Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №619/744/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/744/26

провадження № 2/619/880/26

Рішення

іменем України

20 квітня 2026 року,

м. Дергачі,

Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Міщенко О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 619/744/26,

ім`я (найменування) сторін:

позивачка: Семенова Марина Володимирівна (у режимі відеоконференції).

відповідач: ОСОБА_1 ,

вимоги позивачки: про стягнення аліментів,

представниця позивачки: Бєжанова А.В. (у режимі відеоконференції).

Стислий виклад позиції позивачки та заперечення відповідача.

ОСОБА_2 , у інтересах якої діє представниця – адвокат Бєжанова А.В., у системі «Електронний суд» 05.02.2026 звернулася з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 аліменти на її користь на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки заробітку (доходу), але не менше розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття. У обґрунтування позову зазначено, що донька проживає разом із нею. Відповідач працює рієлтором агенції нерухомості «ПРІОРИТЕТ» у м. Харкові та отримує дохід від цієї діяльності, що підтверджується відкритими даними з мережі Інтернет.

Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, у якому він просить позовні вимоги задовольнити частково та встановити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, що становить 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, посилаючись на те, що він визнає свій обов`язок щодо утримання дитини, однак не погоджується із заявленим розміром та способом стягнення аліментів. Зазначає, що не має стабільної роботи та постійного доходу, проживає у м. Дергачі Харківської області, яке перебуває в зоні підвищеної небезпеки через бойові дії, у зв`язку з чим його дохід є нерегулярним і мінімальним. Крім того, стан його здоров`я обмежує працездатність: за висновком ВЛК він придатний лише до служби у тилових підрозділах, перебуває на обліку у психіатра та потребує постійного лікування. Також поніс значні витрати у зв`язку з тривалим лікуванням матері та її смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 , що суттєво погіршило його матеріальне становище. Водночас дитина разом із позивачкою проживає у Франції та забезпечена соціальною підтримкою держави перебування. При цьому зазначає, що не ухиляється від виконання батьківських обов`язків, добровільно надавав матеріальну допомогу, у тому числі у березні та квітні 2026 року.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Відповідно до ухвали суду від 10.02.2026 позовну заяву залишено без руху та 19.02.2026 представницею позивачки було усунуто недоліки.

На виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України 19.02.2026 судом було сформовано засобами системи «Електронний суд» з Єдиного державного демографічного реєстру відповідь № 2361686 щодо місця перебування та місця проживання відповідача.

Ухвалою суду від 19.02.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 25.03.2026, яке було відкладено за клопотанням відповідача на 15.04.2026 та було здійснено перехід до стадії ухвалення судового рішення, проголошення якого в цьому судовому засіданні призначено на 20.04.2026.

Позивачка та її представниця у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками записані: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 26.05.2022 по справі №757/67703/21-ц розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 4).

Судом установлено і не заперечується сторонами, що спільна дитина сторін на даний час проживає разом із матір`ю у Франції.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки повинні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частиною 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 1 статті 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Як роз`яснено в абз. четвертого п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.

Статтею 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.

За умовами, встановленими ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, та ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого врахування інтересів дитини.

Частинами 1, 2 ст. 182 СК України встановлені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів та зазначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

При визначенні розміру аліментів суд враховує вимоги ч. 1, 2 ст. 182, ст. 183 СК України та вважає можливим стягувати з відповідача аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки у розмірі 1/4 частини від всіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки утримання дитини є рівною мірою обов`язком як матері так і батька.

Суд дійшов висновку, що доводи відповідача не спростовують заявлені позовні вимоги та не можуть бути підставою для часткового задоволення позову, з огляду на таке.

Посилання відповідача на відсутність стабільного доходу та офіційного працевлаштування суд оцінює критично, оскільки відповідно до правової природи аліментного зобов`язання його виконання не ставиться у залежність від факту отримання регулярного заробітку, а ризик відсутності доходу не може покладатися на дитину.

Доводи щодо проживання відповідача у зоні підвищеної небезпеки не впливають на обсяг аліментного обов`язку, оскільки особисті життєві обставини платника аліментів не можуть змінювати гарантований обсяг утримання дитини та перекладати цей обов`язок на іншого з батьків.

Щодо посилань відповідача на стан здоров`я, суд зазначає, що із наданого тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_1 за результатами проходження військово-лікарської комісії зарахований у запас за станом здоров`я. Водночас матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували істотне зниження працездатності відповідача або повну неможливість отримання ним будь-якого доходу, у зв`язку з чим наведені доводи не спростовують обов`язку щодо участі в утриманні дитини у визначеному судом розмірі.

Посилання на витрати, пов`язані з лікуванням та смертю матері, суд розцінює як обставини тимчасового та особистого характеру, які не мають правового впливу на визначення постійного розміру утримання дитини.

Доводи щодо проживання дитини за межами України та отримання соціальної допомоги в державі перебування не впливають на обсяг обов`язку відповідача, оскільки обов`язок утримання дитини є особистим і не може замінюватися чи нівелюватися зовнішніми соціальними виплатами.

Посилання на добровільне надання матеріальної допомоги суд оцінює як фактичне часткове виконання обов`язку, однак таке виконання не є регулярним, не носить системного характеру та не забезпечує належного рівня утримання дитини.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що наведені відповідачем обставини є недостатніми для зміни розміру аліментів та не впливають на обов`язок забезпечення дитини належним рівнем утримання.

Згідно з ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки при зверненні до суду з цим позовом позивачку звільнено від сплати судового збору, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 89, 258, 259, 280-283, 288-289, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05.02.2026 та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Надіслати учасникам справи копію судового рішення протягом двох днів з дня його складення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивачка: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя І. М. Нечипоренко