєструвалися там біженцями. Дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком - ОСОБА_1 не проживає, оскільки знаходиться на території іншої держави, тому їх сумісне проживання не відповідає дійсності. На теперішній час позивач із бабусею не кажуть де дитина, вона не знаю її місцезнаходження, не може поїхати до неї та забрати. На теперішній час, її матеріальний стан покращився, вона вийшла заміж, проживаю разом з чоловіком. Тому неодноразово протягом 2025 року зверталася до позивача із проханням та вимогою повернути дитину, оскільки він сам про неї не хоче піклуватися (передав її бабусі), а із 10.07.2025 року й не має на це змоги, оскільки перебуває на службі.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, його інтереси представляла адвоката Мельникова А.А., яка позов підтримала, додатково пояснила, що відповідно до Розпорядження голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району вих. № 1082р від 06.12.2024 року визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком - ОСОБА_1 . Дійсно на теперішній час дитина проживає за кордоном разом із матерю позивача, але фактично її утриманням займається позивач.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 , а матір`ю – ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 .

Згідно Розпорядження голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району вих. № 1082р від 06.12.2024 року визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком - ОСОБА_1 .

Правовідносини між сторонами по справі виникли з приводу утримання неповнолітньої дитини. Вказані правовідносини регулюються нормами СК України.

Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

На момент звернення позивача із даним позовом до суду дитина сторін по справі є неповнолітньою. Позивач наполягає на тому, що дитина проживає з ним, проте, згідно листа Державної прикордонної служби №19.5.1/22328-26-вих. від 25.03.2026 ОСОБА_4 виїхала за територію України 27.02.2025 року.

За змістом ст.181 СК України, аліментами є кошти на утримання дитини, які присуджуються за рішенням суду до стягнення з одного з батьків дитини на користь того з батьків, разом з яким проживає дитина.

Враховуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_3 дитина ОСОБА_4 , 2023 року народження виїхала за межі України на підставі нотаріально посвідченої заяви від 05.02.2025 року, в якій висловили згоду на виїзд в супроводі бабусі ОСОБА_5 до Грецької Республіки, а також той факт, що дитина фактично не проживає разом з батьком, суд дійшов висновку, що у позивача не виникло право на отримання аліментів на утримання дитини та своє утримання, оскільки дитина з ним не проживає. Розпорядження про місце проживання дитини з батьком визначалось в грудні 2024 року, тобто до того моменту, коли за спільною заявою обох батьків дитина виїхала за межі України разом з бабусею. Жодними доказами не підтверджується, що станом на день подання позову дитина перебуває на утриманні батька – позивача по справі. Законом не передбачено право на стягнення аліментів тим із батьків, з яким не проживають діти.

Керуючись ст.ст. 208, 209, 212-215,224-228 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

ПозовОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та чоловіка до досягнення дитиною трьох років – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний зміст рішення суду складено 20.04.2026 року.

Суддя: Л.О.Варнавська