Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №303/2308/26 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/2308/26

2-о/303/62/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючого судді Заболотного А.М.

присяжних: Гегедош О.Л.

Решко Л.О.

секретар судового засідання Желізняк К.П.,

за участі представника заявника ОСОБА_1

представника заінтересованої особи Білей С.В.

розглянувши у судовому засіданні в місті Мукачево матеріали цивільної справи за клопотанням ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , орган опіки та піклування – виконавчий комітет Івановецької сільської ради, ОСОБА_4 , про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду із клопотанням про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною. Як на підставу для задоволення клопотання посилається на те, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.03.2024 року у справі № 303/10798/23, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатною та встановлено над нею опіку, призначено опікуном ОСОБА_2 . Строк дії рішення визначено два роки. Заявник зазначає, що стан здоров`я ОСОБА_3 не покращився, вона є особою з інвалідністю безтерміново. Відповідно до висновку експерта № 66 від 03.03.2026 року ОСОБА_3 виявляє ознаки хронічного стійкого психічного розладу у вигляді помірної розумової відсталості, за своїм психічним станом не може розуміти значення своїх дій та керувати ними. Заявник є опікуном ОСОБА_3 та здійснює догляд за нею, адже остання потребує постійної сторонньої допомоги, медичного лікування та гідних умов життя. Тому, для можливості і надалі законно та належно представляти інтереси ОСОБА_3 , заявник змушений звернутися до суду із такою заявою.

Ухвалою суду від 23.03.2026 року клопотання прийнято до розгляду з призначенням справи до розгляду на 17.04.2026 року за участю заявника та заінтересованих осіб.

Заявник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, його представник, адвокат Семенцова Є.Ю., в судовому засіданні клопотання підтримала, просила його задовольнити. Додатково пояснила, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто при проведенні судово-психіатричної експертизи присутньою не була.

Заінтересована особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_3 , адвокат Білей С.В., в судовому засіданні проти задоволення клопотання не заперечила.

Представник заінтересованої особи органу опіки та піклування - виконавчий комітет Івановецької сільської ради в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд клопотання без його участі, за наявними в справі матеріалами.

Заінтересована особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд клопотання у його відсутності, не заперечує щодо його задоволення.

Заслухавши позиції учасників судового розгляду, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, суд виснує про таке.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

Згідно з ч. 7-9 ст. 300 ЦПК України клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною шостою цієї статті. Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною повинно містити обставини, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, підтверджені відповідним висновком судово-психіатричної експертизи. Суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною до закінчення строку його дії в порядку, встановленому статтею 299 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦК України, суд може визнати фізичну особу недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу нездатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Судом встановлено, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.03.2024 року (справа № 303/10798/23) ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатною та призначено заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її опікуном. Строк дії рішення визначено два роки. Рішення набирало законної сили 19.04.2024 року.

Також з рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.03.2024 року встановлено, що ОСОБА_3 є тіткою його дружини, яка є особою з інвалідністю І-Б групи з дитинства внаслідок психічного розладу. ОСОБА_3 через хворобу не усвідомлює наслідків своєї поведінки, погано орієнтується в простих життєвих ситуаціях, потребує постійного стороннього догляду, а тому проживає із заявником та його родиною, оскільки її батьки померли, а рідний брат є особою пенсійного віку та здійснювати догляд за сестрою не може.

Так, Конституцією Україна проголошена соціальною державою, політика якої спрямована на створення умов, які забезпечують гідне життя та вільний розвиток людини. Зокрема, в її ст. 3 людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнані найвищою соціальною цінністю.

Людина самостійно, як господар свого життя, вирішує в які правовідносини вступати, які набувати права та створювати обов`язки. Саме ці властивості характеризують наявність у особи правосуб`єктності.

Правосуб`єктність фізичної особи включає такі складові: правоздатність, дієздатність, деліктоздатність. Правоздатність фізичної особи виникає з моменту народження і припиняється зі смертю. Відмінно від дієздатності, правоздатність особи не може бути обмежена, чи взагалі, позбавлена. Вік і психічний стан особи не впливають на її правоздатність.

Для того, щоб правоздатний громадянин міг своїми власними діями використати, реалізувати свої права і обов`язки, він повинен розуміти значення своїх дій та бути спроможним керувати ними. Повною мірою розуміти значення своїх дій та керувати ними людина може тільки по досягненні певного віку і якщо вона не має хвороб, які позбавляють її даної можливості. Внаслідок цього в законодавстві встановлена така юридична властивість для громадян, як дієздатність.

Цивільна дієздатність фізичної особи – це її здатність своїми діями набувати для себе цивільні права і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 39, ч. 1 ст. 40 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Аналізуючи зміст ч. 8 ст. 300 ЦПК України строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною може бути продовжений за умови встановлення обставин, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого така особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними і такі обставини мають бути підтверджені відповідним висновком судово-психіатричної експертизи.

На підтвердження підставності заявленого клопотання заявником ОСОБА_2 суду надано висновок експерта № 66 за результатами судово-психіатричної експертизи від 03.03.2026 року. За результатами проведеної експертизи експерт зробила висновок про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявляє ознаки хронічного стійкого психічного розладу у вигляді помірної розумової відсталості (F 72). ОСОБА_3 за своїм психічним станом не може розуміти значення своїх дій та керувати ними (п. 20).

В той же час, досліджуючи зміст висновку експерта № 66 від 03.03.2026 року встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не була присутньою під час проведення експертизи. В п. 15 вказаного висновку «Особи, присутні при проведення експертизи» відомості щодо її присутності не зазначені. Відсутність ОСОБА_3 при проведенні щодо неї судово-психіатричної експертизи також підтвердила в судовому засіданні представник заявника. Не зважаючи на відсутність ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час проведення експертизи у висновку викладені дані клінічного дослідження особи, виявлені саме під час проведення експертизи, її психічний, неврологічний, соматичний стан.

Стаття 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначає презумпцію психічного здоров`я. Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Згідно зі ст. 105 ЦПК України призначення експертизи судом є обов`язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити, зокрема психічний стан особи.

Порядок проведення судово-психіатричної, судово-психологічної та комплексної судової психолого-психіатричної експертиз затверджено наказом Міністерства охорони здоров`я України від 23.12.2025 року № 1935.

Предметом судово-психіатричної експертизи є психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу. Психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу визначається з метою надання відповіді на запитання, поставлені особою або органом, яка (який) залучила (залучив) експерта (експертів), або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи, в тому числі в питаннях щодо встановлення тяжкості тілесних ушкоджень у разі заподіяння ушкодження, що спричинило психічний розлад.

У п. 13 вказаного Порядку визначено, що при проведенні судово-психіатричної та комплексної судової психолого-психіатричної експертизи є обов`язковим безпосередній огляд підекспертного, крім випадків їх проведення посмертно. Проведення судової експертизи із застосуванням інформаційно-комунікаційних технологій заборонено.

При неможливості доставити особу щодо якої призначено судову експертизу до експертної установи, забезпеченні експертові (експертам) належних умов праці і безперешкодного доступу до цієї особи, судова експертиза проводиться за її місцезнаходженням (п. 12 Порядку).

При проведенні судово-психіатричної експертизи з`ясується наявність чи відсутність психічного розладу в особи щодо якої призначена ця експертиза. При проведені судово-психіатричної експертизи (за виключенням посмертної судово-психіатричної експертизи) наявність чи відсутність психічного розладу в особи щодо якої призначена ця судова експертиза з`ясовується шляхом проведення психіатричного огляду. Психіатричний огляд особи проводиться після встановлення її особи за документом, що посвідчує особу. Судово-психіатричний експерт (судово-психіатричні експерти) оцінює (оцінюють) особливості зовнішнього вигляду, міміки, руху і мови особи, щодо якої проводиться судово-психіатрична експертиза, а також її манеру триматися під час обстеження. При виявлені короткочасних порушень свідомості описується їх тривалість, зовнішні прояви (збліднення шкіри, наявність додаткових рухів тощо) для уточнення характеру цього патологічного стану. При проведенні судово-психіатричної експертизи, судово-психіатричний експерт (судово-психіатричні експерти) здійснює (здійснюють) соматичне обстеження особи щодо якої проводиться судово-психіатрична експертиза. Обов`язково перевіряється наявність / відсутність слідів пошкоджень, у тому числі самоушкоджень, розташування і особливості татуювань, оглядається волосиста частина голови для виявлення рубців і шрамів після перенесених травм, виявляються сліди ін`єкцій, оглядається слизова рота і язик (рубці, наявність слідів прикусів) (п. 23 Порядку).

Аналіз змісту вказаних норми свідчить про те, що судово-психіатрична експертиза проводиться виключно за участю такої особи.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 16.10.2019 року у справі № 463/2503/18, при проведенні експертизи щодо наявності в особи хронічного, стійкого психічного розладу експерт повинен дослідити стан психічного здоров`я особи протягом певного часу, пославшись на медичні документи, їх аналіз та особисте дослідження особи, зробити висновок щодо наявності в особи саме стійкого, хронічного психічного розладу, визначити час, з якого в особи виникло таке захворювання, встановити, чи повністю особа не здатна внаслідок цього захворювання усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Натомість, як свідчать матеріали справи та зміст висновку судово-психіатричного експерта № 66 від 03.03.2026 року, при дослідженні та проведенні експертизи була використана виключно медична документація та інші документи за відсутності особи щодо якої проводилося експертне дослідження.

Встановлене свідчить про порушення вимог Порядку проведення судово-психіатричної, судово-психологічної та комплексної судової психолого-психіатричної експертиз, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 23.12.2025 року № 1935.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Принцип рівності сторін як один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом (рішення ЄСПЛ від 08.06.2006 року у справі «Кайя проти Австрії», заява № 54698/00, п. 28; від 15.05.2008 року у справі «Надточій проти України», заява № 7460/03, п. 26 від 08.04.2010 року у справі «Гурепка проти України (№ 2)», заява № 38789/04, п. 23).

У постанові Верховного Суду України від 19.10.2016 року у справі № 6-384цс16 викладено правову позицію про те, що за частиною першою статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов`язаний визнати фізичну особу недієздатною. Частиною другою статті 39 ЦК України передбачено, що порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України. Відповідно до статті 239 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з`ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними.

За таких обставин, проаналізувавши матеріали справи, вимоги законодавства щодо порядку проведення судово-психіатричної експертизи, висновок судово-психіатричного експерта № 66 від 03.03.2026 року не може слугувати належним та допустимим доказом підтвердження обставин, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого ОСОБА_3 продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В свою чергу сторона заявника клопотання про призначення експертизи не заявляла, а суд не вправі ініціювати таке питання з власної ініціативи.

Відтак клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-80, 89, 211, 229, 247, 263-265, 273, 299, 300, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 39, 40, 41, 60, 62, 63 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Заявник: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Представник заявника: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 .

Заінтересовані особи:

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );

- представник заінтересованої особи: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ).

- орган опіки та піклування – виконавчий комітет Івановецької сільської ради (вул. Миру, 15, с. Іванівці, Мукачівський район, Закарпатська область, код ЄДРПОУ: 04350487);

- ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ).

Повне рішення складено 20.04.2026 року.

Головуючий А.М.Заболотний

Присяжні О.Л.Гегедош

Л.О.Решко